Справа № 638/14632/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/381/25 Доповідач: ОСОБА_2
05 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024226830000049 від 02.07.2024 за частиною 1 статті 309 КК України, -
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горького Богодухівського району Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , старшого солдата, на посаді гранатометника з механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України не судимого, визнано винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробовуванням, встановлено йому іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Відповідно до частин 1, 4 статті 76 КК України нагляд за ОСОБА_7 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби - командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації. У разі звільнення з військової частини, зобов'язано ОСОБА_7 у відповідності до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 КК України в період випробувального терміну виконати наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Згідно вироку, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах: 01 липня 2024 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин точного часу не встановлено, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні, а саме вимоги ст. ст. 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від15.02.1995 діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на Лопанській Набережній біля річки Лопань в Холодногірському районі міста Харкова, точного місця не встановлено, на землі, біля бордюру знайшов скриньку червоного кольору з паперовим згортком всередині, який містив в собі речовину рослинного походження в висушеному та подрібненому стані, розуміючи, що це за речовина, а саме «канабіс», підібрав та залишив собі вказані предмети для власного вживання, без мети збуту, тим самим вчинивши придбання наркотичного засобу.
Так, 01.07.2024 приблизно о 17 год. 55 хв. ОСОБА_7 зайшов до вестибюлю станції Харківського метрополітену «Майдан Конституції», за адресою: м. Харків, Шевченківський р-н, м-н Конституції, 13-М, де до нього підійшли поліцейські відділу поліції в метрополітені, з метою проведення превентивних заходів відповідно до ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію», по виявленню осіб, які мають при собі зброю чи вибухові пристрої, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, та на запитання працівника поліції під час встановлення особи, чи має він при собі речі, виключені з цивільного обігу, ОСОБА_7 було запрошено до приміщення кімнати поліції, де останній повідомив про наявність у нього наркотичного засобу - канабіс, що знаходиться в боковій кишені його дорожньої сумки, який у передбаченому законом порядку вилучено під час слідчої дії - огляд місця події у період з 19 год. 48 хв. по 19 год. 38 хв. від 01.07.2024 і поміщено до сейф-пакета, з пояснювальним написом та підписами понятих і учасників огляду місця події, опечатаного в їх присутності. Згідно висновку експерта Харківського НДЕКЦ МВС України N? CE-19/121-24/18849-НЗПРАП від 11.07.2024, надана на дослідження речовина рослинного походження, масою: 11,1474 г, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину, становить: 10,0265 г, обіг якої згідно Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 заборонено, у зв?язку із чим ОСОБА_7 , своїми умисними діями, усвідомлюючи їх суспільно небезпечний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, для власного вживання, без мети збуту незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб, обіг якого заборонено. Не погоджуючись із вироком суду, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та призначити ОСОБА_7 покарання за частиною 1 статті 309 КК України у виді штрафу. Апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що обвинувачений щиро розкаявся, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , перебуває на посаді гранатометника у званні старший солдат. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено, має стійкі соціальні зв'язки, має нагороди за військову службу та позитивну характеристику за місцем служби. З урахуванням наведеного, обвинуваченому можливо призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який в судових дебатах зазначив про можливість зміни вироку, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне. Висновки суду відносно фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого апелянтом не заперечуються, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги. Надаючи оцінку вироку в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи захисника про можливість призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу є слушними. Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують. Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому. Суд першої інстанції, визначаючи ОСОБА_7 вид та міру покарання, врахував, що він раніше не був судимий в силу статті 89 КК України, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, неодружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , перебуває на посаді на посаді гранатометника з механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у званні старший солдат, вчинив кримінальне правопорушення - проступок. Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , не встановлено. З урахуванням наведеного, для виправлення обвинуваченого та попередження здійснення ним нових кримінальних правопорушень суд першої інстанції дійшов висновку, що останньому необхідно призначити покарання в межах санкції статті, а саме у виді обмеження волі. Одночасно судом першої інстанції були встановлені підстави для застосування положень статей 75, 76 КК України. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника, колегія суддів приймає до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та те що ОСОБА_7 є військовослужбовцем, був нагороджений відзнакою командира 43 Окремої Механізованої Бригади «Щит Хоробрих» Наказом від 24.08.2024. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції додатково повідомив, що в грудні 2024 його також повторно нагороджено відзнакою за військову службу. Відповідно до характеристики за місцем служби, ОСОБА_7 відповідає займаній посаді, зарекомендував себе як дисциплінований військовослужбовець, який завжди спроможний виконувати поставлені бойові завдання. Як вбачається зі змісту ухвали Богодухівського районного суду Харківської області від 28.03.2024 ОСОБА_7 звільнено від покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 20.03.2023 за частиною 1 статті 309 КК України. Враховуючи дані, що характеризують обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком, відсутність наслідків у виді заподіяння шкоди, позицію сторони захисту щодо можливості призначення покарання у виді штрафу, суд апеляційної інстанції вважає, що призначене покарання судом першої інстанції у виді обмеження волі із застосування статті 75 КК України є занадто суворим, та перешкод для призначення більш м'якого виду покарання судом апеляційної інстанції не встановлено. Відповідно до статті 414 КК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне на підставі пункту 1 частини 1 статті 408 КПК України змінити вирок суду та пом'якшити ОСОБА_7 покарання за частиною 1 статті 309 КК України до штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого, буде відповідати принципу індивідуалізації, а також досягненню мети - попередження скоєння ним нових злочинів. Встановленні судом апеляційної інстанції обставини є підставою для зміни вироку суду, а не його скасування, як просить захисник, та не вимагає ухвалення нового вироку, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню. Такий висновок узгоджується із практикою Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що із системного аналізу статей 408, 418, 420 та 421 КПК України слідує, що апеляційний суд ухвалює рішення, яким погіршується становище обвинуваченого, у формі вироку, а в решті випадків - у формі ухвали. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року (справа № 617/775/20) сформульовано висновок про те, що зміна за результатами розгляду апеляційної скарги покарання у виді позбавлення чи обмеження волі, від відбування якого особу було звільнено з випробуванням на підставі ст. 75 КК України на штраф не є погіршенням правового становища обвинуваченого, засудженого. Враховуючи вищевказану правову позицію, суд апеляційної інстанції вирок суду змінює та постановляє своє рішення у формі ухвали.
Керуючись статтями 405, пунктом 2 частини 1 статті 407, пунктом 1 частини 1 статті 408, 414, 418, 419 КПК України,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2024 року - змінити.
Пом'якшити ОСОБА_7 призначене йому покарання за частиною 1 статті 309 КК України з одного року обмеження волі із застосуванням статей 75, 76 КК України до штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
В решті вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: