Вирок від 07.02.2025 по справі 542/535/16-к

07.02.2025 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/535/16-к

Провадження 1-кп/533/10/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисниці - адвоката ОСОБА_8 ,

- розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 25.01.2013 за № 12013180270000066, за обвинуваченням:

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянина України; місце народження: м. Кобеляки, Кобеляцького району Полтавської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; пенсіонер; освіта вища; є особою з інвалідністю ІІ групи; у зареєстрованому шлюбі не перебуває; не судимий,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про таке:

I.Історія провадження

Справа розглядалася судами неодноразово. Поверталася на додаткове досудове розслідування (за КПК 1960 року), на новий судовий розгляд, провадження у справі двічі закривалося, поновлювалося тощо. Проведено декілька судових експертиз, розглянуто безліч відводів сторони захисту, які постійно заявлялися обвинуваченим слідчим, прокурорам, суддям, експертам, захисникам.

Справа триває більше 15 років.

06.11.2009 постановою слідчого порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (т.с. 10 а.с. 2).

03.05.2010 постановою слідчого притягнуто ОСОБА_7 у якості обвинуваченого по кримінальній справі (т.с. 11 а.с. 36-37). У цей же день слідчим пред'явлено обвинувачення ОСОБА_7 (т.с. 11 а.с. 38).

14.05.2010 прокурором Новосанжарського району Полтавської області ОСОБА_9 затверджено обвинувальний висновок по обвинуваченню ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України (т.с. 11 а.с. 68).

03.10.2011 Новосанжарським районним судом Полтавської області (головуючий суддя ОСОБА_10 ) ухвалено вирок (справа № 1-14/11), яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено покарання у виді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Змінено запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили з підписки про невиїзд на тримання під вартою. Цивільний позов ОСОБА_11 залишено без розгляду (т.с. 13 а.с. 44-65).

05.10.2011 засудженого ОСОБА_7 було затримано, про що свідчить протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т.с. 13 а.с. 76-77).

19.12.2012 ухвалою апеляційного суду Полтавської області вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03.10.2011 скасовано, а матеріали справи направлено прокурору Новосанжарського району для організації додаткового розслідування (т.с. 14 а.с 263-267).

25.01.2013 відомості про кримінальне провадження внесені до ЄРДР (т.с. 1 а.с. 4).

23.02.2013 ОСОБА_7 пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (т.с. 16 а.с. 176-178).

26.04.2014 постановою слідчого кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120131702700000066 від 25.01.2013 закрито у зв'язку зі встановленою відсутністю у даному діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (т.с. 16 а.с. 8).

05.06.2014 ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області постанову слідчого від 26.04.2014 про закриття кримінального провадження - скасовано (т.с. 16 а.с. 14).

14.06.2014 постановою слідчого кримінальне провадження закрито у зв'язку зі встановленою відсутністю у даному діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України (тяжкі тілесні ушкодження у потерпілого не знайшли свого підтвердження) (т.с. 16 а.с. 17-20).

11.04.2014 ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області постанову слідчого від 26.04.2014 про закриття кримінального провадження - скасовано (т.с. 16 а.с. 26-27).

21.04.2016 обвинувальний акт, затверджений 20.04.2016 прокурором Кобеляцької місцевої прокуратури ОСОБА_12 , та додатки до нього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013180270000066 за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення (надалі - КП), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, надійшли до Новосанжарського районного суду Полтавської області (т.с. 1 а.с. 5-6).

14.02.2018 ухвалою Новосанжарського районного суду (головуючий суддя ОСОБА_13 ) відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження з підстав його невинуватості. Роз'яснено обвинуваченому, що відповідно до ст. 373 КПК України, у разі відсутності складу злочину суд постановляє за наслідками судового розгляду виправдувальний вирок.

08.06.2021 вироком Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за недоведеністю. Закрито провадження у справі у частині вирішення цивільного позову потерпілого у зв'язку з відмовою від позову (т.с. 16 а.с. 232-241).

11.04.2024 ухвалою Полтавського апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_14 та скасовано вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 08 червня 2021 року, призначено новий судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у суді першої інстанції (т.с. 17 а.с. 199-203). В ухвалі апеляційний суд вказав, що під час нового розгляду кримінального провадження місцевому суду необхідно провести процедуру провадження з дотриманням закону, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, надати належну оцінку усім доказам в їх сукупності, дослідити обставини, що мають значення для вирішення питання допустимості доказів та у разі, якщо під час нового розгляду у суді першої інстанції винуватість особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення буде доведена в установленому законом порядку, вирішити питання щодо передбаченої кримінальним законом відповідальності.

29.04.2024 до Козельщинського районного суду Полтавської області на новий розгляд надійшли матеріали кримінального провадження (т.с. 18 а.с. 2).

02.05.2024 ухвалою головуючої судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 кримінальне провадження прийнято до свого провадження. Підготовче судове засідання призначено на 22 травня 2024 року (т.с. 18 а.с. 3).

22.05.2024 через канцелярію суду обвинуваченим ОСОБА_7 подано заяву про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (т.с. 18 а.с.26).

09.07.2024 ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору та скасування кримінального провадження відносно нього відмовлено (т.с. 18 а.с.93-97), призначено справу до розгляду, закрито провадження у частині цивільного позову (т.с. 18 а.с. 98-100).

Під час судового розгляду суд, на виконання приписів ч. 2 ст. 285 КПК України, роз'яснив обвинуваченому право на звільнення від кримінальної відповідальності, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яким обвинувачений скористався, а тому відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України кримінальне провадження було продовжено судом у загальному порядку.

ІІ. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлено особі, і визнане Судом недоведеним

За обвинувальний актом, затвердженим прокурором Кобеляцької місцевої прокуратури ОСОБА_12 20.04.2016, ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за таких обставин:

«28 жовтня 2009 року близько 09 години 00 хвилин у світлу пору доби по автомобільній дорозі сполученням Полтава - Олександрія у напрямку міста Полтава рухався автомобіль марки Daewoo FSO Lanos TF 6Y, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , який проїжджаючи 18 кілометр + 800 метрів, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого сталось зіткнення з автомобілем Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , який рухався в зустрічному напрямку, не змінюючи напрямку свого руху.

Внаслідок пригоди водій автомобіля Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_11 отримав, відповідно до висновку експерта № 308/14 від 13.01.2015, проведеної «Головним бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», слідуючі тілесні ушкодження: струс головного мозку та уламкового перелому першого шийного хребця зі зміщенням уламків, перелому другого шийного хребця, розриву хребця зі зміщенням уламків, перелому другого шийного хребця, розриву атланто-осципітального зчленування, підвиху унковертабельного зчленування у системі другого-третього шийних хребців. Наявна у ОСОБА_11 поєднана краніо-цервікальна травма відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 158/159/160 від 30 березня 2010 року в даній дорожній ситуації дії водія автомобіля марки Daewoo FSO Lanos TF 6Y, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки руху іншим учасникам руху), пп. «в» п. 14.2 Правил дорожнього руху (смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані), для чого у нього не було перешкод технічного характеру, і знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди та її наслідками. Відповідно до комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 592/593 від 08.09.2015 дії водія автомобіля марки Daewoo FSO Lanos TF 6Y, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 14.2 «в» (смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані) та п. 34.1.1 ПДР (вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для парування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей), і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля марки Daewoo FSO Lanos TF 6Y, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 14.2 «в», п. 10.1 та п. 34.1.1 Правил дорожнього руху та знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди та її наслідками.»

Своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_7 «підозрювався» у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

IІІ. Позиція сторони обвинувачення

Прокурор висунуте обвинувачення підтримував у повному обсязі, обвинувачення не змінював.

Під час судового розгляду провадження прокурор наголошував на тому, що незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його показання у судовому засіданні слід уважати способом захисту та намаганням уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин. Надані у ході судового розгляду показання повністю суперечать дослідженим доказам, які підтверджують вину ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Водій автомобіля марки Daewoo Lanos ОСОБА_7 порушив пп. 14.2 «в», 10.1 та п. 34.1.1 Правил дорожнього руху, намагаючись здійснити обгін, змінив напрямок руху, не переконавшись у його небезпечності, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, де сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої тяжкі тілесні ушкодження отримав потерпілий ОСОБА_11 , та між діями ОСОБА_7 є прямий причинний зв'язок з наслідками у вигляді травмування потерпілого.

У судових дебатах прокурор наполягав на тому, що вина ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю доведена сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду. Просив визнати винним ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49, п. 5 ст. 74 КК України звільнити обвинуваченого від призначеного покарання у зв'язку зі закінченням строків давності, а саме 10 років - у разі вчинення тяжкого злочину. Витрати на залучення експертів просив стягнути з обвинуваченого.

ІV. Позиція обвинуваченого

Обвинувачений вину свою категорично не визнавав та просив суд його виправдати. Стверджував, що сама ДТП була зведенням рахунків з ним з боку правоохоронців.

Уважав, що його вина не доведена.

Власну версію подій пояснив так:

ДТП трапилася 28.10.2009 біля села Бондури. Вони їхали з ОСОБА_15 на Полтаву. Їхали в суд проти прокурора ОСОБА_16 . Він був за кермом. Машина була нова - ОСОБА_17 . Все було справне. Біля нього сидів ОСОБА_18 , позаду за спиною ОСОБА_19 (підсів у Біликах), ОСОБА_20 та ОСОБА_21 позаду. Був дощ. Їхали - обмінювалися думками. Хтось читав документи. Напрямок руху не змінювали, їхали прямо. Резина на авто була нова. Попереду їхала фура, з неї летіли бризги. Під гору фура зтишила хід, і він - також. Як раптом відчув удар у передню фару, крило. Після цього одразу зупинилися, передом трохи посунулися. Одразу зателефонував страховому агенту. Хвилин через 40-50 приїхали поліцейські. Уважав, що саме ОСОБА_11 порушив правила дорожнього руху і його безпідставно не притягли до відповідальності, бо тоді б він був винен. Слідчий запропонував підписати чистий протокол (не заповнений), на що обвинувачений відмовився. Сказав, що тільки після його повного заповнення підпише. Схема ДТП також не була повністю заповнена. ВАЗ свідка ОСОБА_22 ані перед собою, ані позаду не бачив. Вважав, що ОСОБА_23 зупинився у напрямку руху Кременчука (саме там він його вперше побачив). Потерпілого побачив зі свого місця біля ОСОБА_24 . До цього побачив, як ОСОБА_23 побіг до ОСОБА_25 (його машина були на криші), потім побіг до своїй машини за тросом, щоб перевернути машину з криші. Сам обвинувачений особисто до потерпілого не підходив. Пізніше поїхали до нього у лікарню. Потерпілий сидів, розмовляв, і попросив у нього 300000,00 грн. Коли на другий день приїхали у лікарню провідати потерпілого, то лікар сказав, що потерпілий не хоче його бачити. 29 жовтня зранку, коли приїхали у лікарню разом з адвокатом, то рентгенолог сказала, що переломів у потерпілого немає. Стверджував, що його машина стояла на своїй полосі руху. Кобеляцького занесло, вдарило і він перевернувся. Схему ДТП уважав неправдивою, бо складена за неправдивими свідченнями ОСОБА_23 . Первинна схема ДТП (чернова) була знищена всупереч Інструкції. Слідчий лінійкою міряв кути. ОСОБА_23 бігав та збирав усі речі, які випали з Мітсубіші, і вкидав їх назад у кузов ОСОБА_26 , тим самим ОСОБА_23 прибрав речові докази з дороги. Після ДТП ОСОБА_24 не був на ходу, перемістити його ніхто не міг. ОСОБА_23 стверджував, що ОСОБА_24 вони перенесли, що є неправдою. Ланос у подальшому повантажили на евакуатор і повезли на майданчик в поліцію. Слідчий ОСОБА_27 сказав, що зі слів водія ОСОБА_28 винуватий. Обвинувачений не брав участь у відтворенні обставин події жодного разу. Свідкам, які перебували в його автомобілі, також ніколи не було запропоновано взяти участь у відтворенні обстановки, слідчих експериментах тощо. Уважав, що це була розправа над ним після виграшу в іншій справі у березні того року, що стосувалася прокурора ОСОБА_16 . Також переконував, що рухався прямо за фурою, тримався осьової лінії. Передня частина авто змістилася трохи вперед. На його частині руху бруду не було, рештки були на зустрічній смузі. Був сильний дощ (злива), вітер, працювали двірники. Пояснив, що через стільки років однозначно вже нічого згадати не може. Звинувачував всіх у тому, що були перешиті матеріали кримінального провадження, внаслідок чого переплутана хронологія.

У судових засіданнях наполегливо доводив, що з висновку експерта від 26.06.2014 № 252 вбачається, що недостатньо інформації, відображеній на схемі пригоди та в описовій частині протоколу огляду місця пригоди у частині ідентифікації слідів, які залишилися на проїзній частині, не дає можливості експертним шляхом визначити розташування місця зіткнення транспортних засобів. На переконання обвинуваченого, цей висновок спростовує його винуватість, але безпідставно не взято до уваги слідчим на стадії досудового розслідування.

Обвинуваченням незаконно взято до уваги як доказ автотехнічну експертизу від 30.03.2010 № 158/159/160, яка лягла в основу першого вироку, який у подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції.

Уважав, що автомобіль, на якому він рухався, був технічно справний, що доведено висновком судової автотехнічної експертизи від 17.06.2014 № 254. Тоді як автомобіль потерпілого ОСОБА_11 , навпаки, був технічно несправний (знос шин був більше 90 %), що вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи від 17.06.2014 № 253.

Неодноразово наполягав на тому, що дійсний винуватець ДТП ОСОБА_11 не був перевірений на наявність алкоголю чи наркотичних препаратів у крові.

Після виконання всіх експертиз, які були призначені апеляційним судом, та на підставі висновків експертів від 27.12.2013 № 297/КЄ/2013/nn доведено, що тяжкі тілесні ушкодження у водія ОСОБА_11 не знайшли свого підтвердження.

Уважав, що автотехнічна експертиза № 158/159/160 від 30.03.2010 та комплексна судово-транспортна трасологічна та автотехнічна експертиза № 592/593 від 08.09.2015, на яких будується обвинувачення, не можуть бути належними доказами у даному кримінальному провадженні з таких підстав.

Слідчий та прокурор не взяли до уваги висновок № 252 судової транспортної трасологічної експертизи від 26.06.2014, відповідно до якого визначити місце зіткнення автомобілів відносно меж проїзної частини дороги (на смузі руху якого автомобіля) експертним шляхом не представляється можливим.

Обвинувачений же стверджував, що він рухався виключно по своїй полосі та не здійснював обгін транспортного засобу, що рухався попереду. Доказом цього уважав фототаблицю № 3 до висновку № 158/159/160 від 30.03.2010, на якій відображено, що автомобіль під його керуванням знаходиться на своїй смузі руху у напрямку міста Полтави.

Дані з фототаблиці № 3, підписаної експертом, також доказують, що обвинувачений рухався від розподільчої полоси на відстані одного метра, а то й більш, що доводиться відстанню від полоси та переднього лівого колеса, а задня частина автомобіля знаходилася трохи ближче від того, що її занесло від удару автомобіля потерпілого.

Про неможливість встановити місця зіткнення транспортних засобів свідчать, на думку обвинуваченого, і показання основного свідка обвинувачення ОСОБА_22 від 16.11.2009, який показав, що не бачив момент зіткнення. З цих підстав інші показання свідка ОСОБА_22 про місце зіткнення автомобілів при проведенні судової автотехнічної експертизи № 158/159/160 від 30.03.2010 та комплексної судово-транспортної трасологічної та автотехнічної експертизи від 08.09.2015 № 592/593 є технічно неспроможними і не можуть бути належними доказами.

З цих самих підстав уважав неналежним доказом протокол проведення слідчого експерименту від 20.07.2015, проведений за участю ОСОБА_22 .

Крім того, обвинувачений уважав свідка ОСОБА_22 зацікавленою особою. Наполягав на тому, що саме з вини свідка ОСОБА_22 , який перекидав за допомогою троса автомобіль, у якому перебував потерпілий, було завдано тілесні ушкодження ОСОБА_11 (переломи хребців), а не внаслідок зіткнення автомобілів.

Так як сам ОСОБА_11 був також зацікавленою особою, тому протокол слідчого експерименту від 20.07.2015 за участю ОСОБА_11 є також неналежним доказом.

Стверджував, що свідок ОСОБА_22 суду надав неправдиві покази, вимагав його притягнути до кримінальної відповідальності.

Висновок судово-автотехнічної експертизи № 158/159/160 від 30.03.2010 не може бути належним доказом, так як ухвалою апеляційного суду від 19.12.2012 було скасовано вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03.10.2011. Підставою такого скасування була неповнота автотехнічної експертизи від 30.03.2010, на яку посилається слідчий в обвинувальному акті.

На виконання ухвали апеляційного суду були виконанні судові автотехнічні експертизи від 17.06.2014 № 253, від 17.06.2014 № 254, судова транспортна трасологічна експертиза від 26.06.2014 № 252. На основі цих експертиз слідчим 14.06.2014 закрито кримінальне провадження. Після поновлення кримінального провадження була призначена нова комплексна комісійна судова транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза, яка складена 08.09.2015 (висновок № 592/593) за участю експертів ОСОБА_29 та ОСОБА_30 . Така експертиза будувалася на слідчому експерименті від 20.07.2015 зі схемою та фототаблицями, які обвинувачений уважав технічно неспроможними та неналежними доказами, оскільки вони будувалися в свою чергу на неправдивих свідченнях ОСОБА_22 .

Первинна схема місця ДТП була знищена, а та, що міститься у матеріалах справи, складена пізніше зі змінами, які не відповідають дійсному стану справи. Його підписів ні на схемах, ні на протоколі огляду місця події немає. Тому уважав ці документи сфальсифікованими, у його присутності не були заповненні належним чином.

21.10.2024 обвинувачений звертав увагу суду на порушення працівниками поліції п. 2.12.1 та 2.12.2 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України

26.02.2009 N 77 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України

24 квітня 2009 р. за N 374/16390, адже чорновий варіант схеми ДТП у порушення Інструкції був знищений, а не долучений до матеріалів справи, крім того, схема місця ДТП не була підписана учасниками на місці ДТП, а була у чистовому варіанті складена пізніше.

Переконував, що весь час слідство велося упереджено, необ'єктивно, так як міліціонери не повідомили Державтоінспекцію про те, що на автомобілі ОСОБА_11 «лиса» гума, що є адміністративним правопорушенням і забороняє експлуатувати автомобіль. Експерти ігнорували Правила дорожнього руху та неправомірно стверджували, що стовідсотковий знос гуми на колесах не може бути причиною ДТП в дощову погоду на мокрій дорозі, при тому, що ОСОБА_25 виїхав на узбіччя, де відсутнє асфальтове покриття. Гострота зору потерпілого не дозволяла йому керувати автомобілем.

Протокол огляду місця події не може бути належним доказом, оскільки більшість граф не заповнена, що було підставою для скасування першого обвинувального вироку. При повторному ж розслідуванні справи слідчим не було здобуто ніяких нових доказів.

Висновки медичних експертів є сумнівними. Так, одні пишуть, що у потерпілого є тяжкі тілесні ушкодження, а інші - ні. При цьому від плівки серії знімків комп'ютерної томографії голови потерпілого невідомими особами було відрізано два останніх знімка, саме на яких, за ствердженням перших експертиз, було виявлено осколкові переломи двох перших шийних хребців.

Також відсутність тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого доводиться показами експерта в апеляційному суді (т.с. 5 а.с. 255-310), який пояснив, що з описаними травмами люди помирають, а якщо залишаються живими, то - паралізованими. Між тим потерпілий вільно рухався, не був паралізований та помер задовго після ДТП не від травми внаслідок ДТП.

Виказував сумнів, що медична документація потерпілого є справжньою. Звертав увагу суду на те, що медична документація оформлена, на його думку, неналежним чином, не містить дат, номерів тощо.

Постійно та систематично доводив у кожному з судових засідань, що ним неодноразово заявлялися відводи експерту Новосанжарського відділення бюро СМЕ ( ОСОБА_31 ), Полтавського бюро СМЕ ( ОСОБА_32 , ОСОБА_33 ), які знаходилися з обвинуваченим у судовій тяганині, так як він був правозахисником по справі вбивства трьох дівчат з м. Кобеляки. Ці експерти є зацікавленими особами. Але його клопотання про відвід експертів ані слідчими, ані прокурорами, ані суддею не були задоволені. Бурчинський же як керівник Головного бюро СМЕ зайняв позицію виправдовування неправомірних дій підлеглих експертів ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 . Надав у якості доказів неприязних стосунків судові рішення, які підтверджують існування спорів та судових справ між ним та експертами.

З цих підстав уважав, що жодна з експертиз, підписаних ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 не є належними доказами і викликає сумнів в їх об'єктивності та неупередженості.

Зазначав, що прокурор ОСОБА_41 , який вів справу, також причетний до іншої справи про вбивство трьох дівчат і також перебував з обвинуваченим у недоброзичливих стосунках і в судових розбірках. Прокурор, на думку обвинуваченого, здійснював дії, направлені на розправу з обвинуваченим та з власницею автомобіля ОСОБА_17 за судову тяганину з ним. Прокурор не був неупередженим та був зацікавлений в тому, щоб посадити обвинуваченого в тюрму, тому що обвинувачений постійно писав на прокурора численні скарги, листи, заяви, статті по іншій справі про зґвалтування правоохоронцями трьох дівчат.

Захисниця обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 уважала, що вина її підзахисного ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України не доведена.

Наполягала на тому, що для винесення судом обвинувального вироку необхідно в обов'язковому випадку встановити, чи порушив обвинувачений правила ПДР, чи мають дані порушення причинно-наслідковий зв'язок із ДТП, а також наявність у потерпілого тяжкого тілесного ушкодження.

Щодо тілесних ушкоджень зазначала, що по справі проведено кілька судово-медичних експертиз для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_11 . При цьому жодного разу експертами не оглядався сам потерпілий. Відповідно до п. 4.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України N? 6 від 17.01.1995, «судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості».

У даному випадку не було якихось виняткових випадків, потерпілий був живий, мав змогу з'явитись у будь-яку установу для його безпосереднього огляду. Однак він цього не зробив, що викликає багато запитань. Так, одразу після ДТП потерпілий одночасно лікувався у кількох закладах охорони здоров'я, їздив до міста Кременчука на обстеження, привозив слідчому медичні документи. При цьому ці медичні документи викликають цілком обґрунтований сумнів у їх достовірності. Так, відповідно до одних медичних документів у потерпілого немає тілесних ушкоджень, а згідно з іншими - є тяжкі. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2012 року зауважено, що все ж таки необхідно встановити, чи підтверджується наявність у потерплого тяжких тілесних ушкоджень, як це стверджує сторона обвинувачення. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2012 року встановлено суттєві порушення досудового розслідування, які і до цього часу не усунуті стороною обвинувачення. Так, вказано, що при проведенні автотехнічної експертизи розмежовано пошкодження на автомобілі Мітсубісі зліва, які виникли у зв'язку із зіткненням і ті, що виникли внаслідок перевертання автомобіля після зіткнення, що призвело до помилкового висновку про первинний удар з автомобілем Део. Обставини ДТП встановлені неповно та неправильно. Під час судового розгляду неодноразово обвинувачений заявляв, що із ним та свідками, які перебували у його машині, не проведено відтворення обстановки та обставин події.

При цьому дані слідчі дії проведені тільки з представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_42 (без участі самого потерпілого). Так, судом апеляційної інстанції також зауважено цю обставину, а саме вказано, що проведена перевірка показань учасників ДТП та очевидців події шляхом відтворення обстановки та обставин події. У ході досудового та судового слідства не встановлено місце зіткнення транспортних засобів. Так, свідок ОСОБА_22 вказує, що автомобіль Део стояв на полосі руху Мітсубісі, однак дані покази не підтверджені будь-якими іншими доказами. Так, на схемі ДТП чітко видно, що ОСОБА_43 стоїть на своїй полосі руху. Дана схема мається в матеріалах кримінального провадження, подана стороною обвинувачення. Відсутні свідчення того, що ОСОБА_43 переганяли або пересували в інше місце. Також свідок - не вказує, що автомобіль пересували. Крім того, враховуючи стан транспортного засобу стає абсолютно зрозуміло, що ОСОБА_43 не міг сам переїхати в інше місце. Свідки чітко вказують, що автомобіль не пересувався, схема ДТП відображає реальну розстановку транспортних засобів. Однак щодо даної схеми є також суттєві зауваження. Так, на час прибуття правоохоронців обстановка була змінена. Масштаби цієї зміни не встановлені. Місце розташування транспортних засобів безпосередньо після ДТП не встановлено. Не встановлені сліди гальмування або кочення транспортних засобів.

Викликають сумніви щодо достовірності свідчень свідка ОСОБА_22 , оскільки вони суттєво протирічать не тільки свідченням обвинуваченого та інших свідків, а й матеріалам кримінального провадження. Так, тільки з показів Опришка вбачається, що місцем зіткнення є сторона руху автомобіля Део. При цьому його покази покладено в основу обвинувачення, а також на підставі них проведено автотехнічну експертизу. Крім того, даний свідок вказує, що ОСОБА_43 обганяв вантажний автомобіль, і це стало причиною ДТП. При цьому свідок ОСОБА_44 , який жодним чином не зацікавлений у результаті розгляду даної справи, дає протилежні покази щодо розташування транспортних засобів та інших обставин події. Так, він вказує, що сидів за водієм, дивився на дорогу. Машину потерпілого занесло, а саме тому сталося ДТП. Део не обганяв вантажний автомобіль, їхав по своїй полосі руху. Це викликає сумніви у правдивості усіх показів свідка ОСОБА_22 .

Під час чергового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції не встановлено нових обставин, не заявлено будь-яких клопотань щодо проведення експертиз, не усунуто недоліки досудового розслідування, на які неодноразово звертали увагу судді під час розгляду провадження в апеляційній інстанції.

Вважала, що наявність у потерпілого тяжких тілесних ушкоджень або ушкоджень середньої тяжкості не доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом. Оскільки наявність вказаних тілесних ушкоджень є обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 286 КК України, то стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом склад злочину, обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України.

V. Позиція потерпілого

18.03.2018 року потерпілий ОСОБА_11 помер з причини, не пов'язаної з дорожньо-транспортною пригодою (а.с.177 т.с. 6).

До участі у справі допущено в якості потерпілого його сина - ОСОБА_45 (т.с. 6 а.с.181, 191-196), яким було подано заяву про відмову від позову (т.с. 9 а.с. 1), і таку відмову прийнято судом під час ухвалення вироку 08.06.2021.

Проте вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 08.06.2021, у тому числі й у частині закриття провадження у справі й у частині вирішення цивільного позову потерпілого у зв'язку з відмовою від позову - скасовано ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.04.2024.

23.05.2024 ОСОБА_46 - сином (правонаступником) ОСОБА_11 подано до суду повторно заяву про відмову від цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з примиренням з обвинуваченим та відсутністю претензій до нього. Потерпілий у заяві повідомив, що наслідки відмови йому зрозумілі. Просив розглянути справу без його участі (т.с. 18, а.с.27,28).

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 09.07.2024 прийнято відмову цивільного позивача ОСОБА_45 від цивільного позову до ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди особі, яка потерпіла від злочину. Закрито провадження у частині цивільного позову про стягнення з ОСОБА_7 відшкодування майнової та моральної шкоди особі, яка потерпіла від злочину (т.с. 18 а.с. 98-100).

У судових засіданнях участь ОСОБА_47 не брав, подав заяву про розгляд справи без його участі.

VІ. Дослідженні у судовому засіданні докази та документи

1)протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 жовтня 2009 року з фототаблицями (т.с. 2 а.с. 168-189), який проводився слідчим СВ лейтенантом міліції ОСОБА_48 у присутності учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 та яким встановлено, що: місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться на автодорозі Полтава - Олександрія; елементи вулиці, дороги - горизонтальна ділянка, пряма в плані; вид покриття - асфальтобетонне; стан покриття - мокре; дорожнє покриття для двох напрямків; число смуг для руху в напрямку огляду 1, їх ширина 5,63 м, число смуг для руху на зустріч напрямку огляду 1, їх ширина 3,4 м, ширина узбіччя 6,8 м, ширина розподіляючої смуги 15 м. На проїжджій частині нанесені для розділення зустрічних потоків транспорту, позначення краю проїжджої частини. До проїжджої частини примикають: праворуч - узбіччя, ліворуч - узбіччя. Далі за узбіччям розміщені праворуч - лісопосадка, ліворуч - лісопосадка. Координати місця пригоди: Полтава-Олександрія. Місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду: знак 1.23.1 прилягання другорядної дороги, знак 5.17.2 напрямок руху по смугах. Ділянка дороги (вулиці) в момент огляду освітлена природнім освітленням. Загальний стан видимості дороги 200 м, зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія 300 м. Положення транспортних засобів на місці пригоди: DAEWOO, державний номерний знак НОМЕР_1 , під вуглом 40° до осьової в напрямку м. Полтава; Mіtsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2 , під кутом 40° в напрямку м. Полтава. Сліди шин: поверхневий слід гальмування на проїжджій частині то осовій. Сліди гальмування: одинарний, ширина 20 см на осьовій лінії. Ознаки напрямку руху транспортного засобу: слід шин, транспортним засобам, слід одного колеса від автомобіля Део Ланос, слід гальмування. Наявність відокремлених від транспортного засобу частини та інших об'єктів: частина транспортних засобів бампера, фар. В процесі огляду складені та прилучені до протоколу: схема, фотографування. Застосування науково-технічних засобів: фотоапарат «Олімпус», рулетка для заміру відстані. Встановлені при здійсненні огляду очевидці - ОСОБА_22 . По закінченню огляду транспортний засіб: направлені на майданчик тимчасового утримання DAEWOO Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2 . Заяви та зауваження осіб, в тому числі водіїв, які брали участь в огляді, з питань огляду, складення огляду протоколу та схеми, а також несправностей транспортного засобу: заяв та зауважень не надходило. Водій ( ОСОБА_7 ) від підпису відмовився (з пояснень обвинуваченого, наданих у судовому засідання, відмовився з тих підстав, що протокол огляду був не повністю слідчим заповнений);

2)схема до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 жовтня 2009 року, від підпису якої ОСОБА_7 відмовився (т.с. 2 а.с.190). Відповідно до пояснень обвинуваченого, наданих у судовому засіданні, така схема була складена слідчим пізніше, а первинна схема ДТП з матеріалів зникла;

3)протокол огляду та перевірки транспортного засобу від 28.10.2009, складений на місці ДТП у присутності водія ОСОБА_7 та понятих, та яким зафіксовано зовнішні пошкодження транспортного засобу Део «Ланос», що належить ОСОБА_49 (т.с. 2 а.с. 191);

4)протокол огляду та перевірки транспортного засобу від 28.10.2009, складений на місці ДТП у присутності водія ОСОБА_7 та понятих, та яким зафіксовано зовнішні пошкодження транспортного засобу Mіtsubishi L200 (т.с. 2 а.с. 191);

5)протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 28.10.2009 № 320, відповідно до якого ОСОБА_7 був тверезим (т.с. 2 а.с. 194);

6)копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого власником транспортного засобу марки Mitsubishi моделі L200, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був ОСОБА_11 (т.с. 2 а.с. 195);

7)копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого власником транспортного засобу марки DAEWOO, модель FSO LANOS TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належав ОСОБА_49 (т.с. 2 а.с. 197);

8)результати комп'ютерної томографії головного мозку, виконані МРТ-Центр Діагностична клініка (м. Полтава, вул. Енгельса, 27-а), дата обстеження 29.10.2009, відповідно до яких у пацієнта ОСОБА_11 є ознаки перелому передньої та задньої частини дуг С1 зі зміщенням відломків тощо (т.с. 2 а.с. 200);

9)результати магнітно-резонансної томографії шийного відділу хребта, виконані МРТ-Центр Діагностична клініка (м. Полтава, вул. Енгельса, 27-а), дата обстеження 29.10.2009, відповідно до яких у пацієнта ОСОБА_11 є ознаки «оскольчатого перелома атланта с расходжением отломков; перелома С 2 справа; нарушение целостности атланто-окципитального сочленения на уровне С2-3 в области дугоотростчатих сочленений ….» (т.с. 2 а.с. 201);

10)довідка, видана у невстановлену дату завідуючим нейрохірургічним відділенням третьої міської лікарні ОСОБА_50 , відповідно до якої ОСОБА_11 , 1949 року народження, з 29.10.2009 по теперішній час знаходиться на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні 3-ї міської лікарні. Діагноз: політравма, краніоспинальна травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій стовбура та спинного мозку на рівні шийного відділу важкого ступеню, забій шийного відділу хребта, перелом бокових мас першого шийного хребця, перелом зуба другого шийного хребця, крововилив у зв'язки та паравертебральниі тканини. Стан здоров'я край важкий (т.с. 2 а.с. 202);

11)довідка Новосанжарської центральної районної лікарні від 15.12.2009 № 2174, відповідно до якої ОСОБА_11 знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні Новосанжарського району. Згідно з наявною документацією (результат хіміко-токсикологічного аналізу крові від 28.10.2009 № 1347) в крові етанол не знайдено (т.с. 2 а.с. 207);

12)довідка № 01-16/1292, видана 15.12.2009 завідуючим нейрохірургічним відділенням третьої міської лікарні ОСОБА_50 , відповідно до якої ОСОБА_11 , 1949 року народження, з 29.10.2009 по теперішній час знаходиться на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні 3-ї міської лікарні міста Кременчук. Хворий обстежений на МРТ, встановлено діагноз: політравма, краніоспинальна травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій стовбура та спинного мозку на рівні шийного відділу важкого ступеню, забій шийного відділу хребта, перелом бокових мас першого шийного хребця, перелом зуба другого шийного хребця, крововилив у зв'язки та паравертебральні тканини. Магнітно-резонансна томографія є більш сучасний та достовірний метод діагностики ніж стандартна рентгенографія. Хворий має анатомно-конституційні особливості (гіперстенічний склад тіла), що не дає можливості виконати дане обстеження на місці, а переміщення та транспортування хворого можуть привести до погіршення стану, а можливо навіть становити загрозу життю (т.с. 10 а.с. 59);

13)лист Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» від 01.10.2014 № 2391/3, яким слідчому повідомлено, що при ознайомлені з наданими для проведення призначеної експертизи, матеріалами з'ясувалось, що від плівки з серією знімків комп'ютерної томографії голови відрізано два останніх знімка, на яких, за даними перших експертиз проведених у Полтавському обл. бюро сме, виявлялись осколкові переломи двох перших шийних хребців. А при повторних експертизах проведених у Харківському обл. бюро СМЕ, ці переломи не відмічались. Для проведення даної експертизи запропоновано надати повну роздруківку (плівку) з архівного файлу комп'ютерної томографії голови позначеної як: «somatom CR kpemenchuk hospital N 3 Kobilyatskiy P.M. 1949 M. 14-nov-12. 14:09: 30. DU5: 108 scan...», а також носії електронної інформації компакт диску. Звернуто увагу на те, що опис цієї комп'ютерної томографії голови ОСОБА_11 від 14.11. 12р., у наданих матеріалах відсутній. А у Висновку експерта № 297-КЭ/2013/ пп від 27.12.2013 (витяг з якого додається) про усю цю томограму згадується одним реченням (т.с. 16 а.с. 70);

14)супровідний лист слідчого від 05.12.2014 № 8878 про направлення переліку медичних документів щодо обстежень потерпілого до Головного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України (т.с. 16 а.с. 78);

15)лист Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» від 12.04.2015 № 15/3, яким слідчому повідомлено, що 30.12.2014 за вх. № 2723/3 надійшли додатково надіслані документи ОСОБА_11 , серед яких - «знімки КТ виготовлені в МРТ центрі Діагностичної клініки 29.10.2009 Кременчуцької лікарні № 3 на ім'я ОСОБА_11 …..» - одна плівка з 19 сканами, 1 скан відрізаний (т.с. 16 а.с. 79);

16)протокол огляду від 04.12.2014, яким вилучено та долучено до матеріалів кримінального провадження надані потерпілим ОСОБА_11 медичні документи (т.с. 5 а.с. 2-11);

17)протокол проведення слідчого експерименту від 20.07.2015 (т.с. 5 а.с. 35-43), складений слідчим ОСОБА_51 за участю свідка ОСОБА_22 , спеціаліста ОСОБА_52 та понятих. До протоколу складено оновлену схему (т.с. 5 а.с. 41) та фототаблиці;

18)протокол проведення слідчого експерименту від 20.07.2015 (т.с. 5 а.с. 44-52), складений слідчим ОСОБА_51 за участю потерпілого ОСОБА_11 , спеціаліста ОСОБА_52 та понятих. До протоколу складено оновлену схему (т.с. 5 а.с. 50) та фототаблиці.

Експертні висновки:

Судові автотехнічні експертизи:

1.Висновок судової автотехнічної експертизи № 158/159/160, складеної 30.03.2010 судовим експертом Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_53 (т.с. 3 а.с. 47-85), відповідно до якого автомобіль DAEWOO LANOS держ. номер НОМЕР_1 під час контакту з автомобілем MITSUBISHI L200 держ. номер НОМЕР_2 отримав пошкодження капоту двигуна, переднього бампера, лівої блок-фари, лівого переднього крила, лівих передніх дверей, лівої передньої стійки кузова, лівого дзеркала заднього виду, лівого переднього колеса та елементів підвіски лівого переднього колеса, (більш детально вказано в дослідницькій частині). Автомобіль MITSUBISHI L200 під час контакту з автомобілем DAEWOO LANOS отримав пошкодження лівого переднього крила, лівих передніх та задніх дверей, лівого заднього крила, лівого порогу, лівого заднього колеса та елементів підвіски лівого заднього колеса (більш детально вказано в дослідницькій частині).

Початково передній бампер автомобіля DAEWOO LANOS на відстані від 0 до 22 см від лівого краю автомобіля контактував з задньою частиною лівого переднього крила автомобіля MITSUBISHI L200 на відстані біля 115 см від переднього краю автомобіля, при цьому кут між повздовжніми осями (векторами направлення швидкості) автомобілів DAEWOO LANOS та MITSUBISHI L200 становив величину біля 170°.

Місце зіткнення автомобіля MITSUBISHI L200 з автомобілем DAEWOO LANOS знаходилося на проїзній частині на смузі руху автомобіля MITSUBISHI L200 в районі скупчення дрібних осколків скла, а в повздовжньому напрямку напроти дорожнього знаку 1.23.1 «Прилягання другорядної дороги з правого боку". Більш точно визначити розташування місця зіткнення в поперечному напрямку із-за відсутності слідів переміщення транспортних засобів (слідів гальмування, кочення) не представляється можливим.

Надмірний знос протектора шин задніх коліс автомобіля MITSUBISHI L200 не являється причиною виникнення даної пригоди.

Покази водія ОСОБА_7 , в частині вказаного ним механізму даної дорожньо-транспортної пригоди, являються технічно не спроможними.

Покази водія ОСОБА_11 , в частині вказаного ним механізму даної дорожньо-транспортної пригоди, не позбавлені технічної спроможності.

У даній дорожній ситуації технічна можливість зі сторони водія автомобіля DAEWOO LANOS ОСОБА_7 попередити зіткнення з автомобілем MITSUBISHI L200 визначалася виконанням ним вимог п.п. 10.1, 14.2 « в" «Правил дорожнього руху України», для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

У даній дорожній ситуації дії водія автомобіля DAEWOO LANOS ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 14.2 «в" "Правил дорожнього руху України" і знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку виникненням даної пригоди та її наслідками.

У даній дорожній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення автомобілем DAEWOO LANOS зі сторони водія автомобіля MITSUBISHI L200 ОСОБА_11 не визначалася його односторонніми діями.

У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля MITSUBISHI L200 ОСОБА_11 невідповідностей вимогам "Правил дорожнього руху України", які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, не вбачається. Дії водія автомобіля MITSUBISHI L200 ОСОБА_11 не відповідали вимогам п. 31.4.5 «а" "Правил дорожнього руху України", але з технічної точки зору не знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

2.Висновок судової автотехнічної експертизи від 31.03.2010 № 186/186/1, складений судовим експертом Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_53 (т.с. 3 а.с. 86-112), відповідно до якого експерт виснував, в даній дорожній ситуації після втрати курсової стійкості автомобіля Mitsubishi L200 внаслідок зіткнення з автомобілем DAEWOO LANOS і подальшого його руху в стадії заносу величина висоти малюнку протектора шин задніх колес не могла вплинути на подальше його переміщення і перекидання.

З дослідницької частини висновку відомо, що залишкова висота протектора шин задніх колес становить порядку 0…1 мм, що не відповідає вимогам п. 31.4.5 «а» ПДР…. Надмірний знос малюнку протектора шин задніх колес носить експлуатаційний характер і виник задовго до настання даної дорожньо-транспортної пригоди.

На інші питання, у тому числі щодо швидкості руху автомобілів, кількості перевертань, експерт не зміг надати висновки через відсутністю об'єктивних даних.

3.Висновок судової автотехнічної експертизи від 17.06.2014 № 253, складений судовим експертом Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_29 (т.с. 4 а.с. 69-105), відповідно до якого:

На момент експертного дослідження рульове керування автомобіля MITSUBISHI L200 д.н.з. НОМЕР_2 знаходилося в працездатному стані і могло виконувати свої основні функції.

Ходова частина автомобіля MITSUBISHI L200 на момент експертного дослідження знаходилася в непрацездатному стані через деформації балки заднього моста, розгерметизації шин задніх коліс та деформацій складових елементів. Пошкодження елементів підвіски і диску лівого заднього колеса та розгерметизація шини зі зміщення зовнішнього її борту з посадочного місця виникли під час ДТП, зміщення зовнішнього борту шини з посадочного місця правого заднього колеса, пошкодження зовнішньої закраїни диску цього колеса могли виникнути під час ДТП, надмірний же знос малюнку протектора шин задніх коліс носить експлуатаційний характер і виник задовго до настання даної дорожньо-транспортної пригоди.

Робоча гальмова система автомобіля MITSUBISHI L200 д.н.з. НОМЕР_2 на момент експертного дослідження знаходилася в працездатному стані і могла виконувати свої основні функції.

Вирішення питання про те, чи могли виявлені несправності гальмівної системи та рульове керування автомобіля MITSUBISHI L200 вплинути на виникнення та розвиток дорожньо-транспортної пригоди, якщо так, то яким чином та який вплив виявленої несправності на керованість автомобіля MITSUBISHI L 200 державний номер НОМЕР_2 з технічної точки зору позбавлено логічного сенсу.

Визначити вплив наявної несправності у вигляді надмірного зносу протектору задніх шин на виникнення та розвиток даної дорожньо-транспортної пригоди експертним шляхом не представляється можливим з мотивів, вказаних у дослідницькій частині висновку.

Встановити причинний зв'язок між несправністю ходової частини автомобіля MITSUBISHI L200 (надмірний знос протектора шин задніх коліс) і подією ДТП не представляється можливим з мотивів, вказаних у дослідницькій частині висновку.

Вирішення питання про можливість у водія виявити наявність виявленої несправності, що спричинила ДТП з технічної точки зору позбавлено логічного сенсу

4.Висновок судової транспортно-трасологічної експертизи від 26.06.2014 № 252, складений судовим експертом Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_29 (т.с. 4 а.с. 106-137), відповідно до якого:

Визначити де, згідно наявних в протоколі огляду, схемі, фото, об'єктивних даних, знаходиться місце зіткнення автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF 69Y державний номер НОМЕР_1 та автомобіля MITSUBISHI L 200 державний номер НОМЕР_2 відносно меж проїзної частини дороги (на смузі руху якого автомобіля) експертним шляхом не представляється можливим з мотивів, вказаних у дослідницькій частині висновку.

У момент початкового контактування кут між їх подовжніми вісями автомобілів MITSUBISHI L200 та DAEWOO LANOS (векторами швидкості) з врахуванням напрямку їх руху становив величину біля 170°.

В момент початкового контактування автомобіль MITSUBISHI L200 своєю лівою боковою частиною був повернений до передньої лівої частини автомобіля DAEWOO LANOS. Встановити, як відносно меж проїзної частини дороги розташовувалися автомобіль DAEWOO FSO LANOS TF 69Y державний номер НОМЕР_3 та автомобіль MITSUBISHI L200 державний номер НОМЕР_2 у момент первинного контакту експертним шляхом неможливо з мотивів, викладених у дослідницькій частині висновку експертизи.

Автомобіль DAEWOO LANOS у момент контакту з автомобілем MITSUBISHI L200 отримав пошкодження в лівій передній частині, а саме переднього бампера, лівої блок-фари, лівого переднього крила, капоту двигуна, лівих передніх дверей, лівої передньої стійки кузова, лівого дзеркала заднього виду, лівого переднього колеса та елементів підвіски лівого переднього колеса - докладний перелік наведено у дослідницькій частині висновку експертизи.

Автомобіль MITSUBISHI L200 під час контакту з автомобілем DAEWOO LANOS отримав пошкодження лівого переднього крила, лівих передніх та задніх дверей, лівого заднього крила, лівого порогу, лівого заднього колеса та елементів підвіски лівого заднього колеса докладний перелік наведено у дослідницькій частині висновку експертизи.

Деформації капоту, даху, стійок автомобіля MITSUBISHI L200 виникли в результаті перекидання та переміщення по поверхні проїзної частини дороги.

Перевірити, чи технічно спроможні свідчення водія автомобіля MITSUBISHI L200 державний номер НОМЕР_2 щодо місця зіткнення та механізму зіткнення транспортних засобів під час ДТП експертним шляхом не представляється можливим з мотивів, викладених у дослідницькій частині висновку експертизи.

Перевірити, чи технічно спроможні свідчення водія автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF 69Y державний номер НОМЕР_1 щодо місця зіткнення та механізму зіткнення транспортних засобів під час ДТП експертним шляхом не представляється можливим з мотивів, викладених у дослідницькій частині висновку експертизи.

З дослідницької частини висновку вбачається, що:

«Наявність розсипаних по напрямку переміщення транспортних засобів після контактної взаємодії крупних уламків зруйнованих деталей та скла, а також відсутність характерних ознак, по яким можливо визначити розташування місця зіткнення у вигляді осипу дрібних осколків скла, частинок бруду та слідів переміщення транспортних засобів на проїзній частині у момент контактної взаємодії, а також недостатність інформації, відображеної на схемі пригоди та в описовій частині протоколу огляду місця пригоди у частині ідентифікації слідів, які залишилися на проїзній частині, не дає можливість експертним шляхом визначити розташування місця зіткнення транспортних засобів…»

«Для визначення розташування транспортних засобів у момент первинного контактування відносно меж проїзної частини при наявності даних про величину кута між їх подовженими вісями (векторами швидкості) необхідно мати дані про переміщення хоча б одного з транспортних засобів на стадії зближення до моменту зіткнення. Відсутність же вказаних даних не дає можливості експертним шляхом встановити розташування транспортних засобів…. у момент зіткнення відносно меж проїзної частини….»

«… в ході експертного дослідження визначити місце зіткнення транспортних засобів, а також їх розташування відносно меж проїзної частини експертним шляхом не представилося можливим. По цій причині перевірити покази обох водії щодо місця зіткнення транспортних засобів експертним шляхом не представляється можливим. Оскільки неможливо перевірити покази водіїв на технічну спроможність у частині місця зіткнення, то перевірити їх покази у частині механізму зіткнення від стадії зближення до стадії взаємного контактування експертним шляхом не представляється можливим.

5.Висновок судової автотехнічної експертизи від 17.06.2014 № 254, складений судовим експертом Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_29 (т.с. 4 а.с. 138-168), відповідно до якого:

На момент експертного дослідження рульове керування автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF 69Y знаходилося в непрацездатному стані через деформації лівої рульової тяги та лівої передньої стійки, що обмежувало поворот керованих коліс. Вказана несправність носить не експлуатаційний, а аварійний характер і виникла в момент ДТП.

На момент експертного дослідження ходова частина автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF 69Y знаходилося в непрацездатному стані через деформації диску лівого переднього колеса, розгерметизацію шини та деформації елементів підвіски лівого переднього колеса, що обмежувало обертання коліс та не забезпечувало вільне кочення автомобіля. Вказана несправність носить не експлуатаційний, а аварійний характер і виникла в момент ДТП.

На момент експертного дослідження робоча гальмівна система автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF 69Y знаходилася у працездатному стані і могла виконувати свої основні функції.

6.Висновок комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 592/593, складений 08.09.2015 експертами Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_29 та ОСОБА_54 (т.с. 5 а.с. 53-69), відповідно до якого:

Місце зіткнення автомобіля «MITSUBISHI L 200 д.н.з. НОМЕР_2 та «DAEWOO FSO LANOS TF 69Y» д.н.з. НОМЕР_1 не могло знаходитися на смузі руху останнього та не виключає розташування місця зіткнення на смузі руху автомобіля MITSUBISHI L 200.

В момент початкового контактування кут між подовжніми вісями автомобілів «MITSUBISHI L200» та «DAEWOO FSO LANOS TF 69Y» (векторами швидкості) з врахуванням напрямку їх руху становив величину біля 170°.

В момент початкового контактування автомобіль «MITSUBISHI L200» своєю лівою боковою частиною був повернений до передньої лівої частини автомобіля «DAEWOO FSO LANOS TF 69Y».

Встановити, як відносно меж проїзної частини дороги розташовувалися автомобіль «DAEWOO FSO LANOS TF 69Y» та автомобіль «MITSUBISHI L 200» у момент первинного контакту експертним шляхом неможливо з мотивів, викладених у дослідницькій частині висновку експертизи.

Деформації капоту, даху, стійок автомобіля «MITSUBISHI L 200» виникли в результаті перекидання та переміщення по поверхні проїзної частини дороги.

Знос протектора шин задніх коліс автомобіля «MITSUBISHI L 200» з технічної точки зору за обставин, вказаних в постанові, не міг бути причиною ДПП, за умов вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи.

Покази водія автомобіля «DAEWOO FSO LANOS TF 69Y» ОСОБА_7 в частині обстановки, механізму дорожньо-транспортної пригоди під час його допиту в якості обвинуваченого 03.05.2010 з технічної точки зору позбавлені спроможності з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи.

Покази свідка ОСОБА_17 в частині обстановки, механізму дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору позбавлені спроможності з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи.

Покази свідка ОСОБА_18 в частині обстановки, механізму дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору позбавлені спроможності з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи.

Покази свідка ОСОБА_55 в частині обстановки, механізму дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору позбавлені спроможності з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи.

Покази свідка ОСОБА_56 в частині обстановки, механізму дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору позбавлені спроможності з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи.

Покази свідка ОСОБА_22 в частині обстановки, механізму дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору не позбавлені спроможності з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи.

Покази водія автомобіля «MITSUBISHI L 200» ОСОБА_11 в частині обстановки, механізму дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору не позбавлені спроможності з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи.

За даних дорожніх обставин водій автомобіля «DAEWOO FSO LANOS TF 69Y» ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «MITSUBISHI L 200».

За даних дорожніх обставин, дії водія автомобіля «DAEWOO FSO LANOS TF 69Y» ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п. 14.2 (в) та 34.1.1. «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

За даних дорожніх обставин, в діях водія автомобіля «MITSUBISHI L200» ОСОБА_11 відсутні будь-які невідповідності вимогам «Правил дорожнього руху України», які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

Судово-медичні експертизи:

1. Відповідно до висновку експерта від 23.12.2009 № 370, проведеної судово-медичним експертом ОСОБА_57 (т.с. 2 а.с. 203-206), мовою оригіналу: «На основании проведенной судебно-медицинской эксепртизы по акту судебно-медицинского освидетельствования на имя ОСОБА_11 , 1949 г.р., данных дополнительно представленной меддокументации на его имя, и, отвечая на поставленные вопросы, прихожу к следующим выводам:

Оскольчатый перелом атланта с расхождением отломков (перелом передней и задней дуг С1 со смещением отломков, перелом второго шейного позвонка (С2 справа), ушиб спинного мозга в шейном отделе позвоночника, нарушение целостности атланто- окципитального сочленения и на уровне С2-3 в области дугоотростчатых сочленений с кровоизлиянием в связки и паравертебральные ткани, черепно-мозговая травма, сотрясение головного мозга, гематома мягких тканей головы в височной области слева, ушибы мягких тканей в области головы образовались от действия тупых предметов, либо ударов о таковые, могут рассматриваться лишь в совокупности и по степени тяжести относятся к тяжким телесным повреждениям, как опасными для жизни в момент причинения.

Ссадины в области головы, грудной клетки образовались от действия предметов, имеющих царапающую контактирующую поверхность, какими могли быть осколки битого стекла, либо сходные по характеристике предметы и в своей совокупности по степени тяжести относятся к легким телесным повреждениям, не повлекшими за собой кратковременного расстройства здоровья.

Считаю, что телесные повреждения, обнаруженные при проведении судебно-медицинской экспертизы на теле гр. ОСОБА_11 могли образоваться в срок и при обстоятельствах, указанных в постановлении.».

2.Висновок (додатковий) експерта від 23.03.2010 № 79, складений судово-медичним експертом ОСОБА_57 (т.с. 3 а.с. 45-46), відповідно до якого (мовою оригіналу):

«Оскольчатый перелом атланта с расхождением отломков (перелом передней и задней дуг С1 со смещением отломков), перелом ІІ шейного позвонка, ушиб спинного мозга в шейном отделе позвоночника, нарушение целостности атланто-окципитального сочленения и на уровне С2-3 в области дугоотростчатых сочленений с кровоизлиянием в связки и паравертебральные ткани, черепно-мозговая травма, сотрясение головного мозга, гематома мягких тканей головы в височной области слева, ушибы мягких тканей в области головы образовались от действия тупых предметов, либо ударов о таковые, могут рассматриваться лишь в совокупности и по степени тяжести относятся к тяжким телесным повреждениям, как опасными для жизни в момент причинения. Принимая во внимание механизм образования, анатомическую локализацию повреждений и известные обстоятельства дела, считаю, что вышеуказанные телесные повреждения могли образоваться в срок, указанный в постановлении, т.е. 28.10.09 г. в процессе ДТП.» .

При цьому відповідь на питання з клопотання підозрюваного ОСОБА_7 : «Чи міг отримати тілесні ушкодження, які зазначаються у його медичній документації, під час перевертання автомобіля Міцубісі НОМЕР_2 з криші на колеса за допомогою троса та автомобіля ОСОБА_11 , який знаходився (до перевертання з криші) в такому положенні, що одна його нога була закинута за руль і затиснута між колонкою і вдавленою стелею машини. Покази свідків ОСОБА_58 та ОСОБА_18 .?» експерт не надав. Причини, з яких відповідь не була надана, експертом у висновку не відображено.

3.Висновок експерта (комісійна судова-медична експертиза) № 142, складений 30.08.2011 судово-медичною експертною комісією у складі членів комісії: ОСОБА_35 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 (т.с. 3 а.с. 114-125), відповідно до якого проведенням комісійної судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження, які умовно можна поділити на такі групи:

а) хребетно-спинно-мозкова травма, уламковий перелом першого шийного хребця зі зміщенням уламків, перелом другого шийного хребця, розрив атланто-окципітального зчленування, підвивих унковертебрального зчленування в сегменті другого-третього ший- них хребців, забій спинного мозку на цьому рівні, закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, гематома м'яких тканин скроневої ділянки зліва, лобної ділянки справа, які утворилися від дії тупих предметів чи при ударі об такі, якими могли бути і частини салону автомобіля;

б) садна шкіри обличчя, голови, грудної клітини, які утворилися від дії предметів з загостреними краями, якими могли бути і уламки скла.

Дані тілесні ушкодження можуть бути оцінені лише у своїй сукупності, як ТЯЖКІ (згідно з п. 2.1.1. "a", 2.1.2., 2.1.3. е), ж) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України" № 6 від 17.01.1995 року) по ознаці небезпеки для життя.

Виявлені у гр-на ОСОБА_11 тілесні ушкодження могли утворитися в строк 28.10.2009 та за обставин, відомих із матеріалів кримінальної справи, тобто, від ударів головою об частини салону автомобіля при його зіткненні з іншим автомобілем та подальшим його перевертанням з одночасним різким згинально-розгинальним рухом у шийному відділі хребта.

Проведенням комісійної судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_11 з урахуванням даних медичної документації на його ім'я встановлено, що він страждає на гіпертонічну хворобу ІІ ст, ішемічну хворобу серця (ІХС), кардіосклероз атеросклеротичний, СН П, ф. кл. П; цукровий діабет II типу; ожиріння II ст; ХВН ІІ-ІІІ ст обох нижніх кінцівок; міопію обох очей середнього ступеню зі складним астигматизмом; остеохондроз міжхребцевих дисків шийного відділу хребта, грижі СЗ-С4, С5-С6 дисків, деформуючий спондильоз і спондилоартроз; переніс травми зв'язок гомілково-ступневих та лівого колінного суглобу, переломи У п'ясткової кістки справа, основної фаланги У пальця лівої кисті, які не пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою 28.10.2009 року та отриманими при цьому тілесними ушкодженнями.

Згідно з довідкою Новосанжарської ЦРЛ по результатах хіміко-токсикологічного аналізу крові гр-на ОСОБА_11 № 1347 від 28.10.2009 року - в крові еталон не знайдено.

Тілесних ушкоджень, характерних для утворення від паска безпеки у під експертного немає.

Захворювань, які б позбавляли гр-на ОСОБА_11 здатності до керування автомобілем 28.10.2009, не виявлено.

На момент огляду експертною комісією у гр-на ОСОБА_11 мають місце наслідки перенесеної політравми, закритої черепно-мозкової травми (ЧМТ), закритої хребтово-спинно-мозкової травми (ХСМТ), переломів першого та другого хребців з забоєм спинного мозку на цьому рівні, у вигляді змішаної (діабето-післятравматичної) ен- цефалополінейропатії ІІ ст. із правобічною рефлекторно-пірамідною недостатністю, цефа- лгічним, вестибуло-атактичним синдромами.

З дослідницької частини висновку вбачається, що при огляді членами експертної комісії був присутній ОСОБА_11 (т.с. 3 а.с. 124).

4.Висновок експерта (експертиза за матеріалами справи № 61-КЄ/2012г./пп., складений 06.07.2012 експертами Комунального закладу охорони здоров'я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» (т.с. 4 а.с. 29-48), відповідно до якого на підставі даних повторної комісійної судово-медичної експертизи…. При аналізі даних з медичної карти стаціонарного хворого № 3528 відомо, що у хворого ОСОБА_11 відсутні були ознаки, які б вказували на наявність у нього закритої черепно-мозкової травми і струс головного мозку… Крім того, клініко-неврологічних ознак, які б вказували на наявність у ОСОБА_11 закритої травми шийного відділу хребта у вигляді переломів 1-2 шийних хребців, не встановлено. Про це також свідчать записи у медичній картці стаціонарного хворого при поступленні 28.10.2009 о 10.00 годині: «… свідомість не втрачав… рухомість в шиї самостійна, не болюча… В неврологічному статусі: очні щілини та зіниці рівні. Фотореакція жвава, ністагму немає»…

Аналізуючи відомості, зазначені в медичній картці стаціонарного хворого № 5563 ГКБ № 3, експерти вважали, що описана церебральна та спинальна симптоматика у хворого ОСОБА_11 є не наслідком перенесеної черепно-мозкової та спинальної травми, а викликана проявом комплексу наявних хронічних захворювань, перелічених у висновку.

Що стосується переломів 1-2 шийних хребців, то встановити їх наявність по даним МРТ шийного відділу, представленого на цифрофому носії (диск), не є можливим, так як такий вид обстеження не дозволяє визначити стан кісних структур через обмежені можливості цього методу. Надана ж рентгенограма шийного відділу хребця № 5229 малоінформативна через низьку якість. З цих підстав на підставі п. 2.8 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, потерпілому ОСОБА_11 , у рамках даної експертизи, було запропоновано пройти спиральну магнітно-резонансну томографію, від виконання якої він відмовився.

З наведених підстав закрита черепно-мозкова травма та закрита травма шийного відділу хребта у гр. ОСОБА_11 не підтверджується судово-медичними даними і за ступенем тяжкості згідно зі п. 4.6, 4.13.3, 4.13.4 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, не оцінена.

Підшкірна гематома на голові, ссадна на голові і грудній клітині як в окремості, та і в сукупності, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно з п. 2.3.5 Правил…). Забій м'яких тканини голови та грудної клітини як поняття клінічні і не підтверджені об'єктивними даними, за ступенем тяжкості не визначалися (згідно з п. 4.6 Правил…). Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів і могли виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.10.2009.

5.Висновок експерта (експертиза за матеріалами справи № 297-КЄ/2013пп), складений 27.12.2013 судово-медичної комісією Обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації (т.с. 4 а.с. 51-67), відповідно до якого на підставі даних комісійної судово-медичної експертизи з урахуванням відомостей з матеріалів досудового розслідування № 12013180270000066, наданої медичної документації та консультативних висновків лікарів-спеціалістів, у відповідь на поставлені питання, комісія виснувала:

Згідно з даними медичної карти стаціонарного хворого № 3528 Новосанжарської ЦРЛ відомо, що за час перебування хворого ОСОБА_11 в стаціонарі з 28.10.2009. по 30.10.2009, йому було встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закритий перелом 1-2 шийних хребців, забій грудної клітини, садна на голові.

Виходячи з медичної карти стаціонарного хворого № 5563 МКЛ № 3 м. Кременчука відомо, що ОСОБА_11 були встановлені: закрита черепно-мозкова травма у вигляді забиття головного мозку 1-2 ступеня з ураженням стовбурових структур, гематома м'яких тканин в скроневій області зліва, осколковий перелом 1-2-го шийних хребців, забій спинного мозку, забої м'яких тканин голови та грудної клітини.

При дослідженні наданої медичної документації (медичної карти стаціонарного хворого, амбулаторної картки, матеріалів МСЕК, рентгенограм і МРТ шийного відділу хребта) встановлено, що гр-н ОСОБА_11 страждає хронічними захворюваннями - ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз СН ІІ ф.кл. ІІ; гіпертонічна хвороба ІІ ст., цукровий діабет ІІ тип, дисциркуляторна енцефалопатія, діабетична дистальна полінейропатія, ангіопатія нижніх кінцівок і остеохондроз шийного відділу хребта (унковертебральний артроз шийного відділу хребта, множинні задні протрузії міжхребцевих дисків з ознаками стенозу хребетного каналу).

На серії наданих на експертизу комп'ютерних томограм від 29.10.2009 на ім'я ОСОБА_11 вбачається перелом атланта (1-й шийний хребець), по типу його розтріскування, так званий перелом Джефферсона. Такий перелом утворюється внаслідок впливу сили, що діє уздовж осі хребта з невеликим розгинанням в шийному відділі, яка починається від тім'яної ділянки голови. При цьому, зубовидний відросток 2-го шийного хребця (СІІ) може зміщуватися вперед, або назад, що призводить до вклинення його в великий отвір черепа. Виростки потиличної кістки зближуються з фасетками суглобів СІІ, зв'язковий апарат стає неспроможним і перелом відноситься до розряду нестабільних, при якому відбувається забій стовбура і довгастого мозку. Подібні пошкодження супроводжуються спочатку різкими болями в шийному відділі хребта, утрудненнями в русі головою, при задній дислокації зуба СІІ- порушеннями серцевої і дихальної діяльності. При такій травмі хворому потрібна невідкладна госпіталізація і лікування, яке полягає в основному консервативними методиками: витягування петлею Гліссона на тиждень і накладення краніобрахіальної гіпсової пов'язки або її металоапаратними аналогами в перебігу 4-6 місяців, у подальшому ще 1-2 місяці реабілітація в комірцевій пов'язці типу Шанца.

У зв'язку з цим звертає на себе увагу абсолютна невідповідність клінічної картини, описаної в історії хвороби № 3528 Новосанжарської ЦРЛ від 28.10.09 на ім'я ОСОБА_11 , при надходженні його в 10.00 час: «... свідомість не втрачав... Рухомість в шиї самостійна, не болюча ... У неврологічному статусі: очні щілини та зіниці рівні. Фотореакція жвава, ністагму немає...» з даними відображеними на томографічних зрізах. Наряду з цим при знаходженні ОСОБА_11 на стаціонарному лікуванні у МКЛ № 3 м. Кременчука з 29.10.2009 по 19.01.2010 йому не проводилися вищевказані необхідні медичні заходи для стабілізації перелому хребта.

Крім того на КТ-сканах шийного відділу хребта від 14.11.12 відсутні сліди давнього перелому 1-го шийного хребця (С1), а визначається крайовий осколковий перелом правого суглобового відростка, що вказує на невідповідність рентгенологічної картини на повторних томограмах в порівнянні до первинних томограм від 29.10.2009. Клініко- неврологічних ознак, що вказують на наявність у гр-на ОСОБА_11 закритої травми шийного відділу хребта у вигляді переломів 1-2 шийних хребців, забою спинного мозку на даному рівні, не встановлено.

При аналізі даних з медичної карти стаціонарного хворого № 3528 відомо, що у хворого ОСОБА_11 були відсутні ознаки, що вказують на наявність у нього закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку (стосовно до вимог, зазначених в «Протоколах надання медичної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою», затвердженим Наказом № 245 МОЗ України від 25.04.2006).

Згідно з відомостями, зазначеним в медичній карті стаціонарного хворого № 5563 МКЛ № 3, вважаємо, що описана церебральна і спінальна симптоматика у хворого ОСОБА_11 не являється наслідком перенесеної черепно-мозкової та спінальної травми, а викликана проявами наявних вищевказаних хронічних захворювань.

Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним, зазначені травма шийного відділу хребта і закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_11 не підтверджується об'єктивними клінічними даними та результатами інструментальних методів дослідження і по ступеню тяжкості, згідно з п. 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.95, не розцінюється.

Підшкірна гематома на голові, садна на голові та грудної клітини, як окремо так і в сукупності, за ступенем тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (згідно з п. 2.3.5. вищевказаних Правил ...). Забої м'яких тканин голови та грудної клітини, як поняття клінічні та не підтверджені об'єктивними даними, за ступенем тяжкості не визначались (згідно з п. 4.6. Даних Правил ...).

Ці тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_11 виникли від дії тупих предметів і могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.10.2009.

6.Висновок експерта (повторна комісійна судово-медична експертиза) № 308/14, складений 13.01.2015 судово-медичною експертною комісією Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» (у складі голови ОСОБА_66 , членів ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 ) (т.с. 5 а.с. 15-34), відповідно до якого:

Наявні судово-медичні дані свідчать про утворення у гр. ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, що зводились до значної поєднаної краніо-цервікальної травми з переважним ураженням на межі голови та шийного відділу хребта. У вигляді струсу головного мозку та уламкового переломо-вивиху 1 і 2 шийних хребців. У вигляді подвійного перелому 1-го шийного хребця з розходженням уламків до 4 та 2 мм. та утворенням кісткового фрагменту розміром біля 2 на 7 мм, зміщення 2-го шийного хребця з переломами бокових мас 2, 3 і 4-го шийних хребців з травматичними змінами їх між хребцевих дисків, а також диску 5-го шийного хребця.

Виявлені кістково-травматичні зміни, поряд з крововиливами в м'які тканини та зв'язки шийного відділу хребта, забої за наявності гематоми та садна м'яких покровів голови, в цілому підтверджують зазначений у питанні діагноз: «хребетної-спинно-мозкової травми...» у вигляді уламкового перелому першого шийного хребця зі зміщення уламків, перелому другого шийного хребця, розриву атланто-окципітального зчленування, підвиху унковертебрального зчленування в сегменті другого-третього шийних хребців. Наявні розбіжності у формулюванні діагнозів та різною мірою подана деталізація травматичних змін ушкоджених структур, не є суттєвими для встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Тому викладене у різних медичних документах загалом може сприйматись як схожі для розуміння синоніми.

Таким чином, наявні об'єктивні судово-медичні дані загалом підтверджують наявність у ОСОБА_11 тілесних ушкоджень у вигляді «хребетної-спинно-мозкової травми...». Відображені тілесні ушкодження утворились від значної ударної дії тупих предметів з поширенням травматичного навантаження від голови вздовж хребта і могли утворитись за відомих обставин ДТП 28.10.2009, у салоні автомобіля при його перекиданні, що викладені у матеріалах кримінального провадження.

Наявна у ОСОБА_11 поєднана краніо-цервікальна травма відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Відповідно до п. е/, діючих «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, за якими: «переломовивих та переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, односторонні переломи дуг І або П шийних хребців.....; в тому числі без порушення функції спинного мозку». Тобто в оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у даному випадку, має значення наявність і характер перелому кісток, а не якість відображення їх клінічних проявів.

Переломи кісток за сприятливих умов лікування травми зазвичай загоюється з утворенням кісткової мозолі в місцях перелому. Саме такі віддалені після травматичні зміни відображені на а.с. 216 у т.5, що були отримані при черговій комп'ютерній томографії 14.11.12 р. Тому наявне лише підтверджує утворення в минулому переломів І шийного хребця. Втім на рівні зуба П шийного хребця залишився кістковий фрагмент, що утворився при виникненні перелому хребця. Ознаки загоєння перелому на серії томограм від 14.11.12 в ході проведення попередньої експертизи, вочевидь не були виявлені через відсутність усіх зображень на відповідних рівнях з'єднання черепа з шийним відділом хребта.

Діючі «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, передбачають встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, виходячи з об'єктивно встановлених в ході проведення експертизи судово-медичних даних, які фіксують порушення анатомічної цілості тканин і органів і їх функції (п.1.2.). Поряд з цим у п. 4.7 наводиться перелік випадків, що не повинні враховуватися при оцінці ступеня тяжкості. Так не повинні враховуватись дефекти надання медичної допомоги тощо, а тим більше недоліки ведення медичної документації, з відсутністю відображення та невідповідностями у перебігу клінічних змін. У таких випадках ступінь тяжкості мас встановлюватись, виходячи з наявних об'єктивних даних про порушення анатомічної цілості тканин і органів і їх функції (п.1.2). За відсутності у експертів таких об'єктивних даних, як у даному випадку через вилучення з плівки з серією томографічних знімків тих, де виявляються кістково-травматичні зміни, то у відповідності до п. 4.13.1 згаданих правил, належить утриматись від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Інші пояснення, крім зазначених випадків у п. 4.13 вказаних правил щодо причини невизначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, мають переважно суб'єктивний характер, можливо зумовлений власним досвідом проведення певних експертиз, рівнем кваліфікації, значним поточним завантаженням експертів тощо.

У висновку експертна комісія звертала увагу на те, що від листа з томографічними знімками різних рівнів голови відрізано останні, де мало б міститися відображення з'єднання черепа з хребтом. Лінія відрізу нерівна, місцями кутоподібна. У зв'язку з цим ст. слідчому СВ Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області, капітану міліції ОСОБА_70 було надіслано листа ….

VII. Покази свідків

1.Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні 03.09.2024 пояснила, що 28.10.2009 року вони їхали на суд у Полтаву проти прокурора Бугайця. Це було десь о 08.45, коли сталося ДТП. Йшов дощ, було холодно. З Полтави їхала машина ОСОБА_26 і біля повороту на село Бондури сталося це ДТП. Там як підніматися за 18 км до Полтави було трішки під гірку, і спереду йшла фура, з колес випадала грязь, і вони не йшли на обгін. Чоловік ( ОСОБА_71 ) не збирався на обгін. Мітсубіші занесло на дорозі, там були сліди і він вдарився в сторону водія. І все стекло і дзеркало посипалося в машину. Він їхав з великою швидкістю. Вона перша вийшла з машини і бачила, що його машину носило. ОСОБА_72 перекинулася і була колесами до гори. Шофер був у машині. Позаду їхала газель, ОСОБА_23 був водієм, він зупинився. Вони всі вийшли з машини і підійшли до нього. Він почав перевертати машину. Він сам її перекинув і поставив її на колеса. Там все повипадало з машини. Опришко те, що повипадало, збирав, прибирав сліди. Він зупиняв людей, які допомогли перекинути машину. Це ще нікого не було ні швидкої, ні поліції. Перевертали машину разом з водієм. У нього не було ушкоджень. Нам зателефонував друг з поліції і сказав, що нас вже зробили винними. Той водій був у свідомості. У нього все було нормально. Приїхала швидка, його положили на носилки і спитали, чи все нормально з ним. Він відповів, що так. Повезли в лікарню у ОСОБА_73 . Потім приїхав ОСОБА_27 слідчий і почав щось робити. Наша машина, як стояла, так і залишилася стояти. ОСОБА_72 нікуди не переїжджала. Почали робити схему. Був ОСОБА_71 за кермом. Вони почали бігати щось малювати . ОСОБА_23 від них не відходив, а питав, чи є у нас гроші. Видно щоб заплатити поліції. Схему ДТП намалювали, а потім просили, щоб ОСОБА_71 її підписав. Протокол огляду був пустим, тому ОСОБА_71 його не підписав. Схеми ДТП немає в справі. Нашу машину забрали, не дочекавшись страхової. А на іншій машині (потерпілого) були колеса задні стерті на 95 %. Його просто занесло. Він не мав права їхати з такими шинами. Ми до нього зайшли у лікарню 28.10, то в нього було все нормально. Був рентген і не було там шийних переломів. Потерпілий сказав: «Давайте нам 400 тис. і ми розходимося». ОСОБА_72 свідка була у кредиті. Її забрали на 5 років на штраф майданчик. З потерпілим було все добре, він був у пам'яті. 29.10 вони приїхали до нього в лікарню, а потерпілого вже там не було. Він поїхав у ОСОБА_74 зробив МРТ, на якому немає ні дати, ні підписів. І там показало 2 переломи. Навіть при допиті експерт запитував у нього, чи робили йому операцію, той сказав, що ні. Тоді експерт сказав, що той тоді мав бути інвалідом після таких переломів. Він виписався з ОСОБА_75 і поїхав у ОСОБА_76 лікуватися. Його лікар не з'являвся для допиту. Він не мав також права їздити через поганий зір. В нього були ще інші захворювання.

Повідомила також, що проживає разом однією сім'єю з обвинуваченим. Їх об'єднало горе. Досвіду керування не мала. Повідомила, що у той день їх у автомобілі було троє батьків: ОСОБА_21 , вона та ОСОБА_77 , який вже помер. Був ще ОСОБА_19 - попутчик у Біликах його підібрали. Свідок сиділа позаду. ОСОБА_78 на пасажирському, позаду нього вона. Посередині ОСОБА_21 . Був дощ і холодно. Дощ ішов сильний, не ливень, але сильний. Тоді працювали двірники, а вона читала документи, готувалася до суду і не дивилася на дорогу. Спереду їхала фура, там не можна обгін робити. Швидкість на її погляд була десь 40-50 км/год, не бачила конкретно. Стверджувала, що їхали по своїй смузі. Нормально їхали, як положено, розташування авта не бачила. Добре пам'ятала, що попереду їхала фура. Фуру бачила і грязь летіла, відстань не бачила. Момент зіткнення відчула, але не бачила. Удар був від водія, погнув капот, дверці погнуті, і дзеркала всі повипадали у машину. Машину заклинило, вони нікуди не їхали, поки не приїхав евакуатор. Машину перевезли у Нові Санжари. Коли їхнє авто зупинилося, свідок вийшла з машини і пішла до тієї машини. Відстані не знала. ОСОБА_72 була на криші. Він двічі перекинувся. Оте, що висипалося, ОСОБА_23 все прибрав з дороги і вкинув у його авто. Він бігав збирав по всій дорозі. Свідок підходила до іншого водія. Одразу підійшла, як вийшла. Він не просив про допомогу, він сам все організував, десь взялися нові люди, і він був у нього адвокатом. Вони всі з ОСОБА_79 і окружили поліцію. Водій, як поставили машину, то він вилазив. Коли швидка приїхала, його поклали на носилки. ОСОБА_71 повільно їздить, він дуже уважний, обгін не робить, і він так ніколи не робив. Він сам це пише, що його занесло. Сліди ОСОБА_80 чи гальмування не бачила. До моменту зіткнення нікого не обганяли. Їхали за фурою, у бік Полтави. Опришко їхав слідом за потерпілим на ОСОБА_76 . Свідок вийшла з машини і побачила цю газель і бачила, як вона зупинилася. Перед приїздом поліції він переїхав на нашу сторону. А вони так і записали. Ми їм говорили про це, але нас не слухали. Він не мав права перекидати машину. Під час перекидання машини потерпілий міг отримати переломи, але їх не було. Він ( ОСОБА_23 ) боїться кримінальної відповідальності за перекидання машини. Так ОСОБА_23 зупинився і потім перегнав машину на нашу сторону. Він перевернув машину і переїхав на нашу сторону. Став за нашим автомобілем. Потерпілому помогли його витягти, бо нога перекинулася за кермо, а так з ним було все нормально. ОСОБА_23 допомагав йому. Потім швидка повезли його в лікарню. Швидка приїхала, коли він сидів у цей момент. Все відбулося швидко десь 10 хв. Він був напівлежачи. Він сидів у машині повністю, його не витягли. Приїхала швидка, і тоді його забрали. Фактично обстановку порушив ОСОБА_23 . Робила поліція заміри, заміри у них не сходяться, бо вони робили її лінійкою. ОСОБА_25 говорив, що він не раз попадав у ДТП, і виходив з води сухим. Вони поїхали в лікарню, коли погрузили машину, чекали страхову компанію, оглянули машини і потім зайшли в лікарню. Страховики казали про машину ОСОБА_26 , що там стерті шини. На другий день пішли з адвокатом дивитися машину, адвокат таке саме казав. Наша машина технічно справна була. У всіх експертизах таке написано. 29-го потерпілого вже не було в лікарні. А числився він там 28, 29, 30, а його не було. Вони зайшли в палату, а його там не було 29. Спитали лікарів, а вони сказали, що потерпілий вже поїхав.

ОСОБА_81 належала їй. ОСОБА_82 завантаженість дороги у той день була. Вважала, що все могло бути зроблено навмисно, як помста, хотіли зробити ОСОБА_83 винним у ДТП. Посадили його у СІЗО. Свідок ходила просити, щоб його не вбили. Попросили знайти адвоката. Рентгенолог показав знімки і сказав, що немає ніяких шийних переломів. Метелін фабрикує документи за великі гроші. Потерпілий одночасно лежав в Кременчуці та ОСОБА_84 . Водій фури далі поїхав. Були поняті. Пам'ятала їх прізвища ОСОБА_85 та ОСОБА_86 . Балига розповів всю правду. До нього приїжджала поліція, щоб той говорив неправду. Кошель - це колишній прокурор. Він займався ДТП. Він усе чітко зробив, але жодного клопотання не виконали його. Швидко без експертиз. 6.11.2009 порушили справу. ОСОБА_87 робив експертизу, який сфабрикував експертизу по нашим дітям. Він одразу написав що в нього переломи.

Щодо пошкоджень автомобіля пояснила, що був розбитий капот зі сторони водія, міняли повністю, двері міняли, дзеркало. У іншої машини верх був приплюснутий. Відтворення обстановки не відбулося. Це відбулося у 2016 році, коли їй прийшов лист про підозру. У 2015 році провели відтворення обстановки без них, лише за участю ОСОБА_25 та ОСОБА_23 . Вони наполягали одразу, щоб проводили експертизи, але їх повідомили про експертизи через 3 місяці. Це носить замовний характер. ОСОБА_25 і є винним. Опришка потрібно притягнути до відповідальності.

2. Свідок ОСОБА_88 у судовому засіданні 03.09.2024 пояснила:

28.11.2009 року близько 9.00, де підвищення недалеко від села Бондури, вони рухалися у бік Полтави на Ланосі. За кермом був ОСОБА_71 , спереду ОСОБА_77 , ОСОБА_20 , свідок та ОСОБА_19 позаду. Вона посередині сиділа. Спілкувалися між собою. Інколи дивилася у вікно. У той день був дощ з мрякою, невеликий ливень. Інші авто бачили. Їхали нешвидко, бо був дощ і слизько. ОСОБА_71 ніколи швидко не їздить. Завжди заздалегідь виїжджали. Судове засідання мало бути на 10.00. На її думку швидкість була десь 60-80 км/год. Їхали по своїй смузі. Момент ДТП бачила. ОСОБА_72 назустріч їм летіла дуже швидко. Був сильний удар. ОСОБА_89 прийшовся у переднє ліве колесо, де водій. Машина, у якій перебувала свідок, одразу зупинилася. Інший автомобіль ОСОБА_26 декілька разів перевернувся. Зіткнення відбулося на тій смузі, що рухався ОСОБА_24 . Усі вийшли з авто. Свідок була біля ОСОБА_24 , до іншого авта не підходила. ОСОБА_90 підходив, ОСОБА_20 і підходив ОСОБА_71 . Свідок спитала ОСОБА_91 , чи живий потерпілий, він сказав, що так. Зупинилися декілька машин і хотіли перевернути авто, але не вдалося. Водій газельки взяв трос і за допомогою троса ОСОБА_26 перекинули. Де був водій - не бачила. Перед ДТП їхали за фурою, дотримуючись правил, щоб не було зіткнення. Інтенсивність руху була жвава, багато машин було. ОСОБА_92 летіла, але і видимість хороша була.

ОСОБА_23 їхав зі сторони Полтави у бік Кременчука, зупинився на узбіччі. Газель стояла попереду ОСОБА_24 . Вони рухалися на Полтаву, а він з Полтави. Він їхав за ОСОБА_93 потім переїхав до ОСОБА_26 . Як руками не вдалося перевернути, то він побіг до газельки по троси і завів газельку, і тоді за допомогою газельки перевернули ОСОБА_26 на колеса. Перевернули до приїзду швидкої та поліції. ОСОБА_77 сказав, що потерпілий живий. Коли приїхала швидка, йому допомогли лягти на каталку і погрузили в швидку. Я його вперше побачила в машині. Після ДТП він щось розповідав, але я не пам'ятаю. Їхали знайомі і забрали її додому. Могла щось забути, бо пройшло 15 років. Пам'ятає, що їх ударила та машина. Свідкові здавалося, що інший водій заїхав на узбіччя і його занесло на них - це так як вона бачила. Момент удару не бачила. Сліди гальмування не бачила. Багато скла, запчастин було з ОСОБА_26 . Рештки скрізь були розкидані на тій смузі, що їхав ОСОБА_26 ближче до середини. Ланос напрямок руху не змінював. Рештки хтось ходив збирав ще до приїзду поліції. Вважає, що сама справа відносно ОСОБА_83 носить замовний характер. Це помста, бо він їх представляв у суді, їхні інтереси. Завдяки ОСОБА_94 вони виграли судове засідання, а винні у загибелі їхніх дітей з квітня 2008 році не покарані. Пояснила, що їхні доньки відпочивали на березі річки і їх там вбили. У воду викинули мертвими. Декілька тижнів не знали де вони. А потім у різні дні знайшли тіла. А одну дівчинку так і не знайшли, а ОСОБА_71 виграв справу.

2.Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні 10.09.2024 пояснив:

У той день приблизно о 08.00 годині ранку між Санжарами та с. Шевченки, де ставок та підйом, за підйомом відбулося ДТП. На підйом йшло 2-3 фури попереду нього. Він їхав на Газелі у сторону Полтави. Бачив, як його перед цим обганяв блакитний ОСОБА_43 . Пізніше він побачив, як кувиркався ОСОБА_26 , який перекинувся на кришу. Всі зупинилися, фури і він, намагалися відкрити двері ОСОБА_26 . Нічого не вийшло. Вирішили перекинути авто за допомогою троса. Інші водії підтримували авто під час перекидання. Стверджував, що дощу не було, але дорога була мокра, видимість приблизно 500 метрів, завантаженість звичайна. Швидкість у ОСОБА_24 була приблизно 60-70 км/год. Ділянка дороги, де сталося ДТП, була пряма. Стверджував, що після ДТП ОСОБА_24 стояв на зустрічній полосі, більша частина машини. Мав пошкодження лівої фари, бамперу, крило, капот. Автомобіль ОСОБА_26 передньою частиною був на асфальті, а задньою на узбіччі. Сам момент ДТП свідок не бачив. Фури перекривали огляд. У тій ділянці дороги була суцільна лінія. Як переміщували ОСОБА_24 не бачив. Свою машину свідок переганяв, щоб перевернути ОСОБА_26 , який був попереду автомобіля свідка приблизно на відстані 50 м. З цією метою переїхав на зустрічну полосу. Потім повернувся на праву обочину. Переганяв свій автомобіль на зустрічну смугу, щоб перегородити дорогу, щоб інші машини не затерли сліди (стояв передом до кювету приблизно під кутом 45 градусів, повернутий у бік Полтави). Ніякі речі на дорозі не прибирав. Колеса на ОСОБА_24 були у порядку. У Мітсубіші ліве заднє колесо було спущене, інші - у межах норми. Не бачив, щоб ОСОБА_24 рухався, чи хтось його переміщував. Ланос залишався на місці ДТП. Під час складення схеми ДТП не був присутній. З обвинуваченим не розмовляв, з потерпілим також. Стан його оцінити не міг, бо не є медиком. Стверджував, що бачив, як ОСОБА_26 кувиркався (двічі перекинувся) по лівій смузі, вилетів на зустрічну смугу, і тому свідок здав праворуч. Зупинився ОСОБА_26 у положенні передом до осьової лінії, а задом у кювет. Рух по трасі постійно продовжувався. Багато людей прийшло на допомогу. Ініціатива з перекидання ОСОБА_26 виходила від пасажира ОСОБА_24 (письменника). З метою перекидання ОСОБА_26 використовував трос, який зачепив за раму посередині лівого ланжерону, здав назад у напрямку Кременчука. Ділянка дороги була пряма та горизонтальна, дві полоси, суцільна лінія розмітки. Вважав. що його покази щодо того, у якому саме напрямку він рухався, можна було б на той час одразу перевірити (якщо щодо цього виникали сумніви) шляхом відповідних запитів у ОСОБА_95 (де він працював).

3.Свідок ОСОБА_96 у судовому засіданні 22.01.2025 пояснив:

Він є лікарем-нейрохірургом, працює у третій лікарні інтенсивного лікування «Кременчуцька». Як до нього попав у лікарню ОСОБА_11 у 2009 році не пам'ятав. Пояснив, що після отриманих травм ОСОБА_25 міг рухатися, але не можна було вставати. Він не наглядав хворого. Діагноз йому не встановлював. При переломі шийного відділу хребта має бути забезпечена належна фіксація. ОСОБА_11 був лежачий, але рухався. Після виписки свідок його не бачив. Поступив до медичного закладу потерпілий не при ньому, тому період перебування у лікарні пояснити не зміг. Підтвердив, що вся медична документація має зберігатися у хворого. Оскільки хворий поступив з іншого лікувального закладу (с. Нові Санжари), то звідти мали б бути передані медичні документи пацієнта. Стверджував, що потерпілий один лише раз лікувався у нього. Висловив свою думку, що при таких травмах потерпілий міг тримати голову та рухати головою.

4.Протокольною ухвалою від 10.09.2024 суд, заслухавши думку учасників провадження, керуючись ч. 2 ст. 319 КПК України, на місці ухвалив про відсутність необхідності розпочинати здійснювати частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, оскільки таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд, при цьому суд урахував, що 1) сторони кримінального провадження, не наполягали на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді; 2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, і вважав недоцільним нове проведення процесуальних дій, а саме новий допит свідка ОСОБА_55 , що вже був допитаний до заміни судді та за віком не міг прибути у судове засідання. У такому випадку, докази, що були досліджені під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень (т. с. 18 а.с.153-159).

У судовому засіданні 10.09.2024 було досліджено технічний запис судового засідання, що відбулося 09.11.2020 (т.с. 9 а.с. 97-107, т.с. 16 - диск з технічним записом судового засідання) та під час якого допитувався свідок ОСОБА_44 у присутності прокурора, захисника та обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_97 у судовому засіданні 09.11.2020 пояснив, що у той день їхав у машині за водієм ОСОБА_98 . Його (свідка) підібрали у Біликах. Їхали у м. Полтаву на автомобілі обвинуваченого. Свідок з лівої сторони за потилицею обвинуваченого слідкував за дорогою. Наздогнали фуру. Був дощ, мокрий сніг. Від колес та кузова фури відлітав бруд. Вітер дув справа на ліво. Вітер зносив бруд на ліву сторону. Через це ліву сторону не було видно. Нікого не обганяли. Коли водія ОСОБА_25 витягли з машини, то він сказав, що його так заліпило грязюкою, що він, навіть, на обочину вискочив. Від гальмування, коли він тікав від грязюки, його почало заносити. Стверджував, що потерпілий рухався назустріч їм. Його несло, лівим заднім колесом він врізався у передню фару Митька. На його погляд, у ОСОБА_25 швидкість була приблизно 80-90 км/год, його розвернуло та перевернуло на кришу. На шлюзі ОСОБА_25 випала резина. Зробив один кувирок і залишився на криші на осьовій. Свідок підійшов до ОСОБА_25 . Побачив, що у того одна нога була закинута за рульову колонку, він не був пристебнутий. Свідок запропонував заблокувати дорогу, щоб зберегти сліди ДТП. З'явився якийсь чоловік, який підбіг до ОСОБА_25 , допоміг його витягнути. Кобеляцького поклали. Чоловік запитав у ОСОБА_25 , чи є у того гроші, щоб у лікарні були гроші. Повідомив, що викликали поліцію та швидку. Свідок стверджував, що ОСОБА_23 не міг бачити ДТП, бо той їхав за ОСОБА_26 і його засліпляла грязюка. Свідок стверджував, що скло від фар було на полосі ОСОБА_83 . Гальмівний слід від колеса також був на стороні ОСОБА_83 . ОСОБА_71 не обганяв, попереду була фура. ОСОБА_25 занесло вліво. До машини ОСОБА_25 підходило багато людей. Машину не могли спочатку перевернути 10 чоловік, бо важка машина. Розкачували машину, щоб перевернути. ОСОБА_23 на легковій якійсь машині перевертав машину ОСОБА_25 . Стверджував, що ОСОБА_25 витягнули з машини ще до того, як його автомобіль перевернули. ОСОБА_71 не допомагав витягувати ОСОБА_25 . Пізніше свідок зі знайомими поїхав на ОСОБА_74 . Стверджував, що спочатку було складено іншу схему ДТП, яка була підписана всіма, демонстрував її у судовому засіданні 09.11.2020. Пояснив також, що машина ОСОБА_83 трохи передком була відхилена вправо, повністю стояла на своїй полосі після ДТП. Саме на полосі ОСОБА_83 було розсипано все скло. Гальмівний шлях був від лівого переднього колеса. ОСОБА_99 не переміщувалася, адже у неї заклинило колесо, її не можна було зрушити з місця. Також стверджував, що спочатку витягнули ОСОБА_25 , а вже потім перевернули його машину. ОСОБА_100 стояла на узбіччі як їхати на Полтаву метрів за 40-50. Він під'їхав до них і щось чіпляв, перевертав машину ОСОБА_25 . Уважав, що ОСОБА_23 їхав з Полтави. Стверджував, що бачив момент зіткнення, відчув його. Поліцію чекали приблизно 30 хвилин. Опришко до приїзду поліції забрав килимок гумовий і закинув його до кузова Кобеляцького.

5.Інші свідки не викликалися та не допитувалися під час цього судового розгляду. Клопотання сторін про допит інших свідків перед судом не заявлялися.

6.Обвинуваченим було заявлено клопотання про допит у якості свідка експерта ОСОБА_34 , яке судом було задоволено частково та викликано ОСОБА_34 у якості експерта для надання роз'яснень висновків у порядку, визначеному ст. 101 КПК. Проте у подальшому було з'ясовано, що стан здоров'я експерта ОСОБА_34 не дозволяє йому давати показання в суді, що визнали і прокурор, і обвинувачений, і захисниця. З цих підстав питання допиту експерта було знято, експерт ОСОБА_101 судом не викликався та не допитувався.

ІХ. Оцінка суду

Стороною обвинувачення у підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується Суду надано докази, які були дослідженні безпосередньо у судових засіданнях (див. р. VI).

З іншої сторони обвинуваченим та захисницею у підтвердження позиції невинуватості надано заперечувальні показання обвинуваченого (див. р. ІV).

В цілому захист будувався на тому, що обвинувачений не вчиняв кримінальне правопорушення (не порушував Правила дорожнього руху, а потерпілий не отримував тяжких тілесних ушкоджень внаслідок ДТП); слідчі, прокурори та експерти не були безсторонніми по відношенню до обвинуваченого; все розслідування обставин ДТП з самого початку було з обвинувальним ухилом по відношенню саме до обвинуваченого, тоді як версія винуватості іншого учасника ДТП (потерпілого) взагалі слідством не розглядалася; зібрані у даній справі докази не доводять вину обвинуваченого у пред'явленому йому кримінальному правопорушенні; докази зібрані у справі є неналежними, а їх обсяг є недостатнім для доведення вини.

Досліджуючи питання винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, Суд ураховує, що обвинувачений не визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення вирішальною мірою ґрунтувалося на фактичних даних, що містились у протоколах огляду місця події, слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_22 та потерпілого ОСОБА_11 та у їхніх показаннях, а також на висновках судової автотехнічної експертизи від 30.03.2010 № 158/159/160, висновку комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 08.09.2015 № 592/593, та повторної комісійної судово-медичної експертизи від 13.01.2015 № 308/14.

У ході судового розгляду ОСОБА_7 не визнав своєї вини й категорично заперечив порушення ним Правил дорожнього руху та завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому внаслідок таких порушень. Заперечуючи свою вину обвинувачений наводив дещо суперечливі аргументи. З одного боку доводив, що потерпілий не отримав тяжкі тілесні ушкодження у виді переломів хребців, з іншого - що такі переломи утворилися внаслідок перекидання автомобіля за допомогою троса свідком ОСОБА_22 , а не в результаті зіткнення транспортних засобів.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.

Статтею 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. Із метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У цьому провадженні прокурором обвинувачення не змінювалось та додаткове обвинувачення не висувалося.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення у частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення суд також не вбачає.

Обов'язок доказування обставин за обвинуваченням, належності та допустимості доказів покладається в даному випадку на прокурора.

Безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України є безпека руху та експлуатації автомобільного транспорту, життя і здоров'я особи.

Об'єктивна сторона злочину включає три обов'язкові ознаки: діяння - порушення правил безпеки дорожнього руху; наслідки у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень; причинний зв'язок між порушенням правил безпеки дорожнього руху і зазначеними у статті наслідками.

Порушення правил безпеки дорожнього руху - дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов'язана з порушенням однієї або кількох вимог правил безпеки дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатацію транспорту.

При встановленні причинного зв'язку необхідно враховувати не тільки дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, а й неналежне поводження інших учасників руху, що може виключити чи пом'якшити кримінальну відповідальність водія.

У процесуальних документах потрібно обов'язково вказувати, у порушенні яких правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту визнається винною особа, у чому конкретно виявилися порушення і чи перебувають у причинному зв'язку із ними наслідки, що настали.

Злочин є закінченим з моменту спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 286 КК). Отже, склад злочину є матеріальним.

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право.

Верховний суд у постанові від 28.01.2020 у справі № 359/7742/17 зазначив таке:

Диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ч. 1, 2 або 3 ст. 286 КК України, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв'язку.

Таким чином, об'єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно - небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - частина 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - частина 2, загибель кількох осіб - частина 3; причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп'яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК України; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто перебували у причинному зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

Також у постанові від 07.11.2024 у справі № 344/8350/22 Верховний Суд виснував таке:

Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, включає три обов'язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті); в) причинний зв'язок між діянням і наслідками. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають із ними у причинному зв'язку.

Юридичний аналіз причинно-наслідкового зв'язку виходить за рамки дослідження технічної причинності між діями учасника дорожнього руху і виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яку за встановленими методиками досліджують відповідні автотехнічні експерти. Суд, спираючись на висновки експерта, необхідний причинний зв'язок, що існує між поведінкою конкретних осіб та суспільно небезпечними наслідками як ознака об'єктивної сторони кримінального правопорушення, встановлює за кримінально-правовими правилами оцінки. Вирішення питання про те, діяння якого учасника дорожньо-транспортної пригоди є головною умовою заподіяння наслідків, належить до компетенції суду, адже за приписами кримінального процесуального закону висновки експертів не є обов'язковими для органу, який здійснює провадження (частина 10 статті 101 КПК), і вони підлягають оцінці у сукупності і взаємозв'язку з іншими доказами.

Ураховуючи складність визначення універсального алгоритму встановлення причинного зв'язку між порушенням нормативних вимог та настанням шкідливих наслідків, позаяк в кожному конкретному випадку цей зв'язок ускладнюється і зумовлюється значною кількістю різноманітних чинників (зміст, комбінації та послідовність виникнення яких майже завжди є унікальною), оцінці в кримінальному провадженні підлягають найбільш значущі особливості, на які потрібно зважити для встановлення необхідного причинного зв'язку як складової підстави кримінальної відповідальності. Суд з'ясовує характер порушень, які допустив кожен із учасників дорожньо-транспортної пригоди, на підставі чого доходить висновку про те, чиї дії є причиною заподіяних наслідків.

Використання правил встановлення необхідного причинного зв'язку, які покладено в основу практичного застосування теорії необхідного спричинення, дозволяє встановити, що у процесі послідовного розвитку протиправної дії в часі суспільно небезпечний наслідок з необхідністю походить від конкретного діяння, вчиненого особою, а не знаходиться стосовно нього у випадковому відношенні. Діяння винуватого є головною і визначальною умовою настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило, в тих ситуаціях, коли в розвиток причинного ряду вплітаються дії інших осіб, що, відповідно, обумовлює необхідність наступної юридичної оцінки декількох чинників, які певною мірою впливають на настання передбачених законом наслідків, є ключем до розв'язання питання про наявність (відсутність) підстави кримінальної відповідальності конкретної особи. Порушення Правил дорожнього руху одним водієм не виключає кримінальної відповідальності іншого водія транспортного, засобу, який також порушив Правила дорожнього руху і таке порушення є головною умовою заподіяння суспільно небезпечних наслідків, - перебуває з ними в необхідному причинному зв'язку.

Згідно з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленою у постанові від 02 вересня 2024 року у справі № 689/477/23, вирішення питання про те, діяння якого учасника ДТП є головною умовою заподіяння наслідків, належить до компетенції суду, адже за вимогами процесуального закону висновки експертів не є обов'язковими для органу, який здійснює провадження (ч. 10 ст. 101 КПК) і вони підлягають оцінці у сукупності і взаємозв'язку з іншими доказами. Суд з'ясовує характер порушень, які допустив кожен із учасників дорожньо-транспортної пригоди, на підставі чого доходить висновку про те, чиї дії є причиною заподіяних наслідків.

Висуваючи обвинувачення в обвинувальному акті прокурор, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_7 , посилався на висновки експертів від 13.01.2015 № 308/14 та від 30.03.2010 № 158/159/160, від 08.09.2015 № 592/593.

У судових дебатах під час промови прокурор додатково послався на висновки експертів від 23.12.2009 № 370, від 23.03.2010 № 79, від 30.08.2011 № 142, від 06.07.2012 № 161-кє/2012/пп, від 27.12.2013 № 297-кє/2013/пп, від 13.01.2015 № 308/14, які також досліджувалися судом.

Сторона захисту ж, навпаки, уважала, що іншими висновками експертів (від 26.06.2014 № 252, від 17.06.2014 № 254, від 17.06.2014 № 253), які безпідставно відкинуті були стороною обвинувачення, а також висновком від 27.12.2013 № 297/КЄ/2013/nn спростовується вина. Висновки ж від 30.03.2010 № 158/159/160 та від 08.09.2015 № 592/593, на думку сторони захисту, є неналежними доказами та не можуть бути взяті до уваги судом.

Під час судового розгляду було детально досліджено всі висновки експертів, на які посилалися обидві сторони. Клопотання про призначення повторних, додаткових тощо експертиз сторони не заявляли, та й можливість проведення таких експертиз є малоймовірною, зважаючи на тривалість провадження.

Отже, у справі було проведено значну кількість експертиз, висновки яких не збігаються, та у деяких випадках є прямо протилежними.

Звісно, сторона обвинувачення посилалася на висновки, які можуть свідчити про винуватість особи, сторона захисту ж - на ті, що свідчать на користь обвинуваченого.

Однією зі загальних засад кримінального провадження є законність, що серед іншого означає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України).

Оцінюючи висновки експертів, досліджені безпосередньо під час судового розгляду справи у судових засідання, суд установив таке.

Перший висновок судової автотехнічної експертизи (від 30.03.2010 № 158/159/160), на який йдеться посилання в обвинувальному акті, свідчив не на користь обвинуваченого.

Так, як вірно зазначено прокурором, експерт виснував, що у даній дорожній ситуації технічна можливість зі сторони водія автомобіля DAEWOO LANOS ОСОБА_7 попередити зіткнення з автомобілем MITSUBISHI L200 визначалася виконанням ним вимог п.п. 10.1, 14.2 « в" «Правил дорожнього руху України», для чого у нього не було перешкод технічного характеру. У даній дорожній ситуації дії водія автомобіля DAEWOO LANOS ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 14.2 «в" "Правил дорожнього руху України" і знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку виникненням даної пригоди та її наслідками.

Цим же висновком встановлено, що у даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля MITSUBISHI L200 ОСОБА_11 невідповідностей вимогам "Правил дорожнього руху України", які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, не вбачається. Дії водія автомобіля MITSUBISHI L200 ОСОБА_11 не відповідали вимогам п. 31.4.5 «а" "Правил дорожнього руху України", але з технічної точки зору не знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Між тим, іншим висновком судової автотехнічної експертизи (№ 253 від 17.06.2014), який складено пізніше та на який сторона обвинувачення не посилалася, було встановлено, що визначити вплив наявної несправності у вигляді надмірного зносу протектору задніх шин на виникнення та розвиток даної дорожньо-транспортної пригоди експертним шляхом не представляється можливим. Встановити причинний зв'язок між несправністю ходової частини автомобіля MITSUBISHI L200 (надмірний знос протектора шин задніх коліс) і подією ДТП не представляється можливим.

У дослідницькій же частині експерт зазначив: наявність надмірного зносу протектору задніх шин при певних обставинах (різке маневрування, гальмування з блокуванням задніх коліс) на дорожньому покритті з низьким коефіцієнтом зчеплення (мокре, покрите снігом, ожеледицею, тощо) могло привести до заносу автомобіля з наступною втратою його курсової стійкості в процесі руху, однак відсутність об'єктивних даних у матеріалах кримінального провадження про характер переміщення автомобіля MITSUBISHI L 200 безпосередньо перед зіткненням не дає можливості експертним шляхом визначити вплив наявної несправності на виникнення та розвиток дорожньо-транспортної пригоди і тим самим встановити причинний зв'язок між несправністю ходової частини (надмірний знос протектора шин задніх коліс) і подією ДТП.

Оскільки обвинувачений та деякі свідки стверджували, що ДТП сталася через занос автомобіля, яким керував потерпілий, то така версія сторони захисту підлягала перевірці, а сумніви усуненню.

Крім того, з письмових пояснень свідка ОСОБА_55 (т.с. 10 а.с. 9), які містяться в матеріалах справи, вбачається, що в день, коли сталася ДТП свідок, який їхав в одному автомобілі з обвинуваченим, стверджував, що водій DAEWOO LANOS в'їхав у грязьовий пил від автомобілів, що їхали попереду. Пасажирка, яка їхала збоку скрикнула, і водій раптово загальмував, від чого його занесло на зустрічну смугу, де він зіткнувся зі зустрічним автомобілем MITSUBISHI.

У подальшому свідок ОСОБА_44 дещо змінив свої свідчення, проте продовжував наполягати на тому, що водій ОСОБА_7 не здійснював обгін, тобто не порушував п. 14.2 (в), п. 10.1 та п. 34.1.1 Правил дорожнього руху.

Така версія подій на початковому етапі розслідування, як вбачається з матеріалів справи, не розглядалася також.

Показання свідків, як відомо, є особливо цінними та актуальними на початковому етапі. У подальшому спогади «стираються»: дещо забувається, а дещо, навпаки, «обростає» зайвими деталями.

У даній справі є очевидним, що на початковому етапі тільки два свідки ОСОБА_44 та ОСОБА_22 свідчили, що бачили своїми очима, як відбувалася дорожня-транспортна пригода. Інші свідки момент ДТП не бачили.

Отже, слідство мало б перевірити на початковому етапі всі версії дорожньо-транспортної пригоди. Проте слідство зосередилося на версії свідка ОСОБА_22 , не перевіряючи інші версії, що викликало постійне обурення та негативну активну реакцію з боку обвинуваченого, що також не сприяло швидкому розслідуванню справи.

Наразі перевірити показання свідка ОСОБА_58 безпосередньо суду не вдалося. Свідок же ОСОБА_22 у судовому засіданні підтвердив, що момент ДТП не бачив. Однак стверджував, що після ДТП Ланос стояв на зустрічній полосі (принаймні більша його частина), що спростовується фототаблицями до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, датованого 28.10.2009, тобто у день, коли фактично відбулася ДТП, та висновком судової автотехнічної експертизи від 17.06.2014 № 254, відповідно до якого вільне кочення автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF 69Y після ДТП було неможливим. (т.с. 2 а.с. 174).

Проте майже всі експертні висновки у даній справі будуються на показаннях цього ключового свідка обвинувачення - ОСОБА_22 .

Далі висновком судової транспортно-трасологічної експертизи (№ 252 від 26.06.2014), яка складена пізніше та на яку сторона обвинувачення не посилалася, було встановлено, що визначити де, згідно з наявними у протоколі огляду, схемі, фото, об'єктивних даних, знаходиться місце зіткнення автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF 69Y, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля MITSUBISHI L 200, державний номер НОМЕР_2 , відносно меж проїзної частини дороги (на смузі руху якого автомобіля) експертним шляхом не представляється можливим. Перевірити покази обох водії щодо місця зіткнення транспортних засобів експертним шляхом не представляється можливим. Оскільки неможливо перевірити покази водіїв на технічну спроможність у частині місця зіткнення, то перевірити їх покази у частині механізму зіткнення від стадії зближення до стадії взаємного контактування експертним шляхом не представляється можливим.

Висновок же комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи (№ 592/593 від 08.09.2015) (який складено ще пізніше та на який посилалася сторона обвинувачення), відповідно до якого «…водій автомобіля «DAEWOO FSO LANOS TF 69Y» ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «MITSUBISHI L 200». …. дії водія автомобіля «DAEWOO FSO LANOS TF 69Y» ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п. 14.2 (в) та 34.1.1. «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди… в діях водія автомобіля «MITSUBISHI L200» ОСОБА_11 відсутні будь-які невідповідності вимогам «Правил дорожнього руху України», які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, - свідчить не на користь обвинуваченого.

Також експерти виснували, що встановити, як відносно меж проїзної частини дороги розташовувалися автомобіль «DAEWOO FSO LANOS TF 69Y» та автомобіль «MITSUBISHI L 200» у момент первинного контакту експертним шляхом неможливо.

Проте оцінюючи такий висновок суд звертає увагу на те, що при проведенні цієї експертизи були використані протокол проведення слідчого експерименту, проведеного у липні 2015 року (тобто більше ніж через 5 років після ДТП) за участю свідка ОСОБА_22 (т.с. 5 а.с. 35-43) та протокол проведення слідчого експерименту, проведеного у липні 2015 року (тобто більше ніж через 5 років після ДТП) за участю потерпілого ОСОБА_11 (т.с. 44-52).

Покази свідка та потерпілого під час слідчого експерименту різнилися від тих, що були надані ними на початковому етапі. За результатами таких слідчих експериментів були складені схеми та фототаблиці, за допомогою яких експерти дійшли до протилежних висновків.

Схема до протоколу слідчого експерименту за участю тільки свідка ОСОБА_22 , складена у 2015 році, відрізнялася від первинної схеми. Схема за участю потерпілого (складена у 2015 році) також дещо відрізнялася від первинної схеми.

За участю свідків зі сторони захисту аналогічні слідчі експерименти не проводилися.

У подальшому ці результати слідчих експериментів лягли в основу експертних висновків, які свідчили не на користь обвинуваченого. Проте такі висновки, які були категоричними, базувалися на слідчих експериментах, які на думку суду проведені запізно (більш ніж через 5 років) і тільки за участю потерпілого (зацікавленої особи) та свідка, що свідчив на користь потерпілого.

З матеріалів справи також вбачається, що захист постійно вимагав від слідчих здійснити відтворення обстановки зі свідками захисту ( ОСОБА_102 , ОСОБА_18 ,), потерпілим та обвинуваченим (на той час підозрюваним), про що свідчать чисельні клопотання, що зберігаються у матеріалах справи.

Відхиляючи доводи обвинуваченого про підробку слідчим первинної схеми ДТП та протоколу огляду, оскільки матеріали справи таких доказів не містять, суд уважає слушним зауваження сторони захисту про те, що з самого початку розслідування проводилося з обвинувальним ухилом щодо ОСОБА_7 , не розглядалися будь-які інші версії подій, що врешті-решт призвело до втрати можливості здобути беззаперечні докази щодо дійсних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Оцінка висновку експерта проводиться за загальними правилами оцінки доказів. Однією з особливостей оцінки висновку експерта є необхідність спеціального мотивування підстав, за якими відкидається висновок.

Суд під час оцінювання висновку експерта має з'ясувати: 1) чи було дотримано вимог законодавства під час призначення та проведення експертизи; 2) чи не було підстав для відводу експерта; 3) компетентність експерта й дотримання меж його повноважень; 4) достатність поданих експертові об'єктів дослідження; 5) повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; 6) узгодженість між дослідницькою частиною та висновком експертизи; 7) обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами кримінального провадження.

Оцінюючи висновок експерта, суд може перевірити як дотримання процесуального порядку проведення експертизи (перевірку законності викладеного), так і правильність висновків (перевірка обґрунтованості висновку).

Оцінка обґрунтованості висновку експерта повинна враховувати перевірку правильності застосованих наукових положень та обраної методики дослідження; умотивованості, аргументованості висновку; наявності або відсутності у висновку експерта внутрішніх суперечностей; наявності у висновку експерта повних відповідей на поставлені питання.

Ретельній оцінці повинні бути піддані фактичні вихідні дані, які використані експертом самостійно з матеріалів кримінального провадження.

За результатами такої оцінки суд може дійти таких висновків: висновок експерта повний та обґрунтований і такий, що має значення для кримінального провадження; висновок неповний або недостатньо зрозумілий і потребує допиту експерта чи проведення додаткової експертизи; висновок експерта необґрунтований або сумнівний з точки зору його правильності і вимагає повторної експертизи чи інших процесуальних дій з метою його перевірки.

З наведених вище причин суд не може вважати висновок експерта від 08.09.2015 № 592/593 належним чином обґрунтованим з точки зору його правильності та узгодженості з іншими матеріалами справи. Разом з тим допит експертів у даному провадженні, а також призначення додаткової чи повторної експертиз було недоцільним та неможливим з огляду на сплив значного часу, смерть потерпілого, смерть деяких свідків, загальні можливості людської пам'яті тощо. Адже очевидним є те, що свідки ненавмисно спотворюють обставини, які відбулися більше ніж 15 років тому.

Суд, спираючись на висновки експерта, має встановити необхідний причинний зв'язок, що існує між поведінкою конкретних осіб та суспільно небезпечними наслідками як ознака об'єктивної сторони кримінального правопорушення.

Більше того, юридичний аналіз причинно-наслідкового зв'язку виходить за рамки дослідження технічної причинності між діями учасника дорожнього руху і виникненням ДТП, яку за встановленими методиками досліджують відповідні автотехнічні експерти.

Ураховуючи складність визначення універсального алгоритму встановлення причинного зв'язку між порушенням ПДР та настанням відповідних наслідків, оскільки в кожному конкретному випадку цей зв'язок ускладняється і зумовлюється значною кількістю різноманітних чинників (зміст, комбінації та послідовність виникнення яких майже завжди є унікальною), оцінці в кримінальному провадженні підлягають найбільш значущі особливості, на які потрібно зважити для встановлення необхідного причинного зв'язку як складової підстави кримінальної відповідальності.

Огляд місця дорожньо-транспортної пригоди - це початкова та невідкладна слідча дія, спрямована на дослідження території, де відбулася подія, що має ознаки кримінального правопорушення, або настав її результат, зміст якої утворює комплекс пізнавально-посвідчувальних операцій, що включають пошук, виявлення, закріплення, вилучення, дослідження, перевірку та оцінку слідів кримінального правопорушення та інших речових доказів. Правильність складання протоколу огляду місця події є важливим для подальшого відтворення подій ДТП та має інформативний характер для проведення подальших експертиз у кримінальному провадженні.

У контексті викладеного суд акцентує увагу, що огляд місця події у провадженнях такої категорії є одним із важливих способів збирання доказів. Проведений вчасно, кваліфіковано і ретельно огляд місця ДТП дає змогу встановити дані та одержати відомості, що мають значення для справи, слугує гарантом успішного й об'єктивного розслідування кримінального правопорушення.

Вирішення питання, зокрема щодо достовірності даних протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та плану-схеми до нього є тим більше необхідним, оскільки на їх вихідних даних ґрунтуються висновки експертів, які мають важливе значення для встановлення обставин ДТП.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на початковому етапі оформлення ДТП було допущено ряд недоліків, які у подальшому потягли за собою необхідність у додаткових процесуальних діях з метою збору доказів, як зі спливом часу втрачали свою актуальність та значущість. Дані протоколів слідчих експериментів, проведених у 2015 році зі свідком ОСОБА_22 та з потерпілим ОСОБА_11 без участі інших учасників ДТП, не можна уважати достовірними, відповідно, і висновки експертів, що ґрунтуються на них також.

Отже суд уважає, що наведені висновки судових експертиз не можуть безсумнівно свідчити про винуватість ОСОБА_103 у порушенні ним Правил дорожнього руху:

-п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

-п. 14.2 «в»: перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;

-п. 34.1.1: (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15,

та у наслідках таких порушень.

Щодо наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень

У висновках судово-медичних експертиз від 23.12.2009 № 370 та від 23.03.2010 № 79, на які прокурор посилався у своїй промові під час судових дебатів, судово-медичний експерт ОСОБА_104 зробив категоричні висновки про те, що тілесні ушкодження, які отримав потерпілий ОСОБА_11 під час ДТП, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Відповідь на питання (ініційоване ОСОБА_7 ) щодо можливості отримання тілесних ушкоджень потерпілим внаслідок перевертання автомобіля за допомогою троса з криші на колеса - експерт не надав. Причини, з яких така відповідь не надана, висновок № 79 не містить.

Обвинувачений постійно та систематично як на стадії досудового розслідування, так і на всіх етапах судового розгляду справи наполягав на тому, що експерт ОСОБА_101 не був об'єктивним та безстороннім. Багато разів заявляв відвід експерту з підстав його упередженості. Крім того, мав сумніви у достатній кваліфікації експерта, зважаючи на його серйозну помилку, допущену в іншій справі щодо загибелі трьох дівчат, до якої обвинувачений був дотичний.

Так з матеріалів справи вбачається, що обвинувачений систематично подавав скарги на експерта до Міністерства охорони здоров'я, домагаючись відсторонення його від практики, скарги та клопотання про відвід експерта до слідчого, прокурора та суду (т.с. 6 а.с. 155, 157, т.с. 10 а.с. 152-154, 165, 167, т.с. 11 а.с. 98, т.с. 12 а.с. 30, т.с. 14 а.с. 98, 101, 104, 110, 112, 137-158). Як доказ недоброзичливих відносин надав копію позову до судово-медичного експерта Новосанжарського відділення бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_34 про визнання його дій неправомірними та незаконними (т.с. 6 а.с. 153-155; т.с. 12 а.с. 248-268, т.с. 13 а.с. 8-16, т.с. 16 а.с. 106-155) та рішення судів.

Наводив доречні аргументи про ймовірну наявність неприязних відносин з боку експерта по відношенню до обвинуваченого.

Натомість слідчий неодноразово відмовляв обвинуваченому у задоволенні його клопотань про відвід експерта ОСОБА_105 . Суд (під час першого судового розгляду справи) також відмовив у відводі експерта (т.с. 13 а.с. 17).

Так у постанові від 23.10.2010 (т.с. 10 а.с. 159-160) слідчий зазначив, що «однак, ОСОБА_7 не навів жодних об'єктивних даних, на підставі яких виковувати відвід та висловлювати недовіру судово-медичному експерту ОСОБА_31 , що передбачено ст. 62 КПК України. Дані висновки судово-медичної експертизи по кримінальній справі відносно ступені тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_11 являються об'єктивними та обґрунтованими, підтверджені медичною документацією, яку відповідно до своїх функціональних обов'язків складали працівники інших медичних установ, а тому не має підстав скасовувати раніше винесені постанови слідчим про призначення експертизи та перекваліфікацію злочину із ст. 286 ч. 1 на ст. 286 ч. 2 КК України і призначати в іншій установі судово-медичну експертизу».

Між тим, на переконання суду, постійні та систематичні скарги ОСОБА_7 на дії експерта ОСОБА_34 в цій та в іншій справі, вимагання позбавити експерта права практикувати та притягнути до відповідальності, беззаперечно могли вплинути на ставлення експерта до обвинуваченого (на той час підозрюваного) в даній справі, і такі аргументи обвинуваченого заслуговували на увагу.

Як вже зазначалося вище, суд під час оцінювання висновку експерта має з'ясувати: 1) чи було дотримано вимог законодавства під час призначення та проведення експертизи; 2) чи не було підстав для відводу експерта; 3) компетентність експерта й дотримання меж його повноважень; 4) достатність поданих експертові об'єктів дослідження; 5) повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; 6) узгодженість між дослідницькою частиною та висновком експертизи; 7) обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами кримінального провадження.

Суд зазначає, що неупередженість експерта ОСОБА_34 могла бути або, принаймні, здавалася такою, що викликала сумніви, і що побоювання обвинуваченого щодо цього можна вважати розумними та об'єктивно виправданими.

Отже суд уважає висновки експерта ОСОБА_34 від 23.12.2009 № 370 та від 23.03.2010 № 79 недопустими, оскільки складені експертом, щодо якого існували обставини, які викликали обґрунтовані сумніви в його неупередженості, і такий експерт не був відведений на підставі п. 4 ч. 1 ст. 54 ст. 62 КПК України, 1960 року (у редакції, чинній станом на дату складення висновків експертом).

Висновком комісійної судово-медичної експертизи від 30.08.2011 № 142, на яку прокурор також посилався у судових дебатах, було встановлено, що тілесні ушкодження потерпілого можуть бути оцінені у своїй сукупності як тяжкі.

Однак відповідно до висновку повторної (яка проводиться у випадку, якщо висновок первинної експертизи визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності) комісійної судово-медичної експертизи від 06.07.2012 № 61-КЄ/2012г./пп: «клініко-неврологічних ознак, які б вказували на наявність у ОСОБА_11 закритої травми шийного відділу хребта у вигляді переломів 1-2 шийних хребців, не встановлено». Аналізуючи відомості, зазначені в медичній картці стаціонарного хворого № 5563 ГКБ № 3, експерти вважали, що описана церебральна та спинальна симптоматика у хворого ОСОБА_11 є не наслідком перенесеної черепно-мозкової та спинальної травми, а викликана проявом комплексу наявних хронічних захворювань, перелічених у висновку. Що стосується переломів 1-2 шийних хребців, то встановити їх наявність по даним МРТ шийного відділу, представленого на цифрофому носії (диск), не є можливим, так як такий вид обстеження не дозволяє визначити стан кісних структур через обмежені можливості цього методу. Надана ж рентгенограма шийного відділу хребця № 5229 малоінформативна через низьку якість. З цих підстав на підставі п. 2.8 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, потерпілому ОСОБА_11 , у рамках даної експертизи, було запропоновано пройти спиральну магнітно-резонансну томографію, від виконання якої він відмовився. З наведених підстав закрита черепно-мозкова травма та закрита травма шийного відділу хребта у гр. ОСОБА_11 не підтверджується судово-медичними даними і за ступенем тяжкості згідно зі п. 4.6, 4.13.3, 4.13.4 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, не оцінена.

Також у висновку від 27.12.2013 № 297-КЄ/2013пп судово-медична комісія звернула увагу на абсолютну невідповідність клінічної картини, описаної в історії хвороби № 3528 Новосанжарської ЦРЛ від 28.10.09 на ім'я ОСОБА_11 , та не підтвердила ступень тяжкості ушкоджень потерпілого.

Ці висновки експертів свідчили на користь обвинуваченого.

Проте, ураховуючи наявність протилежних висновків експертиз, що проводилися експертами Полтавського та Харківського БСМЕ, недостатню обґрунтованість висновку експертизи № 297/КЄ/2013/пп від 27.12.2013, для з'ясування всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження, було призначено повторну комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Головного бюро судово-медичних експертиз МОЗ України. Саме так обґрунтував свою постанову слідчий (т.с. 16 а с. 62-65).

Останньою за хронологією проведеною повторною комісійною судово-медичною експертизою від 13.01.2015 № 308/14 встановлено, що «наявні об'єктивні судово-медичні дані загалом підтверджують наявність у ОСОБА_11 тілесних ушкоджень у вигляді «хребетної-спинно-мозкової травми...». Відображені тілесні ушкодження утворились від значної ударної дії тупих предметів з поширенням травматичного навантаження від голови вздовж хребта і могли утворитись за відомих обставин ДТП 28.10.2009, у салоні автомобіля при його перекиданні, що викладені у матеріалах кримінального провадження. Наявна у ОСОБА_11 поєднана краніо-цервікальна травма відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя.»

Саме ця експертиза лягла в основу обвинувачення як доказ наявності тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого.

Разом з тим суд уважає за необхідне звернути увагу також на такі висновки, наведені експертами у цьому ж висновку: «Діючі «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, передбачають встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, виходячи з об'єктивно встановлених в ході проведення експертизи судово-медичних даних, які фіксують порушення анатомічної цілості тканин і органів і їх функції (п.1.2). Поряд з цим у п. 4.7 наводиться перелік випадків, що не повинні враховуватися при оцінці ступеня тяжкості. Так не повинні враховуватись дефекти надання медичної допомоги тощо, а тим більше недоліки ведення медичної документації, з відсутністю відображення та невідповідностями у перебігу клінічних змін. У таких випадках ступінь тяжкості мас встановлюватись, виходячи з наявних об'єктивних даних про порушення анатомічної цілості тканин і органів і їх функції (п.1.2). За відсутності у експертів таких об'єктивних даних, як у даному випадку через вилучення з плівки з серією томографічних знімків тих, де виявляються кістково-травматичні зміни, то у відповідності до п. 4.13.1 згаданих правил, належить утриматись від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Інші пояснення, крім зазначених випадків у п. 4.13 вказаних правил щодо причини невизначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, мають переважно суб'єктивний характер, можливо зумовлений власним досвідом проведення певних експертиз, рівнем кваліфікації, значним поточним завантаженням експертів тощо».

У висновку експертна комісія звертала увагу на те, що від листа з томографічними знімками різних рівнів голови відрізано останні, де мало б міститися відображення з'єднання черепа з хребтом. Лінія відрізу нерівна, місцями кутоподібна. У зв'язку з цим ст. слідчому СВ Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області, капітану міліції ОСОБА_70 було надіслано листа ….».

Отже останній висновок експерта не є абсолютним та категоричним.

Обвинувачений припускався та наполягав на версії, що томографічні знімки були пошкодженні навмисно з метою приховування фактів відсутності у потерпілого тяжких тілесних ушкоджень.

Стороною обвинувачення жодним чином не було пояснено обставини, за яких було відрізано важливі частини знімків з томографічних досліджень голови потерпілого, ким та з якою метою це було зроблено. Докази службових розслідувань, перевірок тощо не надано. Не продемонстровано, навіть, намагання це якось з'ясувати та пояснити.

Крім того, суд уважає слушними зауваження сторони захисту, що проведення останнього експертного дослідження (яке є найбільш важливим для справи) проводилося без обстеження потерпілого у порушення п. 4.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 № 6 (надалі - Правила), відповідно до якого судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості.

Комісія експертів у своєму висновку таких виняткових випадків не навела. Більш того, зазначила, що в експертів відсутні були об'єктивні дані через вилучення з плівки з серією томографічних знімків тих, де виявляються кістково-травматичні зміни, що у відповідності до п. 4.13.1 Правил було підставою для утримання від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. З висновку ж не вбачається, що потерпілий обстежувався комісією.

Доводи обвинуваченого, що потерпілий не був перевірений на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, є безпідставними, адже матеріали справи містять докази того, що така перевірка у день ДПТ здійснювалася, і у крові потерпілого етанол був відсутній (т.с. 2 а.с. 207).

Суд також наголошує на тому, що у справах, що стосуються ДТП, експертне дослідження має суттєве значення для встановлення обставин справи та може істотно вплинути на остаточне рішення суду.

У справі № 195/1563/16-к (постанова від 08 жовтня 2019 року) Верховний суд вказав, що жоден висновок експерта не може вважатися беззаперечним доказом винуватості, адже це суперечить положенням ч. 2 ст. 94 КПК. Для висновку щодо винуватості особи суд має оцінити висновок експерта у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.

Суд не вбачає підстав для того, щоб уважати висновок експерта (повторної комісійної судово-медичної експертизи) від 13.01.2015 № 308/14 належним доказом (ані окремо, ані у сукупності з іншими доказами) у розумінні ст. 85 КПК України на підтвердження заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, що є обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у якому обвинувачувався ОСОБА_7 .

Засудження обвинуваченого на підставі некатегоричного висновку експертів, які безпосередньо не оглядали потерпілого, як цього вимагають Правила, було б несправедливим рішенням. Особливо, зважаючи на той факт, що потерпілий відмовлявся пройти додаткові обстеження, про які просили експерти.

Згідно з ч. 1 ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. У ч. 2 цієї статті зазначено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Висновки експертиз, які надані стороною обвинувачення, та дослідженні судом не містять вичерпних та беззаперечних відповідей про причину виникнення ДТП та її наслідки, що у розумінні положень ст. 91 КПК, є обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Інші письмові докази (документи) та показання свідків (р. VI) також ані кожний окремо, ані у їх сукупності не доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України поза розумним сумнівом.

Суд дослідив показання обвинуваченого, який наполягав на своїй невинуватості; зміст обвинувачення, за яким обвинувачений звинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил дорожнього руху як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, та вважає, що стороною обвинувачення не доведено наявність такої обов'язкової ознаки складу злочину як тяжкі тілесні ушкодження, тобто не доведено склад кримінального правопорушення в цілому.

Інші доводи сторони захисту суд не оцінює, оскільки вони в цілому не впливають на загальний висновок суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що передостаннім вироком суду першої інстанції обвинувачений був виправданий. Під час нового (повторного) розгляду справи у суді доказова база у справі не змінилася, нові докази не надано, отже відсутні підстави для іншого висновку.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011, статей 17, 373 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком, який не може ґрунтуватися на припущеннях; при цьому ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Отже, суд уважає, що наданих стороною обвинувачення доказів недостатньо для того, щоб поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України як вчинення необережних дій, які виразилися у порушенні правил дорожнього руху як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_7 , на переконання суду, слід виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведенням, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Що стосується клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження (у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, та з тих підстав, що слідством не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати), яке було заявлено обвинуваченим на стадії судового розгляду та судом не розглянуто, то суд уважає, що невстановленя достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України) може бути підставою для закриття провадження на стадії досудового розслідування або ж на стадії апеляційного (ст. 417 КПК України) чи касаційного (ст. 440 КПК України) переглядів. При цьому аналіз змісту положень статті 284 КПК України дає підстави для висновку про те, що суд першої інстанції не наділений повноваженнями закривати кримінальне провадження з підстав, передбачених саме пунктом 3 частини першої статті 284 КПК України. Наслідком відсутності достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді є ухвалення виправдовувального вироку судом, що і передбачено приписами статті 17 КПК України.

Оскільки суд не встановив достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді та вичерпані можливості їх отримання суд виправдовує ОСОБА_7 , а не закриває провадження у справі.

ХІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

Від цивільного позову цивільний позивач (спадкоємець потерпілого) відмовився. Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 09.07.2024 прийнято відмову цивільного позивача ОСОБА_45 від цивільного позову до ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди особі, яка потерпіла від злочину. Закрито провадження за у частині цивільного позову про стягнення з ОСОБА_7 відшкодування майнової та моральної шкоди особі, яка потерпіла від злочину (т.с. 18 а.с. 98-100)

Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК (т.с. 10 а.с. 24; т.с. 16 а.с. 32, 52).

Питання про скасування арештів необхідно вирішити відповідно до статті 174 КПК (т.с. 11 а.с. 44).

Документально підтверджені процесуальні витрати по справі у сумі 15630 гривень 60 коп. (т.с. 11 а.с. 20, 26; т.с. 15 а.с. 20, 21, 24; т.с. 16 а.с. 99) за проведення експертиз покладаються на державу.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовано.

З цих підстав, керуючись ст. 1-2, 11, 286 Кримінального кодексу України, ст. 17, 84, 91, 94, 100, 124, 174, 368, 370-371, 373-374, 376, ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ :

1. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та виправдати за відсутністю в його діяннях складу зазначеного кримінального правопорушення.

2.Речові докази:

-транспортний засіб DAEWOO FSO LANOS, державний номер НОМЕР_1 , - залишити власниці ОСОБА_49 ;

-транспортний засіб MITSUBISHI L200, державний номерний знак НОМЕР_2 , - залишити ОСОБА_106 (спадкоємцю потерпілого ОСОБА_11 ).

3.Арешт, який накладений на майно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постановою слідчого СВ Новосанжарського РВ ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_107 від 28.04.2010, - скасувати.

4.Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

5.У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

6.На вирок можуть бути подані апеляції до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

7.Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

8.Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

9.Роз'яснити учасникам право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1