Рішення від 28.05.2024 по справі 910/3838/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Справа № 910/3838/22

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика»

до Акціонерного товариства “Державний ощадний банку України»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлогістика»

про стягнення 2 017 947,92 гривень

за участю представників:

від позивача: Дороженко М.О. (ордер серії АІ №1391015 від 18.04.2023)

від відповідача: Кур'ята В.В. (довіреність №19/3-02/607 від 07.12.2023), Саковець І.В. (довіреність № 19/3-02/352 від 07.12.2022)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 150 000,00 гривень отриманих доходів у період набуття без достатньої правової підстави майна позивача.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.05.2022 у справі №910/3838/22 позовну заяву залишив без руху та надав позивачеві строк для усунення її недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.06.2022 відкрив провадження в справі №910/3838/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (далі - ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"/позивач) до Акціонерного товариства “Державний ощадний банку України» (далі - АТ "Державний ощадний банк України"/відповідач), а також вирішив:

- здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 07.07.2022;

- залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (далі - ТОВ "Укрлогістика"/третя особа).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.07.2022 справу №910/3838/22 за позовом ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до АТ "Державний ощадний банк України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ТОВ "Укрлогістика", про стягнення 150 000,00 грн передав за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Господарський суд Київської області ухвалою від 14.09.2022 прийняв до розгляду справу №910/3838/22, залишив позовну заяву ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" без руху та постановив виявлені недоліки позовної заяви усунути протягом п'яти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

19.09.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" надійшла заява про усунення недоліків разом з доданими до неї документами.

Господарський суд Київської області від 03.10.2022 справу №910/3838/22 призначив до розгляду на 31.10.2022, постановив надати сторонам строк до 31.10.2022 для подання: додаткових доказів по справі (за наявності); заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності); відповідачу - відповідно до статті 165 ГПК України відзиву на позовну заяву, а також задовольнив клопотання ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про витребування доказів і зобов'язав АТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Укрлогістика" у строк до 31.10.2022 надати:

- належним чином засвідчені копії всіх документів (договорів, актів, рахунків тощо), які стосуються правовідносин, що склалися між ТОВ “Укрлогістика» та АТ “Державний ощадний банк України» з приводу оренди приміщень, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Чорновола, 46а (з серпня 2017 року - вулиця Чорновола, 46, 46-А, 46-Б, 46-Г), а саме приміщень рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ “Логістик центр “Скандинавія», який складається з: адміністративного корпусу “А» площею 1 237,2 кв.м.; рибного ярмарку “Б» площею 2 983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування “В» площею 16 522,2 кв.м.; насосної підстанції “Г» площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні “Д» площею 128,7 кв.м.;

- належним чином засвідчені копії банківських виписок з рахунків щодо транзакцій оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" на користь АТ “Державний ощадний банк України» будь-яких коштів, пов'язаних з майном, яке знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Чорновола, 46а (з серпня 2017 року - вулиця Чорновола, 46, 46-А, 46-Б, 46-Г), а саме приміщень рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ “Логістик центр “Скандинавія», який складається з: адміністративного корпусу “А» площею 1 237,2 кв.м.; рибного ярмарку “Б» площею 2 983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування “В» площею 16 522,2 кв.м.; насосної підстанції “Г» площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні “Д» площею 128,7 кв.м, за весь період існування таких правовідносин (2017-2019 роки) (надалі - витребувані документи);

31.10.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Укрлогістика" надійшла заява, згідно якої третя особа надала частину документів та повідомила про неможливість подання виписок з огляду на віддалений режим роботи товариства. До вказаної заяви додано копії: договору оренди нежитлових приміщень від 19.07.2017; договору оренди №55/1-02 від 10.08.2017; рахунків-факту; актів надання послуг; платіжних доручень.

Господарський суд Київської області ухвалою від 31.10.2022 у справі №910/3838/22 відклав підготовче засідання на 28.11.2022 та повторно зобов'язав АТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Укрлогістика" надати витребувані документи, а також: попередив учасників справи про наслідки, передбачені ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами; відклав на 28.11.2022 підготовче засідання.

23.11.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ "Державний ощадний банк України" надійшли:

- клопотання про закриття провадження у цій справі з підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та відсутності предмету спору з огляду набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції у справі №910/15190/20, яким встановлено відсутність порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у ТОВ «ТЛК» «Арктика» у результаті набуття АТ "Державний ощадний банк України" права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки);

- додаткові пояснення щодо витребування документів, відповідно до змісту яких відповідач виклав, зокрема, свої міркування стосовно незаконності вимог суду в частині витребування неідентифікованих документів, які до того ж не стосуються періоду, за який позивач просить стягнути кошти, що унеможливлює виконання ухвали з незалежних від позивача причин.

25.11.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Укрлогістика" надійшла заява, згідно якої третя особа, посилаючись на те, що раніше подані нею разом із заявою від 31.10.2022 документи судом не прийнято, повторно надала частину документів та повідомила про неможливість подання виписок з огляду на віддалений режим роботи товариства. До вказаної заяви додано копії раніше поданих: договору оренди нежитлових приміщень від 19.07.2017; договору оренди №55/1-02 від 10.08.2017; рахунків-факту; актів надання послуг; платіжних доручень.

Господарський суд Київської області ухвалами від 28.11.2022 у справі №910/3838/22 постановив:

- стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 00032129) в доход Державного бюджету України штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2 481,00 грн.

- відкласти підготовче засідання на 19.12.2022.

13.12.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ «ТЛК «Арктика» Архіпова Олександра Юрійовича надійшла заява б/н від 12.12.2022 про проведення відповідного засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника.

13.12.2022 на електронну пошту суду від представника Ощадбанку Саковець Ірини Василівни надійшло клопотання б/н від 12.12.2022 про проведення відповідного засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022, у зв'язку із перебуванням судді Яреми В.А. у відпустці, вказані заяви передано до розгляду судді Янюк О.С.

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С. ухвалами від 16.12.2022 у справі №910/3838/22:

- заяву представника ТОВ «ТЛК «Арктика» Архіпова Олександра Юрійовича б/н від 12.12.2022 (вх. №18270/22) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - залишив без задоволення;

- клопотання представника АТ «Державний ощадний банк України» Саковець Ірини Василівни б/н від 12.12.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - залишив без задоволення.

16.12.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ "Державний ощадний банк України" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні.

Господарський суд Київської області від 19.12.2022 у справі №910/3838/22 відклав підготовче засідання на 17.01.2023.

17.01.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" надійшла заява про зміну підстав позову, відповідно до прохальної частини якої позивач просить вважати заявленими окрім первісно визначених в позові підстав звернення з ними також викладені в даній заяві обставини щодо незаконного володіння та розпорядження АТ «Ощадбанк» холодильними камерами, якими обладнана спірна нерухомість, що підтверджується судовими рішеннями у справі Господарського суд Київської області №911/2129/17 в якості окремої підстави поданого ТОВ «ТЛК «Арктика» позову.

Вказана заява мотивована тим, що після надання витребуваних в межах цієї справи документів позивачу стало відомо про володіння та розпорядження відповідачем не тільки нерухомим майном, а і холодильними камерами, наявними в такій нерухомості, обставини неправомірного користування якою покладено у основу обґрунтування позову про стягнення з відповідача доходів у порядку статей 1212, 1214 ЦК України.

Господарський суд Київської області ухвалою від 17.01.2023 у справі №910/3838/22 відклав підготовче засідання на 14.02.2023.

14.02.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від АТ "Державний ощадний банк України" надійшли заперечення щодо прийняття до розгляду заяви позивача про зміну підстав позову.

Вказані заперечення мотивовано тим, що відповідною заявою позивач одночасно змінює як і підстави, так і предмет позову, оскільки просить стягнути доходи від здачі в оренду не лише приміщень, але і обладнання, тоді як процесуальний закон не дозволяє одночасно змінити предмет і підстави позову.

З огляду на вказане відповідач просить заяву позивача про зміну предмету позову вважати неподаною та повенути позивачу.

Господарський суд Київської області ухвалою від 14.02.2023 у справі №910/3838/22 відклав підготовче засідання на 21.03.2023.

21.03.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ТОВ «ТЛК «Арктика» надійшло клопотання, згідно якого позивач прочив визнати поважною причину неявки його представника у засідання та здійснити розгляд і задовольнити заяву про зміну підстав позову без участі представника позивача.

Водночас 21.03.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від АТ "Державний ощадний банк України" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 21.03.2023 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

Вказане рішення суду мотивовано таким.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, підставу ж позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Водночас правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Предмет позову (заявлена вимога) кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Отже, визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

З огляду на вказане, оскільки у відповідній заяві про зміну підстав позову позивачем не заявлено до відповідача нової та/або додаткової вимоги із самостійними підствами, суд дійшов висновку про прийняття такої заяви та здійснення надалі розгляду справи з урахуванням викладених у відповідній заяві обставин.

У зв'язку з наведеним вище судом також відхиляються як процесуально неспроможні доводи відповідача про зміну позивачем одночасно предмету і підстав позову, позаяк додаткове обґрунтування заявлених вимог в межах незмінної правової конструкції не свідчить ані про зміну предмету позову, тобто матеріально-правової вимоги, ані про обрання позивачем інших правових підстав позову із наведенням в межах таких норм права нових обставин, відмінних від заявлених раніше обставин користування майном.

Господарський суд Київської області ухвалою від 21.03.2023 у справі №910/3838/22 відклав підготовче засідання на 18.04.2023.

18.04.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від АТ «Державний ощадний банк України» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/13232/20.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.04.2023 у справі №910/3838/22 відклав підготовче засідання на 16.05.2023.

18.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ «Державний ощадний банк України» надійшли пояснення, згідно яких відповідач виклав власну позицію стосовно доводів, викладених позивачем у заяві про зміну підстав позову, та, відповідно, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ«ТЛК «Арктика» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд:

- стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» суму відшкодування доходів за час збереження у себе без достатньої правової підстави належного позивачу майна з 01.09.2017 по 30.09.2017 у розмірі 2 017 947,92 грн;

- поновити строк на подачу доказів.

Вказана заява та викладене у ній клопотання мотивовані тми, що на момент подання позову заявлену до стягнення суму позивачем визначено орієнтовно з огляду на відсутність достатньої інформації та умисне приховування її відповідачем, відтак із зібраних під час розгляду справи документів слідує, що відповідач безпідставно заволодів майном позивача, зокрема і холодильним обладнанням та розпорядився таким обладнанням шляхом його здачі в оренду ТОВ «Укрлогістика».

Водночас, посилаючись на ч. 1 ст. 1214 ЦК України, позивач зауважив, що він має право на відшкодування усіх доходів, зокрема і тих, які особа могла отримати, а тому дійсний розмір відшкодування за час користування відповідачем холодильним обладнанням - з 01.09.2017 по 30.09.2017, слід обраховувати, виходячи із базової орендної ставки, яка була останньою сплачена незмінним орендарем - ТОВ "Укрлогістика", позивачу як законному власнику, а саме: 1 747 820,80 грн за червень 2016 року.

Відкоригувавши таку суму на індекс інфляції, позивач вважає, що дохід, який міг би отримати відповідач за період безпідставного володіння майном, у тому числі холодильними камерами, з 01.09.2017 по 30.09.2017 складає 2 017 947,92 грн.

До вказаної заяви позивачем додано копії банківських виписок з рахунків позивача та ТОВ «Крупенія», які, за доводами позивача, не доцільно було подавати разом з позовом у в'язку з недостатньою інформацією для визначення періоду використання майна, як наслідок позивач вважає наявними підстави для поновлення строків для подання таких доказів.

09.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ "Державний ощадний банк України" надійшло клоптання про участь представника відповідача - адвоката Саковець І.В. у підготовчому засіданні 16.05.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.05.2023 вказане клопотання було передано на розгляд судді Подоляку Ю.В.

Господарський суд Київської області у складі судді Подоляка Ю.В. ухвалою від 11.05.2023 у справі №910/3838/22 задовольнив заяву АТ "Державний ощадний банк України" та постановив підготовче засідання, призначене на 16.05.2023, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Саковець І.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

16.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ "Державний ощадний банк України" надійшли заперечення щодо прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Так, відповідно до змісту таких заперечень відповідач вважає, що така заява позивача є фактично черговою заявою про одночасну зміну предмету та підстав позову, оскільки у цій заяві змінено предмет - замість стягнення з відповідача вже отриманих доходів від здачі в оренду нерухомого майна позивач заявив до стягнення доходи, які відповідач гіпотетично міг отримати від здачі майна в оренду, і такі вимоги ґрунтуються вже на інших обставинах - укладення договорів оренди між ТОВ «Укрлогістика» та ТОВ «ТЛК «Арктика».

До того ж 16.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ "Державний ощадний банк України" надійшло клопотання про закриття провадження у цій справі:

- в частині вимог позивача про стягнення доходів за користування нерухомим майном - з підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та відсутності предмету спору, з огляду залишення судом касаційної інстанції рішення суду апеляційної інстанції у справі №910/15190/20, яким встановлено відсутність порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у ТОВ «ТЛК» «Арктика» у результаті набуття АТ "Державний ощадний банк України" права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки);

- в частині вимог позивача про стягнення доходів за користування рухомим майном - з підстав п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду наявності судового рішення у справі №910/1548/17 між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, зокрема про стягнення з ТОВ «Крупенія» грошових коштів у розмірі 55 000,00 грн.

У підготовчому засіданні 16.05.2023, заслухавши позиції представників сторін, зокрема щодо того, що дослідження підстав для закриття провадження у цій справі пов'язано із прийняттям/неприйняттям заяви про збільшення позовних вимог, судом встановлено такий порядок розгляду поданих сторонами заяв: першою - заяви про зупинення провадження у справі, наступною - заяви про збільшення позовних вимог.

Господарський суд Київської області від 16.05.2023 у справі №910/3838/22 відклав підготовче засідання на 06.06.2023.

05.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «ТЛК» «Арктика» надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі та про зупинення провадження у справі.

Вказані заперечення мотивовано, зокрема тим, що у межах справи №910/1548/17 не розглядались вимоги про стягнення з АТ "Державний ощадний банк України" сум відшкодування доходів за час збереження без достатньої правової підстави налженого ТОВ «ТЛК» «Арктика» майна з 01.09.2017 по 30.09.2017 у розмірі 2 017 947,92 грн, тоді як підстави для зупинення провадження у цій справі до набрання чинності рішенням суду у справі №910/13232/20 відсутні, оскільки обставини чинності оскаржуваних в межах означної справи договорів не вплинуть на обставини незаконності заволодіння відповідачем приміщеннями та наявним у них обладнанням.

До того ж позивач зауважив, що в межах справи №910/13232/20 ним подано заяву про залишення позову без розгляду.

06.06.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від АТ "Державний ощадний банк України" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в підготовчому засіданні у зв'язку із неможливістю притуття представників товариства у відповідне засідання.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.06.2023 у справі №910/3838/22 відклав підготовче засідання на 20.06.2023.

У підготовчому засіданні 20.06.2023 стосовно поданих позивачем та відповідачем заяв, відповідно, про збільшення позовних вимог та про зупинення провадження у цій справі судом прийнято такі рішення.

Приписами частини 2 статті 46 ГПК України унормовано, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, зокрема, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначені процесуальні норми передбачають реалізацію позивачем чітко визначених та обмежених прав, тоді як суд, виходячи як зі змісту відповідно поданої заяви, так і зі змісту позову і обставин справи, повинен оцінити таку заяву на відповідність її приписам статті 46 ГПК України як таку, що є заявою про:

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог;

- об'єднання позовних вимог;

- зміну предмета або підстав позову;

- подання іншого (ще одного) позову.

Так, збільшено/зменшено може бути лише розмір вимог майнового характеру, тобто під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Водночас збільшенням розміру позовних вимог не може вважатися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві, відтак неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Доповнення ж позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Так, з-поміж мотивів поданих сторонами заяв, у підготовчому засіданні 16.05.2023 представник відповідача зауважив, що на відміну від первісно поданого позову заява про збільшення ґрунтується на обставинах користування холодильним обладнанням, а обрахована до стягнення сума розрахована не лише на підставі статей 1212, 1214 ЦК України, але і містить обраховані згідно статті 625 ЦК України інфляційні втрати.

Вказане, на переконання представника відповідача, свідчить про те, що позивачем одночасно змінено і предмет позову - заявлено нову вимогу, і підстави - зазначено нові обставини про укладення інших договорів оренди із визначенням заявленої до стягнення суми на підставі норми права, яка не була заявлена у первісній позовній заяві.

Своєю чергою представниця позивача у підготовчому засіданні 16.05.2023 зауважила, що першочергово обрані підстави позову - отримання відповідачем доходів від неправомірного користування майном у розумінні статей 1212, 1214 ЦК України, не змінено, а згідно заяви про збільшення позовних вимог обраховано дійсний розмір шкоди, який підлягає до стягнення, з урахуванням додатково заявлених підстав згідно прийнятої раніше заяви про зміну підстав позову.

Тобто за доводами представниці позивача вимога збільшена в межах первісно заявленої, а обставини укладення інших договорів не є основною, безпосередньою підставою позову.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи та доводи, а також зміст заяви про збільшення позовних вимог, судом встановлено відповідність цієї заяви процесуальним приписам статті 46 ГПК України, оскільки позивачем не змінено первісно заявлену матеріально-правову вимогу - стягнення шкоди за час незаконного володіння майном з підстав статей 1212, 1214 ЦК України, а лише визначено суму такої шкоди з урахуванням як додатково вказаних обставин володіння відповідачем разом із нерухомим майном також і наявним у цьому майні обладанням, так і зміненої базової ставки обрахунку відповідної шкоди - суми орендного платежу дійсного користувача з урахуванням інфляційної складової.

З огляду на вказане суд відхиляє доводи відповідача про одночасну зміну предмету і підстав позову, оскільки зазначення позивачем додаткових обставин та норм права в межах незмінених при цьому правової конструкції та її диспозициції - відшкодування шкоди за час незаконного володіння майном з підстав статей 1212, 1214 ЦК України, не свідчить про заявлення нової матеріально-правової вимоги з іншими, відмінними від первісно обраних, фактичними обставинами як складової диспозиції іншої норми права.

З урахуванням наведеного суд у підготовчому засіданні 20.06.2023 прийняв до розгляду заяву позивача про збільшенння позовних вимог та постановив здійснювати розгляд справи у межах суми вимог згідно прийнятої заяви.

Стосовно ж викладеного у відповідній заяві клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів слід зазначити таке.

Приписами ч.ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України унормовано, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З урахуванням наведеного, оскільки порядок подання доказів не передбачає необхідності окремо поновлювати строк для реалізації особою такого права, суд дійшов висновку про залишення без розгляду, як процесуально неспроможного, викладеного у заяві про збільшення позовних вимог клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів.

Водночас, ураховуючи доводи позивача про виникнення необхідності як здійснення розрахунку заявленої до стягнення суми доходів, так і подання нових доказів вже за наслідками ознайомлення з витребуваними в межах цієї справи документами, тобто після звернення до суду із цим позовом, з метою повного та всебічного розгляду цієї справи, суд дійшов висновку про прийняття поданих позивачем разом із заявою про збільшення позовних вимог копій документів.

Висновуючи вказане, судом враховано, що:

- процесуальні приписи не передбачають необхідності окремого заявлення клопотання про поновлення строків для подання доказів, а достатньою підставою для їх прийняття судом є наведення причин неможливості подання у строк та надіслання іншому учаснику, у разі відсутності у нього цих доказів;

- поважність причин подання доказів не у строк оцінюється за внутрішнім переконанням під час вчинення відповідної процесуальної дії з прийняття доказу, тоді як наявність саме об'єктивних причин пропуску строку для подання доказів не є кваліфікуючою при реалізації судом дискреційних повноважень щодо прийняття доказів.

Стосовно ж клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/13232/20, Господарський суд Київської області ухвалою від 20.06.2023 у справі №910/3838/22 відмовив у задоволенні такого клопотання та відклав підготовче засідання на 18.07.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.07.2023 зупинив провадження у справі №910/3838/22 до перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 20.06.2023 в порядку апеляційного провадження та повернення матеріалів означеної справи до Господарського суду Київської області.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.07.2023 у справі №910/3838/22 апеляційні скарги АТ «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.06.2023 та на протокольну ухвалу Господарського суду Київської області від 20.06.2023 повернув заявнику.

Господарський суд Київської області ухвалою від 31.07.2023 у справі №910/3838/22 поновив загальне позовне провадження у справі №910/3838/22 та призначив підготовче засідання на 05.09.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.08.2023 зупинив провадження у справі №910/3838/22 до закінчення розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» про відвід судді Хрипуна О.О. у справі №910/3838/22 та повернення матеріалів означеної справи до Господарського суду Київської області.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.08.2023 у справі №910/3838/22 заяву про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Хрипуна О.О., подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» 28.07.2023 визнав зловживанням процесуальними правами і залишив без розгляду.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.09.2023 у справі №910/3838/22 поновив загальне позовне провадження та призначив підготовче засідання на 18.09.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.09.2023 у справі №910/3838/22 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 17.10.2023.

17.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ "Державний ощадний банк України" надійшли пояснення, у змісті яких відповідачем викладено позицію щодо заявлених позивачем вимог та заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

Господарський суд Київської області ухвалою від 17.10.2023 у справі №910/3838/22, не розпочинаючи розгляд справи по суті, оголосив перерву у судовому засіданні до 13.11.2023.

13.11.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ "Державний ощадний банк України" надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску строку для подання пояснень від 17.10.2023.

Вказане клопотання мотивовано тим, що такі пояснення відповідача стосуються спростування доводів викладених у заяві про збільшення позовних вимог доводів позивача та наданих ним нових доказів.

