ф
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа №260/10760/23
адміністративне провадження №К/990/4071/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 260/10760/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів та рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів та рішення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 02 листопада 2023 року № 986 про звільнення з займаної посади і призначення полковника ОСОБА_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_2 - заступником командира бригади з морально - психологічного забезпечення - начальником відділення морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_2 , ВОС - НОМЕР_4.
Визнано протиправним та скасовано рішення тимчасово виконуючого обов'язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 02 листопада 2023 року № 27704, в частині стосовно ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 348 від 12 грудня 2023 року.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 260/10760/23 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі не було викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
27 січня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 260/10760/23 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі не було викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
03 лютого 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» вчергове звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою в цій справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено вимоги до форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Натомість до касаційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги в обґрунтування якого зазначено, що виконання своїх функцій в умовах воєнного стану потребує значних видатків та продовжує час на проходження документів. Посадовими особами командування СВ ЗСУ підготовлено та погоджено клопотання щодо сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги, тому його сплата буде здійснена в найкоротший, можливий термін.
Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Статтею 8 Закону № 3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім''ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, КАС України та Законом № 3674-VI встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим. Це допускається, оскільки право доступу до суду за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своїй практиці неодноразово зауважував, що вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Верховний Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду зроблений в постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 згідно якого суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
З огляду на наведене суд вважає, що клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено, що станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом пункту 7 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги через підсистему «Електронний суд» складає 5 153,28 гривень (2 684,00х 0,4) х 3) х 200%) х 0,8).
Реквізитами для сплати судового збору є: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерськ. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; у графі "Призначення платежу" необхідно вказати: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір за позовом _______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача) на рішення від ______ (дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду).
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання визначених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 260/10760/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів та рішення залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Роз'яснити скаржнику, що неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для повернення касаційної скарги особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська