21 січня 2025 року місто Київ
справа № 357/4809/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/1120/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Цуранова А.Ю. від 17 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
Короткий зміст обставин справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,2150 га з кадастровим номером 3220484100:03:004:0018, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Озернянська сільська рада.
За життя ОСОБА_4 заповіла вказану земельну ділянку на користь позивача.
У квітні 2023 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак 19 квітня 2023 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. відмовлено у прийнятті заяви, з підстав пропущення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Посилаючись на те, що існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку, позивач просив суд визнати за ним в порядку спадкування за
заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 3,2150 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220484100:03:004:0018, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Озернянська сільська рада.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач пропустив строк прийняття спадщини після смерті бабусі і його не було поновлено. Визнання права власності в судовому порядку можливе лише за наявності перешкод для оформлення спадщини, таких як відсутність правовстановлюючих документів або державної реєстрації майна спадкодавцем. Сам факт пропуску шестимісячного строку не є підставою для задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що у рішенні наводяться суперечливі висновки, які ґрунтуються виключно на припущеннях, щодо прийняття спадщини іншим спадкоємцем, тоді як у матеріалах справи достатньо доказів, що спадкова справа не відкривалася, а земельна ділянка на час розгляду справи зареєстрована за спадкодавцем.
Зауважує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, як винятковий і належний спосіб, має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини в нотаріальному порядку, однак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову вказаних доводів позивача не врахував. Крім того, судом невірно застосовано висновки Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 та онуком ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 23 червня 2010 року та серії НОМЕР_2 від 1 серпня 1960 року.
12 квітня 2016 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. та зареєстрований в реєстрі за № 825, згідно якого заповіла на користь ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку площею 3,2150 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220484100:03:004:0018, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Озернянська сільська рада.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 3 червня 2022 року.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,2150 га кадастровий номер 3220484100:03:004:0018, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Озернянська сільська рада.
19 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 .
Постановою приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. від 19 квітня 2023 року № 1311/02-31 відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину через пропуск ним шестимісячного строку для її прийняття та відсутність реєстрації місця проживання разом зі спадкодавицею на день її смерті.
Спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_4 не заводилась.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2023 року у справі № 357/8311/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини відмовлено. Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 8 січня 2024 року.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статей 1216,1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк
для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2023 року у справі № 357/8311/23, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 відмовлено у визначенні додаткового строку на прийняття спадщини.
Встановивши, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину у визначений законом спосіб і строк, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про суперечливість висновків суду першої інстанції, оскільки вони не спростовують відсутність правових підстав для визнання права власності позивача в порядку спадкування за заповітом.
Посилання на невірне застосування висновків Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 є безпідставними, оскільки у тій справі позивач постійно проживав із спадкодавцем і не подавав заяви про відмову від спадщини у визначений строк.
Посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у схожих, але фактично відмінних справах, не має правового значення та не свідчить про різне тлумачення норм матеріального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті вирішення спору, яким правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 89 ЦПК України).
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: