06 лютого 2025 року
м. Рівне
Справа № 572/4629/23
Провадження № 22-ц/4815/45/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 22 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №760296784 в розмірі 77524,20 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №760296784.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу №281118-01 у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому Права Вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників №167 від 04 січня 2022 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліо плюс», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №760296784.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліо плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20102022 у відповідності до умов якого ТОВ «Таліо плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліо плюс» Права Вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 77524,20 грн.
Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 22 липня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рахунок IBAN НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк» суму заборгованості за Кредитним договором №760296784 в сумі 77524 (сімдесят сім тисяч п'ятсот двадцять чотири) гривні 20 копійок, з яких: 19000 грн. сума заборгованості по основному боргу, 58524,20грн. сума заборгованості за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судові витрати по справі у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні судових витрат.
Суд дійшов такого висновку зважаючи на те, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 грошові кошти у добровільному порядку не були повернуті, а тому правонаступник первісного кредитора вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів.
На рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де вона покликалась на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в невідповідності викладених в ньому висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не довів перехід права вимоги від первинного кредитора, а також не надав розрахунку заборгованості за відсотками.
Просила скасувати судове рішення та відмовити у задоволенні позову.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався, хоча йому про це роз'яснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 30 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №760296784.
В матеріалах справи наявний договір факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року, який укладений між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "ЄАПБ". Відповідно до цієї угоди ТОВ "Таліон Плюс" передавало ТОВ "ФК "ЄАПБ" за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №2 від 06 березня 2023 року до договору факторингу, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 77524,20 гривень, з яких 19000,00 гривень - заборгованість за основним боргом; 58524,20 гривень - заборгованість за відсотками (а.с.16).
Проте, хибним є висновок суду попередньої інстанції про те, що з додаткової угоди №26 до договору факторингу від 31 грудня 2020 року можливо встановити укладення 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" основного до неї договору факторингу №28/1118-01, згідно з яким ТОВ "Таліон Плюс" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 ..
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 зазначено, що доказом переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов'язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються.
Згідно п.1.3 договору, право вимоги - права грошових вимог Клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п.4.1).
Отже, угодою передбачено також майбутній перехід права вимоги.
Так, чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності.
В даному випадку предмет права вимоги визначається Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року в редакції, викладеній на підставі додаткової угоди до нього №26 від 31 грудня 2020 року та № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, однак перехід права вимоги до боржників здійснюється за реєстрами права вимоги.
Однак, в матеріалах справи відсутній реєстр переданих від ТОВ "Манівео" для ТОВ "Таліонплюс" прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем. Додана до матеріалів справи копія Додаткової угода №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в якій викладено повний текст договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в новій редакції сама по собі не є належним та допустимим доказом саме передачі прав вимоги у передбаченому умовами договору порядку.
Тому, не заперечуючи правомірність самого договору факторингу, слід дійти висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази його виконання в частині передачі клієнтом (ТОВ "Манівео") фактору (ТОВ "Таліон плюс") прав вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №760296784.
Це вказує на відсутність доказів переходу прав вимоги від первинного кредитора на користь другого кредитора, що спонукає до відмови в задоволенні позову фактично третьому (новому) кредитору.
Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст. 81 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч.1 ст. 84 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позов обґрунтовувався переходом прав вимоги, зокрема, й від ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон плюс" за кредитним договором, який укладеним з відповідачем.
Безсумнівно, для встановлення факту переходу права вимоги від ТОВ "Таліон плюс" до ТОВ "ФК "ЄАПБ" необхідно було підтвердження отримання відповідного права ТОВ "Таліон плюс", що у даній справі не доведено належними та допустимими доказами.
Тоді як, саме позивач повинен був довести обставини, які мають значення для вирішення спору у даній справі, та надати відповідні докази.
Місцевий суд, приймаючи рішення у справі, вказаним обставинам належної правової оцінки не надав та помилково дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Тому оскаржуване рішення не може лишатись чинним та підлягає скасуванню з прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Мотивом для скасування рішення суду першої інстанції, відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати в виді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 22 липня 2024 рокута відмовити у задоволенні позову
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 4026 гривень судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.