Провадження № 11-кп/803/1059/25 Справа № 205/736/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 255, ч.ч. 2,3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2024 року обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 березня 2025 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції послався на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких та за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 раніше засуджений за вчинення особливо тяжких злочинів та на даний час відбуває покарання за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 19.03.2018 року, термін покарання за яким спливає 27 січня 2025 року, при цьому, згідно обвинувального акту, інкриміновані йому злочини, вчинив саме в період відбування за вказаним вироком суду. Відтак, з огляду на покарання, яке ОСОБА_7 може понести у випадку встановлення судом його винуватості, а також враховуючи наведені обґрунтування прокурором та схильність обвинуваченого до вчинення злочинів, наявними є існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те що він, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризик переховування від суду збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_7 .
Зазначає, що беруться до уваги також інші фактори, такі як вік, соціальні зв'язки обвинуваченого, його характеристики, що обумовлюють наявність ризиків того, що перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків які наразі судом не допитані.
Вказує, що наявні наведені ризики є дійсними і вони виключають на даний час можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що ризики є недоведеними, ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання. З 2017 року у обвинуваченого виявлено тяжке захворювання - ВІЛ, за яким останній сам повинен піклуватись про себе та приділяти багато часу та ресурсів для підтримки хвороби в не прогресуючому стані.
Зазначає, що ОСОБА_7 , відбуваючи покарання, без будь-яких нарікань працював в майстерні ЛУ “ДВК № 89 підсобним робітником та навіть отримував винагороду за виконану роботу.
Вказує, що на даному етапі всі письмові матеріали справи досліджено, свідків допитано, з огляду на що іншим обвинуваченим у справі вже визначено розмір застави, а обвинувачена ОСОБА_9 понад два роки перебуває під домашнім арештом.
Також зазначає, що матір обвинуваченого має можливість внести мінімальний розмір застави.
Також вказує, що за матеріалами які вже досліджено судом так і не вбачається злочинної діяльності з боку ОСОБА_7 щодо збуту наркотичної речовини.
Позиції учасників судового провадження.
Учасники провадження в судове засідання не з'явились, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також існування, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування і суду та вчиняти нові злочини.
З такими висновками місцевого суду, які стали підставою для задоволення клопотання прокурора, погоджується й суд апеляційної інстанції, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого іншого більш м“якого запобіжного заходу, слід визнати безпідставними.
Із матеріалів провадження убачається, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, врахував те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких та за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 раніше засуджений за вчинення особливо тяжких злочинів та на даний час відбуває покарання за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 19.03.2018 року, термін покарання за яким спливає 27 січня 2025 року, при цьому, згідно обвинувального акту, інкриміновані йому злочини, вчинив саме в період відбування за вказаним вироком суду.
Колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду стороною захисту не доведені.
З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст. 197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують тримання обвинуваченого під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала суду є законною, обґрунтованою, належним чином мотивованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2025 року про побрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 255, ч.ч. 2,3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4