справа № 492/807/23
провадження № 2/492/75/25
Іменем України
21 січня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Виконавчого комітету Арцизької міської ради, як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просив позбавити батьківських прав відповідачку відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що між сторонами було укладено шлюб, від якого народилася дитина ОСОБА_3 . Відповідачка також є матір'ю малолітньої ОСОБА_4 , батьком якої у свідоцтві про народження зазначено зі слів відповідачки.17 січня 2019 року шлюб між сторонами було розірвано, діти стали проживати з позивачем. З часу проживання дітей разом із позивачем відповідачка жодного разу їх не відвідала, останній раз спілкувалася з дітьми по телефону у 2023 році, тому позивач вважає, що відповідачка ухилилася від участі у вихованні та розвитку вказаних дітей, оскільки не цікавиться їх життям, станом здоров'я, інтересами дітей, не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, підготовкою до самостійного життя, що негативно впливає на фізичний розвиток дітей як складову виховання, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Крім того, судовим наказом від 31 серпня 2020 року з відповідачки на користь позивача стягуються аліменти на утримання їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідачка присуджених аліментів на утримання вказаної дитини не сплачує. Малолітня ОСОБА_3 досягла шкільного віку, у зв'язку з чим виникла необхідність у придбанні більшої кількості речей, шкільного приладдя, що призвело до суттєвого збільшення грошових витрат на утримання дитини та свідчить про зміну матеріального стану позивача, внаслідок чого позивач просив суд збільшити розмір стягуваних на його користь аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 за судовим наказом та стягувати з відповідачки на його користь на утримання вказаної дитини аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідачка не цікавиться життям своїх дітей та сплачує аліментів за судовим наказом.
Відповідачка про дату, час та місце судового засідання двічі поспіль повідомлялась належним чином, однак у судове засідання повторно не з'явилась. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалась судова повістка про виклик до суду за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовим конвертом з судовою повісткою, що повернувся до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачу судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручено відповідачу належним чином. Клопотання про розгляд справи за її відсутності, відзив до суду не подала, про причини неявки у судове засідання суд не повідомила.
Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Отже відповідачка зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка надавала суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідачки в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві неявки відповідачки в судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачки, яка з 07 вересня 2023 року, тобто з моменту прийняття судом позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі до ухвалення даного заочного рішення, жодного разу до суду не прибула, станом розгляду справи не цікавилась, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитись в судове засідання за викликом, знехтувала.
Враховуючи вказані факти, згоду позивача та його представника щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши обґрунтування позивача та його представника, думку третьої особи, особисту думку дітей, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані суду письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з ухиленням матері від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дітей, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Сімейним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07 червня 2016 року, виданого Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено ОСОБА_1 , позивача у справі (а. с. 41, 42, 43), матір'ю - ОСОБА_2 (а. с. 44-45), відповідачку у справі (а. с. 8).
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18 травня 2013 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області, матір'ю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено ОСОБА_2 , відповідачку у справі, батьком відповідно до частини 1 статті 135 СК України за вказівкою матері записано ОСОБА_5 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00043691249 від 21 лютого 2024 року, наданого Арцизьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 9, 132-133).
Відповідно до заочного рішення Арцизького районного суду Одеської області від 17 січня 2019 року, шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 , позивачем у справі, та ОСОБА_2 , відповідачкою у справі, - розірвано (а. с. 10-11).
Як вбачається з витягів з реєстру територіальної громади № 2023/002112043 від 10 березня 2023 року, № 2023/002078113 від 09 березня 2023 року, сформованих на підставі відомостей, отриманих від Арцизької територіальної громади, паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 від 20 липня 2004 року, виданого Арцизьким РВ УМВС України в Одеській області, листа № 02-13/51 від 23 травня 2023 року, наданого Главанським старостинським округом Арцизької міської ради Одеської області на запит адвоката Михайлова О.А. щодо надання інформації стосовно реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , відповідачки у справі, та малолітньої ОСОБА_4 , довідок № 72 від 23 січня 2023 року, № 382 від 29 травня 2023 року, виданих Главанським старостинським округом Арцизької міської ради Одеської області, малолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перебувають на утриманні ОСОБА_1 , позивача у справі, зареєстровані та проживають разом із ним за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 (а. с. 14, 15-17, 18, 19, 41, 43).
Відповідно до довідки № 670 від 30 листопада 2023 року, виданої Главанським старостинським округом Арцизької міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , відповідачка у справі, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично з початку 2017 року не проживає (а. с. 99)
Згідно з листом № 64.1/965 від 20 лютого 2023 року, наданим Відділенням поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області на запит ОСОБА_1 , позивача у справі, було повідомлено, що у 2018 році ОСОБА_2 , відповідачка у справі, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , позивачем у справі, поїхала у Миколаївську область до своєї матері, залишивши спільну з позивачем малолітню дитину ОСОБА_3 та свою малолітню дитину від першого шлюбу ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 , позивачем у справі за адресою його проживання, де діти перебувають і по теперішній час; вихованням та забезпеченням дітей займався виключно ОСОБА_1 , позивач у справі; ОСОБА_2 , відповідачка у справі, за весь час не піклувалась про своїх дітей, не цікавилась їх життям та здоров'ям, заходів та намірів побачитись із дітьми не вживала (а. с. 37).
Як вбачається з довідок № 15 від 13 березня 2023 року, № 17 від 08 травня 2023 року, характеристик № 59, 60, 61 від 24 травня 2023 року, виданих Главанським ліцеєм з початковою школою та гімназією Арцизької міської ради, малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчаються у Главанському ліцеї з початковою школою та гімназією Арцизької міської ради; мати дітей ОСОБА_2 , відповідачка у справі, за весь час навчання дітей жодного разу не приїжджала, не телефонувала вчителям, не цікавилась їх успіхами та життям у школі. (а. с. 20, 21, 22, 23, 25).
Згідно з довідками № 236, 237 від 25 травня 2023 року, виданими Главанською сільською лікарською амбулаторією загальної практики-сімейної медицини Арцизької центральної лікарні, малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходяться на обліку у сімейного лікаря Главанської СЛА; на протязі останніх чотирьох років мати дітей ОСОБА_2 , відповідачка у справі, не проживає разом із дітьми, не супроводжала їх до лікаря, не телефонувала та не цікавилась їх станом здоров'я (а. с. 24).
Відповідно до характеристики № 26 від 25 травня 2023 року, виданої Главанським закладом дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради Одеської області, за час перебування малолітньої ОСОБА_3 , батьком якої є ОСОБА_1 , позивач у справі, мати дитини ОСОБА_2 , відповідачка у справі, жодного разу не приїжджала, не телефонувала вихователям, не цікавилась життя дитини у дитячому садку (а. с. 26).
Як вбачається з характеристики № 02-13/52 від 24 травня 2023 року, виданої Главанським старостинським округом Арцизької міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , відповідачка у справі, жодної участі у вихованні своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не приймала, з часу постійного проживання дітей разом з ОСОБА_1 , позивачем у справі, жодного разу до них не приїжджала, на території села востаннє з'являлась у 2018 році (а. с. 27).
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні дала суду показання про те, вона є старостою Главанського старостинського округу Арцизької міської ради, є односельчанкою ОСОБА_1 , позивача у справі. Позивач та відповідачка приїхали у село Главані Болградського району Одеської області проживати, разом із ними була дівчинка віку 2,5 роки, та під час сумісного проживання у них народилась спільна дитина. Сторони виїхали з села, та позивач повернувся назад один, однак у 2019 році забрав дітей до себе, та в подальшому вони проживають разом із ним, ходять до школи, водночас як їх мати з того моменту жодного разу у селі не бачили, причини невиконання нею батьківських обов'язків не з'ясовувались, та, водночас, на телефонні дзвінки відповідачка не відповідала.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дала суду показання про те, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , позивача у справі. Позивач у 2019 році привіз до села вищезазначених дітей, та з того моменту відповідачка життям дітей не цікавилась, зі слів дітей - не дзвонить їм.
З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених в судовому засіданні вказаними свідками, у зв'язку з тим, що даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи судом встановлено не було. Їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Судом достовірно встановлено, а також підтверджено письмовими доказами, показаннями свідків, що ОСОБА_2 , відповідачка у справі, не проявляє до своїх дітей щонайменшої материнської турботи, хоча має таку можливість, ухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків, абсолютно не цікавиться ні здоров'ям, ні подальшою долею дітей, діти проживають разом із ОСОБА_1 , позивачем у справі, який є батьком малолітньої ОСОБА_3 та вітчимом малолітньої ОСОБА_4 , перебувають на його утриманні, внаслідок чого суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт ухилення ОСОБА_2 , відповідачкою у справі, від виконання своїх обов'язків по вихованню своїх малолітніх дітей.
Як вбачається з висновку Виконавчого комітету Арцизької міської ради, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Арцизької міської ради № 259 від 18 грудня 2023 року на підставі рішення № 1 комісії з питань захисту прав дитини Арцизької міської ради від 05 грудня 2023 року, вирішено вважати доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відповідачку у справі, відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 97, 98, 101).
Відповідно до частин 2, 3 статті 171 СК України діти, які можуть висловити свою думку, мають бути вислуханими при вирішенні спору про позбавлення їх матері батьківських прав; суд має право постановити рішення всупереч думці дітей, якщо цього вимагають їх інтереси.
Згідно зі статтею 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року (дачі - Європейська конвенція), діти, які внутрішнім законодавством визнаються такими, що мають достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що їх стосується, наділяються правами, використання яких вони можуть вимагати: а) отримувати всю відповідну інформацію; b) отримувати Консультацію та мати можливість висловлювати свою думку; с) бути поінформованими про можливі наслідки реалізації цієї думки та про можливі наслідки будь-якого рішення.
Статтею 6 «Порядок прийняття рішення» Європейської конвенції визначено, що під час розгляду справи, що стосується дітей, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дітям висловлювати їх думку, якщо внутрішнім законодавством діти визнаються такими, що мають достатній рівень розуміння, і приділяє належну увагу думкам, висловленим дітьми.
З цією метою дітям, зокрема, надається можливість бути заслуханими в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дітей, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що діти є особистостями, з думками яких потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо їх стосуються.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21).
Допитані в судовому засіданні малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснили суду, що їх матір не цікавиться їх життям, не займається їх вихованням та їм не відомо, де вона знаходиться, вони не хочуть такої мами, що за їх забула.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дітей. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
В силу частини 7 статті 7 СК України, дітям має бути забезпечена можливість здійснення їх прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей. Дітям забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для їх благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки їх батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за них за законом.
Згідно з частинами 2, 3 статті 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей та/або забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти.
Аналіз пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки матері, свідомого нехтування нею своїх обов'язків.
Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків; особа, в сім'ї якої проживає дитина.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відповідачки у справі, стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач посилався, зокрема, на те, що відповідачка ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своїх дітей, що негативно вплинуло на розвиток дітей.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері, так і для дітей.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дітей, захист їх інтересів та ін.), що надане матері до досягнення дітьми повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення матері до дітей.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки матері, свідомого нехтування нею своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях матері.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ: Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дітей є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дітей у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дітей буде збереження їх зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дітей буде забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують, особистості матері як особи, що становить реальну загрозу для дітей, їх здоров'я,та психічного розвитку.
Діти мають право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав відносно дітей вже несе в собі негативний вплив на свідомість дітей, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дітей.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18. від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18. від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц. від 08 травня 2019 року у справі №409/1865/17-ц.
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Однакове застосування закону забезпечує загально обов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дітей та інтересами матері повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дітей, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами матері.
З огляду на вищевикладене, обставин справи та досліджених судом доказів, які дають суду дійти висновку, що ОСОБА_2 , відповідачка у справі, свідомо знехтувала своїми обов'язками матері перед своїми малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки взагалі не цікавиться їх життям, не забезпечує їх необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на фізичний розвиток дітей, як складову виховання; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, тобто ухилилася від виконання своїх обов'язків щодо утримання і виховання дітей.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що в судовому засіданні були встановлені усі підстави, які дають суду дійти висновку щодо необхідності позбавлення ОСОБА_2 , яка свідомо ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків, батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходячи лише з інтересів дітей, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині позбавлення батьківських прав є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про збільшення розміру аліментів суд зазнає наступне.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з судового наказу Арцизького районного суду Одеської області від 31 серпня 2020 року з ОСОБА_2 , відповідачки у справі, на користь ОСОБА_1 , позивача у справі, стягуються аліменти на утримання їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду, тобто з 20 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 12).
Відповідно до довідки № 72 від 23 січня 2023 року, виданої Главанським старостинським округом Арцизької міської ради Одеської області, малолітня ОСОБА_3 проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , позивачем у справі, та перебуває на його утриманні (а. с. 18).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів на утримання дитини, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним, про що, зокрема, вказував і Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 643/11949/19.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом збільшено за рішенням суду за позовом одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначення розміру аліментів. Так, згідно із частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Судом встановлено, що не знайшов свого підтвердження факт можливості відповідачки сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному позивачем. Позивач не надав суду жодного переконливого доказу зміни свого матеріального стану, можливості відповідачки, зокрема сплачувати аліменти на його користь у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн. на утримання дитини до досягнення дитиною повноліття, чим не виконав вимоги статей 12, 81 ЦПК України.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи вищевикладені норми матеріального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, так як належними та допустимими доказами позивачем не підтверджені підстави для збільшення розміру аліментів, чим не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України.
Суд зазначає, що вказане рішення не є перешкодою для застосування в подальшому положень статті 192 СК України, а тому в разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, за заявою вказаних осіб визначений розмір аліментів даним рішенням може бути змінений.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 169 СК України мати, позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду із позовною заявою заявлено дві позовні вимоги: про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів.
За подання до суду позовної вимоги про збільшення розміру аліментів позивач, на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи, що позовна вимога про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню та понесені судові витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав підтверджені відповідною квитанцією, а у задоволенні позовної вимоги про збільшення розміру аліментів відмовлено повністю, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної вимоги про збільшення розміру аліментів, суд дійшов висновку, що на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1073,60 грн., а сума судового збору у розмірі 1073,60 грн. за подання до суду позовної вимоги про збільшення розміру аліментів слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись статтями 7, 12, 13, 15, 19, 43, 48, 53, 76-83, 89, 95, 133, 141, 223, 258-259, 280-283, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок компенсувати за рахунок держави.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено - 30 січня 2025 року.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.