вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" січня 2025 р. Справа№ 910/2554/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: Виродов А.Ю. (в залі суду);
від відповідача за первісним позовом: Слободяник І.П. (в залі суду);
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024, повний текст ухвали складено 23.09.2024
у справі № 910/2554/24 (суддя Головіна К.І.)
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн»
про стягнення 7 650 185,33 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі»
про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 31.03.2023
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» (далі - ТОВ «Юнайтед Енерджі», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (далі - ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн", відповідач) про стягнення надлишково сплачених коштів в сумі 7 650 185,33 грн за договором купівлі-продажу природного газу № 23/01/31 від 31.01.2023.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення надлишково сплачених коштів у сумі 4 003 390,78 грн у зв'язку з розірванням вказаного договору. Крім цього у позові ТОВ «Юнайтед Енерджі» просило стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 1 366 728,62 грн та 3% річних у сумі 2 280 065,93 грн.
Відповідач (ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн») відзиву на позов не надав, проте 01.04.2024 подав зустрічний позов, заявлений до ТОВ «Юнайтед Енерджі», про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 до договору купівлі-продажу природного газу № 23/01/31 від 31.01.2023 щодо розірвання вказаного договору. Указаний відзив був поданий з порушенням процесуального строку, визначеного законом. Проте ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 за клопотанням відповідача такий процесуальний строк був йому поновлений з підстав, наведених у вказаній ухвалі.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» не погоджується з доводами ТОВ «Юнайтед Енерджі» про те, що укладений сторонами договір купівлі-продажу природного газу № 23/01/31 від 31.01.2023 є розірваним, згоди на укладення додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 про розірвання цього договору товариство не надавало, відповідні рішення загальних зборів з цього питання не приймались, а отже, спірна додаткова угода була вчинена з перевищенням повноважень керівника товариства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» про стягнення 7 650 185,33 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" заборгованість в сумі 4 003 390 грн 78 коп., інфляційні втрати у сумі 1 366 728 грн 62 коп., 3% річних у сумі 2 238 567 грн 33 коп. та судовий збір у сумі 114 130,30 коп. У іншій частині позову відмовлено. У зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що у зв'язку із розірванням договору у ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» припинився обов'язок постачати позивачу природний газ у наступних розрахункових періодах, при цьому станом на дату розірвання договору у позивача існувала переплата у розмірі 4 003 390,78 грн (з урахуванням угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог), яка не може бути зарахована в оплату за газ у наступних розрахункових періодах, відтак, суд вважає, що підстави для утримання відповідачем зазначених грошових коштів відсутні та відповідач зобов'язаний повернути позивачу вказану суму на вимогу останнього згідно з положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Проте доказів сплати (повернення) грошових коштів у розмірі 4 003 390,78 грн на час розгляду справи в суді відповідач за первісним позовом не надав, доводів позивача не спростував, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4 003 390,78 грн підлягають задоволенню. Оскільки додаткову угоду № 2 сторони підписали 31.03.2023, то строк повернення надлишково сплачених коштів товару є таким, що настав 14.04.2023. Здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми матеріальних втрат та звернувши увагу на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2024, згідно якої сума основного боргу зменшилась до 4 003 390,78 грн, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 1 366 728,62 грн та 3% річних у сумі 2 238 567,33 грн за період з 15.04.2023 по 19.02.2024, тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки, як вже зазначалося, нарахування матеріальних втрат здійснюється з 15.04.2023, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Суд звернув увагу на те, що ст. 233 ГК України передбачено зменшення лише штрафних санкцій, до яких не належать інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки такі нарахування входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19. Отже клопотання ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» про зменшення розміру нарахованих інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягає. Позивач за зустрічним позовом не надав суду належних, допустимих та вірогідних доказів того, що попередній директор ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн» ОСОБА_1 діяв з перевищенням повноважень, вчинив правочин, який не відповідав фактичній внутрішній волі учасника цього правочину та інтересам товариства. Також судом встановлено, що на виконання вказаної угоди сторони вчинили ряд юридично значимих дій, зокрема, ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» перерахувало на користь ТОВ "Юнайтед Енерджі" надлишково сплачені кошти за природний газ у загальному розмірі 114 640 000,00 грн платіжними інструкціями № 25 від 28.09.2023 на суму 20 000 000,00 грн, № 157653 від 14.11.2023 на суму 16 000 000,00 грн, № 166753 від 01.12.2023 на суму 28 640 000,00 грн, № 173129 від 13.12.2023 на суму 50 000 000,00 грн. Крім того ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» вчинило односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок погашення наявної заборгованості, обумовленої у спірній додатковій угоді, що підтверджує обставини визнання та схвалення цієї угоди юридичною особою незалежно від повноважень представника цієї особи. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що доводи ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» про наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24 до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24 в частині покладення на ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» інфляційні втрати у сумі 1 366 728 грн 62 коп., 3% річних у сумі 2 238 567 грн 33 коп. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» до ТОВ «Юнайтед Енерджі». Ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким здійснити перерахунок інфляційних збитків та 3 відсотків річних у розмірі 66 808,60 грн (44 149,39 грн інфляційні збитки + 6 251,87 грн - 3% річних з 13.12.2023 до 31.12.2023 + 16 407,34 грн - 3% річних з 01.01.2024 до 19.02.2024. Ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким задовольнити зустрічну позовну заяву ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» до ТОВ «Юнайтед Енерджі».
