06 лютого 2025 року Справа № 160/25457/24
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати «Рішення про відмову у перерахунку пенсії» від 22.08.2024, о/р 912230123047, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 01 вересня 1972 року по 11 квітня 1976 року включно, що становить 1 рік 9 місяців 21 день, а також календарний період проходження строкової військової служби в армії з 22 травня 1969 року по 29 червня 1971 року, що становить 2 роки 1 місяць 8 днів. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 01 вересня 1972 року по 11 квітня 1976 року включно, що становить 1 рік 9 місяців 21 день, а також календарний період проходження строкової військової служби в армії з 22 травня 1969 року по 29 червня 1971 року, що становить 2 роки 1 місяць 8 днів. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 , з урахуванням 98 відсотків сум суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначених на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 05.08.2024 № Б-с - 1063, починаючи з 01 січня 2021 року; на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 05.08.2024 № Б-с - 1064, починаючи з 01 січня 2022 року; на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 05.08.2024 № Б-с - 1065, починаючи з 01 січня 2023 року; на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 05.08.2024 № Б-с - 1066, починаючи з 01 січня 2024 року, та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року, позов задоволено.
Суди дійшли висновку, що Закон про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми, в той час як у Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, відповідні зміни не вносилися.
Цілком погоджуюся з висновком судів, що за приписами статті 130 Конституції України держава має забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. При цьому розмір винагороди судді встановлюється виключно законом про судоустрій та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Це також підтвердив Конституційний Суд України у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-/2020 у справі № 1-14/2020(230/20).
Разом з тим, вважаю, що в контексті спірних правовідносин суди мають враховувати економічно-політичну ситуацію, яка склалася в Україні, застосовуючи при цьому окремі рішення ЄСПЛ.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що Держави-учасниці Конвенції користуються досить широкою свободою розсуду під час регулювання своєї соціальної політики. Відповідно, оскільки регулювання державних видатків і доходів зазвичай передбачає розгляд політичних, економічних і соціальних питань, ЄСПЛ вважає, що органи влади Держави загалом мають кращі можливості для вибору найбільш відповідних засобів досягнення цієї мети, і поважатиме їхнє рішення, якщо воно не позбавлене розумних підстав. Ця свобода стає ще ширшою, коли питання стосуються оцінки пріоритетів щодо розподілу обмежених державних ресурсів («Куфакі та Адеді проти Греції», «Да Сільва Карвалью Ріку проти Португалії», «Хонякіна проти Грузії»).
У справі «Куфакі та Адеді проти Греції» (Koufaki and Adedy v. Greece) про зменшення винагороди, пільг, премій і пенсій державних службовців у зв'язку з економічною і фінансовою кризою, з якою зіткнулася країна, ЄСПЛ дійшов висновку, що вжиття оскаржуваних заходів було виправдане існуванням виняткової кризи, а також пропорційним, оскільки не створювало для заявника ризику життєвих труднощів, несумісних зі статтею 1 Протоколу № 1.
У справі «Савіцкас та інші проти Литви» (Savickas and Others v. Lithuania) ЄСПЛ розглянув ситуацію з виконувачами обов'язки суддів, зарплати яких були тимчасово знижені. Загалом Суд нагадав про всі принципи, сформульовані в його попередній судовій практиці та дійшов до висновку, що порушення статті 1 Протоколу № 1 до неї не було.
Особливої уваги заслуговують висновки ЄСПЛ в наведеній справі, які стосуються пропорційності скорочення.
При розгляді питання про те, чи був дотриманий належний баланс між інтересами заявників та інтересами інших осіб, Суд взяв до уваги той факт, що заходи жорсткої економії були вжиті на тлі фактичної, несподіваної бюджетної кризи в Литві.
Суд визнав вирішальним те, що скорочення заробітної плати в державному секторі не виділяло судову систему. Скорочення заробітної плати суддів є, навпаки, частиною набагато ширшої програми заходів жорсткої економії, які зачіпають заробітну плату в усьому державному секторі.
Суд також нагадав про висновок Конституційного суду Литви про те, що, попри принцип незалежності суддів, було б несправедливо ставитися до суддів як до виключення і звільняти їх від заходів жорсткої економії.
Беручи до уваги висновки Європейського суду з прав людини, в контексті спірних правовідносин, переконана у відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині проведення перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, адже є загальновідомим та неоспорюваним факт глибокої економічно та політичної кризи в Україні, обумовленої введенням в 2022 році воєнного стану в Україні.
Більш того, діючи судді та судді у відставці не відносяться до незахищених чи малозабезпечених верств населення, а тому введення певних обмежувальних заходів при обрахунку суддівської винагороди в період існування глибокої економічно-політичної кризи в Державі, не створило для позивача ризику життєвих труднощів.
Вважаю, що Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області в спірних правовідносинах правомірно прийняло рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці від 22.08.2024, о/р НОМЕР_1 .
Суддя О.В. Головко