Апеляційне провадження № 33/824/293/2025
Справа № 759/18578/24
Головуючий в суді І інстанції Ясельський А.М.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
03 лютого 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 (а) ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 25 серпня 2024 року приблизно о 21:05 годин, в м. Києві, по Гостомельському шосе, 1/1, керував автомобілем «Сааб», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», результат якого 2,15 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 18 жовтня 2024 року, в якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вказував, що постанова Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року в справі № 759/18578/24 такою, що не відповідає нормам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки при прийнятті рішення не було взято до уваги факт лікування ОСОБА_1 шлунково-кишкового тракту та не взяті до уваги відповідні документи, тому вважає рішення неправильним.
В судове засідання 03 лютого 2025 року ОСОБА_1 вчергове не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений шляхом направлення листів на поштову та електронну адреси, направив клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю його особистої присутності в судовому засіданні через ускладнений післяопераційний стан здоров'я та стаціонарне перебування в медичному закладі.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, апеляційний суд враховує наступне.
Судові засідання в суді апеляційної інстанції неодноразово відкладалися за клопотаннями ОСОБА_1 : 23 грудня 2024 року, 20 січня 2025 року, в кожному з яких ОСОБА_1 зазначав про своє перебування на стаціонарному лікуванні. Разом із тим, будь-яких доказів на підтвердження даних обставин, зокрема довідки відповідного медичного закладу, ним надано не було. До клопотання, яке надійшло до суду 31 січня 2025 року, в якому ОСОБА_1 просив відкласти розгляд справи, призначений на 03 лютого 2025 року, посилаючись на ті ж обставин, доказів ним також не надано.
Відповідно до ч. 4 - 6 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дня до початку судового розгляду. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).
Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на постанову судді по справі про адміністративне правопорушення та положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 , визнавши причини неявки до суду неповажними.
Апеляційний суд також враховує, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у розгляді справ зазначеної категорії не є обов'язковою.
Дослідивши апеляційну скаргу та матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не спростовується доводами апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОН України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
Згідно п. 4, 5, 7, 10 розділу ІІ Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дотримання наведених вимог працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння судом першої інстанції перевірено.
Висновки суду про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 861555 від 25 серпня 2024 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала,
- чеком Drager Alcotest 7510 від 25 серпня 2024 року 21 год. 30 хв., прилад ARМF-0309, принтер № ARМD-0549, згідно якого у видихнутому ОСОБА_1 повітрі виявлено 2,15 проміле алкоголю, підписаним ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним 25 серпня 2024 року о 21:30, згідно якого в результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, огляд проводився за допомогою Drager Alcotest 7510 ARМF-0309, результат огляду позитивний, 2,15 проміле, особа на огляду у заклад охорони здоров'я не доставлялася;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких 25 серпня 2024 року о 21:40 він, керуючи автомобілем «Сааб», д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції на блокпосту при ознаках алкогольного сп'яніння;
- розпискою ОСОБА_1 , у якій він підтвердив факт відсторонення від керування транспортним засобом;
- відеозаписом з бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які повідомили про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, погодився на огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та не заперечував результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння 2,15 проміле.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону судом при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Нічим не підтверджуються, зводяться до незгоди з прийнятим судом рішенням і розцінюються апеляційним судом як намагання ухилитися від відповідальності доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було враховано факт лікування ОСОБА_1 та не взяті до уваги відповідні документи.
Апеляційний суд відхиляє такі доводи як необґрунтовані, позаяк ОСОБА_1 як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і до апеляційної скарги будь-якої медичної документації не надавалося, а також не зазначено, яким чином обставини лікування ОСОБА_1 впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 в порушенні п. 2.9 (а) ПДР та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, або щодо накладеного стягнення.
Разом із тим, маючи підстави для сумнівів у правильності показників спеціальних технічних засобів, за допомогою яких проведено огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, в зв'язку з наявністю у нього відповідного захворювання, він мав можливість не погодитися з результатами огляду та пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, відповідно до ст. 266 КУпАП, проте вказаною можливістю на власний розсуд не скористався.
Інших підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено.
Апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення визнав, і зазначені обставини ним в апеляційній скарзі не спростовуються.
Вищевикладене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Постанова судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 (а) ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.