Справа № 273/2371/24
Провадження № 2/273/50/25
07 лютого 2025 року м. Баранівка
Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., за участі секретаря судового засідання Стаднюк В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Баранівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
27.11.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Баранівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовну заяву мотивує тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 31 січня 2015 року. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09 липня 2018 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06 листопада 2019 року. Подружні відносини між сторонами фактично розірвані, спільного господарства не ведуть, шлюб має формальний характер, проживають окремо тривалий час. Сторони мають різні погляди на життя, за характером не сходяться, що суперечить подальшому сумісному проживанню. За таких обставин позивач прийшов до висновку, що сім'я розпалася і шлюб необхідно розірвати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 головуючим суддею визначено Бєлкіну Д.С.
Ухвалою від 07.01.2025 суддею Бєлкіною Д.С. відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено до розгляду з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем проживання. В позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання. 05.02.2025 року на адресу суду направив заяву в якій зазначив, що позовні вимоги визнає, просить щоб розгляд справи проводили у його відсутність.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на те, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України ), вирішуючи справу, виходить з такого.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 31 січня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баранівського районного управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 29.08.2015 року (а.с.7).
Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09 липня 2018 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06 листопада 2019 року (а.с.8-9).
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що спільне життя сторін не склалося через протилежні погляди на подружнє життя, між сторонами відсутнє взаєморозуміння, подальше збереження шлюбу неможливе, оскільки буде шкодити їх інтересам. Відповідачк позов визнає.
Відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що має істотне значення.
З урахуванням досліджених доказів по справі, позиції відповідача, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них, а тому позов законний, обґрунтований і такий, що підлягає задоволенню.
Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ст.1 Сімейного кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.Частиною 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу .
Відповідно до ст. 110 СКУкраїни позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з приписами ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Таким чином вимоги позивача про розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про залишення на проживання малолітніх дітей разом з позивачкою, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Судом встановлено, що між сторонами на момент розгляду справи відсутній спір між батьками щодо місця проживання дітей, такий позов ані позивач, ані відповідач не пред'являли, суд його не вирішував. Залишення дітей проживати разом із матір'ю не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дітей, оскільки суд лише констатує, з ким залишаються проживати діти після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання, оскільки, як встановлено, після припинення фактичних шлюбних відносин діти залишилися проживати разом з матір'ю. Судове рішення про залишення проживання дитини разом із матір'ю не перешкоджає розгляду спору про визначення місця проживання дитини та не носить преюдиційного характеру.
З огляду на те, що позивачка просить залишити неповнолітніх дітей після розірвання шлюбу проживати з нею, а відповідач не заперечив з цього приводу, тобто між сторонами відсутній спір щодо того, з ким із батьків буде проживати дитина, суд вважає, що неповнолітніх сина після розірвання шлюбу слід залишити проживати з матір'ю.
Так, при подачі позову до суду позивачкою було сплачено судовий збір 2422,40 грн.
Взявши до уваги визнання відповідачем позову та вимоги ст. 141, 142 ЦПК України, ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", суд стягує з відповідача на користь позивачки 50 відсотків судового збору, що становить 1211,20 грн. Разом з цим, решту судового збору, а саме 50 відсотків, суд повертає позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1 , 56 , 104 , 105 , 110 , 112 , 113 , 114 СК України , ст. ст. 76-81 , 141 , 142 , 263-265 , 273 , 352 ЦПК України , суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 31 січня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баранівського районного управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 5 - розірвати.
Після розірвання шлюбу неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду, що становить 1211 грн. 20 коп.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду згідно платіжних інструкцій на переказ готівки # 0.0.4025295655.1 від 22.11.2024 року, та # 0.0.4025295197.1 від 22.11.2024 року що становить 1211 грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.С. Бєлкіна