Справа № 947/4748/25
Провадження № 1-кс/947/2077/25
06.02.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників - адвокатів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 62024150020000912 від 10.06.2024 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, який на момент ймовірного вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, у званні «капітан поліції»,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу ГУНП в Одеській області по особовому складу № 206 о/с від 16.02.2024 капітана поліції ОСОБА_4 призначено на посаду начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
У подальшому, відповідно до наказу ГУНП в Одеській області по особовому складу № 1383 о/с від 21.08.2024 капітана поліції ОСОБА_4 призначено на посаду заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
На підставі ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду
і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, ОСОБА_4 ,перебуваючи на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП
в Одеській області є службовою особою правоохоронного органу.
Статтями 3, 19, 21, 27, 28, 29, 68 Конституції України зокрема передбачено,
що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших вимог діючого законодавства України (Зобов'язання поважати права людини) (далі - Конвенція) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває
під їхньою юрисдикцією, права і свободи. Статтею 3 Конвенції (Заборона катування) передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. У відповідності до ст. 5 Конвенції (Право на свободу та особисту недоторканність) кожен має право на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини.
Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах, поміж іншого, охорони прав і свобод людини.
Згідно зі ст. 3 Закону, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 6 Закону, поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 7 зазначеного Закону передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією
та законами України, а також міжнародними договорами України, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.
У відповідності зі ст. 18 Закону України, поліцейський зобов'язаний, поміж іншого, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, поважати і не порушувати прав і свобод людини.
У статті 19 Закону зазначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть зокрема кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Служба в поліції, відповідно до ст. 59 Закону, є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених
на поліцію повноважень.
Відповідно до покладених завдань, згідно зі ст. 23 Закону, поліція, окрім іншого, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 29 вказаного Закону, поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.
Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.
Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.
У статті 30 Закону визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Згідно статті 42 вказаного Закону, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати заходи примусу , в тому числі фізичний вплив (сила).
Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
Відповідно до ст. 43 Закону, поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.
Згідно із статтею 44 Закону, поліцейський може застосовувати фізичну силу
для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Поліцейський зобов'язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.
У зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію»
ОСОБА_4 , усвідомлюючи свою високу відповідальність, прийняв присягу працівника Національної поліції України вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права
і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського
та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, передбачено обов'язок поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини, стримувати інших поліцейських і працівників поліції від вчинення правопорушень, сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Зокрема, ОСОБА_4 у своїй діяльності керується та повинен знати Конституцію України, закони України, постанови Верховної Ради України, Укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, посадову інструкцію, основні засади державної політики у сфері діяльності поліції, правила ділового етикету та професійної етики.
На ОСОБА_4 , як на поліцейського, покладено обов'язок поважати
і дотримуватись прав та свобод людини і громадянина, обмежувати їх лише у спосіб та у випадках, що встановлені законом. У разі вчинення протиправних діянь поліцейський несе юридичну відповідальність відповідно до законодавства.
Відповідно до розділу ІІ «Завдання, обов'язки та повноваження» посадової інструкції ОСОБА_4 (затвердженої начальником Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_9 ), останній зокрема зобов'язаний:
- здійснювати керівництво діяльністю сектору кримінальної поліції у межах делегованих йому начальником відділу поліції повноважень;
- нести персональну відповідальність за виконання покладених на СКП завдань та функцій з питань, що стосуються його повноважень та компетенції;
- здійснювати у межах наданих повноважень контроль за результатами роботи працівниками СКП, дотримання ним режиму секретності, законності у службовій діяльності, прав та свобод людини та громадянина;
- організовувати роботу з документами у відповідності з чинним законодавством.
Крім того, відповідно до абз. 2 п. 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила),
ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно з п. 2 розділу І Правил, метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність,
а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі,
у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
- у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;
- виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі;
- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
- дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
Згідно з п. 2 розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися добудь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 КПК України співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.
Незважаючи на обізнаність з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, у ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, виник злочинний намір на умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень та супроводжувалися насильством, погрозою застосування насильства, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, за наступних обставин.
28.05.2024 о 00:19 слідчим СВ ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області внесені відомості до ЄРДР під № 12024162380000275 від 28.05.2024 за фактом викрадення невстановленою особою майна на суму 3500,0 доларів США, яке належить ОСОБА_10 , з території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
Далі, приблизно з 08:45 28.05.2024, на той час начальник сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , разом з тимчасово виконуючим обов'язки заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 та оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 , у порушення вимог ч. 2 ст. 41 КПК України, за власною ініціативою без наявності письмового доручення слідчого у зазначеному кримінальному провадженні, розпочали проведення процесуальних дій у ньому.
Так, 28.05.2024 о 10:30 ОСОБА_11 разом з ОСОБА_4 до відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, розташованого за адресою: Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Берегова, 9, доставлено ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , супроводжено до службового кабінету № 29, в якому знаходився ОСОБА_12 , та в період часу з 10:32 по 13:19 зазначені працівники правоохоронного органу, перевищуючи свої службові повноваження, звинувачували ОСОБА_13 у скоєнні крадіжки та з метою отримання від останнього зізнавальних свідчень, погрожували йому застосуванням насильства та нанесли тілесні ушкодження.
За результатами протиправних дій, вчинених 28.05.2024 у відношенні ОСОБА_13 працівниками правоохоронного органу ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , у зв'язку із погіршенням самопочуття після зазначеної події, зранку 29.05.2024 ОСОБА_13 звернувся до КНП Овідіопольської селищної ради «Овідіопольська лікарня», зробити рентген та за консультацією лікаря травматолога, який в свою чергу оглянувши потерпілого діагностував забій грудної клітини.
У подальшому, у зв'язку з погіршенням стану ОСОБА_13 , останній 31.05.2024 приблизно 20:00 викликав карету швидкої допомоги, яка доправила його
до КНП Овідіопольської селищної ради «Овідіопольська лікарня», де черговим лікарем прийнято рішення про госпіталізацію потерпілого на ліжко травматологічного профілю до хірургічного багатопрофільного відділення цієї лікарні та викликано наряд поліції, оскільки потерпілий скаржився на нанесення йому тілесних ушкоджень працівниками правоохоронних органів.
При огляді лікарем було виявлено: синець, набряк в області грудини розміром 2,0х3,0 см, болісний при пальпації, рухи та нахили тулуба незначно обмежені, болісні, виражені ознаки черепно-мозкової гіпертензії, закрита черепно-мозкова травма та струс головного мозку.
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 2743,
ОСОБА_13 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП Овідіопольської селищної ради «Овідіопольська лікарня» в період з 31.05.2024 по 07.06.2024 з діагнозом:
Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій грудної клітини.
Так, ОСОБА_4 органом досудового розслідування підозрюється у тому, що він, обіймаючи посаду начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, разом з ОСОБА_11 , який обіймав посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області та тимчасово виконував обов'язки заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області та з ОСОБА_12 , який обіймав посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, діючи умисно, всупереч вимогам ст.ст. 3, 19, 21, 27, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 2, 3, 6, 7, 18, 23 Закону України «Про Національну поліцію» та грубо порушуючи норми, передбачені ст.ст. 29, 30, 31, 36, 37, 42, 43, 44 вказаного Закону, нехтуючи покладеними на них службовими обов'язками працівників правоохоронного органу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 28.05.2024 в період часу з 10 години 32 хвилини по 13 годину 19 хвилин, перебуваючи в адміністративній будівлі відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, розташованій за адресою: Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Берегова, 9, з метою спричинення фізичного болю та моральних страждань ОСОБА_13 , який жодних противоправних дій та правопорушень не вчиняв, був безпосередньо присутнім, спостерігав та не стримував ОСОБА_11 та ОСОБА_12 при залякуванні, приниженні честі та гідності ОСОБА_13 , погрозах у застосуванні насильства, а також був безпосередньо присутнім, спостерігав та не стримував ОСОБА_11 при нанесенні ним 2 ударів кулаком правої руки в область грудної клітини ОСОБА_13 та 2 ударів долонею правої руки в область правого вуха ОСОБА_13 , спричинивши тим самим останньому моральні страждання та легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та забою грудної клітини.
За вищевикладених обставин, 31.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, за кваліфікуючими ознаками: перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувались погрозою застосування насильства, і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням до слідчого судді про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного.
В судовому засіданні:
-прокурор підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити.
На запитання слідчого судді повідомив, що наразі згідно показів потерпілого не вбачається, що саме ОСОБА_4 наносив тілесні ушкодження, погрожував, але він знаходився на місці події, та як співробітник поліції був зобов'язаний припинити незаконні дії. Окрім того, слді враховувати стан потерпілого, який перебував у стресі, а тому його буде повторно допитано, оскільки досудове розслідування триває і встановлюються усі обставини даного кримінального провадження. Також прокурор зазначив, що планується призначення відповідної експертизи.
-захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання сторонни обвинувачення, посилаючись на те, що підозра, повідомлена ОСОБА_14 та ризики, зазначені стороною обвинувачення є необгрунтованими. Більше того, захисник наголосив на тому, що ОСОБА_4 не приймав беспосредньої участі в інкримінованому йому злочині, що вбачається у тому числі й зі скріншотів відеозапису з камер відеоспостереження, розташованих ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, які викладені у матеріалах службового розслідування. Так, за результатами службового рзслідування знайшли підтвердження відомості лише в частині факту перебування 28.05.2025 ОСОБА_13 у приміщенні адміністративної будівлі ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, проте підтвердити або спростувати факт застосування відносно останнього фізичної сили без проведення необхідних експертних дсоліджень та слідчо-оперативних дій не надалось можливим, у зв'язку із тим, що неможливо ідентифікувати особу, яка висловлювала погрози щодо застосування фізичної сили відносно ОСОБА_13 . Більше того, адвокат ОСОБА_6 звернув увагу, що як вбачається з матеріалів вказаного службового розслідування, напередодні прибуття ОСОБА_13 до відділу поліції (28.05.2024), 25.05.2024 ОСОБА_13 був учасником бійки, де потенційно і міг отримати тілесні ушкодження. Більше того, захисник просив врахувати, що за місцем роботи ОСОБА_4 характеризується виключно позитивно. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати відносно підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Долучив характеризуючі документи підзахисного, а також інші документи на підтвердження власним доводам.
-захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 підтримав думку коллеги, заперечував проти задоволення клпоотання, зауваживши, що підозра, повідмолена його підзахисному є необгрунтованою та докази є недостатніми. Просив застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
-підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання сторонни обвинувачення, поислаючись на те, що навідував потерпілого для з'ясування обставин нанесення йому тілесних ушкоджень після того, як надійшло відповідне повідомлення з лікарні. Крім того, додав, що під час його перебування у службовому кабінеті потерпілому не було спрчиинено тілесних ушкоджень. Просив застосувати запобіджний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 31.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Обґрунтованість підозри у можливому вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення стороною обвинувачення підтверджується наступними матерілами кримінального провадження: протоколами допитів ОСОБА_13 в якості потерпілого, під час яких останній повідомив про факт та обставини заподіяння йому моральних страждань та тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 ; протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками; протоколом проведення слідчого експерименту з відтворення обставин подій, що мали місце 28.05.2024, в результаті яких потерпілому ОСОБА_13 спричинено моральні страждання та тілесні ушкодження; висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_13 , яким встановлено легкі тілесні ушкодження у останнього, що могли бути спричинені при механізмі, вказаному ним під час допиту та слідчого експерименту; протоколом огляду аудіо-відеозаписів, на яких зафіксовані обставини подій, які мали місце 28.05.2024у приміщеннях, на вході та по периметру адміністративної будівлі ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Берегова, 9; протоколами допитів свідків щодо відомих їм обставин вчинення кримінального правопорушення; копіями матеріалів кримінального провадження № 12024162380000275 від 28.05.2024, вилученими під час тимчасового доступу до речей і документів у ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області.
За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
На переконання слідчого судді, дії, у ймовірному вчиненні яких наразі підозрюється ОСОБА_4 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, тобто є кримінально караними. Тому немає підстав для висновків, що такі дії не можуть становити жодного злочину. Водночас, описана у клопотанні слідчого та повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказують на наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з відповідним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 365 України, і такі докази є достатніми щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно слідчий суддя відхиляє доводи сторонни захисту щодо необґрунтованості підозри внаслідок її не підтвердження зібраними доказами.
Вказані заперечення захисника підлягають перевірці стороною обвинувачення під час досудового розслідування та оцінці суду, у випадку надходження до нього обвинувального акта, водночас, відповідні доводи, на цьому етапі кримінального провадження, на переконання слідчого судді не спростовують висновків щодо обґрунтованості підозри, тобто не виключають обставин, які вказують на ймовірну причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що питання обґрунтованості пред'явленої ОСОБА_4 підозри може бути предметом окремого розгляду в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Разом із тим, слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності чи достовірності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та встановлених обставин достатньо для виправдання подальшого розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри.
Так, з огляду на наявність в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні такого кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчий суддя вважає обґрунтованими посилання сторони обвинувачення щодо існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на потерпілого та свідків в рамках даного кримінального провадження.
Так, слідчий суддя враховує, що зокрема показаннями потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні на теперішній час у тому числі обґрунтовується пред'явлена ОСОБА_4 підозра. При цьому, у випадку подальшого направлення обвинувального акту відносно підозрюваного до суду, з великою вірогідністю можливо припускати допит таких оіб безпосередньо в судовому засіданні судом, позаяк суд не може обґрунтовувати свої судові рішення показаннями, отриманими на стадії досудового розслідування стороною обвинувачення (за винятком випадків, передбачених ст. ст. 225, 615 КПК України).
Слід зауважити, що з огляду на специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого на теперішній час обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , процесуальні джерела доказів у вигляді показань відіграють надзвичайно важливу роль, що на переконання слідчого судді додатково підтверджує вірність доводів сторони обвинувачення відносно існування в рамках такого кримінального провадження наведеного ризику.
Враховуючи те, що підозрюваний тривалий час працює в відділені поліції в районі міста мешканя потерпілого, за час роботи здобув певні зв'язки, вказаний ризик (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), можливого тиску на думку слідчого судді є цілком підтвердженим.
Одночасно, слідчий суддя критично оцінює доводи сторони обвинувачення в частині існування ризиків, передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ані слідчим у клопотанні, ані прокурором у судовому засіданні не наведено належного обгрунутвання вказаним ризикам.
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні на даний час не встановлено, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, особистого зобов'язання та особистої поруки є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
Проте, слідчий суддя не може залишити поза увагою як і доводи сторони захисту та пояснення самого підозрюваного щодо обставин даного кримінального провадження, а також причетності до них та ролі ОСОБА_4 , так і процесуальну позицію прокурора, яка у тому числі зводиться до того, що досудове розслідування триває, встановлюються усі фактичні обставини, які можуть мати значення для доведення предмету доказування у кримінальному провадженні. Крім того, прокурором в судовому засіданні було повідомлено про проведення відповідного експертного дослідження у подальшому.
Додатково слідчий суддя зазначає, що попри встановлення на теперішній час наявності обгрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, наведені стороною захисту у судовому засіданні відомості, зокрема й щодо результатів службового розслідування від 15.07.2024, внаслідок якого особу, яка могла здійснити фізичне та/або моральне насильство відносно потерпілого встановити не вдалося, а також інформацію щодо участі ОСОБА_13 25.05.2024 у конфлікті, де відносно останнього була застосована фізична сила, мають бути перевірені стороною обвинувачення в ході подальшого здійснення досудового розслідування.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_15 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених п. п 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також доводи сторони обвинувачення та сторонни захисту, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків передбачених п. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити часткково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 30.03.2025, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 23 години 00 хвилин по 05 годину 00 хвилин наступної доби, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 30.03.2025, в межах строку досудового розслідування, обов'язки:
1.прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та/або суду;
2.повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3.утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у данному кримінальному провадженні;
4. здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1