Водночас, на переконання відповідача:

- відповідні пояснення ним подано у порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України, яка не встановлює обмежувального строку для подання таких пояснень, а передбачені ст. 184 ГПК України обмеження щодо строків подання заперечень на відповідь на відзив на ці пояснення не поширють свою дію;

- такого строку, що обмежив би право відповідача на подання пояснень на заяву позивача, яка містить нові обставини та подані з порушенням статті 80 ГПК України докази, ГПК України не встановлено;

- заява про застосування строків позовної давності не обмежена процесуальними строками, оскільки згідно ч. 3 ст. 267 ГПК України відповідна заява може бути зроблена до винесення судом рішення;

- у разі наявності висновку суду про пропуск такого строку, поважними причинами слід вважати: умови воєнного стану та велику завантаженість представників АТ "Державний ощадний банк України", зокрема представника товариства у цій справі Саковець І.В. шляхом участі у судових засіданнях, що є традиційним для такого часу як початок місяця вересень.

У судовому засіданні 13.11.2023 представниця відповідача Саковець І.В. також зауважила на ненаданні судом, після прийняття ним заяви позивача про збільшення позовних вимог, строку для реалізації відповідачем права на подання власної позиції на виладені у цій заяві доводи та додані до неї документи.

Щодо вказаного та поданих відповідачем пояснень і клопотання у судовому засіданні 13.11.2023 судом вирішено таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Частинами 1, 2 статті 177 ГПК України унормовано, що завданнями підготовчого провадження є, зокрема: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Частиною 1 статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Приписами статті 207 ГПК України унормовано, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Отже, вказані вище норми визначають порядок дій/поведінки суду та учасників справи під час реалізації останніми права на викладення заперечень/аргументів/пояснень/міркувань щодо предмета спору, що може бути реалізовано виключно шляхом подання заяв по суті справи у строки, визначені ГПК України та/або встановлені судом.

Водночас під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата і/чи завершена та або інша стадія судочинства, а з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Відповідно до змісту поданих позивачем 17.10.2023 пояснень останні містять заперечення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у заяві про збільшення позовних вимог обставин, що власне і підтвердила представниця відповідача.

Однак такі пояснення, які за своєю суттю є заявою по суті спору (відзивом на збільшені позовні вимоги), подано відповідачем після закриття підготовчого провадження, тобто з пропуском строку.

Посилання ж відповідача у поясненнях на ч. 5 ст. 161 ГПК України судом відхиляються як такі, що не надають право стороні подавати заяву по суті спору з порушенням строку та порядку, що встановлені спеціальними нормами, зміст яких наведено вище.

До того ж суд звертає увагу позивача на те, що п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України передбачає загальне право учасників справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, тоді як п. 6 ч. 2 ст. 42 та ст. 118 ГПК України унормовують, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Звідси, за висновком суду, міркування відповідача про те, що строки для подання пояснень не встановлено, а отже і не пропущено, не відповідають дійсності та процесуальним нормам.

Стосовно ж доводів представниці відповідача про її право подавати пояснення на будь-якій стадії процесу, суд звертає увагу, що відповідне право може бути реалізовано у тому випадку, коли процесуальні норми не встановлюють спеціальних вимог для окремих видів процесуальних документів в залежності від їхньої суті та змісту.

Назва процесуального документу - зава/клопотання/пояснення (додаткові), не змінює його процесуальної суті та не може тлумачитись з іншим змістом і передбаченими кодексом вимогами до форми та строків подання такого документу.

Доводи ж представниці відповідача про відсутність встановлених судом строків та часу для реалізації відповідного права з метою реагування на заяву позивача про збільшення позовних вимог судом відхилено з огляду їх неспроможності та необ'єктивності, з урахуванням обставин відкладення підготовчого засідання та неодноразового його призначення після прийняття 20.06.2023 заяви про збільшення позовних вимог та зупинення провадження у цій справі.

Водночас, ураховуючи наведені відповідачем причини пропуску строку, суд визнав поважними у судовому засіданні 13.11.2023 та прийняв до розгляду подані відповідачем 17.10.2023 поясенння.

Господарський суд Київської області ухвалою від 13.11.2023 у справі №910/3838/22, не розпочинаючи розгляд справи по суті та з метою надання позивачу часу для подання власної позиції стосовно викладених у поясненнях доводів відповідача, оголосив перерву у судовому засіданні до 11.12.2023.

07.12.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «ТЛК «Арктика» надійшли письмові пояснення у відповідь на пояснення АТ "Державний ощадний банк України".

Приписами частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено таке:

- зокрема, адвокати, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку;

- процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно частин 1, 4 статті 170 ГПК України (у редакції згідно внесених Законом України від 29.06.2023 №3200-IX змін, що були введені в дію з 18.10.2023) будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Ураховуючи вказане юридична особа, як учасник справи, згідно статті 6 ГПК України зобов'язана зареєструвати в обов'язковому порядку електронний кабінет в ЄСІТС, тоді як відсутність відповідної реєстрації, як і відомостей про це у поданих особою заявах, клопотаннях та/або запереченнях має своїм наслідком їх повернення заявнику без розгляду.

У судовому засіданні 11.12.2023 судом наголошено на тому, що подані позивачем пояснення не містять відомостей про наявність у ТОВ «ТЛК «Арктика» зареєстрованого у ЄСІТС електронного кабінету.

Господарський суд Київської області ухвалою від 11.12.2023 у справі №910/3838/22, не розпочинаючи розгляд справи по суті, оголосив перерву у судовому засіданні до 15.01.2024.

У судовому засіданні 15.01.2024 представником позивача повідомлено про те, що ТОВ «ТЛК «Арктика» не зареєстровано у ЄСІТС електронний кабінет, відтак судом наголошено на наявності у позивача відповідного обов'язку з реєстрації кабінету та на відповідних наслідках невиконання такого обов'язку.

Господарський суд Київської області ухвалою від 15.01.2024 у справі №910/3838/22 оголосив перерву у судовому засіданні до 12.02.2024.

У судовому засіданні 12.02.2024, з'ясувавши у представника позивача обставини відсутності зареєстрованого ТОВ «ТЛК «Арктика» у ЄСІТС електронного кабінету, суд дійшов висновку про залишення без розгляду поданих позивачем 07.12.2023 письмових пояснень у відповідь на пояснення АТ "Державний ощадний банк України".

До того ж, з'ясувавши наявність/відсутність у представників сторін інших заяв чи клопотань, пов'язаних з розглядом справи та неподаних з поважних причин в підготовчому провадженні, у судовому засіданні 12.02.2024 суд розпочав розгляд справи по суті.

Господарський суд Київської області ухвалами від 12.02.2024, 05.03.2024, 26.03.2024 та 23.04.2024 у справі №910/3838/22 оголосив перерву у судовому засіданні, відповідно, до: 05.03.2024, 26.03.2024, 23.04.2024 та 28.05.2024.

Стосовно ж поданих АТ "Державний ощадний банк України" клопотань про закриття провадження у цій справі, суд, з метою вирішення питання про наявність підстав для розгляду спору та прийняття рішення по суті, дійшов таких висновків.

Так, подане 23.11.2022 відповідне клопотання мотивововано АТ "Державний ощадний банк України" відсутністю предмета спору у зв'язку із набранням законної сили рішенням суду апеляційної інстанції у справі №910/15190/20.

У розрізі наведеного відповідач зауважив, що у цій справі позивач обґрунтовує свої вимоги обставинами визнання судовоми рішеннями у справах №826/7243/17, №910/10374/17 та №910/15190/20 незаконності набуття банком у власність нерухомого майна.

Втім, за доводами відповідача, рішенням суду апеляційної інстанції у справі №910/15190/20 встановлено відсутність порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у ТОВ «ТЛК» «Арктика» у результаті набуття АТ "Державний ощадний банк України" права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки).

Водночас в основу мотивів поданого АТ "Державний ощадний банк України" 16.05.2023 відповідного клопотання покладено:

- як обставини залишення без змін судом касаційної інстанції рішення суду апеляційної інстанції у справі №910/15190/20, що, на думку відповідача, у розмінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України є підствами для закриття провадження у цій справі;

- так і обставини прийняття судом рішення у справі №910/1548/17, яке, на думку відповідача, є рішенням між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, що у розмінні п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України свідчить про наявність підств для закриття провадження у цій справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем, відтак закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору можливе у разі припинення існування предмета спору (сплата суми боргу, знищення спірного майна тощо) та якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За наслідками дослідження наданих до матеріалів справи документів та згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив таке.

Верховний Суд постановою від 21.03.2023 залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі №910/15190/20, згідно якої судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "ТЛК "Арктика" до АТ "Державний ощадний банк України", Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішення департаменту Державної виконавчої служби та ДП "Сетам" про визнання недійсними акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №53999200/24 від 23.05.2017 та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №2172 від 24.05.2017.

З огляду на вказане слідує, що предметом спору у межах відповідного судового провадження були акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №53999200/24 від 23.05.2017 та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №2172 від 24.05.2017, а за змістом рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій останніми надано оцінку як обставинам набуття банком права власності на предмет іпотеки шляхом зарахування його забезпечених вимог в рахунок вартості іпотечного майна, так і усім пов'язаним із такими обставинами діям банку та державного виконавця.

Водночас в межі доказування предмету та підстав позову у справі №910/15190/20 не входили, а судами не досліджувались та не оцінювались, у тому числі на предмет відповідності вимогам закону, обставини отримання банком доходів від користування отриманим у власність іпотечним майном, як і не була предметом спору у цій справі нарахована позивачем сума шкоди за час незаконного володіння майном.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі №910/3838/22 є нарахована позивачем сума шкоди за час незаконного володіння майном та стосовно вказаної суми наявні неврегульовані питання, суд висновує як про необґрунтованість доводів відповідача стосовно відсутності предмету спору у цій справі, так і про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Встановлення ж рішенням суду апеляційної інстанції у справі №910/15190/20 відсутності порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів ТОВ «ТЛК» «Арктика» у результаті набуття АТ "Державний ощадний банк України" права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки), не свідчить про відсутність як матеріально-правового об'єкта предмета спору у справі №910/3838/22 - нарахованої позивачем суми шкоди за час незаконного володіння майном, та не є підставою для закриття провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, як і не можуть бути відповідною підставою встановлені судами обставини правомірності набуття банком права власності на предмет іпотеки шляхом зарахування його забезпечених вимог в рахунок вартості іпотечного майна.

Висновуючи вказане, судом враховано, що вирішення питання про наявність чи відсутність покладених в основу обґрунтування позову у справі №910/3838/22 обставин та, відповідно, підстав для задоволення позову і стягнення нарахованої позивачем суми шкоди за час незаконного володіння майном з'ясовується судом під час розгляду справи по суті позовних вимог.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та про відмову у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Стосовно ж інших підстав заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження у цій справі слід зазначити таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З аналізу наведених норми процесуального права слідує, що:

- однією з цілей їх застосування законодавець визначив уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності;

- передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами, тоді як зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Отже, для закриття провадження у справі з підстав п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з наявністю такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмета, підстав звернення до суду з позовною заявою.

Так, Господарський суд міста Києва рішенням від 26.02.2018, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018, у справі №910/1548/17 позов ТОВ «ТЛК «Арктика» до ТОВ "Крупенія" та ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним договір про спільну діяльність від 26.07.2016 та стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 55 000,00 грн за безпідставне використання майна задовольнив частково та, відповідно: визнав недійсним договір про спільну діяльність від 26.07.2016, укладений між ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Крупенія»; присудив до стягнення з ТОВ «Крупенія» на користь ТОВ «ТЛК «Арктика» грошові кошти за безпідставне використання майна у розмірі 55 000,00 грн.

Зі змісту вказаних рішень судів першої та апеляційної інстанцій слідує, що предметом та підставами позову у відповідній справі ТОВ «ТЛК «Арктика» визначено вимоги про визнання недійсним укладеного між ним та ТОВ «Крупенія» договору про спільну діяльність та, відповідно, незаконність користування ТОВ «Крупенія» майном і отримання внаслідок цього доходу.

Водночас зміст мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції у справі №910/1548/17 містить такі висновки:

- враховуючи встановлення недійсності договору, що свідчить про його незаконність з моменту його вчинення, правові підстави для набуття і користування відповідачем 1 (ТОВ «Крупенія») належним ТОВ "ТЛК "Арктика" майном були відсутні;

- із наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунків ТОВ "Крупенія" вбачається, що за період серпень 2016 року - лютий 2017 року ТОВ "Крупенія" отримало в якості оплати за оренду спірного майна на підставі договору грошові кошти у загальному розмірі 13 322 059,05 грн;

- наявні в матеріалах справи банківські виписки за час користування ТОВ "Крупенія" належним ТОВ "ТЛК "Арктика" майном підтверджують отримання відповідачем 1 (ТОВ «Крупенія») доходів у загальному розмірі 13 322 059,05 грн в якості коштів за передачу відповідного майна в оренду, а тому вимога про стягнення з ТОВ "Крупенія" на користь ТОВ "ТЛК "Арктика" коштів у розмірі 55 000,00 грн є обґрунтованою;

- в частині позовної вимоги про стягнення відповідних коштів з відповідача 2 (ПАТ "Державний ощадний банк України") позивачем не доведено існування відповідної згоди ПАТ "Державний ощадний банк України" на укладення договору, якою обґрунтовується звернення з відповідної вимогою до суду про стягнення таких коштів з останнього, а тому правові підстави для її задоволенні відсутні.

З огляду вказаного, оскільки у справі №910/1548/17 позов про визнання недійсним договору та стягнення коштів за користування майном в період дії такого договору ТОВ "ТЛК "Арктика" подано до ТОВ "Крупенія" та ПАТ "Державний ощадний банк України", суд висновує, що предмет, підстави та склад сторін у такій справі не є тотожними предмету, підставам та складу сторін у цій справі - позов про стягнення шкоди у сумі 2 017 947,92 грн за час незаконного володіння майном з 01.09.2017 по 30.09.2017, позивачем подано до АТ "Державний ощадний банк України".

Отже, суд висновує про відсутність підстав для відмови у відкритті та, як наслідок, закриття провадження у цій справі у порядку п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а тому відповідне клопотання відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Під час розгляду цієї справи ТОВ "Укрлогістика" не скористалось наданим статею 168 ГПК України правом та пояснень щодо позову або відзиву не подало.

У судовому засіданні 28.05.2024, закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

Згідно рішення Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №317 від 11.10.2011 та Свідотцва про право власності на нерухоме майно від 14.10.2011 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» 22.05.2013 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості, а саме: «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», складовими частинами якого визначено:

- адміністративний корпус «А» площею 1237,2 кв.м;

- рибний ярмарок «Б» площею 2983,0 кв.м;

- комплекс по зберіганню продуктів харчування «В» площею 16522,2 кв.м;

- насосна підстанція «Г» площею 37,5 кв.м;

- механічна майстерня «Д» площею 128,7 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А на земельних ділянках площею 2,500 га кожна з кадастровими номерами, відповідно, 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002 (далі - земельні ділянки).

В підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії зазначених рішення та Свідотцва, а також копію витягу з Дрежавного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 3758234 від 22.05.2013.

Надалі, за доводами позивача, згідно укладеного 04.11.2014 між ним та відповідачем іпотечного договору №876/31/1-3 (далі - іпотечний договір), вказані нерухоме майно та земельні ділянки, як предмет іпотеки, передано в забезпечення виконання грошових зобов'язань позивача за кредитним договором від 04.11.2014 №876/31/1 (далі - кредитний договір).

Копії зазначених кредитного та іпотечного договорів із відповідними додатками наявні в матеріалах справи.

Як зауважив позивач, в межах зведеного виконавчого провадження №53999200 з примусового виконання вчинених на іпотечному та кредитному договорах виконавчих написів, відповідно: №704 та №705; №779 та №780, відповідач звернув стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором та на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки за №53999200/24 від 23.05.2017 (далі - акт державного виконавця від 23.05.2027) і, відповідно, виданих 24.05.2017 приватним нотаріусом свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки за реєстровими №№2172, 2175, 2178 (далі - свідоцтва, відповідно, за №2172, 2175, 2178) отримав (придбав) у власність нерухоме майно та земельні ділянки.

Копії вказаних акта державного виконавця від 23.05.2027 та свідоцтв приватного нотаріуса за №2172, 2175, 2178 наявні в матеріалах справи.

Відтак, згідно викладених у позові доводів ТОВ «ТЛК «Арктика» та доданих до матеріалів справи копій: складених ПП «Оцінка і право» довідки №1325 від 23.06.2017 та висновку експертного будільно-технічного дослідження від 07.07.2017, складених Виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області довідок від 21.07.2017 за №№4931, 4932, 4933, 4934, відповідачем отримане у власність нерухоме майно поділено на окремі об'єкти з присвоєнням нових поштових адрес: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Чорновола, за відповідними номерами будинків: 46, 46-А, 46-Б, 46-Г.

До позовної заяви позивачем додано копії інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.10.2018 за №№143200479, 143202860, 143204804, 143206503 із внесеною до них інформацією про проведення 31.07.2017 державної реєстрації права власності ПАТ «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України»/банк), відповідно, на такі об'єкти нерухомого майна:

- рибний ярмарок «Б» площею 2926,9 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1314819732224) адреса місцезнаходження: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46;

- механічна майстерня «Д» площею 175,4 кв.м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1314802032224) адреса місцезнаходження: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул.Чорновола, 46-А;

- комплекс по зберіганню продуктів харчування «В» площею 17105,3 кв.м; навіс «В»; насосна станція «Г» площею 37,5 кв.м; пост охорони «Е,Ж»; замощення - І; Ваги - ІІ; Огорожа №№1-4 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1314815432224) адреса місцезнаходження: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул.Чорновола, 46-Б;

- адміністративний корпус «А» площею 1216,1 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1314824232224) адреса місцезнаходження: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола,46 Г (далі - спірне нерухоме майно/комплекс нерухомості).

Посилаючись на вказане вище та, відповідно, мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, позивач зауважив на обставинах незаконності набуття відповідачем у власність нерухомого майна та земельних ділянок, встановлених рішеннями судів у справах №826/7243/17, №910/10374/17, №910/15190/20.

Так, у розрізі наведеного, позивач вказав, що:

- постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №826/7243/17 визнано незаконними дії державного виконавця та скасовано винесені ним постанови, що передували передачі майна позивача у власність відповідача;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі №910/10374/17 визнано такими, що не підлягають виконанню, виконавчі написи нотаріуса від 22.05.2017 за реєстровими №№779, 780, тоді як виконавчий напис №705 визнано таким, що не підлягає виконанню, в межах справи №910/570/21;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі №910/15190/20 встановлено незаконність документів, на підставі яких було передано у власність та зареєстровано за відповідачем право власності на майно позивача, зокрема визнано недісними акт державного виконавця та видане приватним виконавцем свідоцтво №2178.

З урахуванням вказаних обставин та приписів ст.ст. 316, 317, 319, 328 ЦК України ТОВ «ТЛК «Арктика» зазначило, що огляду визнання незаконним в судовому порядку правових підстав набуття АТ «Державний ощадний банк України» у власність належного позивачу майна, починаючи з 24.05.2017, відсутні правові підстави володіння відповідачем таким майном.

Водночас, за доводами позивача, з набуттям у власність означеного вище майна відповідач реалізував відповідні права шляхом здачі його в оренду, зокрема Товариству з обмеженою відповідальнісю “Укрлогістика», на підтвердження чого до матеріалів цієї справи справи долучено копію поданого третьою особою як відповідачем у межах справи №910/15092/20 відзиву на позов ТОВ «ТЛК «Арктика», а також копію укладного між АТ «Державний ощадний банк України», як орендодавцем, та ТОВ “Укрлогістика», як орендарем, договору оренди №55/1-02 від 10.08.2017.

Як зауважив позивач, копію договору оренди №55/1-02 від 10.08.2017 подано АТ «Державний ощадний банк України» в межах розгляду справи №910/19364/21, внаслідок чого позивач дізнався про укладення такого правочину, що надало йому підстави вважати наявними обставини передання майна в оренду не раніше 10.08.2017.

Також позивач зазначив, що з доданих до цієї справи ТОВ “Укрлогістика» копій договору оренди нежитлових приміщень від 19.07.2017 та договору оренди №55/1-02 від 10.08.2017 вбачаються обставини передачі відповідачем в оренду третій особі не лише нерухомого майна, а й іншого майна, зокрема холодильних камер та електрообладнання, якими оснащено логістичний комплекс, а саме:

- згідно договору оренди від 19.07.2017, який було розірвано 10.08.2017, в оренду передано оснащені холодильними камерами приміщення загальною площею 7744 кв.м. та приміщення експедиції загальною площею 2 500 кв.м.;

- згідно договору оренди від 10.08.2017, окрім будівель, в оренду передано таке обладання: внутрішня мережа 3ТП/РП-4х1000кВт (трансформатор); кабельна лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина, холодильне обладнання на базі компресорних станцій.

Посилаючись на вказане, позивач зауважив, що зазначене обладнання не було предметом іпотеки, як наслідок не могло перейти у володіння відповідача за наслідками проведення ним незаконної процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказані обставини, за доводами позивача, також підтверджуються рішеннями судів у справі №911/2129/17, в межах якої встановлено незаконність вибуття такого майна з володіння ТОВ «ТЛК «Арктика» та витребувано на його користь це майно із подальшою зміною первісного боржника - ТОВ «Крупенія», на нового боржника - ДП «БЦТ», якому таке обладнання відчужило АТ «Державний ощадний банк України».

Звідси, як вважає позивач, АТ «Державний ощадний банк України» у період збереження у себе майна (нерухомість та встановлене у ній обладнання) без достатньої правової підстави, зокрема з 01.09.2017 по 30.09.2017, отримало доходи, які підлягають поверненню на користь ТОВ «ТЛК «Арктика».

Розраховуючи вказану суму отрманих АТ «Державний ощадний банк України» доходів у період збереження у себе майна без достатньої правової підстави, згідно заяви про збільшення позовних вимог позивач зазначив, що згідно ч. 1 ст. 1214 ЦК України він має право на відшкодування усіх доходів, зокрема і тих, які відповідач міг отримати.

У розрізі наведеного та обґрунтування розрахунку суми доходів відповідача, які він отримав та міг отримати від здачі в оренду майна, зокрема холодильного обладнання, позивачем зауважено на такому:

- орендарем належного позивачу майна з 2015 року було ТОВ "Укрлогістика" та залишилось таким користувачем як після рейдерського захоплення логістичного комплексу у липні 2016 року, так і після заволодіння ним відповідачем 24.05.2017;

- станом на останній місяць володіння позивачем таким майном - червень 2016 року, ТОВ "Укрлогістика" сплачено за користування холольними камерами 1 747 820,80 грн, надалі приблизно така ж сума місячного платежу збереглась протягом періоду незаконного володіння цим майном з липня 2016 року по травень 2017 року рейдерською компанією - ТОВ «Крупенія»;

- заволодівши майном та унормовуючи відносини з незмінним орендарем - ТОВ "Укрлогістика", відповідач знизив ставку орендної плати, зокрема згідно договору оренди нежитлових приміщень від 19.07.2017 за користування холодильними камерами встановлено орендну ставку за добу - 33 918,72 грн, що за червень 2017 року склало 1 017 561,60 грн, відтак згідно договору оренди №55/1-02 від 10.08.2017 весь логістичний комплекс - нерухомість та обладання, передано у користування третій особі за ціною 1 300 000,00 грн.

На підтвердження обставин сплати ТОВ "Укрлогістика" на користь ТОВ «ТЛК «Арктика» орендної плати за користування холольними камерами 1 747 820,80 грн позивачем надано копію банківської виписки по власному рахунку за період з 27.04.2012 по 25.08.2016, а на підтвердження обставин перерахування на рахунок ТОВ «Крупенія» коштів позивачем надано копію адресованого Господраському суду міста Києва, в межах судового провадження у справі №910/1548/17, листа ПАТ «Діві Банк» вих. №2017/03/30-1/1-БТ від 30.03.2017 щодо надання суду виписок по рахунку ТОВ «Крупенія» за період з 01.01.2016 по 30.03.2017.

Стосовно ж обставин рейдерського захоплення, заволодіння та розпорядження майном ТОВ «ТЛК «Арктика» у липні 2016 року, позивач зауважив на їх встановленні судами в межах розгляду справ №911/2129/17 та №910/1548/17.

Покликаючись на все зазначене вище та те, що згідно ч. 1 ст. 1214 ЦК України на незаконного володільця майна покладається обов'язок відшкодувати усі доходи, які він отримав або міг отримати, незалежно від визначеної ним ставки орендної плати, ТОВ «ТЛК «Арктика» обрахувало дійсний розмір відшкодування за час користування відповідачем холодильним обладнанням - з 01.09.2017 по 30.09.2017, виходячи із базової орендної ставки, яка була останньою сплачена незмінним орендарем - ТОВ "Укрлогістика", на користь ТОВ «ТЛК «Арктика», як законного власника, а саме: сума орендної плати за червень 2016 року у розмірі 1 747 820,80 грн.

Відкоригувавши таку суму на індекс інфляції (згідно доданого до заяви розрахунку визначено як 1 747 820,80 грн боргу з урахуванням інфляційного збільшення за період з червня 2016 року по серпень 2017 року), позивач вважає, що дохід, який міг би отримати відповідач за період безпідставного володіння майном, у тому числі холодильними камерами, з 01.09.2017 по 30.09.2017, складає 2 017 947,92 грн.

З огляду на вказане, вважаючи АТ «Державний ощадний банк України» особою, яка набула майно ТОВ «ТЛК «Арктика» (в тому числі холодильне обладнання) та зберегла його у себе без достатньої правової підстави (у тому числі у вересні 2017 року), позивач просить стягнути з відповідача суму відшкодування доходів за час збереження у себе без достатньої правової підстави належного позивачу майна з 01.09.2017 по 30.09.2017 у розмірі 2017947,92 грн.

Правовими підставами для заявлення таких вимог позивач визначив ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, тоді як представниця позивача у судовому засіданні 16.05.2023 зауважила про нарахування інфляційної складової орендної плати згідно статті 625 ЦК України.

Заперечуючи проти вказаного та відповідно заявлених вимог, відповідач згідно поданого відзиву зазначив про безпідставність посилань позивача на судові рішення у справах №826/7243/17, №910/10374/17, №910/15190/20, оскільки жодним із таких рішень не встановлено незаконності набуття АТ «Державний ощадний банк України» майна у власність і до предмету спору за відповідними справами такі вимоги не входили.

У розрізі наведеного, зокрема стосовно обставин визнання судовим рішенням у справі №910/10374/17 виконавчих написів №№779,780 такими, що не підлягають виконанню, відповідач звернув увагу, що ним було вчинено читири написи, з яких два виконавчі написи №№704, 705 наразі не скасовано.

Також відповідач звернув увагу на те, що судове рішення у справі №910/15190/20 не набрало законної сили, оскільки скасовано судами апеляційної та касаційної інстанції зі скеруванням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ураховуючи все наведене, відповідач вважає хибними та такими, що не підтверджені належними і допустими доказами доводи позивача про незаконність набуття АТ «Державний ощадний банк України» права власності на нерухомість.

Згідно викладених відповідачем надалі в письмових поясненнях доводів, рішеннями судів у справі №911/2129/17 не встановлено обставин незаконності заволодіння АТ «Державний ощадний банк України» майном, у тому числі і обладнанням, оскільки:

- ухвалу суду першої інстанції від 11.11.2022, у змісті якої вказано про нікчемність договору №55/3-1 від 19.06.2017 про відчуження ТОВ «Крупенія» рухомого майна на користь АТ «Державний ощадний банк України», Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.12.2022 у відповідній справі скасував та встановив відсутність примірника такого правочину і, як наслідок, неможливість надання йому оцінки;

- у постанові від 13.12.2022 Північний апеляційний господарський суд не встановлював тотожності майна, яке було предметом договору №55/3-1 від 19.06.2017 та укладеного 13.02.2019 між АТ «Державний ощадний банк України» і ДП «БЦТ» договору купівлі-продажу, із майном, витребуваним у ТОВ «Крупенія» згідно рішення у такій справі.

Звідси, оскільки опис майна, яке було предметом укладеного 13.02.2019 між АТ «Державний ощадний банк України» та ДП «БЦТ» договору купівлі-продажу, не є тотожним із описом витребуваного у ТОВ «Крупенія» майна, відповідач звернув увагу на те, що обставини і правові підстави укладення договору №55/3-1 від 19.06.2017 та договору купівлі-продажу від 13.02.2019 підлягають розгляду у межах предмету та підстав позову ТОВ «ТЛК «Арктика» про визнання таких правочинів недійсними у справі №910/13232/20.

Підсумовуючи наведене, АТ «Державний ощадний банк України» зазначило про відсутність в матеріалах справи №910/3838/22 доказів на підтвердження того, що передане за вказаними позивачем договорами оренди майно, є тим самим майном, яке витребувано у ТОВ «Крупенія» та, наразі, витребовується у ДП «БЦТ», а тому відповідач вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення доходів від оренди такого майна

Окрім того відповідач звернув увагу на те, що Постановою північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 21.03.2023, у справі №910/15190/20 у задоволенні позову ТОВ «ТЛК «Арктика» про визнання недійсними акта державного виконавця від 23.05.2017 та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №2172 від 24.05.2017 відомовлено та, зокрема, відхилено посилання позивача на рішення судів у справах справах №826/7243/17, №910/10374/17 у розрізі обставин набуття АТ «Державний ощадний банк України» права власності на нерухоме майно.

Отже, відповідач вважає, що наразі існує остаточне судове рішення у справі №910/15190/20, яким встановлено відсутність порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у ТОВ «ТЛК» «Арктика» у результаті набуття АТ "Державний ощадний банк України" права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки).

У процесі розгляду спору у цій справі, з огляду на подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог, відповідач, згідно поданих суду письмових пояснень, зауважив, що надана позивачем разом із відповідною заявою роздруківка виписки з рахунку ТОВ «ТЛК» «Арктика» від 25.08.2016 не є банкіською випискою у розумінні чинних на момент видачі такої виписки законодавчих прписів, оскільки не містить такий документ прізвища та ініціалів і підпису особи, яка його склала.

Також, за доводами відповідача, не відповідають зазначеним вимогам і надані позивачем банківські виписки з рахунку ТОВ «Крупенія», виготовлені не з оригіналів, а з інших копій, відтак відповідач вважає, що означені документи не є належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами на підтвердження позовних вимог, зокрема в частині обставин отримання позивачем від ТОВ «Укрлогістика» орендної плати у червні 2016 року.

Такі обставини, як зауважив відповідач, не можуть підтверджувати і рішення судів у справі №910/1548/17, в межах якої не встановлювались правовідносини між позивачем та ТОВ «Укрлогістика», а до матеріалів цієї справи №910/3838/22 позивачем не додано, власне, і укладеного між ним та ТОВ «Укрлогістика» договору оренди, який би підтверджував розмір щомісячної орендної плати та опис місцезнаходження холодильних камер, які, як об'єкти матеріального світу, очевидно не є тотожними «холодильному обладнанню».

У розрізі зазначеного відповідач зауважив, що поряд із відсутністю у матеріалах цієї справи договору оренди між позивачем та третьою особою, позивачем також не надано копій рахунків-фактур №1188 від 29.06.2016 та №1375 від 21.07.2016, які вказані у роздруківці виписки з рахунку ТОВ «ТЛК» «Арктика» від 25.08.2016.

Підсумовуючи наведене, відповідач вважає, що обставини, про які стверджує позивач стосовно отримання від ТОВ «Укрлогістика» у червні 2016 року 1 747 820,80 грн орендної плати за холодильне обладнання на базі компресорних станцій в логістичному комплексі в силу передбачених ГПК України принципів доказування скоріше не мали місця, аніж мали місце бути.

Крім того відповідач звернув увагу на те, що предметом укладеного між ним та ТОВ «Укрлогістика» договору оренди №55/1-02 від 10.08.2017 визначено комплекс із нежитлових будівель та споруд (об'єкти нерухомого майна) і обладнання, орендну плату за які визначено вцілому, тобто не окремо щодо приміщень та обладнання та виокремити такі платежі не можливо.

До решти викладених відповідачем у письмових поясненнях мотивів заперечень проти позову віднесено:

- чинність укладеного між АТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ «Крупенія» договору №55/3-1 від 19.06.2017 про припинення зобов'язань переданням відступного та можливості застосування статті 1212 ЦК України тільки після того, як правова підстава користування майном в установленому законом порядку скасована, визнана недісною, змінена або припинена;

- залишення без розгляду позову ТОВ «ТЛК «Арктика» про визнання недійсними договору №55/3-1 від 19.06.2017 та договору купівлі-продажу від 13.02.2019 у справі №910/13232/20;

- вихід позивача за межі позовних вимог під час подання заяви про збільшення позовних вимог та включення до заявленої суми стягнення також нарахованих у порядку ст. 625 ЦК України інфляційних втрат;

- сплив строку позовної давності 30.09.2020 та, відповідно, наявність підстав для відмови у задовленні позову у цій справі, у разі якщо суд прийде до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

З огляду наведених вище заперечень та покладених у їх основу обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Пояснення ж позивача у відповідь на вказані вище заперечення відповідача судом не прийнято як такі, що подано з порушенням процесуальних приписів, а тому усі викладені позивачем у таких поясненнях доводи судом під час розгляду спору не враховано.

У судових засіданнях під час розгляду спору у цій справі, зокрема на стадії розгляду її по суті у судових засіданнях 05.03.2024, 26.03.2024 та 23.04.2024, на питання суду з метою дотримання приписів ч. 1 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, представники сторін надали такі пояснення.

Так, у судовому засіданні 05.03.2024, у розрізі досліджених у межах справи №911/2129/17 обставин недійсності укладених ТОВ «Крупенія» договорів відчуження рухомого майна та, відповідно, підстав для витребування такого майна саме від ТОВ «Крупенія», на питання суду стосовно доведеності в межах цієї справі №910/3838/22 обставин неправомірності користування відповідачем таким рухомим майном:

- представниця позивача зауважила, що встановленні судами у справі №911/2129/17 обставини незаконності вибуття із власності позивача рухомого майна, зокрема холодильного обладнання підтверджують неправомірність передання такого майна будь-якою особою окрім ТОВ «ТЛК «Арктика»;

- представник відповідача вказав, що у розумінні передбаченої статею 1214 ЦК України конструкції між ним та позивачем мали б існувати правовідносини щодо такого обладнання, чого в межах спору у цій справі не доведено.

Також у судовому засіданні 05.03.2024 представник відповідача, в продовження доводів про недоведеність підстав для стягнення доходів в межах передбаченої статею 1214 ЦК України конструкції, зауважив на чинності договору №55/3-1 від 19.06.2017, за яким від ТОВ «Крупенія» рухоме майно передано АТ "Державний ощадний банк України", що виключає обізнаність відповідача із обставинами незаконності відчуження рухомого майна.

На питання ж суду про подання до матеріалів цієї справи копії договору №55/3-1 від 19.06.2017 представник відповідача зазначив, що такого договору до матеріалів справи позивач не долучав, чого представниця позивача у судовому засіданні 05.03.2024 не заперечила.

Своєю чергою, за висловленими у судовому засіданні 05.03.2024 представницею позивача усними доводами, рухоме майно реально перебувало у фізичному володінні ТОВ «Крупенія» і витребувано було саме у вказаного товариства, попри це належне позивачу холодильне обладнання як невід'ємна частина нерухомості постійно знаходилось у відповідних приміщеннях та відчужувалось від особи до особи і відповідач не довів, що він встановлював у об'єктах нерухомого майна якесь інше холодильне обладнання, відмінне від належного позивачу та постійно розміщеного в отриманих позивачем у власність приміщеннях.

До того ж, за доводами представниці позивача, відповідач, у силу специфіки своєї діяльності, не мав права, а тому і не міг встановлювати інше холодильне обладнання в отриманих у власність приміщеннях.

У судовому засіданні 26.03.2024, на питання суду стосовно доказів на підтвердження обставин набуття та збереження відповідачем рухомого майна, зокрема холодильного обладання:

- представниця позивача зазначила, що такі обставини підтверджуються, власне, відсутністю заперечень відповідача стосовно них, а також укладеним відповідачем з ТОВ «Укрлогістика» договором оренди майна №55/1-02 від 10.08.2017;

- представниця відповідача наголосила на тому, що вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідач заперечує обставини тотожності витребуваного на користь позивача майна та того майна, зокрема обладання, яке зазначено у договорі №55/1-02 від 10.08.2017.

На питання ж суду щодо підстав включення холодильного обладнання до предмету договору оренди №55/1-02 від 10.08.2017, представниця відповідача зауважила як на відсутності такої інформації, так і на відсутності у такому договорі конкретного опису холодильного обладнання.

Також згідно усних доводів представниці відповідача за статтею 1214 ЦК України особа зобов'язана повернути кошти лише тоді, коли дізналась про обставини незаконності володіння майном, і доки відповідне рішення суду не набрало законної сили стверджувати про таку обізнаність не можна.

Згідно усних доводів представниці позивача, основну цінність логістичного комплексу складає холодильне обладнання, а не приміщення нерухомості, тоді як рішеннями судів у справі №911/2129/17 встановлено, що жодна особа, окрім позивача, не мала права розпоряджатись рухомим майном, як наслідок, на переконання представниці позивача, усі укладені ТОВ «Крупенія» договори не можуть вважатись належними правочинами стосовно розпорядження таким рухомим майном.

У судовому засіданні 23.04.2024, у розрізі встановлених судами під час розгляду справи №911/2129/17 обставин, представниця позивача звернула увагу, що висновки судів стосовно неволодіння АТ "Державний ощадний банк України" рухомим майном зроблено в частині спростування доводів банку про вчинені ним дії з рухомим майном під час звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас представниця позивача зауважила, що рішеннями судів у справі №911/2129/17 встановлено, що можливість функціонування логістичного комплексу, а тому і підприємницька діяльність ТОВ "ТЛК "Арктика" залежить виключно від волі особи, яка володіє холодильним обладнанням, відтак на переконання представниці позивачки відповідач, отримавши у власність нерухоме майно, не міг не володіти/розпоряджатись наявним у такому майні холодильним обладнанням.

Своєю чергою представники відповідача у судовому засіданні 23.04.2024 зауважили, що рішеннями судів у справі №911/2129/17 не встановлено обставин незаконного набуття банком у власність холодильних приміщень, а тому відповідні рішення не підтверджують у цій справі №910/3838/22 обставини незаконного володіння відповідачем холодильним обладнанням.

З-поміж вказаного вище, на питання суду стосовно підстав володіння/користування/розпорядження відповідачем спірним холодильним обладанням представник відповідача повторно наголосив на недоведенні позивачем того, що таке майно є саме тим майном, яким володіє ТОВ "ТЛК "Арктика", у тому числі і з огляду на відсутність конкретного опису холодильного обладнання та договорів оренди, які були укладені між позивачем та третьою особою.

У розрізі вказаного представник відповідача зазначив, що з тих документів, які надав позивач, також не зрозуміло який дійсний розмір орендної плати та стосовно якого конкретного обладнання погоджував позивач з третьою особою, та за який період користування майном остання сплачувала кошти.

Згідно частин 1, 3 статті 168 ГПК України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.

До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами третьою - сьомою, десятою статті 165 цього Кодексу.

Частина 10 статті 165 ГПК України передбачає, що суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.

Зважаючи на приписи вказаних норм процесуального права, оскільки ТОВ «Укрлогістика», окрім поданих на вимогу суду документів, не подало жодних пояснень щодо суті спору та викладених у позові або відзиві обставин і аргументів сторі, суд дійшов висновку розглядати та вирішити справу за наявними матеріалами в тій частині, що може вплинути на права та обов'язки третьої особи.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Приписами частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналізуючи зміст та сутність наведених норм права, слід зазначити, що наявність права на подання позову ще не є безумовною підставою для здійснення такого судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації відповідного права, а тому для того щоб особі було надано судовий захист, вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує:

- по-перше, чи існує у позивача право або законний інтерес;

- якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем;

- якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Звідси право на судовий захист вимагає, щоб твердження позивача про порушення права та/або інтересу було обґрунтованим, а тому можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) вказаних вище умов.

З'ясуванню ж характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку, сприяють визначені у позові предмет і підстава позову (фактична та правова), а тому оцінка предмету заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права особи, про яке зазначено в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовано вимоги.

Так, зі змісту поданого ТОВ «ТЛК «Арктика» позову слідує, що його предметом визначено вимоги про стягнення з АТ «Державний ощадний банк України» 2 017 947,92 грн доходів з інфляційною складовою, які останній міг отримати від здачі в оренду як комплексу нерухомості, так і наявного у ньому рухомого майна, а саме холодильного обладання.

Підставами ж відповідно заявлених вимог з посиланням, зокрема, на ст.ст. 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України позивачем визначено обставини збереження АТ «Державний ощадний банк України» у себе, у тому числі з 01.09.2017 по 30.09.2017, без достатньої правової підстави належного ТОВ «ТЛК «Арктика» майна - комплексу нерухомості та наявного у ньому рухомого майна, а саме: холодильного обладання.

За наслідками задоволення вказаних вимог, за рахунок стягнення відповідних доходів з відповідача як з особи, яка володіла та розпоряджалась таким майном незаконно, позивач прагне відшкодувати кошти, які він міг би отримати від здачі майна в оренду за відсутності обставин порушення (позбавлення) його права власності на таке майно.

Приписами ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Глава 29 Цивільного кодексу України врегульовує питання захисту права власності, зокрема шляхом реалізації:

- передбаченого статтею 387 цього кодексу права власника на витребування майна із чужого незаконного володіння, відтак за приписами такої статті власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним;

- передбаченого статтею 388 цього кодексу права власника на витребування майна від добросовісного набувача, відтак за приписами частини 1 цієї статті якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

- передбачених статтею 390 цього кодексу розрахунків при витребуванні майна із чужого незаконного володіння, відтак за змістом частин 1, 2 цієї статті власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним; власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Об'єднані ж главою 83 Цивільного кодексу України норми частин 1, 3 статті 1212, частини 1 статті 1214 ЦК України презюмують, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про:

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Зі змісту статей 1212, 1214 ЦК України слідує, що, на відміну від передбачених главою 29 ЦК України способів захисту права власності, умови застосування яких не обмежені наявністю правовідносин між власником майна та його фактичним володільцем, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця такого майна з використанням установленого главою 83 ЦК України правового механізму лише у разі наявності речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Для утворення складу відповідної правової конструкції необхідною є навність таких умов:

1) збільшення майна в однієї особи та втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

2) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою;

3) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи.

Тобто, у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, відповідні приписи можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на вказане, оскільки для кондикційних зобов'язань важливим є обставини неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, належним відповідачем у відповідних спорах є безпосередньо та особа, яка у результаті речово-правових відносин з іншою особою без достатньої правової підстави набула або зберегла у себе майно за рахунок цієї іншої особи.

З огляду викладених норм матеріального права, їх системного аналізу у сукупності із наведеними вище предметом та підставами позову, суд висновує, що під час вирішення відповідного спору у цій справі дослідженню та встановленню підлягають такі обставини:

- по-переше, наявність у ТОВ «ТЛК «Арктика» права власності як на нерухоме, так і рухоме майно, а саме: холодильне обладнання;

- по-друге, порушення відповідного права, зокрема шляхом позбавлення ТОВ «ТЛК «Арктика» відповідних правомочностей, у тому числі розпорядження цим майном (нерухомим та рухомим);

- по-третє, вчинення такого порушення саме АТ «Державний ощадний банк України», зокрема шляхом набуття та збереження ним цього майна (нерухомого та рухомого) без достатньої правової підстави та у результаті речово-правових відносин з ТОВ «ТЛК «Арктика».

Згідно з частиною 1 статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Частини 1, 2 статті 181, частина 1 статті 184 ЦК України презюмують, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно до приписів ст. 328, ч. 4 ст. 334, ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Право власності припиняється у разі, зокрема, звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Статтею 2, частиною 2 статті 3 та частиною 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Згідно з частиною 5 статті 12 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Приписами статей 73, 74, 76, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту наявних в матеріалах цієї справи копій акта державного виконавця від 23.05.2027, свідоцтв приватного нотаріуса за №2172, 2175, 2178 та інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.10.2018 за №№143200479, 143202860, 143204804, 143206503 слідує, що 31.07.2017 проведено державну реєстрацію права власності АТ «Державний ощадний банк України» на спірне нерухоме майно, яке набуто відповідачем за наслідками реалізації прав іпотекодержателя стосовно належного ТОВ «ТЛК «Арктика» нерухомого майна за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А.

Вказані обставини під час розгляду цієї справи не заперечено сторонами, зокрема позивачем не спростовано ані законність обставин відповідного набуття відповідачем права власності на нерухомість, ані законність проведеної державної реєстрації.

Так, станом на момент вирішення спору у цій справі та ухвалення відповідного рішення позивачем не надано доказів визнання в судовому порядку недійсними акта державного виконавця від 23.05.2027 та свідоцтв приватного нотаріуса за №2172, 2175, 2178, як і доказово не доведено позивачем обставин скасування державної реєстрації прав відповідача на нерухоме майно.

До того ж, у розрізі посилань позивача на оскарження дійсності означених акта державного виконавця та свідоцтва приватного нотаріуса за позовом у справі №910/15190/20, судом враховано, що у такій справі Північний апеляційний господарський суд згідно постанови від 18.10.2022, залишеної без змін Верховним Судом постановою від 21.03.2023, відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТЛК «Арктика» про визнання недійсними акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №53999200/24 від 23.05.2017 та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №2172 від 24.05.2017.

Стосовно ж посилань позивача на рішення судів №826/7243/17, №910/10374/17 та №910/570/21, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частин 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Так, преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які були предметом судового розгляду та зазначені у резолютивній частині рішення.

Водночас не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.

Однак позивачем не доведено, що будь-яким чинним рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, у тому числі у справах №826/7243/17, №910/10374/17, №910/570/21 встановлено обставини незаконності набуття відповідачем права власності на нерухоме майно на піставі акта державного виконавця і свідоцтв приватного нотаріуса за наслідками реалізації прав іпотекодержателя.

З огляду зазначеного суд звертає увагу позивача на те, що:

- постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №826/7243/17 визнано незаконними дії державного виконавця та скасовано винесені ним у межах виконавчого провадження постанови;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі №910/10374/17, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021, визнано такими, що не підлягають виконанню, виконавчі написи нотаріуса за №№779, 780, попри це такі рішення та встановлені судами обставини, ураховуючи предмет та підстави позову у цій справі №910/3838/22, судом не приймаються та не оцінюються, позаяк обставини законності отримання відповідачем правовстановлюючих документів на нерухомість та проведення подальшої державної реєстрації таких прав не входять в предмет доказування цієї справи.

Крім того у справі №910/570/21 Північний апеляційний господарський суд згідно постанови від 21.12.2022, залишеної без змін Верховним Судом постановою від 11.05.2023, у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТЛК «Арктика» про визнання виконавчого напису №705 таким, що не підлягає виконанню, відмовив.

Ураховуючи усе вказане вище, суд висновує, що позивач доказово не обґрунтував та не підтвердив наявність обставин незаконності набуття відповідачем у власність нерухомого майна та, відповідно, володіння такою нерухомістю, у тому числі з 01.09.2017 по 30.09.2017.

Стосовно ж доводів позивача про незаконне користування АТ «Державний ощадний банк України» рухомим майном, а саме: холодильним обладнанням, належним позивачу та, за його доводами, постійно розміщеним у вказаному вище нерухомому майні, суд зазначає таке.

З огляду на зазначені вище приписи норм матеріального права та передбачену ними специфіку речей в обороті, слід зазначити, що володіння нерухомими та рухомими речами відрізняється: якщо володіння першими підтверджується державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку, так зване «книжкове володіння», то для володіння рухомим майном важливо встановити обставини його фізичного утримання особою.

Звертаючись до суду із вказаним позовом як власник холодильного обладнання, ТОВ «ТЛК «Арктика» зазначило, що відповідне право власності та обставини його порушення внаслідок вибуття такого майна з володіння товариства, як і відсутність у будь-якої особи права розпоряджатись цим обладнанням підтверджено рішеннями судів у справі №911/2129/17.

Обставини ж набуття відповідачем цього холодильного обладнання та його збереження у себе, за доводами позивача, презюмуються з огляду на:

- володіння відповідачем нерухомим майном, у якому таке обладнання розміщено;

- передачу відповідачем такого нерухомого майна разом з цим обладнанням згідно договорів оренди у користування ТОВ «Укрлогістика».

Оцінюючи відповідні доводи позивача, під час з'ясування і встановлення вказаних вище обставин та перевірки їх доказами суд, у розрізі зазначених вище статей 73, 74, 76, 78, 86 ГПК України, вважає за необхідне зазначити, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому.

Звідси суд, реалізовуючи таку виключну коментенцію, як надання оцінки доказам, здійснює її за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами з урахуванням відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили, а також того, що:

- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;

- під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;

- обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони.

Однак позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин набуття та збереження АТ «Державний ощадний банк України» такого рухомого майна як холодильне обладнання, визначене індивідуальними ознаками і приналежністю на праві власності позивачу, у результаті речово-правових відносин з ТОВ «ТЛК «Арктика» щодо цього обладнання.

Так, суду не надано жодних документів, що містили б у собі дані/інформацію як про належність ТОВ «ТЛК «Арктика» на праві власності визначеного індивідуальними ознаками рухомого майна - холодильного обладнання, так і про заволодіння відповідачем саме цим обладнанням і його фактичне утримання, у тому числі з 01.09.2017 по 30.09.2017.

Надані ж позивачем з метою усунення недоліків позовної заяви копії документів, зокрема рішення Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №317 від 11.10.2011, Свідотцво про право власності на нерухоме майно від 14.10.2011 та витяг з Дрежавного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 3758234 від 22.05.2013 містять відомості лише про отримання ТОВ «ТЛК «Арктика» у власність нерухомого майна.

До того ж, як слідує зі змісту іпотечного договору та додатків до нього, вказаний правочин, яким між сторонами оформлено речово-правові відносини щодо забезпечення кредитних зобов'язань нерухомим майном, не містить жодних положень про розміщення/навність у переданих в іпотеку приміщеннях будь-якого рухомого майна, у тому числі і холодильного обладнання.

Стосовно ж встановлених судами в межах розгляду справи №911/2129/17 обставин, слід зазначити таке.

У справі №911/2129/17 Господарський суд Київської області рішенням від 21.09.2017, залишеним без змін Київським апеляційним господарським судом згідно постанови від 16.01.2018 та Великою Палатою Верховного Суду згідно постанови від 22.10.2019, позов ТОВ «ТЛК «Арктика» до ТОВ «Нагваль-Фіш» та ТОВ «Крупенія» задовольнив та, відповідно: визнав недійсними: укладений 23.05.2016 між ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Нагваль-Фіш» договір купівлі-продажу №23/05-КП1; укладений 01.06.2016 між ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Крупенія» договір №1/06-1КП-ОБ; а також витребував від ТОВ «Крупенія» на користь ТОВ «ТЛК «Арктика»:

- майно, що забезпечує функціонування (постачання електроенергії) комплексу «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», а саме: дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельну лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч), що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а;

- холодильне обладнання на базі компресорних станцій, розміщене в рибному ярмарку та комплексі по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», який складається з: адміністративного корпусу «А» площею 1 237,2 кв.м.; рибного ярмарку «Б» площею 2 983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування «В» площею 16 522,2 кв.м.; насосної підстанції «Г» площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні «Д» площею 128,7 кв.м., та внутрішньо майданчикову мережу 3ТП/РП-4ч 1000 кВа Трансформатор, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а.

За змістом рішень судів у справі №911/2129/17 встановлено, зокрема, такі обставини:

«- 23.05.2016 між ТОВ «ТЛК «Арктика» (продавець) та ТОВ «Нагваль-Фіш» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №23/05-КП1 від 23.05.2016 (надалі - договір №23/05-КП1), відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність: дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельну лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч);

- 01.06.2016 ТОВ «ТЛК «Арктика» як продавець і ТОВ «Крупенія» як покупець уклали договір №1/06-1КП-ОБ (далі - договір №1/06-1КП-ОБ), відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність: холодильне обладнання холодильне обладнання на базі компресорних станцій та внутрішньо майданчикової мережі 3ТП/РП-4ч 1000 кВа трансформатор;

- на підставі договору №28/07-16-ОЗ від 21.07.2016, укладеного між ТОВ «Нагваль-Фіш» (покупець) та ТОВ «Крупенія» (покупець) (надалі - договір №28/07-16-ОЗ) продавцем продано на користь покупця дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельну лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч);

- із договору про спільну діяльність від 26.07.2016, укладеного між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Крупенія", вбачається, що відчужене за оскаржуваними договорами обладнання в подальшому було використано ТОВ "Крупенія" як свій внесок у створену з ТОВ "ТЛК "Арктика" спільну діяльність у сфері надання логістичних послуг без створення юридичної особи на базі належного ТОВ "ТЛК "Арктика" комплексу "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія"».

Мотивами ж відповідних висновків судів про задоволення позову слугувало таке:

- оскаржувані договори укладено з порушенням приписів ст.ст. 13, 92, 203, 237, 238 Цивільного кодексу України та ст.ст. 6, 44 Господарського кодексу України, що є правовою підставою для визнання у відповідності до ст.ст. 215, 232 Цивільного кодексу України їх недійсними;

- відповідне майно набуто ТОВ «Крупенія» на підставі договору №1/06-1КП-ОБ, однак, судом в силу приписів ст.ст. 215, 232 Цивільного кодексу України встановлено недійсність останнього, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для набуття ТОВ «Крупенія» права власності на таке майно;

- в силу приписів чинного законодавства України та встановлених судом обставин існують правові підстави для витребування холодильного обладнання на базі компресорних станцій, розміщених в рибному ярмарку та комплексі по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», та внутрішньо майданчикової мережі 3ТП/РП-4ч 1000 кВа Трансформатор, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, від ТОВ «Крупенія» на користь ТОВ «ТЛК «Арктика»;

- майно вибуло із власності ТОВ «ТЛК «Арктика» на користь ТОВ «Нагваль-Фіш» за договором №23/05-КП1, а в подальшому було відчужено останнім на користь ТОВ «Крупенія» згідно договору 28/07-16-ОЗ від 21.07.2016;

- з огляду на встановленні судом обставини пов'язаності між собою колишнього керівництва і власників ТОВ «ТЛК «Арктика» з керівництвом і власниками ТОВ «Крупенія» та існування в їх діях умислу щодо вибуття із власності ТОВ «ТЛК «Арктика» спірного майна, правові підстави вважати ТОВ «Крупенія» добросовісним набувачем в розумінні положень ст. 388 Цивільного кодексу України відсутні;

- наведені обставини в сукупності з встановленими судом підставами для визнання недійсним договору №23/05-КП1 свідчать про існування правових підстав для витребування в силу приписів ст.ст. 378, 388 Цивільного кодексу України спірного майна із власності ТОВ «Крупенія».

Отже, в межах спірних за позовом у справі №911/2129/17 правовідносин судами встановлено особу власника майна - ТОВ «ТЛК «Арктика», та особу, яка була лише незаконно володіючим невласником спірного майна - ТОВ «Крупенія», а також наявність передбачених статтями 378, 388 ЦК України підстав для витребування майна у ТОВ «Крупенія».

Водночас позивачем не доведено, що будь-яким чинним рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, у тому числі і справі №911/2129/17 встановлено обставини заволодіння АТ «Державний ощадний банк України» холодильним обладнанням, зокрема і визначеним за наведеними у вказаних рішеннях судів у справі №911/2129/17 ознаками.

З огляду вказаного та викладених раніше приписів ч.ч. 4, 7 статті 75 ГПК України суд висновує, що встановлені судами у справі №911/2129/17 обставини не є преюдиційними для цієї справи №910/3838/22 та не підтверджують викладених в межах її предмету доказування обставин незаконного володіння АТ «Державний ощадний банк України» холодильним обладнанням позивача.

Відповідно зроблені висновки суду ґрунтуються і на тому, що статтями 387 та 388 ЦК України передбачено захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, шляхом пред'явлення позову про витребування майна саме до останнього набувача цього майна, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння такого останнього набувача.

Звідси місцевий суд та суди апеляційної і касаційної інстанцій, розглядаючи справу №911/2129/17 та ухвалючи у ній рішення відповідно: 21.09.2017, 22.01.2018 та 22.10.2019, тобто в час, що охоплює спірний у цій справі період (01.09.2017-30.09.2017), встановили фактичного незаконного володільця майна - ТОВ «Крупнія», від якого і витребували, зокрема, холодильне обладнання.

Сформульоване ж судом рішення у справі №911/2129/17 про витребування майна, розміщеного в рибному ярмарку та комплексі по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», не свідчить про володіння та утримання банком цього майна у себе, позаяк фактичний стан володіння відрізняється від права володіння, яке згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України належить власникові незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні, тоді як фактчине володіння рухомим майном обумовлюється обставинами його фізичного утримання особою.

Крім того судом взято до уваги, що у справі №910/1548/17 Господарський суд міста Києва рішенням від 26.02.2018, залишеним без змін Київським апеляційним господарським судом згідно постанови від 01.08.2018, позов ТОВ "ТЛК "Арктика" до ТОВ "Крупенія" та ПАТ "Державний ощадний банк України" задовольнив частково та, відповідно, визнав недійсним договір про спільну діяльність від 26.07.2016, укладений між ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та ТОВ "Крупенія", а також присудив до стягнення з ТОВ "Крупенія" грошові кошти за безпідставне використання майна у розмірі 55 000, 00 грн.

Ухвалюючи відповідні рішення у справі №910/1548/17, суди встановили таке:

- відповідно до додатку №1 до договору сторонами було визначено, що вкладом позивача є право користування належним йому на праві власності нерухомим майном, а вкладом відповідача 1 (ТОВ "Крупенія") - електропостачальне обладнання, світлофорний об'єкт, холодильне обладнання та досвід і професійні знання персоналу у сфері надання логістичних послуг;

- за наслідками вчинення договору ТОВ "Крупенія" отримало право користування спірним нерухомим майном та здійснювати заходи щодо його утримання, у тому числі розпоряджатися таким майном на власний розсуд;

- враховуючи встановлення недійсності договору, що свідчить про його незаконність з моменту вчинення, правові підстави для набуття і користування відповідачем 1 (ТОВ "Крупенія") належним ТОВ "ТЛК "Арктика" майном були відсутні, однак доказів повернення такого майна на користь останнього матеріали справи не містять;

- враховуючи факт безпідставного користування відповідачем 1 (ТОВ "Крупенія") майном позивача з моменту укладення договору по сьогоднішній день (доказів зворотного матеріали справи не містять) та отримання доходів у цей період у загальному розмірі 13 322 059,05 грн від здачі його в оренду, то в силу наведених положень чинного законодавства України висновок про стягнення з ТОВ "Крупенія" на користь ТОВ "ТЛК "Арктика" коштів у розмірі 55 000,00 грн є правомірним та обґрунтованим;

- позивачем не доведено існування відповідної згоди ПАТ "Державний ощадний банк України" на укладення договору, якою обґрунтовується звернення з відповідної вимогою до суду про стягнення таких коштів з останнього, а тому правові підстави для її задоволенні відсутні.

З наведеного слідує, що, розглядаючи справу №910/1548/17 та ухвалючи у ній рішення відповідно: 26.02.2018 та 01.08.2018, тобто в час, що охоплює спірний у цій справі період (01.09.2017-30.09.2017), суди встановили обставини безпідставного користування відповідачем 1 (ТОВ "Крупенія") майном позивача, у тому числі холодильним обладнанням.

Ураховуючи зазначене, а також висловлені представницею ТОВ «ТЛК «Арктика» усно у судовому засіданні 05.03.2024 доводи про реальне перебування рухомого майна у фізичному володінні ТОВ «Крупенія», судом відхиляються як неспроможні посилання позивача на те, що:

- відповідач, отримавши у власність нерухоме майно, не міг не володіти/не розпоряджатись наявним у такому майні холодильним обладнанням;

- відповідач не встановлював у об'єктах нерухомого майна якесь інше холодильне обладнання, відмінне від належного позивачу.

Крім того суд відхиляє доказово необґрунтовані доводи позивача про те, що належне йому холодильне обладнання, зокрема витребуване за рішенням суду у справі №911/2129/17 є невід'ємною частиною нерухомості, оскільки вказане суперечить сутності рухомих речей як таких, що можуть вільно переміщатись у просторі.

З огляду на сутність рухомого майна та зроблені судом вище висновки у цій справі №910/3838/22 також відхиляються і посилання позивача на укладені АТ «Державний ощадний банк України» з ТОВ «Укрлогістика» договір нежитлових приміщень від 19.07.2017 та договір оренди №55/1-02 від 10.08.2017, позаяк позивачем не доведено, що вказане у таких договорах майно, зокрема холодильне обладнання є саме тим майном, яке йому належить на праві власності.

До того ж обставини наявності таких, юридично дійсних договорів оренди, станом на момент ухвалення судом рішення від 21.09.2017 у справі №911/2129/17 та витребування рухомого майна, зокрема холодильного обладнання саме від останнього володільця - ТОВ «Крупенія», а не від будь-якої іншої особи, у тому числі АТ «Державний ощадний банк України», формують у суду розумний сумнів стосовно наявності обставин фактичного володіння та утримання банком у себе холодильного обладнання, яке було предметом спору у справі №911/2129/17.

Покладені ж в основу мотивів позову доводи позивача про незаконність вибуття рухомого майна в межах усього ланцюга правочинів, якими таке рухоме майно передавалось від особи до особи, судом відхиляються як неспроможні, позаяк такі обставини не є елементом правової конструкції статей 1212, 1214 ЦК України та дослідженню і встановленню під час розгляду цієї справи не підлягають.

З урахуванням зазначеного судом відхиляються доводи позивача про те, що усі укладені ТОВ «Крупенія» договори не можуть вважатись належними правочинами стосовно розпорядження рухомим майном.

У розрізі зазначеного судом взято до уваги, що за приписами чинного господарського процесуального законодавства суд позбавлений права самостійно з власної ініціативи надавати правову оцінку чинності правочину, встановлювати наявність або відсутність підстав для визнання недійсним такого правочину чи встановлювати наявність або відсутність підстав його нікчемності, якщо це не входить до предмета спору, який розглядається судом.

Неподання ж ТОВ «Укрлогістика» пояснень по суті спору у цій справі №910/3838/22 жодним чином не підтверджують покладених позивачем в основу обґрунтування позову обставин, оскільки доказування не будується на припущеннях сторони.

Підсумовуючи все наведене, суд висновує, що позивачем не надано жодних документів, які можливо було б оцінити як належні та достовірні докази на підтвердження обставин набуття та збереження АТ «Державний ощадний банк України» з 01.09.2017 по 30.09.2017 майна, зокрема холодильного обладнання без достатньої правової підстави та за рахунок ТОВ «ТЛК «Арктика» у результаті речово-правових відносин з таким товариством.

Звідси суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених ст.ст. 1212, 1214 ЦК України підстав для стягнення з АТ «Державний ощадний банк України» суму відшкодування доходів за час збереження у себе без достатньої правової підстави належного позивачу майна з 01.09.2017 по 30.09.2017 у розмірі 2017947,92 грн.

Висновуючи вказане, судом враховано, що правова конструкція наведеної раніше статті 390 ЦК України передбачає право власника майна вимагати від недобросовісного/добросовісного володільця майна передати усі отримані за час незаконного володіння доходи як розорахунок за результатами витребування майна від такого володільця.

З огляду зазначеного та враховуючи недоведеність обставин незаконного володіння відповідачем рухомим майном ТОВ «ТЛК «Арктика», зокрема холодильним обладнанням та, власне, відсутність доказів витребування такого обладнання саме у відповідача, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача і в межах правової конструкції статті 390 ЦК України.

З урахуванням недоведеності позивачем підстав для стягнення доходів у порядку ст.ст. 1212, 1214 ЦК України судом залишаються поза увагою як посилання відповідача на необґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення суми, так і доводи про вихід позивача за межі позовних вимог під час подання заяви про збільшення позовних вимог та включення до заявленої суми стягнення також нарахованих у порядку статті 625 ЦК України інфляційних втрат.

Водночас суд звертає увагу сторін на те, що процесуальна поведінка сторони має бути однозначною та такою, яка б не змушувала тлумачити дії сторони з подвійним змістом.

Звідси усні зауваження представниці позивача про здійснення обрахунку інфляційних втрат не є тими заявами, що б надавали суду оцінювати їх як відповідно передбачені процесуальним кодексом заяву/клопотання, зокрема і щодо зміни підстав позову та/або доповнення вимог новими правовими підставами, що законом не заборонено.

Означених заяв у явно однозначно зрозумілій словесній формі до суду позивачем подано не було, тоді як саме лише нерозуміння позивачем різниці між правовою природою передбачених статтею 625 ЦК України інфляційних втрат та індексів інфляції, з урахуванням яких обчислюється розмір орендної плати за землю, не надає суду можливості оцінити певні усні посилання позивача та/або здійсниний ним розрахунок як однозначну процесуальну поведінку.

Стосовно ж посилань відповідача на пропуск строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог, суд вважає за необхідне вказати, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання, а тому, з огляду на встановлену вище необгрунтованість та безпідставність вимог ТОВ «ТЛК «Арктика» суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування передбачених статтею 267 ЦК України наслідків спливу строків позовної давності до відповідних вимог позивача.

Виходячи з аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, а також враховуючи недоведеність позивачем покладених в основу позову обставин незаконного володіння та утримання належного позивачу майна, у тому числі холодильного обладнання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з АТ «Державний ощадний банк України» суму відшкодування доходів за час збереження у себе без достатньої правової підстави належного позивачу майна з 01.09.2017 по 30.09.2017 у розмірі 2017947,92 грн.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 41, ідентифікаційний код 37075024) до Акціонерного товариства “Державний ощадний банку України» 01001, місто Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлогістика» (03110, місто Київ, вулиця Солом'янська, будинок 3, офіс 6, ідентифікаційний код 36040006) про стягнення 2017947,92 гривень відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.02.2025.

Суддя В.А. Ярема