Справа №:755/13759/24
Провадження №: 2/755/7624/24
"27" січня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.
з участю сторін:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів,
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів посилаючись на те, що 02.12.2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.10. 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано. Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 11.07.2018 р. було стягнуто з позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач ніколи не заперечував проти забезпечення своєї доньки, проте, на даний час ОСОБА_1 , у зв'язку зі зміною сімейних обставин та проблем зі здоров'ям, не має матеріальної можливості на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), що підтверджується наступним. Після розірвання шлюбу з Відповідачем, Позивач створив нову сім'ю. Так, 02.06. 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_7 народився син ОСОБА_8 . Також, позивач має ще одну дитину - ОСОБА_9 2012 року народження. 15.12. 2023 року розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, у зв'язку з аморальною поведінкою матері дитини, було визначено місце проживання ОСОБА_9 з позивачем. На даний час, мати участі в утриманні сина не приймає. Позивач вимушений самостійно утримувати сина. Отже, після призначення судом аліментів у позивача змінився сімейний стан і в нього на утриманні тепер перебувають ще двоє дітей. Крім того, з 01.10. 2022 року позивач проходив військову службу за мобілізацією. 05.10.2022 року ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання отримав тяжке поранення - мінно-вибухову травму та в подальшому мав довготривале лікування. Нажаль, лікування не дало бажаного результату і 01.03.2023 року та потім повторно 22.01.2024 року позивачу було проведено дві операції. Також позивач після отримання мінно-вибухової травми має гіпертонічну хворобу II ст., З ст, ризик 3 (високий), дифузний кардіосклероз, екстрасистолічну аритмію, пароксизмальну суправентрикулярну тахікардію, у зв'язку з чим ОСОБА_1 буде проведено дві операції на серці: 14.06.2024 року та 18.06.2024 року. Наразі Позивач потребує довготривалого, дорого вартісного лікування та відповідні реабілітації для відновлення та підтримання здоров'я. Отже, у позивача у зв'язку з пораненням, отриманим під час військової служби, значно погіршився стан здоров'я порівняно з моментом призначення судом аліментів, а як наслідок це погіршення не тільки фізичного стану, а і значне погіршення матеріального стану, оскільки майже вся частина його доходу витрачається на лікування.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08.08.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.10.2024 року здійснено перехід до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
30.10.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнятий судом. З відзиву вбачається, що в обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що у зв'язку зі зміною сімейного стану та хворобою, на лікування якої витрачаються великі грошові кошти, не має матеріальної можливості забезпечувати свою доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 14 частини всіх видів заробітку, через що просить зменшити розмір аліментів до 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішення суду у цій справі і до досягнення ОСОБА_6 , повноліття. Заперечує проти обставин викладених у позовній заяві та проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідач стверджує, що у відповідача суттєво покращилося матеріальне становище, в порівнянні з тим, що було у нього на час призначення аліментів, його дохід став значно вищим, та він має можливість сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі. За останній рік дохід позивача середньо місячно склав 101 62,18 грн. Середньомісячний дохід позивача за останній рік більш ніж у 5 разів перевищує середню заробітну плату у м. Києві, яка за даними Пенсійного фонду України станом на червень 2024 року складає 18 806, 63 грн. З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП № НОМЕР_4 за перший рік після стягнення аліментів з позивача його дохід (після утриманих податків та інших обов'язкових платежів) середньо місячно складав 6 659,66 грн. Отже, якщо порівняти середньомісячний дохід, який позивач отримував в перший рік присудження аліментів - 6 659,66 грн., та середньомісячний дохід за останній рік - 101 612,18 грн., то його середньомісячний дохід збільшився більш ніж у 15 разів. Таким чином, матеріальне становище позивача суттєво поліпшилося, його доходи значно зросли, при цьому поява нової дитини у 2021 році або отримана травма у 2022 році жодним чином не прогрішили його майновий стан. Також відповідач заперечує проти твердженням позивача, що після призначення судом аліментів у нього на утриманні почали перебувати ще двоє дітей. На час стягнення аліментів Дніпровським районним судом м. Києва на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач вже мав двох дітей від інших жінок: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після призначення аліментів у позивача народилась ще одна дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Отже, станом на момент стягнення з позивача аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач вже був батьком ще двох дітей, зокрема й ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином, позивачем не доведено, що після присудження з нього аліментів (11 липня 2018 року) на його утриманні почали перебувати ще двоє дітей. Як вбачається з доходів позивача його матеріальний стан поліпшився, а народження ще однієї дитини у 2021 році, не погіршило його матеріальне становище. Також відповідач заперечує проти твердження позивача, що майже вся частина його доходів витрачається на лікування. Позивач є військовослужбовцем. Кабінет Міністрів України на період дії воєнного стану визначив, що витрати на надання військовослужбовцям медичної допомоги військово-медичними закладами здійснюються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання відповідних закладів. Тобто, позивач має право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я, при цьому позивач стверджує, що лікування, яке він отримував та буде отримувати в майбутньому оплачує власними коштами, що не відповідає гарантіям встановленим ст. 17, 49 Конституції України. До того в позові зазначається, що потреба позивача у довготривалому, дорого вартісному лікуванні та необхідність у реабілітації для відновлення та підтримки здоров'я підтверджується: рахунками на оплату, видатковими накладними, платіжними інструкціями. Відповідач заперечує, що рахунки, накладні та платіжні інструкції є належними доказами, в розумінні ст. 77 ЦПК України, які здатні підтвердити на майбутнє тривалість лікування, його вартість чи необхідність реабілітації. Копії платіжних інструкцій, на які посилається позивач, не відповідають оригіналу. Таким чином, є всі підстави вважати, що паперові копії Платіжних інструкцій за кодом документа № 9304-2458-5634-2470, № 9301-6304-5588-8874, № 9329-6384-2553-3246, долучених до позову позивачем, та в яких «Платник» вказаний ОСОБА_1 не відповідають оригіналу, с підробленими документами, з метою ввести суд та сторону в оману та недобросовісними, неправомірними діями отримати рішення суду про зменшення розміру аліментів, з корисливих мотивів позбавити дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 належного утримання та доходу, який би забезпечив їй достатній рівень життя та гармонійний розвиток у суспільстві. Звертає увагу суду, що відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (ВП № НОМЕР_4, боржник: ОСОБА_1 ) сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження станом на вересень 2024 року складає 451 871,89 грн. Тобто ОСОБА_1 недобросовісно виконував свій батьківський обов'язок та рішення суду, що сплати аліментів на свою дитину, а враховуючи що копії документів поданих до суду не відповідають оригіналам, а обставини справи не підтверджується доказами, стверджуємо, що задоволення цього позову не буде відповідати інтересам дитини. Також заперечує, проти тверджень позивача, що «позивач після отриманої мінно-вибухової травми має гіпертонічну хворобу ІІ ст., З ст, ризик 3 (високий), дифузний кардіосклероз, екстрасистолічну аритмію, пароксизмальну суправентрикулярну тахікардію, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було проведено дві операції на серці: 14.06.2024 року (КВГ інтактні коронарні артерії) та 18.06.2024 року (радіочастотна катетерна абляція)». Медичними документами наданими позивачем вбачається, що позивач тривало хворіє на гіпертонію та ішемічну хворобу серця отже серцеві захворювання позивача е хронічними та тривалими, не пов'язані з травмою, яка була отримана 05.10.2022 року. З урахуванням зазначеного,оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість виконання ним судового рішення про стягнення з нього аліментів у встановлених розмірах саме через зміну його сімейного стану або погіршення стану здоров'я, через що він вимушений витрачати великі кошти, то зменшення розміру аліментів, про яке просить позивач, не буде спрямовано на належне забезпечення спільної дитини сторін.
12.11.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом. З відповіді на відзив вбачається, що відповідач зазначає, що на даний час у позивача суттєво покращилося матеріальне становище в порівнянні з тим, що було в нього на час призначення аліментів, його дохід став значно вищим, а сімейне становище не змінилося. Дане твердження спростовується тим, що позивача 27.10.2024 року було звільнено у відставку за станом здоров'я з одночасним виключенням з усіх видів забезпечення. Отже позивач, на даний час більше не отримує дохід, про який було зазначено відповідачем у відзиві, що в свою чергу підтверджує погіршенням матеріального становища платника аліментів. Крім цього, на даний час позивач має значні проблемі зі здоров'ям, він був направлений до МСЕК для визначення ступеню інвалідності (втрати працездатності) та потребу у протезуванні. Отже після призначення аліментів у позивача значно погіршився стан здоров'я. У зв'язку з народженням сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та визначення місця проживання ОСОБА_9 після призначення аліментів у позивача змінився сімейний стан і в нього на утриманні тепер перебуває ще двоє дітей. Щодо платіжних інструкції, то позивач зазначає, що він під час лікування потребував встановлення імплантів. З метою придбання необхідний йому імплантів він звернувся до ФОП ОСОБА_11 , основним видом економічної діяльності якої є роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами в спеціальних магазинах. Під час внесення коштів відбулася помилка і замість внесення коштів від імені Карпенко платіж було проведено просто від фізичної особи. При зверненні до ФОП ОСОБА_11 , остання помилково видала позивачу внутрішні документи як підтвердження оплати.
28.11.2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийняті судом. З заперечень вбачається, що у відповіді на відзив позивач навів нові обставини справи, якими поданий 29.07.2024 року позов не обґрунтовувався, а саме, що позивач 27.10.2024 року був звільнений у відставку з одночасним виключенням з усіх видів забезпечення, що підтверджується витягом з наказу МО України від 27.10.2024 року № 316. Відповідач заперечує проти твердження, що витяг з наказу підтверджує погіршення матеріального становища позивача. Наказ про звільнення з військової служби жодним чином не свідчить про погіршення матеріального становища платника аліментів. Згідно витягу з наказу МО України від 27.10.2024 року № 316 ОСОБА_1 : 1. виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 523 % місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% грошового забезпечення з урахуванням складу за військовим званням та надбавки за вислугу років по день виключення зі списків особового складу військової частини; 2. виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен календарний місяць служби, але не менше ніж 25% місячного грошового забезпечення за ЗО (тридцять) місяців служби з 18 березня 2022 року; 3. виплатити грошову компенсацію за невикористані 23 доби щорічної основної відпустки за 2022 рік; 4. виплатити грошову компенсацію за невикористані ЗО діб щорічної основної відпустки за 2023 рік; 5. виплатити грошову компенсацію за невикористані 13 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік; 6. виплатити грошову компенсацію за невикористані 42 календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік, 2023 та 2024 рік; 7. виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань. Таким чином, з витягу з наказу МО України від 27.10.2024 року № 316 не вбачається погіршення матеріального положення позивача, навпаки, перелік належних йому виплат свідчить проте, що ОСОБА_1 згідно вказаного витягу отримає значний матеріальний дохід, з якого не будуть стягуватися аліменти. Також відповідач заперечує проти твердження позивача, що"на даний час ОСОБА_1 вже відноситься до осіб з інвалідністю". Як вбачається з направлення Солом'янського районного у місті Києві ТЦК № 9920 від 28.10.2024 року, ОСОБА_1 тільки направляється для визначення ступеню інвалідності, потреби у протезуванні та отриманні страхової суми. Твердження позивача, що ОСОБА_1 відноситься до осіб з інвалідністю не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом у справі. Щодо копій платіжних інструкцій наданих стороною позивача, які не відповідають оригіналам. У відповіді на відзив сторона позивача зазначає, що, нібито, ОСОБА_1 не маючи змогу внести кошти на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_11 передав їй грошові кошти, які вона повинна була внести на свій розрахунковий рахунок, але замість платника ОСОБА_1 внесла їх від іншої фізичної особи, а потім помилково видала ОСОБА_1 внутрішні документи як підтвердження оплати. Викладене, сторона позивача підтверджує довідкою, виданою, нібито, ФОП ОСОБА_11 . Ставимо під сумнів справжність довідки ФОП ОСОБА_11 , в якій відсутня дата, вихідний номер цієї довідки, підпис на довідці та рахунку зроблений нібито від ФОП ОСОБА_11 суттєво різняться, а реквізити документів на які є посилання у довідці не відповідають реквізитам документів, що подані позивачем та містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просять суд зменшити розмір аліментів на користь ОСОБА_4 з частки всіх видів заробітку (доходу) але не менше ніж 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) але не менше ніж 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання законної сили рішення суду у цій справі в до досягнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.
В судовому засіданні представник відповідача заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив та просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстровану шлюбі, що не заперечується сторонами.
Від цього шлюбу у них народилось одна дитина: донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась.
Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 11.07. 2018 року у справі № 755/10016/18 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
28.05.2019 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_4 зі стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач також є батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
З 02.06.2021 року ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 446 438,49 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосована при наявності відповідних обставин для цього.
При розгляді справ зазначеної категорії до предмета доказування відносяться обставини, які свідчать про існування змін, що відбулись в матеріальному чи сімейному становищі платника аліментів, і що саме такі зміни вплинули на його здатність сплачувати аліменти в присудженому судовим рішенням розмірі.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів необхідно з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду із позовом позивач зазначив, що у нього змінився сімейний стан, оскільки в нього на утриманні перебуває ще двоє дітей, та погіршився стан здоров'я, у зв'язку з пораненням, отриманим під час військової служби, і як наслідок це погіршення не тільки фізичного стану, а і значного погіршення матеріального стану.
Щодо тверджень позивача про зміну сімейного стану.
11 липня 2018 року, на час стягнення аліментів Дніпровським районним судом м. Києва на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач вже мав двох дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після призначення аліментів, ІНФОРМАЦІЯ_7 , у позивача народилась ще одна дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Отже, станом на момент стягнення з позивача аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач вже був батьком ще двох дітей, зокрема й ОСОБА_9 .
Як вбачається з доходів позивача (наведених вище) його матеріальний стан поліпшився, а народження це однієї дитини у 2021 році не погіршило його матеріальне становище.
При вирішенні спору суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21) відповідно до яких зменшення розміру аліментів можлива лише в разі доведення позивачем належними та допустимими доказами факту погіршення майнового стану платника аліментів, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Крім того, Верховний Суд наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що він має на утриманні інших дітей, не заслуговують на увагу, оскільки права однієї дитини не можуть порушуватися за рахунок іншої. Одночасно із цим слід зазначити, що станом на момент стягнення з позивача аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання доньки, позивач вже був батьком двох інших дітей.
Щодо тверджень позивача про зміну матеріального стану.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення до суду позивач був військовослужбовцем, з 01.10.2022 року проходить військову службу в в/ч НОМЕР_1 .
Наказом МО України № 316 від 27.10.2024 року ОСОБА_1 був звільнений у відставку з одночасним виключенням з усіх видів забезпечення.
Зі звіту про здійснення відрахування та виплат в/ч НОМЕР_1 від 26.05.2024 року та звіту про здійснення відрахувань та виплат в/ч НОМЕР_1 від 18.09.2024 року вбачається, що за останній рік дохід позивача (після утримання податків та інших обов'язкових платежів) середньо місячно склав 101 612,18 грн.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП № НОМЕР_4 вбачається, що за перший рік після стягнення аліментів з позивача його дохід (після утриманих податків та інших обов'язкових платежів) середньо місячно складав 6 659,66 грн.
Отже, якщо порівнювати середньомісячний дохід, який позивач отримував в перший рік після присудження аліментів - 6 659,66 грн. та середньомісячний дохід за останній рік - 101 612,18 грн., то дохід позивача значно збільшився.
Згідно витягу з наказу МО України від 27.10.2024 року № 316 ОСОБА_1 звільненого з військової служби, з 27.10.2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та виплатити:
- щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 523 % місячного грошового забезпечення,
- надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% грошового забезпечення з урахуванням складу за військовим званням та надбавки за вислугу років по день виключення зі списків особового складу військової частини;
- одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен календарний місяць служби, але не менше ніж 25% місячного грошового забезпечення за 30 (тридцять) місяців служби з 18 березня 2022 року;
- грошову компенсацію за невикористані 23 доби щорічної основної відпустки за 2022 рік;
- грошову компенсацію за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік;
- грошову компенсацію за невикористані 13 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік;
- грошову компенсацію за невикористані 42 календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік, 2023 та 2024 рік;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань.
Таким чином, з витягу з наказу МО України від 27.10.2024 року № 316 не вбачається погіршення матеріального положення позивача, навпаки, перелік належних йому виплат свідчить проте, що ОСОБА_1 отримає значний матеріальний дохід.
Щодо тверджень позивача, що майже вся частина його доходів витрачається на лікування.
З довідки про обставини травми № 5/60/536 від 08.03.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 05.10.2022 року отримав мінно-вибухову травму. Травма була отримана ним при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та пов'язане з виконанням обов'язків військової служби із захисту Батьківщини.
Відповідно до ст. 1-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Право військовослужбовців на охорону здоров'я та медичну допомогу регулюється ст. 11 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за приписами частини першої якої військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я.
Механізм надання лікувально-профілактичної допомоги, проведення санаторно-курортного лікування, військово-лікарської, лікарсько-льотної, судово-медичної, судово-психіатричної експертиз, патолого-анатомічних досліджень, забезпечення лікарськими і протезними засобами (далі - медична допомога) осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять строкову військову службу та військову службу за контрактом, Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших військових формувань, Держспецтрансслужби, у тому числі курсантів і слухачів військово-навчальних закладів (далі - військовослужбовці) у військово-медичних закладах інших військових формувань та надання установами, закладами і підрозділами державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, СБУ, Головного управління Національної гвардії, інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування (далі - центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування) послуг щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя врегульовано Порядком надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.99 року N1923 (далі Порядок N1923).
Відповідно до пункту 3-2 Порядку N1923, що був внесений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 N458 та набрав чинності 19.04.2022, на період дії правового режиму воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану на території України витрати на надання військовослужбовцям медичної допомоги військово-медичними закладами, зазначеними у пункті 1 цього Порядку, здійснюються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання відповідних закладів.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в України воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб у подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та діє до тепер.
Тобто, позивач має право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я.
Стверджуючи, що лікування, яке він отримував та буде отримувати в майбутньому оплачує власними коштами, не відповідає гарантіям встановленим ст. 17, 49 Конституції України.
З виписного епікризу із медичної картки стаціонарного хворого № 1283/2024 вбачається, що лікування травми позивач отримав 05.10.2022 року за етапами медичної евакуації.
Щодо тверджень позивача, що він потребує довготривале, дорого вартісне лікування та потребує необхідність у реабілітації для відновлення та підтримки здоров'я.
На підтвердження даної обставини, позивачем надані: рахунки на оплату, видаткові накладні та платіжні інструкції № 9304-2458-5634-2470, № 9301-6304-5588-8874, № 9329-6384- 2553-3246.
З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0./7-241023/83744 від 24.10.2024 року на адвокатський запит № 187 від 23.10.2024 року, вбачається, що копії платіжних інструкцій 9304-2458-5634-2470, № 9301-6304-5588-8874, № 9329-6384- 2553-3246 не відповідають оригіналу платіжних інструкцій в електронні формі.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, дані докази є достовірними, а тому суд не приймає їх до уваги.
Крім цього, з медичних документів, наданих позивачем вбачається, що позивач тривало хворіє на гіпертонію та ішемічну хворобу серця отже серцеві захворювання позивача є хронічними та тривалими, не пов'язані з травмою, яка була отримана 05.10.2022 року
Належними доказами позивач не довів, що його лікування в «Інституті серця МОЗ України» погіршили його стан здоров'я в порівнянні з тим, що був у нього на час призначення аліментів.
Отже, аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем не доведений той факт, що змінилося сімейне становище, матеріальне становище змінилося в бік погіршення, а тому позов не підлягає задоволенню.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 150, 180, 181, 192 СК України, ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 77-80, 88, 133, 141, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06.02.2025 року.
Дані сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.О.Яровенко