Справа № 531/2356/24 Номер провадження 11-сс/814/47/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
04 лютого 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні №62023140110000251,-
встановила:
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави терміном 60 діб до 22 грудня 2024 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Верхні Рівні Чутівського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, гранатометника 1-го десантно-штурмового відділення 1-го десантно штурмового взводу 2-ої десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , раніше в силу ст.89 КК України не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Приймаючи таке судове рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, передбачених п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, в якому він підозрюється, особу підозрюваного та неможливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
З вказаним рішенням не погодився захисник ОСОБА_9 та подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту в нічний час.
Вказує, що ОСОБА_7 визнає вину у вчиненому злочині, щиро розкаюється та співпрацює з органами досудового розслідування і бажає продовжити службу в ЗСУ.
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника, прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, при вирішення питання щодо застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону слідчий суддя дотримався в повному обсязі.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023140110000251 від 28.06.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_7 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №250 від 21.09.2022, призначений на посаду гранатометника 1-го десантно-штурмового відділення 1-го десантно-штурмового взводу 2-ї десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону вказаної військової частини та поставлений на всі види забезпечення.
Солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді гранатометника 1-го десантно-штурмового відділення 1-го десантно-штурмового взводу 2-ї десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №323 від 01.12.2022 вибув у відпустку за станом здоров'я до 30.12.2022 та зобов'язаний був повернутися до розташування військової частини 31.12.2022.
31.12.2022 солдат ОСОБА_7 не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 з відпустки та перебував поза її межами без поважних причин, при цьому час проводив на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього до 10.07.2023, а саме до моменту його фактичного затримання під час вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 186 КК України за адресою: АДРЕСА_4 .
20 серпня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину.
20.08.2024 старший слідчий СВ ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 , за погодженням прокурора Полтавської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської областф з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
23.10.2024 слідчим суддею вказане клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.
Так обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
При цьому, перевіряючи доводи клопотання старшого слідчого ОСОБА_10 на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На наявність ризиків, передбачених п.п. 1,4,5 ч. 1 ст. 177 України, вказує те, що підозрюваному, у разі визнання його винуватим, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 10 років, а тому доведено наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше вчиняв кримінальні правопорушення проти власності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Колегія суддів приймає до уваги та враховує доводи захисника, що підозрюваний має сім'ю та місце проживання, однак вважає, що вищевказані характеризуючи дані про особу підозрюваного не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки в ході апеляційного перегляду бул встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 неодноразово ухилявся від органів досудового розслідування та суду у вказаному кримінальному провадженні, оголошувався в розшук, а слідчим суддею надавався дозвіл на затримання його з метою приводу для розгляду клопотання про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу. Разом з цим суд бере до уваги, що наразі ОСОБА_7 обвинувачується в 7 кримінальних провадженнях за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених , в тому числі, ч.4 ст.185, ч.1 ст.309, ч.4 ст.186, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, що в свою чергу дає вагомі підстави вважати про відсутність у підозрюваного ОСОБА_7 реального наміру на повернення до військової служби, на що посилалася сторона захисту під час судового розгляду.
За таких обставин, апеляційним судом не було здобуто доказів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність прийнятого слідчим суддею рішення та відсутність підстав для скасування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 -залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4