06 лютого 2025 року
м. Київ
справа №320/45761/24
адміністративне провадження № П/990/46/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Верховної Ради України про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду звернулась з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Верховної Ради України, в якому просить суд винести рішення, яким зобов'язати найвищі органи влади держави Україна: Кабінет Міністрів України, Верховну Раду України вказати: на підставі якого закону України відбулося вчинення правової дії; визнати протиправною бездіяльність відповідачів по справі - Кабінет Міністрів України, Верховну Раду України щодо невиконання повноважень: забезпечення виконання Конституції та законів України та парламентського контролю за дотриманням Конституції та законів України, внаслідок чого протиправна дія органу державної влади Міністерства юстиції України в 2009-2019 р. та їх посадових осіб завдано тяжкої шкоди позивачу - втрачене спадкове майно, яке їй належить, та відшкодувати шкоду, завдану протиправною дією в розмірі 4,5 млн грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року адміністративну справу №320/45761/24 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди, передано за підсудністю до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 лютого 2025 року для розгляду справи №320/45761/24 (провадження №П/990/46/25) визначено колегію суддів у складі Білоус О.В. (головуючий), Блажівська Н.Є., Желтобрюх І.Л., Шишов О.О., Яковенко М.М.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження за вказаною позовною заявою Судом враховується наступне.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) гарантує особі право на справедливий суд, яке передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05).
За приписами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності (пункт 4); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом (пункт 6).
Верховний Суд у складі судді Білоуса О.В., з'ясовуючи питання про дотримання позивачем правил підсудності, зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Стаття 266 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України
Згідно із частинами першою та другою статті 266 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;
2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат;
5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів..
Отже, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності чітко визначеного кола суб'єктів владних повноважень, перелік яких не підлягає розширеному тлумаченню.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач оскаржує дії відповідачів у справі, якими виступають Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Верховна Рада України.
Враховуючи положення статей 22, 266 КАС України, до юрисдикції Верховного Суду віднесено розгляд позовних вимог лише в частині вимог до Верховної Ради України.
Таким чином, позивачем у його позовній заяві об'єднано як позовні вимоги, розгляд яких віднесений до юрисдикції Верховного Суду як суду першої інстанції, так і позовні вимоги, що не належать до юрисдикції даного суду, зокрема, позовні вимоги до Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно з частиною п'ятою статті 172 КАС України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Частиною третьою статті 27 КАС України, якою передбачені випадки виключної підсудності, встановлено, що підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
Водночас згідно з нормами частини п'ятої статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.
Ураховуючи, що позивач об'єднав в одне провадження кілька вимог, що підсудні різним судам, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення цієї позовної заяви позивачеві на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 16.05.2019 у справі №9901/8/19, від 27.06.2019 у справі №9901/189/19, від 08.08.2019 у справі №9901/17/19, від 19.09.2019 у справі №9901/62/19, від 02.10.2019 у справі №9901/382/19.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
Керуючись статтями 169, 171-172, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Верховної Ради України про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди повернути особі, яка подала позовну заяву.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх
О.О.Шишов
М.М.Яковенко