Справа № 761/27406/24
Провадження № 2/761/8636/2024
12 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Мальцева Д.О.,
при секретарі Процко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), -
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», в якому просив суд: стягнути з ТОВ «Авентус Україна» на користь ОСОБА_1 грошові кошти сплачені ним як проценти за користування кредитом згідно умов договорів про надання споживчого кредиту від 14.07.2023 за №6861571 , 28.07.2023 за №6908568, 22.08.2023 за №6987749, 07.10.2023 за №7144363, 25.10.2023 за №7202274, 17.11.2023 за №7278720 на загальну суму 113 938,45 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 14.07.2023 за № 6861571, 28.07.2023 за № 6908568, 22.08.2023 за № 6987749, 07.10.2023 за № 7144363, 25.10.2023 за № 7202274, 17.11.2023 за № 7278720 укладено договори про надання споживчого кредиту.
При цьому за положеннями п. 1.1. Договорів Товариство (ТОВ «Авентус Україна) надає Клієнту ( ОСОБА_1 ) грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Обов'язок щодо сплати нарахованих ТОВ «Авентус Україна» процентів ОСОБА_1 виконувався належним чином.
Так, згідно інформації наданої відповідачем за договором від 14.07.2023 № 6861571 позивач сплатив проценти за користування кредитом в сумі 522, 38 грн, за договором від 28.07.2023 за № 6908568 - 3701, 40 грн, за договором від 22.08.2023 за № 6987749 - 17 716,97 грн, від 07.10.2023 за № 7144363 - 5 074, 50 грн, 25.10.2023 за № 7202274 - 7 074, 45 грн та від 17.11.2023 за № 7278720 - 79 848, 75 грн, а всього на загальну суму - 113 938, 45 грн.
Разом з тим, у період з вересня 2011 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Також у період часу з 24.02.2022 по 04.04.2022 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпекинаселення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується копіями витягів з наказів про зарахування в списки особового складу військової частини, призначення на посаду, довідок за формою 5 та про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, посвідчення учасника бойових дій, які додано до позовної заяви.
У зв'язку з метою реалізації права на використання пільг, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (надалі - Закон № 2011-ХІІ) позивачем 01.07.2024 на адресу електронної пошти відповідача направлено досудову вимогу, у якій висловлене прохання про добровільне повернення коштів, сплачених ОСОБА_1 як процентів згідно договорів про надання споживчого кредиту від 14.07.2023 № 6861571, від 28.07.2023 № 6908568, від 22.08.2023 № 6987749, від 07.10.2023 № 7144363, від 25.10.2023 № 7202274, від 17.11.2023 № 7278720 на загальну суму 113 938, 45 грн.
Натомість, ТОВ «Авентус Україна» своїм листом від 02.07.2024 № 5667/24-Е у задоволенні вказаної вимоги відмовлено з тих підстав, що Позивачем не надано довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або іншого документу, що може підтвердити участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення під час участі у антитерористичній операції/операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей.
Позивач вважає таку відмову противоправною, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 року матеріали справи передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.
30.07.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20.08.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату місце та час судового розгляду були повідомлені належним чином, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, своїх представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, відзиви на заявлені вимоги до суду не направили.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 14.07.2023 за № 6861571, 28.07.2023 за № 6908568, 22.08.2023 за № 6987749, 07.10.2023 за № 7144363, 25.10.2023 за № 7202274, 17.11.2023 за № 7278720 укладено договори про надання споживчого кредиту.
При цьому за положеннями п. 1.1. Договорів Товариство (ТОВ «Авентус Україна) надає Клієнту ( ОСОБА_1 ) грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Обов'язок щодо сплати нарахованих ТОВ «Авентус Україна» процентів ОСОБА_1 виконувався належним чином.
Так, позивач за договором від 14.07.2023 № 6861571 сплатив проценти за користування кредитом в сумі 522, 38 грн, за договором від 28.07.2023 за № 6908568 - 3701, 40 грн, за договором від 22.08.2023 за № 6987749 - 17 716,97 грн, від 07.10.2023 за № 7144363 - 5 074, 50 грн, 25.10.2023 за № 7202274 - 7 074, 45 грн та від 17.11.2023 за № 7278720 - 79 848, 75 грн, а всього на загальну суму - 113 938, 45 грн., що підтверджується картками обліку (розраунку заборгованості) ст.ст. 90-109.
У період з вересня 2011 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Також у період часу з 24.02.2022 по 04.04.2022 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпекинаселення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується копіями витягів з наказів про зарахування в списки особового складу військової частини, призначення на посаду, довідок за формою 5 та про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, посвідчення учасника бойових дій, які додано до позовної заяви.
У зв'язку з метою реалізації права на використання пільг, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (надалі - Закон № 2011-ХІІ) позивачем 01.07.2024 на адресу електронної пошти відповідача направлено досудову вимогу, у якій висловлене прохання про добровільне повернення коштів, сплачених ОСОБА_1 як процентів згідно договорів про надання споживчого кредиту від 14.07.2023 № 6861571, від 28.07.2023 № 6908568, від 22.08.2023 № 6987749, від 07.10.2023 № 7144363, від 25.10.2023 № 7202274, від 17.11.2023 № 7278720 на загальну суму 113 938, 45 грн.
Листом від 02.07.2024 № 5667/24-Е ТОВ «Авентус Україна» у задоволенні вказаної вимоги відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або іншого документу, що може підтвердити участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення під час участі у антитерористичній операції/операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей.
Як зазначає позивач, вказана відмова є протиправною, а тому позивач просить зобов'язати ТОВ «Авентус Україна» повернути кошти у розмірі 113 938,45 грн., які були стягнуті з ОСОБА_1 як проценти за користування кредитними коштами.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).
Згідно з частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносини) видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Статтею 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає стаття 14 Закону № 2011-XII.
Законом України від 20.05.2014 № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» статтю 14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: «Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються».
Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону № 1275-VII його було розроблено з метою удосконалення системи проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, захист Батьківщини та її територіальної цілісності, а метою його прийняття є, зокрема, захист громадян України, які призвані під час мобілізації, від штрафних санкцій за фінансовими зобов'язаннями.
Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» було внесено зміни та викладено п. 15 ст. 14 № 2011-XII в наступній редакції: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".
Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:
1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов'язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.
2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій 4 та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.
Отже, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи мають право на пільги, визначені пунктом 15 статті 14 Закону про захист військовослужбовців.
Однак, слід наголосити на тому, що саме у разі надання вищезазначених документів, відповідач має право на пільги, тобто в даному випадку відповідач мав повідомити кредитора, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.
Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано кредитору наступні документи:
- службове посвідчення військовослужбовця Національної гвардії України, яке видано 03.12.2020 та відповідно до записів у якому, Клієнта призначено на відповідні посади, починаючи з 13.11.2020;
- довідку № 79 від 20.02.2024, яка видана військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до якої, Клієнт перебуває на військовій службі у вищевказаній частині з 06.09.2011;
- довідки № 8/ВА від 04.03.2024, яка видана військовою частиною НОМЕР_1 , про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, тобто довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на території м. Чернігова.
- посвідчення учасника бойових дій,
Разом з тим, з наданих документів не можливо встановити факт участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також документів, що позивач є військовослужбовцем за призовом по мобілізації після 24.02.2024, відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону 2011-XII до 04.05.2024.
При цьому, відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону 2011-XII від 04.05.2024 року (з дня набрання чинності відповідної редакції вищевказаної норми), відповідачем згідно наданих позивачем документів, зупинено списання з 04.05.2024 нарахованих процентів за договором у зв'язку з проходженням позивачем військової служби, як до військово службовця який брав чи бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Зважаючи на викладене, доводи позивача про неправомірність дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», щодо нарахування процентів суд відхиляє як необґрунтовані та відмовляє у задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом надана правова оцінка твердженням та посиланням позивача, у зв'язку із чим суд не приймає їх до уваги, оскільки обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог не знайшли свого підтвердження підчас судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 2, 14 Закону № 2011-XII, ст.11, 83, 1212 ЦК України, ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя