06 лютого 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/12380/24
Провадження № 22-ц/4815/63/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна"
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2024 року, ухваленого в складі судді Кучиної Н.Г., повний текст якого складено 26 вересня 2024 року, у справі № 569/12380/24,
У липні 2024 року ТОВ "Фінанасова компанія "Фінтраст Україна" звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 30 жовтня 2022 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №6060784 про надання споживчого кредиту.
Згідно умов Кредитного договору, сума кредиту складає 20000 грн. на строк 357 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 21 днів (дата останнього платежу по кредиту 22.10.2023). У споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до Товариства у паперовій, формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. (п. 1.4.1 Кредитного договору).
ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором №6060784.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає суму 20 000 грн - тіло кредиту та 42 984 грн - нараховані проценти.
Ураховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача за кредитним договором №6060784 суму заборгованості у розмірі 62984 грн та судові витрати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2024 року позов ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 52 238 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 2422 грн 40 коп у відшкодування витрат на сплату судового збору та 2000 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" у період з 25 вересня 2023 року по 21 жовтня 2023 року здійснив нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,99%, що передбачена кредитним договором, на суму 10746 гривень.
Апелянт вважає, що суд помилково дійшов висновку щодо відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми нарахованих апелянтом процентів за користування грошовими коштами.
Звертає свою увагу, що про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення інформації на електронну пошту, яка зазначена при укладенні кредитного договору.
Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося в межах строку користування кредитом.
Вважає, що відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, чим порушив умови договору.
Також усупереч твердженням позивачем належним чином доведено обсяг та вартість правничої допомоги, а тому підстави для відмов у стягненні відповідних судових витрат не було.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Судом встановлено, що 30 жовтня 2022 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №6060784 про надання споживчого кредиту.
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту складає 20000 гривень (п. 1.3. Кредитного договору). Строк кредиту 357 днів (п. 1.4 Кредитного договору).
Позичальником кредитний договір та угода до кредитного договору підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором М738183.
ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" перерахувало для ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20000 грн. на його банківську картку НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням ТОВ "Фінансова компанія "Пейтек Україна" № 20231010-2 від 10.10.2023 року.
Позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, за кредитним договором у розмірі 52 238 грн та складається з тіла кредиту в сумі 20000 грн та процентів в сумі 32 238 грн.
25 вересня 2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 6060784 від 30 жовтня 2022 року (а.с. 20-24)
Того ж дня, ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" повідомило відповідача ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором електронним листом на електронну пошту відповідача, яка зазначена ним у договорі про надання споживчого кредиту (а.с.54).
Відповідно до п.1.5. Кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
Станом на час пред'явлення позову заборгованість відповідача складала 20 000 гривень тіла кредиту, 32 238 гривень нарахованих первинним кредитором відсотків за період з 30 жовтня 2022 року по 19 січня 2023 року та 10 746 гривень нарахованих новим кредитором відсотків за період з 25 вересня 2023 року по 21 жовтня 2023 року.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікаторомце дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності і необґрунтованості рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми нарахованих апелянтом процентів за користування грошовими не заслуговують на увагу з таких підстав.
Відповідно до п.1.1. договору факторингу за ним фактор зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ТОВ "Авентус Україна") за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п.1.2 договору факторингу перехід від ТОВ "Авентус Україна" до позивача вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Тобто в розумінні договору факторингу позивач отримав право грошової вимоги до боржника саме в розмірі, який чітко визначений у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників (додатку №1 до договору факторингу) первинний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача за сумою заборгованості в розмірі 52 238 гривень, з яких 20 000 гривень - за основною сумою боргу, а 32 238 гривень - за відсотками.
Окрім цього, первинний кредитор припинив нарахування відсотків боржнику з 20 січня 2023 року, тобто приблизно за вісім місяців до відступлення права вимоги позивачу, тому подальше нарахування передбачених кредитним відсотків ним є необґрунтованим й з цих міркувань.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з місцевим судом про необхідність покладення на відповідача обов'язку компенсувати витрати на правничу допомогу у визначеному розмірі.
Заявлена до стягнення сума грошових була очевидно завищеною і підлягала зменшенню, оскільки виконана адвокатом робота не потребувала багато часу.
Представництво адвокатом здійснювалось в типовій справі незначної складності. Тобто спір є подібним значній кількості судових спорів і у правовідносинах, що регулюються одними нормами права, правильність застосування яких сформовано в єдиній правозастосовній практиці.
Окрім того, вимога про скасування рішення в частині здійснення розподілу правничої допомоги заявлялась фактично як похідна до вимоги про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" залишити без задоволення.
Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 06 лютого 2025 року
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.