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вважає, що при розрахунку позивач використав не суму основної заборгованості а суми, що становили певний стан розрахунків на певну дату триваючих взаємовідносин, що є неспівмірним із сумою заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу. Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог 30.06.2023, відповідно до якої сума заборгованості зменшувалася на суму заліку зустрічних зобов'язань та припинилася, про що сторони зазначили в угоді, що свідчить про узгодженість дій сторін та відсутність прострочення боргового зобов'язання на суму 126 224 902,58 грн за період з 11.04.2023 по 29.06.2023, за який позивачем нараховано 1 901 714,48 грн інфляційних втрат та 829 971,96 грн - 3% річних, а всього 2 731 686,44 грн Тобто, сума інфляційних втрат та 3% річних в сумі 2 731 686,44 грн нарахована протиправно та має бути виключена з розрахунку заборгованості. Відтак, справедливим може бути лише розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних здійснений на суму основної заборгованості в розмірі 4 003 390,78 грн, що розрахований позивачем з 13.12.2023 по 19.02.2024 (6 період заборгованості в розрахунку позивача), що складає 66 808,60 грн (44 149,39 грн інфляційні збитки+6 251,87 грн - 3% річних з 13.12.2023 до 31.12.2023+16 407,34 грн - 3% річних з 01.01.2024 до 19.02.2024.
Скаржник вважає, що стягнення з ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» на користь ТОВ «Юнайтед Енерджі» інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України суперечить принципам розумності, пропорційності та справедливості, так як заявлений розмір інфляційних втрат та 3% річних є надмірно великими в порівнянні із сумою заборгованості за договором та при відсутності завданих збитків позивачу.
Позивач в зустрічній позовній заяві зазначає що ним жодним чином згоди на укладення Додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 про розірвання договору не надавало та його у будь-який спосіб не схвалювало. Відповідні рішення Загальних зборів з питань укладання оспорюваного правочину чи його наступного схвалення ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» не приймались. Станом на день підписання Додаткової угоди № 2 - 31.03.2023 ТОВ «Юнайтед Енерджі» не виконало свої зобов'язання за Договором, оскільки не вчинено жодної з передбачених Договором дій з боку Покупця, а саме: після отримання акту про приймання-передачі газу № 2 від 08.02.2023 не направлено вимоги про повернення надлишку перерахованих грошових коштів (п. 5.6. Договору); після закінчення періоду передачі газу не звернулось з проектом Додаткової угоди на наступні місяць передачі (п. 2.1. Договору). Таким чином, на час укладення Додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 не були виконані умови п. 10.3. Договору купівлі-продажу природного газу № 23/01/31 від 31.01.2023, що унеможливлювало його дострокове розірвання у такий спосіб.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що додаткова угода була схвалена відповідачем шляхом вчинення дій з часткового повернення позивачу сплачених сум та зарахування сторонами зустрічних грошових вимог, що свідчить про факт укладення ними угоди про розірвання договору поставки. Відповідач за первісним позовом не надаа допустимих та вірогідних доказів того, що попередній директор ОСОБА_1 діяв з перевищенням повноважень, вчинив правочин, який не відповідав фактичній внутрішній волі учасника цього правочину та інтересам товариства, а тому, суд дійшов правильних висновків та не прийняв доводи щодо недобросовісності та необачності при укладенні спірної додаткової угоди.
На думку позивача за первісним позовом, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що відтиск печатки підприємства, наявний на додатковій угоді є свідченням участі ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн», як юридичної особи, в укладенні додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 до Договору, а тому сторони вчинили ряд юридично значимих дій, зокрема перерахування на користь ТОВ «Юнайтед Енерджі» надлишково сплачених коштів за природний газ в сумі 114 640 000,00 гривень та подальше вчинення одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, що також підтверджує обставини визнання та схвалення цієї угоди юридичною особою незалежно від повноважень представника цієї особи.
Позивач за первісним позовом зазначає, що суд першої інстанції, здійснив перевірку правильності нарахування заявленої суми матеріальних втрат врахував заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2024, згідно якої сума основного боргу зменшилась до 4 003 390,78 гривень та встановив, що з Відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 1 366 728,62 гривень та 3% річних у сумі 2 238 567,33 гривень за період з 15.04.2023 по 19.02.2024.
Узагальнені доводи додаткового письмового пояснення та заяви
Позивач за первісним позовом у додаткових поясненнях зазначив про те, що 30.06.2023 між Позивачем та Відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, пунктом 3 якої встановлено, що з моменту набрання чинності цією угодою грошові зобов'язання відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором на загальну суму 126 224 908,58 гривень припиняються частково в сумі 7 581 511,80 гривень. Залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 118 643 390,78 гривень. Надалі, відповідачем перераховано на користь позивача надлишково сплачені кошти за природний газ у загальному розмірі 114 640 000,00 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями № 25 від 28.09.2023 на суму 20 000 000,00 гривень, № 157653 від 14.11.2023 на суму 16 000 000,00 гривень, № 166753 від 01.12.2023 на суму 28 640 000,00 гривень та № 173129 від 13.12.2023 на суму 50 000 000,00 гривень. Таким чином, залишок надлишково сплачених коштів склав 4 003 390,78 гривень.
Позивач за первісним позовом вказує на те, що у пункті 2 Додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 року сторони домовились, що оптовий продавець зобов'язується повернути на банківський рахунок оптового покупця суму надлишково сплачених коштів за природний газ упродовж 10 банківських днів з дня укладання цієї угоди, а тому строк повернення надлишково сплачених коштів товару є таким, що настав з 14.04.2023.
Позивач за первісним позовом зауважує на тому, що з 28.12.2023 повноваження директора відповідача за первісним позовом виконує Плакасов О.М., яким було підписано та скріплено печаткою односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2024, що також свідчить про наступне схвалення правочину.
Відповідач за первісним позовом у заяві, поданій до суду, вказав на те, що позивач при розрахунку використав не суму основної заборгованості а суми, що становили певний стан розрахунків на певну дату триваючих взаємовідносин, що є неспівмірним із сумою заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу.
На думку відповідача за первісним позовом, позивач, нараховуючи інфляційні втрати, застосовував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до «мільйонних» (шести знаків після коми): визначив індекс інфляції (наприклад, січень 2023) 1.01102800 (тобто 101,102800%). Правильно визначений індекс мав складати 101,1%, як наслідок інфляційні втрати становили б меншу суму (62 693,20 грн проти 66 808,60 грн). Відтак, справедливим може бути лише розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних здійснений на суму основної заборгованості в розмірі 4 003 390,78, що розрахований позивачем з 13.12.2023 по 19.02.2024 [6 період заборгованості в розрахунку позивача], що складає 62 693,20 грн (40 033,99 грн інфл збитки + 6 251,87 грн - 3% річних з 13.12.2023 до 31.12.2023 + 16 407,34 грн - 3% річних з 01.01.2024 до 19.02.2024.
Відповідач за первісним позовом зазначив про те, що суд може зменшити розмір інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи з урахуванням критеріїв, розумності, справедливості та пропорційності (пост. ВП ВС від 18.03.2020 №902/417/18). З огляду на такі обставини, що підтверджуються матеріалами справи, вважаємо що вказані в позові інфляційні втрати на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України не можуть бути стягнені з відповідача та мають бути зменшені судом до розумного та справедливого розміру - 62 693,20 грн, також просить відхилити наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засідання 14.01.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24 в частині покладення на ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» інфляційні втрати у сумі 1 366 728 грн 62 коп., 3% річних у сумі 2 238 567 грн 33 коп. та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» до ТОВ «Юнайтед Енерджі», ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким здійснити перерахунок інфляційних збитків та 3 відсотків річних у розмірі 66 808,60 грн та задовольнити зустрічну позовну заяву.
Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/2554/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 68 528,93 грн.
25.10.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію № 635 від 24.10.2024, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 68 528,93 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24. Призначено справу № 910/2554/24 до розгляду у судовому засіданні 26.11.2024.
26.11.2024 через відділ канцелярії суду відповідачем подане клопотання про зупинення провадження у справі № 910/2554/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14422/24, яке мотивоване тим, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває господарська справа № 910/14422/24 за позовом ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» до ТОВ «Юнайтед Енерджі», в якій позивач просить суд визнати недійсним Договір № 23/01/31 купівлі продажу природного газу від 31 січня 2023 року укладений між ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» та ТОВ «Юнайтед Енерджі».
Колегія суддів апеляційної інстанції у судовому засіданні 26.11.2024, розглянувши клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі № 910/2554/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14422/24, оскільки на суд в межах розгляду вказаної справи не покладений обов'язок визначати наявність підстав для визнання договору недійсним, судом застосовується презумпція правомірності правочину, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, визначена у ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно, у разі відсутності доказів на спростування презумпції правомірності договору (рішення суду про визнання його недійсним, що наявне на момент розгляду справи) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
У судовому засіданні 26.11.2024 оголошено перерву до 14.01.2025 та продовжено строк розгляду справи.
14.01.2025 через відділ канцелярії суду відповідачем подане клопотання про зупинення провадження у справі № 910/2554/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14422/24, яке мотивоване тим, що 13.01.25 в ході судового засідання у справі 910/14422/24 позивачем було подано клопотання про зміну предмету позовних вимог - додано позовну вимогу про зобов'язання ТОВ «Юнайтед Енерджі» повернути ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» газ в обсязі 4 781,000 тис.куб.м, що був отриманий ТОВ «Юнайтед Енерджі» на виконання Договору в підземних сховищах газу АТ «Укртрансгаз» шляхом подання торгового сповіщення про передачу (повернення) газу Інформаційній платформі Оператора газосховищ.
Розглядом поданого клопотання встановлено, що підстави для його задоволення відсутні, оскільки, як зазначив відповідач за первісним позовом у клопотанні про зупинення провадження, вказане клопотання залишено без руху і надано строк для доплати судового збору за заявлену майнову вимогу, водночас, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 906/1349/15, провадження у справі має зупинятись з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміни колегії суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/2554/24 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 31.01.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу № 23/01/31, за умовами якого відповідач, за договором оптовий продавець, зобов'язався передати у власність позивача, за договором оптового покупця, природний гад (код УКТЗЕД - 2711210000) приведений до стандартних умов ((t=20°C, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа)) (надалі також - газ), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити газ, в порядку та на умовах, визначених в договорі (п.1.1 договору).
Згідно з п. 2.1 - 2.2 договору строки передачі газу у відповідному місяці передачі визначаються сторонами у додаткових угодах до договору. Обсяг газу, що підлягає передачі відповідачем позивачу за цим договором, а також ціна за 1 тисячу м3 газу, визначається та узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору.
Відповідно до п. 2.3.2 договору обсяги природного газу у відповідному місяці передачі газу визначаються в актах приймання-передачі газу (обсяг газу).
Ціна на газ, який підлягає передачі визначається сторонами у додаткових угодах до договору. Загальна сума договору складається із загальної вартості газу, переданого позивачу за весь період дії договору (п. 4.1 - 4.2 договору).
У п. 5.1 договору сторони погодили, що оплата за газ проводиться позивачем виключно грошовими коштами на банківський рахунок відповідача, зазначений у розділі 11 цього договору. Продаж газу здійснюється на умовах оплати договірного обсягу газу, які передбачені додатковою угодою.
Якщо сума здійсненої позивачем попередньої оплати перевищує вартість обсягу газу вказану в акті, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата газу на наступний місяць передачі або повертається позивачу за його вимогою впродовж 5 банківських днів з дня надходження відповідної вимоги (абз. 2 п. 5.5 договору).
Відповідно до п. 9.5 договору всі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною та набувають чинності, якщо вони вчинені письмово та підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.
Згідно з п. 1 додаткової угоди №1 від 31.01.2023 до договору обсяг газу, згідно п. 2.2 договору, що підлягає передачі за умовами цієї додаткової угоди, у період лютого - березня 2023 оптовим продавцем оптовому покупцю, в підземних сховищах газу AT «Укртрансгаз» в обсягах, підтверджених відповідними актами прийому-передачі природного raзy в підземних сховищах raзy, складає 9 921, 000 тис.куб.м.
Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 31.01.2023 до договору сторони визначили, що ціна за 1 000,00 кубічних метрів газу, згідно п. 4.1 договору, який передається відповідачем позивачу у період лютого - березня 2023 року за цією додатковою угодою, складає: 20 833,35 rpн, крім того ПДВ 20% - 4 166,67 грн, разом з ПДВ - 25 000,02 грн.
Згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 від 31.01.2023 до договору загальна вартість газу, згідно п. 4.2 договору, який передається відповідачем позивачу у період лютого-березня 2023 року за цією додатковою угодою, складає: 206 687 665,35 грн, крім того ПДВ 20% - 41 337 533,07 грн, разом з ПДВ - 248 025 198,42 грн.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, зокрема, в частині здійснення взаєморозрахунків.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов договору позивач за первісним позовом здійснив попередню оплату природного газу, перерахувавши кошти відповідачу за первісним позовом у загальному розмірі 248 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4975 від 3l.01.2023 на суму 23 200 000,00 грн, № 380 від 31.01.2023 на суму 117 000 000,00 грн, № 381 від 31.01.2023 на суму 3 000 000,00 грн, № 382 від 31.01.2023 на суму 1 700 000,00 грн, № 379 від 31.01.2023 на суму 76 610 000,00 грн, № 3 від 31.01.2023 на суму 26 490 000,00 грн.
У зв'язку зі здійсненням позивачем за первісним позовом попередньої оплати за договором та на виконання п. 2.1 договору, відповідач за первісним позовом передав позивачу за первісним позовом природний газ у обсязі 4 781,000 куб.м, загальною вартістю 121 775 097,42 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №2 від 08.02.2023, тобто не в повному обсязі.
В подальшому, 31.03.2023 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу природного газу, в якій сторони дійшли згоди про розірвання договору на підставі права, наданого сторонам ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України, відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 відповідач за первісним позовом зобов'язався упродовж 10 банківських днів з дня укладання цієї додаткової угоди повернути на банківський рахунок позивача за первісним позовом суму надлишково сплачених коштів за природний газ.
Таким чином, оскільки на час розірвання договору поставки відповідач за первісним позовом передав позивачу за первісним позовом природний газ загальною вартістю 121 775 097,42 грн, а позивач за первісним позовом здійснив попередню оплату у розмірі 248 000 000,00 грн, то сума надлишково сплачених коштів за природний газ склала 126 224 908, 58 грн.
В подальшому, 30.06.2023 сторони підписали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, пунктом 3 якої встановлено, що з моменту набрання чинності цією угодою грошові зобов'язання відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором купівлі-продажу природного газу № 23/01/31 від 31.01.2023 на загальну суму 126 224 908,58 грн припиняються частково в сумі 7 581 511,80 грн. Залишок заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором купівлі-продажу природного газу № 23/01/31 від 31.01.2023 складає 118 643 390,78 грн.
У подальшому відповідач за первісним позовом перерахував на користь позивача за первісним позовом надлишково сплачені кошти за природний газ у загальному розмірі 114 640 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 25 від 28.09.2023 на суму 20 000 000,00 грн, № 157653 від 14.11.2023 на суму 16 000 000,00 грн, № 166753 від 01.12.2023 на суму 28 640 000,00 грн, № 173129 від 13.12.2023 на суму 50 000 000,00 грн., у зв'язку із чим, сума надлишково сплачених коштів позивачем за первісним позовом склала 4 003 390,78 грн (118 643 390,78 - 114 640 000,00).
09.01.2024 позивач за первісним позовом надіслав на адресу відповідача за первісним позовом претензію та 13.02.2024 - вимогу про повернення переплати у розмірі 4 003 390,78 грн за договором купівлі-продажу природного газу. Проте вказані звернення були залишені відповідачем за первісним позовом без відповіді та задоволення.
Заперечуючи проти таких вимог та проти первісного позову в суді, відповідач за первісним позовом зазначив, що додаткова угода про розірвання договору поставки з боку товариства була підписана представником з перевищенням повноважень, а тому є недійсною і не має своїм наслідком обов'язку постачальника повертати надлишково сплачені кошти.
Зазначені обставини спричинили звернення позивача та відповідача із відповідними позовами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивач на виконання умов договору позивач за первісним позовом здійснив попередню оплату природного газу, перерахувавши кошти відповідачу за первісним позовом у загальному розмірі 248 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4975 від 3l.01.2023 на суму 23 200 000,00 грн, № 380 від 31.01.2023 на суму 117 000 000,00 грн, № 381 від 31.01.2023 на суму 3 000 000,00 грн, № 382 від 31.01.2023 на суму 1 700 000,00 грн, № 379 від 31.01.2023 на суму 76 610 000,00 грн, № 3 від 31.01.2023 на суму 26 490 000,00 грн.
У зв'язку зі здійсненням позивачем за первісним позовом попередньої оплати за договором та на виконання п. 2.1 договору, відповідач за первісним позовом передав позивачу за первісним позовом природний газ у обсязі 4 781,000 куб.м, загальною вартістю 121 775 097,42 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №2 від 08.02.2023, тобто не в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).
В подальшому, 31.03.2023 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу природного газу, в якій сторони дійшли згоди про розірвання договору на підставі права, наданого сторонам ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України, відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 відповідач за первісним позовом зобов'язався упродовж 10 банківських днів з дня укладання цієї додаткової угоди повернути на банківський рахунок позивача за первісним позовом суму надлишково сплачених коштів за природний газ.
Зазначена додаткова угода була схвалена відповідачем за первісним позовом у подальшому шляхом вчинення дій з часткового повернення позивачу сплачених сум та зарахування сторонами зустрічних грошових вимог, що свідчить про факт укладення ними угоди про розірвання договору поставки.
Таким чином, оскільки на час розірвання договору поставки відповідач за первісним позовом передав позивачу за первісним позовом природний газ загальною вартістю 121 775 097,42 грн, а позивач за первісним позовом здійснив попередню оплату у розмірі 248 000 000,00 грн, то сума надлишково сплачених коштів за природний газ склала 126 224 908,58 грн.
30.06.2023 сторони підписали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, пунктом 3 якої встановлено, що з моменту набрання чинності цією угодою грошові зобов'язання відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором купівлі-продажу природного газу № 23/01/31 від 31.01.2023 на загальну суму 126 224 908,58 грн припиняються частково, в сумі 7 581 511,80 грн. Залишок заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором купівлі-продажу природного газу № 23/01/31 від 31.01.2023 складає 118 643 390,78 грн.
У подальшому відповідач за первісним позовом перерахував на користь позивача за первісним позовом надлишково сплачені кошти за природний газ у загальному розмірі 114 640 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 25 від 28.09.2023 на суму 20 000 000,00 грн, № 157653 від 14.11.2023 на суму 16 000 000,00 грн, № 166753 від 01.12.2023 на суму 28 640 000,00 грн, № 173129 від 13.12.2023 на суму 50 000 000,00 грн., у зв'язку із чим, сума надлишково сплачених коштів позивачем за первісним позовом склала 4 003 390,78 грн (118 643 390,78 - 114 640 000,00).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції, у зв'язку із розірванням договору у відповідача за первісним позовом припинився обов'язок постачати позивачу за первісним позовом природний газ у наступних розрахункових періодах, при цьому станом на дату розірвання договору у позивача існувала переплата у розмірі 4 003 390,78 грн (з урахуванням угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог), яка не може бути зарахована в оплату за газ у наступних розрахункових періодах, у зв'язку із чим, підстави для утримання відповідачем за первісним позовом зазначених грошових коштів відсутні та відповідач за первісним позовом зобов'язаний повернути позивачу за первісним позовом вказану суму на вимогу останнього згідно з положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Натомість, доказів сплати (повернення) грошових коштів у розмірі 4 003 390,78 грн відповідачем за первісним позовом не надано, у зв'язку із чим, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4 003 390,78 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем за первісним позовом нарахував до стягнення з відповідача за первісним позовом інфляційні втрати на суму у розмірі 1 366 728,62 грн та 3% річних на суму у розмірі 2 280 065,93 грн за період з 11.04.2023 по 19.02.2024.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює доводи скаржника про те, що позивачем не надано доказів, що інфляція відбувалася саме в першій, а не другій половині місяця, оскільки Об'єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць та вважає за доцільне роз'яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із тим, що з огляду на те, що у пункті 2 додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 сторони домовились, що відповідач за первісним позовом зобов'язується повернути на банківський рахунок позивача за первісним позовом суму надлишково сплачених коштів за природний газ упродовж 10 банківських днів з дня укладання цієї додаткової угоди, те, що додаткову угоду № 2 сторонами підписано 31.03.2023, строк повернення надлишково сплачених коштів товару є таким, що настав 14.04.2023, тобто нарахування інфляційних втрат та 3% річних має відбуватись з 15.04.2023.
Перевіривши розрахунок, доданий позивачем до позовної заяви, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що суми інфляційних втрат та 3% річних складають розміри 1 372 139,25 грн та 2 238 612,28 грн, відповідно, а саме:
1. інфляційні втрати: 126 224 902,58 грн (з 15.04.2023 до 29.06.2023); індекси інфляції - квітень 2023р. - 100,02%, травень 2023р. - 100,5%, червень 2022р. - 100,8%;
(126 224 902,58*1,015)-126 224 902,58= 1 893 378,54 грн;
3% річних: 126224902,58*3*76(кількість днів прострочення)/100/365=788 473,36 грн.
2. інфляційні втрати: 118 643 390,78 грн. (з 30.06.2023 до 27.09.2023); індекси інфляції - червень 2023р. - 99,4%, липень 2023р. - 98,6%, серпень 2023р. - 100,5% ;
(118 643 390,78*0,985)-118 643 390,78= -1 779 650,86 грн;
3% річних: 118 643 390,78*3*90/100/365=877 636,04 грн.
3. інфляційні втрати: 98 643 390,78 (з 28.09.2023 до 13.11.2023), індекс інфляції - жовтень 2023р. - 100,8%;
(98 643 390,78*1,008)-98 643 390,78= 789 147,13 грн;
3% річних: 98 643 390,78*3*47/100/365=381 060,77 грн.
4. інфляційні втрати: 82 643 390,78 (з 14.11.2023 до 30.11.2023); індекс інфляції - листопад 2023р. - 100,5%;
(82 643 390,78*1,005)-82 643 390,78=413 216,95 грн;
3% річних: 82 643 390,78*3*17/100/365= 115 474,33 грн.
5. інфляційні втрати: 54 003 390,78 (з 01.12.2023 до 12.12.2023); інфляційні втрати не нараховуються;
3% річних: 54 003 390,78*3*12/100/365= 53263,62 грн.
6. інфляційні втрати: 4 003 390,78 (з 13.12.2023 до 19.02.2024); індекси інфляції - грудень 2023р. - 100,7%, січень 2024р. - 100,4%, лютий 2024 - 100,3%);
(4 003 390,78*1,014)-4 003 390,78= 56 047,49 грн;
3% річних: 4 033 390,78*3*69/100/365=22 704,16 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує принцип заборони повороту до гіршого разом із іншим правилом - devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає суми інфляційних витрат та 3% річних у розмірах 1 366 728,62 грн та 2 238 567,33 грн, відповідно, такими, що підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, водночас, доводи скаржника про неправильність розрахунку є необґрунтованими.
Доводи скаржника про те, що розрахунок має здійснюватись на суму основної заборгованості в розмірі 4 003 390,78 грн за період з 13.12.2023 до 19.02.2024, спростовуються змістом п. 2 додаткової угоди № 2 від 31.03.2023, відповідно до якого, відповідач за первісним позовом зобов'язався упродовж 10 банківських днів з дня укладання цієї додаткової угоди повернути на банківський рахунок позивача за первісним позовом суму надлишково сплачених коштів за природний газ.
Відповідачем за первісним позовом заявлено клопотання про зменшення розміру матеріальних втрат, які є надмірно великими в порівнянні із сумою основної заборгованості та при відсутності завданих збитків позивачу, заявленого під час розгляду справи.
Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов'язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Штрафні санкції підлягають стягненню за самий факт невиконання відповідачем зобов'язань, незалежно від того, чи завдано у зв'язку з цим збитки.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у справі № 910/2554/24 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.
Відтак, правовідносини у справі № 902/417/18 та № 910/2554/24 не є подібними за встановленими фактичними обставинами.
Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, тому підстави для зменшення розміру 3% річних відсутні.
Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти мали бути отримані.
Ураховуючи наведене вище, а також правову природу інфляційних втрат, інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню за клопотанням боржника (на підставі статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України), оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.
Подібні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23.
Щодо зустрічного позову
Відповідачем за первісним позовом подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 до договору купівлі-продажу природного газу № 23/01/31 від 31.01.2023 щодо розірвання вказаного договору.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що позивач за зустрічним позовом не погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом про те, що укладений сторонами договір купівлі-продажу природного газу № 23/01/31 від 31.01.2023 є розірваним, згоди на укладення додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 про розірвання цього договору товариство не надавало, відповідні рішення загальних зборів з цього питання не приймались, а отже, спірна додаткова угода була вчинена з перевищенням повноважень керівника товариства.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто правомірність правочину презюмується. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ст. 241 ЦК України якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання. Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц (провадження № 14-153цс18).
Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17 роз'яснив, що схвалення може відбутися, як в формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Тому судом при розгляді справи має бути з'ясовано, чи було у подальшому схвалено оспорюваний договір особою, від імені якої його вчинено.
Як вбачається із матеріалів справи, схвалення позивачем за зустрічним позовом правочину відбулось шляхом перерахування на користь відповідача за зустрічним позовом надлишково сплачених коштів за природний газ у загальному розмірі 114 640 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 25 від 28.09.2023 на суму 20 000 000,00 грн, № 157653 від 14.11.2023 на суму 16 000 000,00 грн, № 166753 від 01.12.2023 на суму 28 640 000,00 грн, № 173129 від 13.12.2023 на суму 50 000 000,00 грн та прийняттям перерахованих коштів відповідачем за зустрічним позовом.
Зазначених обставин позивач за зустрічним позовом не спростував.
За таких обставин визнати недійсним спірний договір, який у подальшому був схвалений позивачем за зустрічним позовом, неможливо, незалежно від повноважень представників цієї юридичної особи.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що додаткова угода № 2 від 31.03.2023 до договору купівлі-продажу природного газу № 23/01/31 від 31.01.2023 містить підписи сторін: з боку позивача за зустрічним позовом (ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн») - директора ОСОБА_1 та з боку відповідача за зустрічним позовом (ТОВ "Юнайтед Енерджі") - директора Короткевича-Лещенко А., які є уповноваженими представниками учасників договору, та їх підписи скріплені печатками товариств.
При цьому позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних, допустимих та вірогідних доказів того, що попередній директор позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 діяв з перевищенням повноважень та вчинив правочин, який не відповідав фактичній внутрішній волі учасника цього правочину та інтересам товариства.
Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що відбулась зміна керівника товариства, який діяв недобросовісно та необачно при укладенні спірної додаткової угоди, колегія суддів апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки учасником (стороною) цієї угоди є юридична особа - ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн», яка володіє повним обсягом правоздатності та правосуб'єктності, а відтиск печатки цієї юридичної особи міститься на спірній угоді.
У той же час відповідно до пункту 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.98 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою до застосування всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки. За таких обставин ТОВ "Нью ЕнерджіЮкрейн», як суб'єкт господарювання, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема при укладенні додаткової угоди.
Отже, відтиск печатки підприємства, наявний на додатковій угоді є свідченням участі позивача за зустрічним позовом, як юридичної особи, в укладенні додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 до договору купівлі-продажу природного газу № 23/01/31 від 31.01.2023.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що доводи позивача за зустрічним позовом про наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором з простроченням, доводів позивача за первісним позовом не спростовано, з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом інфляційних витрат та 3% річних у розмірах 1 366 728,62 грн та 2 238 567,33 грн, відповідно та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/2554/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 910/2554/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 05.02.2024.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко