06 лютого 2025 року м. Рівне №460/24520/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди.
Позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2023 №245 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати незаконною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непризначенні на посаду військовослужбовця ОСОБА_1 в день його повернення з лікування 31.07.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ, яким призначити на посаду військовослужбовця ОСОБА_1 з 31.07.2023;
- визнати незаконною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100тис.грн військовослужбовця ОСОБА_1 за серпень 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 включити в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100тис.грн., військовослужбовця ОСОБА_1 за серпень 2023 року з врахуванням виплаченої додаткової грошової винагороди;
- визнати незаконною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення за вересень 2023 року ОСОБА_1 в розмірі, в якому він отримував до зарахування в розпорядження командира військової частини відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2023 №245;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за вересень 2023 року в розмірі, в якому він отримував до зарахування в розпорядження командира військової частини відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2023 №245, з врахуванням вже виплаченого грошового забезпечення за вказаний період;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300000 (триста тисяч) гривень.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не мав права звільняти позивача з посади, натомість зобов'язаний був прийняти наказ про вибуття на лікування та наказ про повернення з лікування, і, відповідно, зобов'язаний був нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за серпень 2023 року. Зазначених дій відповідачем протиправно зроблено не було, чим завдано позивачу моральну шкоду. Позивач задля захисту держави ризикував своїм життям, однак, через прийняття незаконного наказу не отримав належні кошти. Незаконні дії та бездіяльність відповідача формують у суспільстві негативне ставлення до військової служби.
Ухвалою суду від 25.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив (заперечення) на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними, оскільки увільнення позивача з посади у зв'язку з тривалим лікуванням та допущення до посади після повернення на службу, а також виплата додаткової грошової винагороди були здійснені у повній відповідності з вимогами чинного законодавства. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був мобілізований у зв'язку із введенням воєнного стану та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Так, згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.06.2023 №193, молодший сержант ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та вважається таким, що 10 червня 2023 року справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків (а.с.36).
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.06.2023 №211, молодший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що прибув у район ведення бойових дій до складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, залучається та бере безпосередню участь у ведені бойових дій (а.с.37).
17 липня 2023 року молодший сержант ОСОБА_1 отримав поранення - ВОП лівої скроневої ділянки, лівого стегна, лівого зап'ястя. Мінно-вибухова травма.
Ця обставина підтверджується рапортом начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2023 (а.а.с.44-45), первинною медичною карткою форми №100 (а.с.49).
З метою лікування поранення ОСОБА_1 перебував з 18.07.2023 до 31.07.2023 на стаціонарному лікуванні у КНП "Барвінківська центральна міська лікарня", що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 31.07.2023 №2955/1646 (а.а.с.16-17).
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 №187, молодший сержант ОСОБА_1 , 1985р.н., 17 липня 2023 року одержав вогнепальне осколкове поранення лівої скроневої ділянки, лівого стегна, лівого зап'ястя - мінно-вибухову травму (а.с.15).
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 17.07.2023 №261 "Про підтвердження обставин отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцями частини в ході ведення бойових дій, виконання бойових завдань під час захисту Батьківщини", ОСОБА_1 , водій 3 гранатомета протитанкового взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону, 17.07.2023 в районі ведення бойових дій внаслідок скиду вистрілу осколкового гранатометного з невідомого напрямку з боку противника отримав поранення "Вогнепальне осколкове поранення лівої скроневої ділянки, лівого стегна, лівого зап'ястя. Мінно-вибухова травма" (а.а.с.46-48).
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2023 №237, молодший сержант ОСОБА_1 , водій 3 гранатомета протитанкового взводу 1 механізованого батальйону, вважається таким, що вибув з району ведення бойових дій зі складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, на лікування з 17 липня 2023 року до НОМЕР_3 Військово-медичного госпіталю (у зв'язку з бойовим пораненням) (а.с.38).
Рапортом від 24.07.2023 начальник медичної служби просив командира Військової частини НОМЕР_1 вивести поза штат у зв'язку з отриманням важкого поранення та подальшим довготривалим лікуванням, зокрема, молодшого сержанта ОСОБА_1 , водія (а.а.с.50-54).
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.07.2023 №245, молодший сержант ОСОБА_1 , водій гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону, як такий, що перебуває на тривалому лікуванні з отриманим пораненням або хворобою, вважається таким, що увільнений із займаної посади і зарахований у розпорядження командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади з 24 липня 2023 року та вибув з району ведення бойових дій зі складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, які залучаються та беруть безпосередньо участь у веденні воєнних (бойових) дій (а.с.39).
Згідно з витягом з наказу командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 24.07.2023 №54-РС, молодший сержант ОСОБА_1 , водій гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону, увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади з 24 липня 2023 року (а.с.40).
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2023 №252, молодший сержант ОСОБА_1 , водій 3 гранатомета протитанкового взводу 1 механізованого батальйону, вважається таким, що прибув у район ведення бойових дій зі складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, які залучаються безпосередньо участь у веденні воєнних (бойових) дій, з лікування 31 липня 2023 року з 59 Військово-медичного госпіталю (після бойового поранення) (а.с.41).
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.08.2023 №280, молодший сержант ОСОБА_1 , водій 3 гранатомета протитанкового взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону, вважається таким, що 27 серпня 2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с.43).
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2023 №316, молодший сержант ОСОБА_1 , водій 3 гранатомета протитанкового взводу 1 механізованого батальйону, вважається таким, що з 30 вересня 2023 року переданий в оперативне підпорядкування НОМЕР_5 окремої механізованої бригади (а.с.55).
Вважаючи, що відповідач прийняв протиправні накази та допустив протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Призначення військовослужбовців на посади та звільнення з посад врегульовано розділом IV Положення №1153/2008.
Згідно з пп.15 п.116 розділу IV Положення №1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Як встановлено судом, згідно з наказом від 24.07.2023 №245 позивач вважається таким, що був увільнений із займаної посади і зарахований у розпорядження командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади з 24 липня 2023 року як такий, що перебуває на тривалому лікуванні з отриманим пораненням або хворобою.
Термін "тривале лікування" чітко не визначений у чинному законодавстві України.
Поряд з цим, аналіз норм Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402), дає підстави для висновку про те, що тривалим є таке лікування, яке триває понад чотири місяці.
Так, згідно з п.6.13 Положення №402, медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.
Постанова ВЛК про продовження тривалого лікування оформляється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає та направляється посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд.
Згідно з пп."в" п.20.3 Положення №402, при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: "Потребує" тривалого лікування протягом _____ календарних днів (постанова приймається щодо військовослужбовців після проведення лікування (за необхідності хірургічного), стабілізації стану хворого та у разі прийняття рішення, що військовослужбовець потребує тривалого строку безперервного перебування в закладах охорони здоров'я (установах) на лікуванні та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) в цілому чотирьох місяців підряд. Постанова приймається також щодо військовослужбовців, які потребують тривалого лікування за кордоном та направляються для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги, а також тих, які перебувають на такому лікуванні.
Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 31.07.2023№2955/1646, молодший сержант ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з вибуховою травмою з 18.07.2023 до 31.07.2023, тобто - 14 днів.
Жодної постанови щодо необхідності тривалого лікування ОСОБА_1 ВЛК не приймалося.
За таких обставин, підстави стверджувати про тривале лікування позивача у відповідача відсутні.
Отже, оспорюваний наказ від 24.07.2023 №245 прийнято в порушення норм Положення №1153/2008, та підлягає скасуванню як такий, що порушує визначені Законом №2232-ХІІ права позивача як військовослужбовця Збройних Сил України.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з ч.ч.1,2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Класс та інші проти Німеччини" (Klass and Others v. Germany) від 6 вересня 1978 року (заява №5029/71), із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада.
Суд зауважує, що рішення суду повинно бути не тільки законним та обґрунтованим, а ще й ефективним щодо захисту порушених прав, свобод та інтересів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача буде не лише визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу відповідача, а й зобов'язання останнього поновити позивача на посаді, яку він обіймав до увільнення з такої.
Що стосується позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності відповідача, яка полягає у непризначенні на посаду позивача в день його повернення з лікування 31.07.2023 та зобов'язання відповідача прийняти наказ про призначення позивача на посаду з дня повернення у військову частину після лікування, суд зазначає таке.
Розглядаючи цю справу, суд, як зазначене вище, дійшов висновку про протиправність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.07.2023 №245 в частині увільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 з посади водія гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону та зарахування його у розпорядження командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади з 24 липня 2023 року.
За наслідками розгляду справи зазначений наказ буде визнаний судом протиправним та скасований, а відповідач - зобов'язаний поновити позивача на посаді, з якої його було увільнено з дня такого увільнення.
Відтак, усі наступні накази, дії та бездіяльність відповідача, які були уможливлені внаслідок дії скасованого судом наказу стають нікчемними.
А це: наказ командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 24.07.2023 №54-РС, згідно з яким позивач вважається увільненим з посади водія гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону та зарахованим у розпорядження командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади; бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення позивача на посаду після повернення з лікування 31.07.2023; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2023 №280, згідно з яким позивач вважається таким, що з 27 серпня 2023 року приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відтак, визнання протиправними зазначених наказів та бездіяльності судом не вимагається, оскільки їх протиправність є наслідком протиправності наказу від 24.07.2023 №245.
Що стосується позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належних сумах за серпень-вересень 2023 року, суд зазначає таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 №26/2025 строк дії воєнного стану продовжувався і триває донині.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої (у редакції від 21.01.2023 ) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Порядок і умови виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані розділом XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Так, згідно з п.2 розділу XXXIV Порядку №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Як встановлено судом, згідно з рапортами командира 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 про виконання бойових завдань особовим складом батальйону у серпні 2023 року та у вересні 2023 рок (а.а.с.58-63), молодшому сержанту ОСОБА_1 було виплачено, зокрема, за серпень 2023 року - додаткову винагороду у сумі 100000грн, у вересні 2023 року - додаткову винагороду у сумі 30000грн.
Ці обставини підтверджуються карткою особового рахунку військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_1 (номер НОМЕР_6 ) (а.с.57).
Отже, відповідач грошове забезпечення позивачу за серпень-вересень 2023 року виплатив, вимоги Постанови №168 та Порядку №260 - виконав.
Відтак, у задоволенні позову в цій частині позовних вимог суд відмовляє.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає таке.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з п.6 ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України).
Обґрунтовуючи моральну шкоду в сумі 300000,00грн, позивач у позовній заяві зазначив, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах призвела до моральних страждань, розчарувань та незручностей.
Як зазначає позивач, розчарування полягає в тому, що він не має впевненості, що у разі втрати життя держава оцінить таку жертву, оскільки навіть при пораненні щодо військовослужбовця допускається незаконна бездіяльність.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, "Рисовський проти України", заява №29979, п.п.86, 89, рішення від 20 жовтня 2011 року, "Антоненков та інші проти України", заява №14183/02, п.71, рішення від 22 листопада 2005 року).
Суд зазначає, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Вирішуючи зазначену позовну вимогу, суд виходить з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст.ст.3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що його дії не викликали в ОСОБА_1 психічного напруження, розчарування в діяльності державного органу та незручностей, пов'язаних із протиправними діями Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що внаслідок заподіяних моральних страждань значно погіршився його психічний стан, що змусило його звертатися до психіатра.
Так, згідно з консультаційними висновками спеціаліста від 02.10.2023 та від 10.10.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений діагноз "F43.2 Порушення адаптації" (а.а.с.18, 19).
Враховуючи викладене, встановлені під час розгляду справи обставини та характер вчиненого відповідачем правопорушення, суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00грн буде достатньою сатисфакцією завданої моральної шкоди.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості частини позовних вимог, а наведені ним доводи не спростовано відповідачем. Натомість, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував повністю обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Отже, позов підлягає до часткового задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат згідно із ст.139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.07.2023 №245 в частині, що стосується увільнення з посади молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити молодшого сержанта ОСОБА_1 на посаді водія гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону НОМЕР_4 окремої механізованої бригади з 24 липня 2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 моральну шкоду в сумі 1000 (одна) тисяча гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_8 ).
Рішення складено 06 лютого 2025 року.
Суддя О.М. Дудар