04 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 367/4828/13-ц
провадження № 61-985ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» - адвоката Васюка Миколи Миколайовича, на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року в справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності,
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2023 року позов залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки позивач 25 січня 2022 року, 02 червня 2022 року, 01 листопада 2022 року, 02 лютого 2023 року, 26 квітня 2023 року, 20 червня 2023 року, 05 вересня 2023 року, 01 листопада 2023 року, належним чином повідомлений про дату, місце та час судового розгляду справи, що стверджується довідками про доставку sms-повідомлень з датами судових засідань, в судові засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи заяв про судовий розгляд справи без його участі не подав.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції констатував, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять докази належного повідомлення позивача про дату, місце та час судових засідань. А враховані місцевим судом довідки про доставку SMS-повідомлень ОСОБА_1 не є належним повідомленням позивача про дату, час та місце судових засідань, оскільки в матеріалах справи відсутня його заява про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення.
У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТОВ «Аверс-Сіті» - адвоката Васюка М. М., на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а ухвалу місцевого суду залишити в сіли.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, надавши обґрунтовану оцінку процесуальній поведінці позивача, який звернувся з вказаним позовом у 2013 році, в подальшому неодноразово поспіль не з'являвся в судові засідання без поважних причин, належним чином повідомлений про розгляд справи, не цікавився розглядом справи, маючи адвоката.
Заявник вважає, що апеляційний суд неправильно застосував пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України, з урахуванням статей 121, 210 ЦПК Україні, не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2024 року в справі № 947/22076/19.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України).
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (стаття 211 ЦПК України).
Частиною тринадцятою статті 128 ЦПК України передбачено, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 зазначено, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15 (провадження № 61-2134св21), від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц (провадження № 61-5230св21), від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22).
У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 761/20381/21 (провадження № 61-4215св23) зазначено, що: «відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику судового процесу SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв'язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень, однак виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника».
Крім того, у постанові Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі № 643/17028/20 (провадження № 61-17619св23) зазначено, що: «процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судової повістки: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судової повістки через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених у пункті 10 Положення про ЄСІТС, і тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Подібний за змістом висновок щодо надсилання судової кореспонденції на електронну адресу зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).
Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення судової повістки особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов'язок суду направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонене, та може здійснюватися як додаткове, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судової повістки відповідно до статті 128 ЦПК України.
Таким чином, враховуючи те, що матеріали справи не містять заяв позивача про направлення йому судових повісток шляхом SMS-повідомлення, такі повідомлення ОСОБА_1 не є належними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що сторону позивача належним чином не повідомлено про судові засідання, призначені на 25 січня 2022 року, 02 червня 2022 року, 01 листопада 2022 року, 02 лютого 2023 року, 26 квітня 2023 року, 20 червня 2023 року, 05 вересня 2023 року, 01 листопада 2023 року, відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Вказане спростовує аргумент касаційної скарги що апеляційний суд неправильно застосував пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України, з урахуванням статей 121, 210 ЦПК Україні (розумність процесуальних строків, строки розгляду справи по суті).
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову прокурора на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, надавши обґрунтовану оцінку процесуальній поведінці позивача, який звернувся з вказаним позовом у 2013 році, в подальшому неодноразово поспіль не з'являвся в судові засідання без поважних причин, не цікавився розглядом справи, маючи адвоката, Верховний Суд відхиляє, оскільки вказане жодним чином не нівелює обов'язок суду належним чином повідомити учасника справи про дату, час та місце судового засідання.
Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2024 року в справі № 947/22076/19, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки такі висновки сформульовано за інших фактичних обставин справи щодо неналежного повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання, а саме у вказаній справі Верховний Суд відхилив касаційну скаргу позивача на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, яким його позов залишено без розгляду, оскільки матеріали справи містять докази належного його повідомлення про судові засідання, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ТОВ «Аверс-Сіті» - адвоката Васюка М. М., на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» - адвоката Васюка Миколи Миколайовича, на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року в справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян