ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14509/19
провадження № 1-кп/753/234/25
"07" лютого 2025 р.
Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № № 12019100020001289 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, неодруженого, освіта середня, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_6 ,
потерпілий ОСОБА_7 ,
захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
встановив:
У Дарницькому районному суді на розгляді знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
04 лютого 2025 року прокурором було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 . Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, вказав, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків, які володіють інформацією щодо вчинення ним кримінального правопорушення, оскільки до прокуратури звертався потерпілий ОСОБА_7 із заявою про здійснення тиску на нього, шляхом пропонування коштів та зміни показів. Крім того, ухвалою Дарницького районного суду м. Києві від 13.11.2023 року до потерпілого застосовані заходи безпеки. Вказав, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 притягується до кримінальної відповідальності за інші кримінальні правопорушення, це вказує на ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім цього, прокурор зазначив, що обвинувачений звертався до прокуратури із клопотанням в порядку ст. 616 КПК України та йому була надана мотивована відповідь.
Потерпілий ОСОБА_7 підтримав клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_8 заперечував проти заявленого клопотання прокурора, просив скасувати запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 . Вказав, що обвинувачений звертався до прокурора з клопотанням про ініціювання перед судом питання про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для проходження військової служби, але відповіді не отримано. Також вказав, що прокурор жодними чином не доводить ризики, ОСОБА_5 не здійснює тиск на потерпілого. У зв'язку з чим, просив скасувати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді триманням під вартою, зобов'язати ОСОБА_5 протягом 48 годин з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації. У випадку якщо суд не знайде підстав для зміни запобіжного заходу, просив визначити прийнятний розмір застави обвинуваченому.
Захисник ОСОБА_9 вказав, що ОСОБА_5 безпідставно перебуває в СІЗО, оскільки прокурор жодним чином не доводить ризики.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника, та просив його направити до військової частини.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження в обсязі необхідному для вирішення клопотання, письмове клопотання прокурора щодо застосування запобіжного заходу, клопотання сторони захисту та обвинуваченого, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Норми ст. 177 КПК України визначають мету і підстави застосування запобіжних заходів. Так, відповідно до ч. 1 цієї статті метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з ч. 2 підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
1.Отже, враховуючи те, що повідомлена обвинуваченому підозра у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України не скасована у встановленому законом порядку, а трансформована в обвинувальний акт, суд вважає наявними підстави для визнання її обґрунтованою.
На думку суду ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
2.Таким чином, суду належить встановити наявність або відсутність встановлених процесуальним законом ризиків у співставленні їх з доводами сторін кримінального провадження.
Так, ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні встановлений приписами п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слід зазначити, що ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та свідків, та дослідження їх судом. Суд вважає, що з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на них лише актуалізується. Одночасно суд враховує, що потерпілий ОСОБА_10 звернувся до прокуратури з заявою з приводу здійснення на нього тиску, шляхом зміни своїх показань, про що зазначено прокурором. Враховуючи викладене, ризик того, що під впливом дій обвинуваченого потерпілий та свідки можуть змінити свої показання , є наявним.
3.Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Прокурор обґрунтовує зазначений ризик тим, що ОСОБА_5 має декілька кримінальних проваджень, де він притягнутий до кримінальної відповідальності, оскільки відносно нього перебувають кримінальні провадження у Києво-Святошинському районному суді м. Києва за ч. 2 ст. 345 КК України, Дарницькому районному суду м. Києва за ч. 3 ст. 186 КК України, Печерському районному суді м. Києва за ч. 4 ст. 296, Дарницькому районному суді м. Києва за ч., 2, 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 197-1. Ч. 4 ст. 25, ч. 4 ст. 189, ч. 1 , 2 ст. 255 КК України, тому інший запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку. Суд погоджується з такими доводами сторони обвинувачення, і вважає цей ризик доведеним.
З огляду на викладене, суд вважає, що прокурором доведено ризик впливу на потерпілого свідків, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
4.Щодо зобов'язання суду встановленого ч. 3 ст. 183 КПК України про визначення розміру застави достатньої для виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків. Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, вчинено із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи. Приписами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави, суд враховує не лише обсяг обвинувачення, а виходить із тих позицій Європейського суду з прав людини, рішення «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018 (заява №54335/14), відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходи проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою.
Враховуючи викладене, зокрема, майновий та сімейний стан ОСОБА_5 , тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, перелічені вище ризики для кримінального провадження, суд вважає за потрібне визначити заставу ОСОБА_5 відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.
5.Щодо зобов'язання суду передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України встановити недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Суд вважає, що з огляду на те, що з 2019 року ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, жоден із інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не здатний гарантувати його належної процесуальної поведінки, а тому відмовляє у задоволенні клопотання захисника про скасування запобіжного заходу у виді триманням під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує ступінь тяжкості інкримінованих ОСОБА_5 кримінального правопорушення, які кримінальний закон відносить до особливо тяжких злочинів, за вчинення яких йому загрожує покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також матеріали, які його характеризують, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, дані про те, що він не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору в матеріалах кримінального провадження відсутні; у кримінальному провадженні не допитані потерпілий та свідки, не досліджені докази, що не виключає можливості впливу на них, а також перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Суд враховує, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Обираючи строк тримання під вартою обвинуваченому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише його права, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З огляду на викладене, суд вважає, що прокурором доведені ризики, які є достатніми для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та вважає, що інші запобіжні заходи не здатні гарантувати його належну процесуальну поведінку та здійснення своїх процесуальних обов'язків.
Також, суд з огляду на встановлений порядок приписами ст. 616 КПК України, відмовляє обвинуваченому ОСОБА_5 та захиснику ОСОБА_8 у скасуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Керуючись статтями 177, 183, 331, 350, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити. У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Продовжити застосований відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 07 квітня 2025 р. включно.
Клопотання сторони захисту - задовольнити частково.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 гривень.
На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, де проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначити строк дії покладених на ОСОБА_5 ухвалою суду обов'язків - 60 днів з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Ухвала суду підлягає апеляційному оскарженню безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3