Справа № 761/1558/25
Провадження № 3/761/881/2025
31 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савчук Ю.Н., розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до ад міністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання згідно матеріалів протоколу: АДРЕСА_2 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,
16.12.2024 року о 22:17 год в місті Києві на вулиці Кирило-Мефодіївській працівниками патрульної поліції було зупинено автомобіль Додж НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що номерні знаки було закрито сторонніми предметами, внаслідок чого було закрито 4 нижні символи, що не давало змоги їх чіткого визначення. На вимогу працівників поліції пред'явити документ, що посвідчує особу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу водій відмовився, чим порушив п. 2.1 та 2.4 Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим працівниками поліції було складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та здійснено адміністративне затримання у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та проведено огляд свідоцтва про реєстрацію ТЗ та паспорту громадянина України.
У зв'язку із виявленням працівниками поліції у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців, поведінка, що не відповідає обстановці, сухість ротової порожнини, вказані ознаки було оголошено водію та було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у КМНКЛ «Соціотерапія», про що видано відповідне направлення.
Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився.
Працівниками поліції констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
27.01.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Антосина Р.С. подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю складу адміністративного правопорушення мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я не відмовлявся. В Приміщенні КМНКЛ «Соціотерапія» відповідно до часового показника нагрудного реєстратора о 23 год. 25 хвилин 16.12.2024 року ОСОБА_1 при спілкуванні з лікарем-наркологом повідомив, що він не може самостійно заповнити бланк, оскільки не вміє писати українською мовою та просить допомогти йому в заповненні працівників патрульної поліції та лікаря, при цьому повідомляє, що є громадянином США та пред'являє відповідний документ. В подальшому просить надати можливість скористатися правовою допомогою адвоката, проте працівники поліції та лікар-нарколог відмовляють в цьому праві. Після повторного запиту ОСОБА_1 надати можливість скористатися допомогою адвоката, лікар-нарколог повідомляє, що розцінює такі дії як відмову від проходження огляду. Після виходу з кабінету лікаря ОСОБА_1 разом із своїм адвокатом Гжимайлом Б.В. заперечують факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 отримав громадянство України декілька років тому і на даний час не володіє письмовою мовою, при цьому не заперечував щодо проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім цього, проходження огляду у медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП.
Таким чином вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме-відмова від проходження огляду.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями КУпАП встановлено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Ознаками алкогольного ( наркотичного ) сп'яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу І зазначеної Інструкції).
П.2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Відповідно до положень ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Протокол серії ЕПР № 198205 від 17.12.2024 року складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст. ст.255,256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП працівниками поліції надано докази, які суддею досліджені у судовому засіданні:
- постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 керував ТЗ із забрудненим номерним знаком, закритим сторонніми предметами, не пред'явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;
- протокол адміністративного затримання від 16.12.2024 року АЗ № 064990, відповідно до якого ОСОБА_1 було затримано у присутності двох понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 198205 від 17.12.2024 року , в якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- рапорт від 16.12.2024 року про те, що працівниками патрульної поліції на вулиці Кирило-Мефодіївська у м.Києві зупинено автомобіль, у якому були закриті задні номерні знаки та проведено огляд водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, згідно з яким ОСОБА_1 16.12.2024 року о 22:41 год направлено на огляд до КМНКЛ «Соціотерапія»;
- DVD-R диск із відеозаписами з місця події, яка відбулася 16.-17.12.2024 року;
Беручи до уваги позицію особи, що притягується до адміністративної відповідальності, захисників адвоката Антосини Р.С., Гжимайла Б. , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов таких висновків.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Об'єктивна сторона передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Щодо правомірності зупинення працівниками поліції транспортного засобу та адміністративного затримання особи суддя звертає увагу, на відеозаписах відображено, що після зупинення працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , останній заперечував факт керування транспортним засобом із закритими номерними знаками. Однак такий факт підтверджується відеозаписом.
Працівником поліції, після зупинки автомобіля ОСОБА_1 , здійснено візуальний огляд номерних знаків автомобіля.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Згідно п.3 та п.4 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу.
Суддя вважає, що були наявні достатні підстави для здійснення зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.262 КУпАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України. Адміністративне затримання провадиться: органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при порушенні правил дорожнього руху.
Відповідно до п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.
П. 2.4. Правил передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
У зв'язку із порушенням ОСОБА_1 п.2.1, 2.4 Правил дорожнього руху, про що зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення від 16.12.2024 року, яка не оскаржувалася, працівники поліції були вправі здійснити адміністративне затримання ОСОБА_1 шляхом складення відповідного протоколу.
Щодо належності наданих поліцією відеозаписів слід зазначити, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису передбачено у випадках, зазначених у ст.266 КУпАП.
Відеофіксація порушення є інструментом прозорості та об'єктивності здійснення працівником поліції своїх повноважень.
Відеофіксація здійснювалася відповідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999.
Згідно п.2 розділу III Інструкції включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
При цьому, суд зважає, що долучений до матеріалів справи в якості доказу оптичний диск з відеозаписом із нагрудної камери патрульного поліцейського було виготовлено у зв'язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у справі про адміністративне правопорушення та є самостійним джерелом доказу похідним від інформації, що зберігається на вказаній камері в електронному вигляді у виді файлу.
Записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.
Вищевказана позиція суду знаходить своє відображення, зокрема і у постанові Верховного Суду (справа № 751/6069/19; провадження: № 51-1704км20 від 10.09.2020).
Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозаписи містять відеофайли, які є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і відтворюють обставини події, яка трапилась 16.-17.12.2024 року. Такі відеозаписи надають можливість, зокрема, конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складенні протоколу про адміністративне правопорушення, а тому у даному випадку є належними та допустимими доказами і жодних сумнівів у своїй достовірності у суду не викликають.
Щодо виявлення працівником поліції ОСОБА_5 ознак наркотичного сп'яніння суд зазначає таке.
Із відеозапису та направлення на огляд водія від 16.12.2024 року слідує, що у водія ОСОБА_1 керував транспортним засобом Додж НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців, сухість ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов'язковим є доведення підстав для такого огляду особи.
У п. 4 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану наркотичного сп'яніння звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
На відеозаписі зафіксовано, що патрульний повідомив ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Вказана у протоколі про адміністративне правопорушення ознака наркотичного сп'яніння як «поведінка, що не відповідає обстановці», зокрема, водій поводив себе надто збуджено та час від часу агресивно, нецензурно висловлювався, жвавість мови була підвищеною, що підтверджується дослідженими суддею відеозаписами.
Твердження ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо незнаходження його в стані наркотичного сп'яніння спростовується матеріалами справи. Так, відповідно до долученого відеозапису, поведінка ОСОБА_1 протягом всієї події, відповідає поведінці особи, яка має ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема, поведінка ОСОБА_1 є такою, що не відповідає обстановці, що і занесено до фабули протоколу та відображено в направленні для проходження огляду на стан сп'яніння та рапорті. Крім того, заперечна відповідь ОСОБА_1 на запитання суду, чи перебував він у стані наркотичного сп'яніння, була висловлена вкрай невпевнено.
Суддя звертає увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак наркотичного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду в медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз'яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп'яніння.
Разом з тим, суддя, надаючи оцінку діям працівників поліції, які зафіксовано на відеозаписах, виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч.ч 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Дослідженими матеріалами цієї справи встановлено що працівниками поліції було оголошено ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, як це вимагає законодавство та одразу запропоновано пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі, про що видано відповідне направлення.
Після відмови ОСОБА_1 у медичному закладі пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, поліцейський роз'яснив водію його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що зазначено у протоколі, від підписання якого ОСОБА_1 відмовився, що вказано у його тексті.
Дотримання порядку направлення водія для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
П. 7 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
П.1 Розділу III Інструкції передбачено, що перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Наказом Департаменту охорони здоров'я виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2019 року «Про оптимізацію організації проведення медичних оглядів на стан сп'яніння в м.Києві Київській міській наркологічній клінічній лікарні «Соціотерапія» надано право на проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та щвидкість реакції.
Таким чином, порядок направлення ОСОБА_1 на огляд до вказаного медичного закладу для проходження огляду відповідало вимогам ст.266 КУпАП та Інструкції.
Оцінка судом заперечення ОСОБА_1 щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та твердження про порушення його конституційного права на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
В силу приписів п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Проходження огляду в разі наявності ознак сп'яніння і законних підстав для такого огляду є обов'язком громадянина. Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння утворює самостійний склад правопорушення і відповідальність така ж, як при керуванні в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на її внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі, і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 користався послугами адвоката, який був зобов'язаний роз'яснити підзахисному, які дії чи бездіяльність в силу приписів чинного законодавства та судової практики розцінюються, як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, в тому числі, така її форма, як пасивна, та правові наслідки такої відмови.
Із відеозапису вбачається, що після фіксування відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 повідомив свого адвоката про те, що він від проходження відповідного огляду не відмовлявся, проте вказаний факт було зафіксовано. ОСОБА_1 наголосив, що він не надав чіткої відповіді «ні», а його мовчання не повинно було б розцінюватися, як відмова.
П.7 розділу III Інструкції передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове, а відповідно до п.10 Інструкції для лабораторного дослідження відбираються зразки біологічного середовища. Предметом дослідження біологічного середовища в силу приписів п.12 Інструкції можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
За таких обставин адвокат як фахівець в галузі права, розуміючи наслідки таких дій для свого підзахисного, повинен був наполягати на проходженні ним огляду на стан сп'яніння та здачі біологічного середовища для аналізів або ж звернутися до іншого медичного закладу, де провести відповідний огляд з метою підтвердження відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З відеозапису, який є об'єктивним доказом у справі та не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, вбачається, що дії ОСОБА_1 , якому пропонувалось пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі у лікаря нарколога, були спрямовані саме на уникнення такого огляду, враховуючи, що біологічного середовища для аналізів він не здав, і хоч вербально свою відмову від проходження огляду не висловив, така його поведінка та не наполягання на проходженні огляду, а також створення перешкод у проведенні такого огляду у вигляді бездіяльності, розцінюється судом як пасивна форма відмови від проходження огляду, тобто його конклюдентні дії у вигляді мовчання свідчили про небажання проходити огляд та, відповідно, відмову від такого проходження, метою чого було намагання уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, доводи захисника в частині того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду є такими, що не заслуговують на увагу.
Щодо твердження захисників та ОСОБА_1 в обгрунтування того, що останній не відмовлявся від проходження огляду, а працівниками поліції та лікарем-наркологом його неспроможність самостійно заповнити відповідний бланк в силу нерозуміння писемної української мови була помилково сприйнята як така відмова, судом до уваги не береться з огляду на наступне.
Як стверджувалося захисниками та підтверджено даними паспорту громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_3 , виданого 23.07.2021 року, який було пред'явлено суду при встановленні його особи у судовому засіданні, що мало місце 28.01.2025 року, останнім було набуто українське громадянство понад 3 роки тому, в той же час, у ОСОБА_1 наявне громадянство Сполучених Штатів Америки, що підтверджується паспортом НОМЕР_4 .
Із відеозаписів та з пояснень, наданих захисниками та ОСОБА_1 судом було встановлено, що ОСОБА_1 перед працівниками поліції клопотання щодо реалізації свого, передбаченого ст.286 КУпАП права користуватися послугами перекладача не заявляв.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство» умовами прийняття до громадянства України є: володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови. Складання іспитів на визначення рівня володіння державною мовою здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1,2 ст.7 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної особа, яка має намір набути громадянство України, зобов'язана засвідчити відповідний рівень володіння державною мовою. Особи, які мають визначні заслуги перед Україною, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, особи, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, і особи, які отримали посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", мають право на набуття громадянства України без засвідчення рівня володіння державною мовою, за умови подання зобов'язання про складання іспитів з основ Конституції України, історії України та на рівень володіння державною мовою відповідно до Закону України "Про громадянство України". Такі особи зобов'язані опанувати державну мову на рівні, визначеному законодавством, протягом двох років.
Рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 24 червня 2021 року № 31 встановлено, що для набуття громадянства України особа має володіти державною мовою не нижче середнього рівня першого ступеня (В1).
П.3 Класифікації рівнів володіння державною мовою, затвердженого рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 24 червня 2021 року № 31, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2021 р. за № 924/36547, передбачено, що середній рівень першого ступеня: засвідчує, що особа розуміє основний зміст чіткої, стандартної інформації на теми, близькі і часто вживані на роботі, у навчанні, під час дозвілля тощо. Рівень знання української мови дає змогу впоратися в більшості ситуацій, що можуть виникнути під час подорожі Україною. Особа може просто і доладно висловлюватися, зокрема на теми, що належать до особистих зацікавлень; здатна описати особистий досвід, події, мрії, плани, надати стислі пояснення щодо точки зору на деякі події.
Відповідно до п.п.1 п.1.1 Розділу I Вимог до середнього рівня першого ступеня володіння державною мовою особами, які мають намір набути громадянство України, затверджених рішенням державної комісії від 24.06.2021 року № 31, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16.07.2021 року за № 925/36547, володіння українською мовою як державною на середньому рівні першого ступеня свідчить про те, що особа здатна: говорити українською мовою про основні потреби; писати українською мовою прості короткі інформаційні тексти з особистої сфери; адаптувати власну мовленнєву поведінку у стандартних ситуаціях українськомовного спілкування; використовувати базові загальновживані виражальні засоби у всіх видах мовленнєвої діяльності (крім випадків мовленнєвої діяльності, зумовлених порушеннями окремих функцій).
П.3 Розділу 1.2 Вимог (Вимоги за видами мовленнєвої діяльності) встановлено вимоги до письма та передбачено: письмо (за винятком осіб із порушенням функцій опорно-рухового апарату, що ускладнює письмову діяльність чи друкування). Особа здатна грамотно писати: 1) текст довільної форми на загальну тему, пов'язану з особистими зацікавленнями; 2) потрібну інформацію у формі записки; 3) заповнювати формуляр чи бланк, наприклад, на пошті, у банку, у поліклініці, в офісі; 4) основні пункти почутої інформації у скороченій формі за умови, що мовлення співрозмовника чітке, послідовне, однозначне, відповідає нормам літературної вимови; 5) писати лист, заяву, резюме, автобіографію, пояснювальну записку.
Таким чином, для отримання громадянства України в силу приписів зазначених вище нормативно-правових актів ОСОБА_1 був зобов'язаний скласти іспит на рівень володіння державною мовою, що передбачало вміння заповнювати формуляр чи бланк, окрім того, громадянство України набуто ОСОБА_1 ще 23.07.2021 року, а відтак суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був в змозі заповнити у медичному закладі відповідний бланк особисто.
Аргументи захисників щодо того, що в порушення вимог ст.59 Конституції України ОСОБА_1 не було забезпечено право користуватися правовою допомогою судом до уваги не береться з врахуванням наступного.
Як вбачається з відеозаписів, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 не був позбавлений права телефонних розмов з адвокатом, оскільки користувався мобільним телефоном, здійснював телефонні дзвінки, адвокат був присутній при затриманні ОСОБА_1 та доставлення його до медичного закладу.
Із відеозапису вбачається, що адвоката лише не було допущено до кабінету, де ОСОБА_1 заповнювався відповідний бланк, необхідний для огляду.
Однак у відеозаписі зафіксовано, що лікар-нарколог повідомила адвокату про відсутність у нього відповідного ордеру.
За приписами статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:1) договір про надання правової допомоги;2) довіреність;3) ордер;4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Згідно з пунктом 11 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року №41 від 12.04.2019 року, ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Рішенням ради адвокатів від 20.09.2024 № 50 внесено зміни до вказаного положення та затверджено нову типову форму ордера на надання правничої допомоги.
Договір про надання правової допомоги, який наявний в матеріалах справи, було укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Гжимайлом Б.В. ще 17.05.2024 року.
Однак доказів того, що адвокатом працівникам поліції та лікарю-наркологу було надано в повному обсязі документи, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, в тому числі і відповідний ордер не подано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що захисника ОСОБА_1 адвоката Гжимайло Б.М. не було допущено у медичному закладі до свого підзахисного у зв'язку із неподанням останнім у повному обсязі документів, які підтверджують його повноваження.
Крім того, із відеозапису та протоколу адміністративного затримання вбачається, що ОСОБА_1 з самого початку спілкування з працівниками патрульної поліції викликав свого адвоката на пропозицію працівників поліції щодо можливості отримання ним безоплатної правової допомоги, виклик адвоката зафіксовано також у протоколі про адміністративне затримання, а відтак працівники поліції не перешкоджали ОСОБА_1 на реалізацію передбаченого ст.59 Основного Закону права на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Однак наявні у матеріалах справи докази можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Отже суддя виснував, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Процедура та порядок виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак наркотичного сп'яніння та проходження водієм транспортного засобу огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції були дотримані.
За таких обставин суддя дійшов висновку, що органом поліції доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отже, констатує наявність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Враховуючи, що за відмову від проходження медичного огляду водій несе відповідальність згідно з чинним законодавством так само, як і за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, а тому вимагає накладення відповідного стягнення, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нею нових правопорушень, особу порушника, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з правом позбавлення керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: