просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
07 лютого 2025 року м.Харків Справа № 913/494/24
Провадження № 4/913/494/24
Господарський суд Луганської області у складі судді Ірини ГОЛЕНКО, розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 04.12.2024
Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача - Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району), м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 177242 грн 36 коп.
Без виклику (повідомлення) сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовною заявою до Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 11-1043/21-БО-Т від 07.11.2021 у сумі 177242 грн 36 коп., з яких: 89125 грн 56 коп. - основний борг, 39049 грн 21 коп. - пеня, 8551 грн 84 коп. - 3% річних, 40515 грн 75 коп. - інфляційні втрати.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Голенко І.П.
Господарський суд Луганської області ухвалою від 10.12.2024 відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, а також встановив сторонам строки для подання процесуальних заяв по суті.
Ухвала суду від 10.12.2024 надсилалась позивачу, його представнику та відповідачу в їх електронні кабінети підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» та отримана ними 10.12.2024 о 12 год. 23 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Суд також повідомив відповідача про розгляд справи шляхом передачі телефонограми від 10.12.2024 за номером телефону НОМЕР_1, вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку прийняв голова комісії з припинення Законь Дмитро Артурович.
Крім того, ухвала суду від 10.12.2024 була надіслана відповідачу на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, яка отримана ним 10.12.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, судом вжиті всі можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд судової справи.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно із ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.
07.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ЕІС-код - НОМЕР_2 (далі - постачальник, позивач) та Сєвєродонецькою квартирно-експлуатаційною частиною (району), ЕІС-код - НОМЕР_3 (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 11-1043/21-БО-Т, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Згідно із п. 1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
У п. 1.5 договору передбачено, що у разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір.
Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 55,800 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях:листопад 2021 - 7,200 тис.куб.м, грудень 2021 - 8,800 тис.куб.м, січень 2022 - 7,000 тис.куб.м, лютий 2022 - 6,800 тис.куб.м, березень 2022 - 6,500 тис.куб.м, квітень 2022 - 3,000 тис.куб.м, травень 2022 - 0,025 тис.куб.м, червень 2022 - 0,025 тис.куб.м, липень 2022 - 0,025 тис.куб.м, серпень 2022 - 0,025 тис.куб.м, вересень 2022 - 0,025 тис.куб.м, жовтень 2022 - 1,000 тис.куб.м, листопад 2022 - 7,375 тис.куб.м, грудень 2022 - 8,00 тис.куб.м (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.1.3 договору загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.
Згідно з п. 2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
У п. 3.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.
Згідно із п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У п. 3.5.1 договору передбачено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2 договору).
Відповідно до п. 3.5.3 договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно із п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
У п. 4.1 договору сторони передбачили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ 13658,42 грн.,крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на цим договором становить 16554,00 грн.
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 769761 грн 00 коп., крім того ПДВ 153952 грн 20 коп., разом з ПДВ 923713 грн 20 коп. (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду
Згідно із п. 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором (п. 6.2 договору).
У п.7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).
Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Договір постачання природного газу № 11-1043/21-БО-Т від 07.11.2021 підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ у січні 2022 року в обсязі 8,57736 тис.куб.мна суму 141989 грн 58 коп., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, який підписаний ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Позивач зазначив, що акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року у нього відсутній. Докази направлення актів приймання-передачі природного газу за січень-лютий 2022 року також відсутні. Позивач визнаєтой факт, що акт приймання-передачі природного газувід 31.01.2022 не направлявся та не вручався відповідачу.
Водночас, позивач на підтвердження поставки природного газу відповідачу та його споживання надав дані з Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом НОМЕР_4 в періоди з 22.11.2021 по 01.03.2022, які надало ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у листі № ТОВВИХ-24-16724 від 01.11.2024, а саме:
-з 22.11.2021до 30.11.2021 - 1,70624 тис.куб.м (28245,09грн);
-з 01.12.2021 до 31.12.2021 - 7,67300 тис.куб.м (127018,81 грн);
-з 01.01.2022 до 31.01.2022 - 8,57736 тис.куб.м (141989,58 грн);
-з 01.02.2022 до 28.02.2022 - 6,51093 тис.куб.м. (107781,91 грн);
-01.03.2022 - 0,00 тис.куб.м.
Всього у період з листопада 2021 по лютий 2022 року поставлено природний газ в обсязі 24,46753 тис.куб.м на загальну суму 405035 грн 39 коп.
Споживач з ЕІС-кодом НОМЕР_4 у період з 01.11.2021 по 21.11.2021 був зареєстрований в Реєстрі споживачів за іншим постачальником.Інформація щодо обсягу природного газу, використаного вказаним споживачем у період 02.03.2022 по 31.12.2022 оператором газорозподільної системи АТ «Луганськгаз» до інформаційної платформи не надавалась.
Позивач зазначає, що акти приймання-передачі природного газу не є єдиним документом (доказом), який підтверджує об'єм переданого природного газу та його приймання, оскільки дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС є також беззаперечним доказом споживання газу.
Відповідач частково розрахувався за отриманий природний газ у загальній сумі 315909 грн 83 коп.: 15.12.2021 на суму 28245 грн 09 коп. за природний газ, поставлений з 23.11.2021 до 30.11.2021; 16.12.2021 на суму 145675 грн 16 коп. за природний газ, поставлений у грудні 2021 року; 16.08.2022 на суму 141989 грн 58 коп. за природний газ, поставлений у січні 2022 року (підтверджується інформацією від 04.11.2024 № 77/4-11/136142/2024 АТ «Ощадбанк» про надходження коштів, сальдо з бухгалтерського рахунку позивача).
Решту суми заборгованості за договором відповідач не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу за лютий 2022 року в сумі 89125 грн 56 коп., пені за період з 16.03.2022 до 15.10.2022 у сумі 39049 грн 21 коп., 3% річних за період з 16.03.2022 до 01.11.2024 у сумі 8551 грн 84 коп., інфляційних втрат за період з квітня 2022 року до жовтня 2024 року в сумі 40515 грн 75 коп.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Відповідно до п.п. 27, 31, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживачем є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правовідносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи газотранспортної системи (далі-Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила).
Відповідно до п.3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (п.11 розділу ІІ Правил).
Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» Оператор газотранспортної системи (Оператор ГТС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).
Відповідно до п. 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Для кодування використовується ЕІС-код.
Кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
Згідно з п.4 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).
У п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п.2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Факт укладання договору постачання природного газу № 11-1043/21-БО-Т від 07.11.2021 між сторонами спору підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
Суд на підставі наявних у справі матеріалів встановив, що відповідач у період з 22.11.2021 по 31.12.2022 був закріплений за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (лист ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 01.11.2024 № ТОВВИХ-24-16724.
Факт поставки позивачем відповідачу природного газу в обсязі 24,46753 тис.куб.м на загальну суму 405035 грн 39 коп. за період з 22.11.2021 до 28.02.2022 та його споживання підтверджується листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 01.11.2024 № ТОВВИХ-24-16724 та даними з Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом НОМЕР_4, доступ до якої має також відповідач.
Відповідач не надав суду доказів того, що використані позивачем дані, розміщені Оператором ГТС на Інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за січень-лютий 2022 року, є неповними чи недостовірними або такими, що відрізняються від даних самого споживача, тобто дані Інформаційної платформи відповідач ніяким чином документально не спростував.
Суд також враховує, що умовами договору (п. 6.2) та Правилами постачання природного газу (п. 11 розділу ІІ) обов'язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача. Отже, сама по собі обставина не отримання, не підписання споживачем актів прийому-передачі не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу.
Крім того, відповідач не виконав свого обов'язку згідно з п. 3.5.1 договору щодо надання позивачу не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно визначив обсяг спожитого відповідачем природного газу у спірний період відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Беручи до уваги наведені положення укладеного між сторонами договору, відповідач мав здійснити оплату за фактично поставлений природний газ до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ у листопаді-грудні 2021 року та січні 2022 року на загальну суму 315909 грн 83 коп. (підтверджується інформацією від 04.11.2024 № 77/4-11/136142/2024 АТ «Ощадбанк» про надходження коштів, сальдо з бухгалтерського рахунку позивача).
Разом з тим, за поставлений природний газ у лютому 2022 року відповідач розрахувався не у повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 89125 грн 56 коп.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, позивач належним чином обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за природний газ у лютому 2022 року всумі 89125 грн 56 коп.
Тому ця вимога є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 39049 грн 21 коп.за період з 16.03.2022 до 15.10.2022 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 ЦК України встановлено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
За умовами п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пені, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені суд зазначає, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, здійснений з дотриманням вимог законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення пені 39049 грн 21 коп. за період з 16.03.2022 до 15.10.2022 підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8551 грн 84 коп. за період з 16.03.2022 до 01.11.2024, інфляційних втрат у сумі 40515 грн 75 коп. за період з квітня 2022 року до жовтня 2024 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що розрахунок зроблено арифметично вірно з дотримання вимог ст. ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Тому є обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача, вимоги про стягнення 3% річних у сумі 8551 грн 84 коп. за період з 16.03.2022 до 01.11.2024, інфляційних втрат у сумі 40515 грн 75 коп. за період з квітня 2022 року до жовтня 2024 року.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач ніяким чином не спростував заявлені позовні вимоги.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Керуючись ст. ст. 2, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 38, ідентифікаційний код 26614952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) основний борг у сумі 89125 грн 56 коп., пеню в сумі 39049 грн 21 коп., 3% річних у сумі 8551 грн 84 коп., інфляційні втрати в сумі 40515 грн 75 коп., судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано - 07.02.2025.
Суддя Ірина ГОЛЕНКО