06 лютого 2025 року справа №200/5013/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року по справі №200/5013/24 (суддя І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення №4363 від 10 липня 2024 року про відмову в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 , старшого навідника 4 розрахунку 2 самохідного артилерійського взводу 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України; зобов'язання звільнити з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 , старшого навідника 4 розрахунку 2 самохідного артилерійського взводу 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, та виключити його зі списків особового складу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі його рапорту від 21.06.2024 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення та виключити його зі списків особового складу ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначає, що ним правомірно було відмовлено позивачеві у звільненні з військової служби на підставі п.п. «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи. Судом не враховано, що позивачем до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду; та не додано документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду військовослужбовцем за одним із своїх батьків. З поданих позивачем документів не випливає, що у його матері відсутні інші діти, окрім позивача, а також відсутні батьки, рідні брати, сестри та онуки, а у разі їх наявності - що вони самі потребують постійного стороннього догляду. Позивачем до рапорту доданий витяг з реєстру територіальної громади м. Києва від 28.05.2024, відповідно до якого у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , окрім позивача та його матері зареєстровані та проживають 3 (троє) осіб - 21.08.1954, 30.06.2007 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо родинних стосунків та стану здоров'я яких позивачем документів не додано. Нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 про те, що ці особи не є її родичами, не є належним доказом у справі без належного документального підтвердження, адже нотаріус лише встановлює особу та посвідчує справжність її підпису, не перевіряючи при цьому достовірність вказаних у заяві відомостей. Крім того, зазначив, що довідка МСЕК серії 12ААГ № 711590 не містить посилань на необхідність здійснення постійного догляду, отже, не є належним доказом щодо предмету позовних вимог. Довідка ЛКК за №161 від 08.05.2024 видана за довільною формою та не є допустимим доказом по справі, а висновок №161/3 від 08.05.2024 року не містить відмітки про наявність у матері позивача порушень функцій організму, через які невиліковно хвора особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2022 року №95 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 01 квітня 2022 року №583дск на посаду механіка-водія 4 розрахунку 2 самохідного артилерійського взводу 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , ВОС-118258А, який прибув з військової частини НОМЕР_2 , з 05 квітня 2022 року зараховано до списків особового складу.
Позивачем 29.06.2024 року подано рапорт від 21.06.2024 року про звільнення його з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за сімейними обставинами, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
До зазначеного рапорту позивачем додано копії: паспорту, РНОКПП, свідоцтво про народження позивача, паспорту, РНОКПП матері ОСОБА_2 , інформацію про задеклароване місце проживання ОСОБА_2 від 27.09.2023 року, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00001051376 від 11.08.2009 року матері позивача, довідки №91 від 28.02.2001 про реєстрацію одруження матері позивача, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 12.09.2023 року матері позивача, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, виданою обласним бюро медико-соціальної експертизи №711590 від 07.02.2024 року матері позивача, пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 від 11.06.2024 року матері позивача, довідки ЛКК №161 від 08.05.2024 року матері позивача, повідомлення закладу охорони здоров'я про рішення МСЕК від 07.05.2024 року матері позивача, висновку №161/39 про порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 08.05.2024 року, акту здійснення догляду здійснення факту постійного догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи або особою, яка потребує постійного догляду №191 від 24.05.2024 року, нотаріальної заяви матері позивача про утримання та догляд з боку сина ОСОБА_1 від 28.05.2024 року, витягу з реєстру територіальної громади м. Києва від 28.05.2024 року, довідки №1293 від 07.12.2011 року про склад зареєстрованих осіб, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №0004559663 від 18.06.2024 року.
За наслідками розгляду рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 рішенням від 10.07.2024 №4363 старшому солдату ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні рапорту, оскільки до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду; до рапорту не додано документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків. Додатково зазначено, що до рапорту не додано належних документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного стороннього догляду за одним зі своїх батьків (форма 157-1/0 або форма 080-4/о). Заява ОСОБА_2 від 08.05.2024 року не є належним доказом, що підтверджує відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII ( в редакції, чинної у спірний період) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
Частиною 12 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:3) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що у розглядуваному випадку звільнення з військової служби через сімейні обставини можливе у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови, якщо у такої особи відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або ж, якщо такі особи є, то вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таке положення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі також - Положення № 1317).
Відповідно до пункту 27 Положення № 1317 підставами для встановлення груп інвалідності є, зокрема:
для I групи - стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;
для ІІ групи - стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;
для III групи інвалідності - стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
З наведеної норми слідує, що лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як, для осіб з ІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно довідки до акту огляду МСЕК № 711590 від 07.05.2024 р. ОСОБА_2 за результатами первинного огляду встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням, їй протипоказана робота з фізичними та психо-емоційними навантаженнями, токсичними алергенами, несприятливи мікрокліматичними умовами. Також рекомендовано лікування у гастроентеролога.
Потреба у постійному сторонньому догляді встановлена не була.
Згідно довідки ЛКК № 161 від 08.05.2024р. (видана за довільною формою) ОСОБА_2 , місце роботи - інвалід ІІ групи, діагноз - цироз печінки, активна фаза, субкомпенс(нерозбірливо), УХС, стенокардія, (далі нерозбірливо), заключення - потребує постійного стороннього догляду. При цьому відсутня відмітка про те, що ОСОБА_2 не має можливості
самостійно пересуватись та самообслуговуватись.
Позивачем до рапорту про звільнення також було надано висновок лікарської консультативної комісії КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 08.05.2024 року за формою 080-4/о, відповідно до якого ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Щодо повноважень медико-соціальної експертної комісії та лікарсько-консультативної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення № 1317 ), яким визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, :
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі .
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23.
Як вже встановлено вище, в межах спірних правовідносин, відсутній висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу або висновок про наявність неї когнітивних порушень.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК № 711590 від 07.05.2024 р. ОСОБА_2 за результатами первинного огляду встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням. При цьому, потреба у постійному сторонньому догляді встановлена не була.
Відтак, колегія суддів вважає правомірним висновок відповідача про те, що позивачем до рапорту не було надано належних доказів на підтвердження необхідності постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 ..
Колегія суддів також зазначає, що порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.
Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.
За змістом пунктів 6, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна системи, призначеної для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг).
Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є особами з інвалідністю I групи; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (частина сьома статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.
Згідно із частиною шостою статті 15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.
Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99, згідно з положеннями якого за заявою надавача соціальних послуг у розділі «Надавачі соціальних послуг - фізичні особи» мають бути внесені відомості про надавачів соціальних послуг, які мають право на отримання витягу з цього Реєстру (пункти 32, 35, 36, 41).
Таким чином, для засвідчення відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг можуть отримати витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який призначений для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.
Наведене законодавство свідчить, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі протягом 30 днів безкоштовної довідки про здійснення догляду за особою з інвалідністю.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 283/1199/23.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази щодо прийняття відповідного рішення про надання позивачем соціальних послуг з постійного догляду за хворою матір'ю, яка є інвалідом 2 групи.
Як встановлено судом, підставою для відмови в задоволенні рапорту також було зазначено про відсутність документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.
Позивачем до рапорту на підтвердження відсутності інших членів сім'ї його матері першого чи другого споріднення, було надано, зокрема, свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 12 вересня 2023 року, витяг з реєстру територіальної громади м. Києва від 28.05.2024, відповідно до якого у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , окрім позивача та його матері зареєстровані та проживають 3 (троє) осіб - 21.08.1954, ІНФОРМАЦІЯ_3 та 08.01.1957 років народження та нотаріально завірену заяву ОСОБА_2 про згоду щодо здійснення догляду її сином ОСОБА_1 та відсутність інших членів родини.
Приписами абзацу другого частини 1 статті 1265 Цивільного кодексу України унормовано, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва від 28.05.2024, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , окрім позивача та його матері зареєстровані та проживають 3 (троє) осіб - 21.08.1954, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, відомості про прізвище, ім'я, по батькові цих осіб- відсутні.
Нотаріально завірена заява ОСОБА_2 , у якій остання зазначила про те, що інші особи, які зареєстровані за адресою : АДРЕСА_1 не є її родичами, не є належним доказом, оскільки не надає можливості суду встановити факт наявності або відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За таких обставин, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин правових висновків Верховного суду, викладених у постанові від 11.04.2024 року по справі № 420/16689/23, колегія суддів вважає помилковим, оскільки справи не є тотожними.
Предметом розгляду справи № 420/16689/23 було звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами в редакції Закону № 2122-IX від 15.03.2022 (необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду).
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
У зв'язку з відмовою позивачеві в задоволенні позовних вимог, понесені ним судові витрати йому не відшкодовуються. Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року по справі №200/5013/24 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року по справі №200/5013/24 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення №4363 від 10 липня 2024 року про відмову в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 , старшого навідника 4 розрахунку 2 самохідного артилерійського взводу 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України; зобов'язання звільнити з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 , старшого навідника 4 розрахунку 2 самохідного артилерійського взводу 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, та виключити його зі списків особового складу - відмовити.
Повне судове рішення 06 лютого 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 06 лютого 2025 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко