Справа №522/594/25
Провадження №3/522/561/25
05 лютого 2025 року місто Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Коваленко В.М., за участю секретаря Перебендюка Д.К., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, які надійшли з Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КпАП України,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №616890 від 09.01.2025, ОСОБА_1 08.01.2025 о 18 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_1 в порушення ст.150 СК України ухилилася від виконання передбачених законом обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, здоров'я, навчання та виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилося у тому, що дитина самовільно перебувала у кімнаті без догляду, та внаслідок чого дитина потрапила в небезпечну для життя та здоров'я обстановку, впала та отримала пошкодження голови, та про що матір хотіла приховати від правоохоронних органів.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що з обставинами, викладеними в протоколі вона не згодна, зазначивши, що як тільки її малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 впав, вона одразу викликала швидку медичну допомогу. По приїзду фельдшер повідомив, що нічого страшного немає, але задля переконання в цьому краще проїхати до лікарні, що вони і зробили. В лікарні її сину зробили рентген та повідомили що все добре. Раніше до адміністративної чи іншої відповідальності ОСОБА_1 не притягувалася.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.254 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Так, ч.1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В той час, як відповідальність на батьків чи осіб, які їх замінюють, настає у разі вчинення правопорушення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, то вчинення такого правопорушення неповнолітнім, має підтверджуватись відповідними доказами до утворення об'єктивної сторони інкримінованого правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 08.01.2025 о 18 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_1 в порушення ст.150 СК України ухилилася від виконання передбачених законом обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, здоров'я, навчання та виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилося у тому, що дитина самовільно перебувала у кімнаті без догляду, та внаслідок чого дитина потрапила в небезпечну для життя та здоров'я обстановку, впала та отримала пошкодження голови, та про що матір хотіла приховати від правоохоронних органів, що свідчить про відсутність суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП передбачає вичерпний перелік ознак, які утворюють склад даного правопорушення.
Натомість у складеному працівником поліції протоколі не зазначено, які саме обов'язки порушила ОСОБА_1 , в чому конкретно виражаються її протиправні дії і яким чином вони призвели до будь-яких наслідків, які також не зазначені в протоколі.
В протоколі взагалі не зазначено, що саме вчинила або не вчинила ОСОБА_1 , що не призводить автоматично до настання відповідальності батьків за ст.184 КУпАП.
Натомість, після того як впав малолітній син ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вона одразу викликала швидку медичну допомогу. По приїзду фельдшер повідомив, що нічого страшного немає, після чого вони проїхали до лікарні, де її сину зробили рентген та повідомили що все добре.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено вичерпний перелік обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, та жодного з них ОСОБА_1 порушено не було. Окрім того, умисел ОСОБА_1 на скоєння адміністративного правопорушення взагалі не доведено.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)». Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи що в протоколі не конкретизовано які саме обов'язки, передбачені ст.150 СК України порушено ОСОБА_1 , що має наслідком істотне порушення права особи на захист, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, у зв'язку із чим вона не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.184, 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: