Справа № 359/7238/24
Провадження № 2/359/465/2025
Іменем України
07 лютого 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,-
встановив:
09 липня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, яким просив суд : визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1 . За життя спадкодавець заповіт не склав. Позивач у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Інший спадкоємець ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини, про що подала відповідну заяву. У видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок позивачу було відмовлено через відсутні правовстановлюючі документи. З цих підстав позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав на спадкове майно з позовом про визнання права власності на вказане домоволодіння.
Ухвалою суду від 10 липня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
20 вересня 2024 року ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явились. Від представника позивача надійшла заява з проханням слухати справу без його участі, позовні вимоги повністю підтримав та просив задовольнити.
Від відповідача Бориспільської міської ради Київської області надійшла заява, якою просили розгляд справи проводити без участі їх представника, прийняти рішення за наявними матеріалами справи.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши подані заяви та матеріали справи, в тому числі належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приписами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (серія А, № 303А, п. 2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04 квітня 2016 року виконавчим комітетом Любарецької сільської ради Бориспільського району Київської області.
Родинні відносини між спадкодавцем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданим 14 квітня 1960 року у с.Любарці, Бориспільського району Київської області; копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданим 15 вересня 1979 року Любарецькою сільською радою Бориспільського району Київської області.
Заповіт за життя спадкодавець не склав.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1 .
У встановлений законом строк позивач звернулась до Бориспільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №44614891 від 29 липня 2016 року.
Інший спадкоємець ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини, про що подала відповідну заяву.
07 листопада 2023 року державним нотаріусом Другої бориспільської державної нотаріальної контори Скрипкою А.О. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1 . Вказана відмова обґрунтована відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок.
05 червня 2023 року КП «Бюро технічної інвентаризації Бориспільської міської ради» на ім'я ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що будинок побудований в 1962 році.
З наявних в матеріалах справи документів встановлено, що спору про спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , не має. Доказів протилежного суду не надано.
Спірні правовідносини регулюються книгою шостою Цивільного кодексу України «Спадкове право». Як вбачається із статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно ст. 1220, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Як встановлено ч.1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1, 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Частиною 4 ст. 3 зазначеного Закону вказано, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року за № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністер-ства юстиції України від 07 лютого 2002 року за №7/5.
Відповідно вказаних нормативних актів передбачалась державна реєстрація будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до законодавства, яке діяло на момент закінчення будівництва будинку та регулювало відносини пов'язані із виникнен-ням права власності на споруджений житловий будинок у спадкодавця ОСОБА_3 виникло право власності на вказаний житловий будинок.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , в тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами набула право власності на дане майно в порядку спадкування з моменту відкриття спадщини.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання не закон-ними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2 - 5 статті 13 цього Кодексу.
Зважаючи на вказане, суд вважає доведеними обставини, зазначені в позовній заяві, а відтак наявні підстави для її задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 та ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абз.3 ч.2 ст.331, ч.1 ст.1268, ч.1 ст.1269 та ч.1 ст.1270 Цивільного кодексу України, п.2 ч.1 ст.258, ч.3 ст.259, ст.ст.263-265 та ст.268 Цивільного процесуального України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 07 лютого 2025 року.
Суддя Яковлєва Л.В.