Житомирський апеляційний суд
Справа №283/803/24 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В.
Номер провадження №33/4805/167/25
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
05 лютого 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Трофімова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Трофімова Андрія Вячеславовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Малинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 17 березня 2024 року близько 09 год 44 хв ОСОБА_1 на 120 км автомобільної дороги «Київ-Ковель-Ягодин» керував автомобілем марки «ВАЗ 2115», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9А Правил дорожнього руху. Згідно з результатами перевірки стану сп'яніння за допомогою приладу «Drager» Alcotest-7510, тест № 462, рівень алкоголю в крові 1,19‰, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Трофімов А.В. подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є безпідставною, оскільки не зафіксовано водієм будь-якого порушення ПДР, а тому зупинка не відповідала вимогам ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», а подальший огляд є протиправним. Зазначає, що допущено грубе порушення порядку огляду на стан сп'яніння, зокрема, не повідомлено ОСОБА_1 про ознаки сп'яніння, останній не погоджувався з результатами та не відмовлявся від проведення огляду в закладі охорони здоров'я. Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Трофімова А.В., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (ПДР), є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 17.03.2024, у відповідності до якого, ОСОБА_1 17 березня 2024 року близько 09 год 44 хв ОСОБА_1 на 120 км автомобільної дороги «Київ-Ковель-Ягодин», 120 км керував автомобілем марки «ВАЗ 2115», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився за допомогою Alcotest Drager на місці зупинки автомобіля, проба позитивна, тест №462 - 1,19‰, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія відсторонено від керування відносно ст. 266 КУпАП (а.с. 4); роздруківкою Alkotest-7510 від 17.03.2024 № 462, результат якого 1,19 проміле (а.с. 5); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що огляд з використанням спеціального технічного засобу проведений у зв?язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Результат огляду 1,19 проміле. Про те, що ОСОБА_1 з результатом погоджувався свідчить його підпис в акті огляду (а.с. 6); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 6а); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1677672 від 17.03.2024 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 5а); відеозаписом обставин події (а.с. 8), на якому зафіксовано огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу Драгер на місці зупинки автомобіля зі згоди останнього. Жодних зауважень ОСОБА_1 не мав, щодо результатів огляду на місці не заперечував.
Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду та чек за результатами тестування спеціальним засобом «Драгер 7510» підписано ОСОБА_1 без зауважень на дії працівників поліції. В поясненнях зазначив «надам в суді».
Даних про те, що ОСОБА_1 наполягав на направленні його для проведення огляду у медичному закладі охорони здоров'я матеріали справи не містять.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є безпідставною, оскільки не зафіксовано водієм порушення ПДР, зупинка не відповідала вимога ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», а тому подальший огляд є протиправним, не приймаються до уваги, оскільки на наявному в матеріалах справи відеозаписі із службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вбачається, що поліцейськими зупинено транспортний засіб на підставі вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» за порушення Правил дорожнього руху, за що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, з чим останній також погодився та не заперечував цього факту на відеозаписі. Посилання апелянта на ту обставину, що така постанова є предметом оскарження в судовому порядку, апеляційним судом не приймаються, як такі, що не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Окрім того, з відеозапису убачається, у ОСОБА_1 було виявлено ознаки сп'яніння, зокрема, різкий запах алкоголю з ротової порожнини.
Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, тільки наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, а тому у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а іншими доказами або спеціальними прийомами (методами) підтверджувати ці ознаки не потрібно, а тому доводи в цій частині не знайшли свого підтвердження. При цьому, кваліфікуючою ознакою є саме факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, про що зазначено у протоколі від 17.03.2024, тому його фабула повністю відповідає змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи скарги відносно того, що поліціянтами допущено грубе порушення порядку огляду на стан сп'яніння, зокрема, не повідомлено про ознаки сп'яніння, не погоджувався з результатами та не відмовлявся від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, не заслуговують на увагу, оскільки поліціянт запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спецзасобу «Alcotest Drager», на що ОСОБА_1 беззаперечно та без примусу з боку працівників поліції пройшов огляд на стан сп'яніння на місці, який виявив у нього алкоголь у кількості 1,19 ‰. Працівник поліції запитав у ОСОБА_1 «з результатами згодні», останній ознайомився з результатами тестування спеціальним засобом «Drager Alcotest 7510», актом огляду, які він підписав та погодився з останніми, ніяких заперечень не виказував, то у працівників поліції не було підстав для направлення його до закладу охорони здоров'я, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження. Зауважень ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дії працівників поліції, пов'язаних з проведенням процедури огляду на стан сп'яніння, не виказував.
Апеляційний суд вважає, що огляд на стан сп'яніння проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, тому підстав вважати його недійсним немає.
Відсутність чи наявність направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я - не спростовує винності ОСОБА_1 , який погодився з результатом огляду на місці.
Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані обґрунтовані висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозаписам, як належним та допустимим доказам та які не мають ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи. Зазначені доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд надав їм правильну, повну та неупереджену оцінку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Трофімова Андрія Вячеславовича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Малинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь