Справа № 164/2863/24 Провадження №33/802/123/25 Головуючий у 1 інстанції:Ониско Р.В.
Доповідач: Клок О. М.
05 лютого 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Тарновської О.В., захисника Хомича Є.І., особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого - адвоката Приймаченка А.О. (в режимі відеоконференції), розглянувши апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на постанову судді Маневицького районного суду від 26 грудня 2024 року, якою закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,
Вказаною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №496725 від 02.11.2024, ОСОБА_1 22.09.2024 о 14:00 год на автомобільній дорозі (Р-14) Луцьк-Любешів, керуючи транспортним засобом марки «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху не стежив за дорожньою обстановкою, не переконався що це буде безпечно і не створить перешкод для інших учасників дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «RENAULT SCENIC», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Такі дії кваліфіковані поліцейським, як порушення п.п.2.3, 10.1, 12.1, 12.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.
У поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 вважає, що судом першої інстанції не були з'ясовані в повному обсязі обставини, що мають значення для справи, а судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що ним, як учасником дорожнього руху, було дотримано всіх вимог ПДР України при здійсненні повороту ліворуч. Натомість порушення ОСОБА_1 вказаних правил стало причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Вказує, що працівник поліції, проводячи перевірку обставин ДТП, не з'ясував картини події та не врахував показів учасників. Зважаючи на викладене, апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Зазначає, що копію постанови суду першої інстанції отримав 06.01.2025, тому просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не був присутній 26.12.2024 під час постановлення судового рішення по справі, а копію постанови отримав лише 06.01.2025, що підтверджується підписом на заяві про видачу копії рішення, скаргу подав 16.01.2025 в межах десятиденного строку, тому строк на апеляційне оскарження постанови йому необхідно поновити, так як він пропущений із поважних причин.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого Приймаченка А.О. які скаргу підтримали з підстав викладених у ній та просили скасувати постанову судді, пояснення особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та його захисника Хомича Є.І., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, суддя приходить до наступного висновку.
За змістом ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови No14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як вбачається з матеріалів справи, суддя першої інстанції при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення вказаних вимог Закону дотримався.
Висновок судді про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суддя дав належну оцінку.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №496725 від 02.11.2024 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.п.2.3, 10.1, 12.1, 12.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.
Пунктами 2.3, 10.1, 12.1, 12.3 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N? 1306 визначено обов'язки водіїв для забезпечення безпеки дорожнього руху та передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, а у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
За змістом ст.124 КУпАП, об?єктивна сторона цього правопорушення характеризується діями, спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Матеріалами справи підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди з участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та наявність механічних ушкоджень, що по суті ніким з учасників не оспорюється.
Із протоколу огляду місця події, доданого до схеми ДТП, вбачається, що автомобіль марки «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 , має механічні пошкодження правої передньої частини, автомобіль марки «RENAULT SCENIC», д.н.з. НОМЕР_2 , має пошкодження лівої частини.
Однак, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , він, під час здійснення маневру обгону, рухаючись з дозволеною швидкістю (близько 90 км/год), помітив як водій, що рухався попереду нього, без включеного покажчика почав здійснювати поворот на ліво, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вдався до екстреного гальмування, але зіткнення не вдалося уникнути. У свою чергу водій ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначає, що приблизно за сто метрів від повороту бачив у дзеркалі заднього виду як автомобіль позаду нього рухався з більшою швидкістю ніж він. Наблизившись до з'їзду з дороги ОСОБА_2 увімкнув лівий покажчик повороту і почав здійснювати маневр, під час якого в його автомобіль в'їхав автомобіль «OPEL VIVARO».
Твердження потерпілого ОСОБА_2 про завчасне увімкнення покажчика пороту, який згідно п.9.4 ПДР України повинен за межами населеного пункту вмикатися за 150-200 метрів до початку здійснення маневру, з огляду на гальмівний шлях автомобіля марки «OPEL VIVARO», під керуванням ОСОБА_1 , який становить 23,3 м. (а.с.11), не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, враховуючи характер механічних пошкоджень, отриманих транспортними засобами, те, що ОСОБА_1 рухався в межах дозволеної швидкості на вказаній в протоколі ділянці дороги та факт екстреного гальмування при виявленні небезпеки останнім за наявності гальмівного шляху довжиною 23,3 м. згідно протоколу огляду місця ДТП (а.с.8-9), суд робить висновок про достовірність та правдивість пояснень, наданих ОСОБА_1 .
Твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і не спростовують висновків суду першої інстанції, як такі, що не підтвердженні належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.251, 257 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що усі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до вказівок апелянта на порушення ОСОБА_1 ПДР України, шляхом заперечення наявності таких порушень у своїх діях, дослідження та оцінка яких виходить за межі судового розгляду в даній справі.
Водночас, посилання в апеляційній скарзі на те, що працівник поліції не з'ясував картини події та не врахував показів учасників, є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів, у справі наявні письмові пояснення обох учасників ДТП (а.с.14, 15).
Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Суд вважає, що встановлення безпосередньо в Конституції України формули презумпції невинуватості як об'єктивно-правового положення має найважливіший значення для захисту прав та законних інтересів громадян.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
А тому, доводи потерпілого ОСОБА_2 про те, що саме ОСОБА_1 є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, не заслуговують на увагу, оскільки причинно-наслідковий зв'язок з виникненням ДТП не доведений поза розумним сумнівом.
Таким чином, висновок суду про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП є вірним.
Також, під час апеляційного розгляду було встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП було складено і на ОСОБА_2 - водія автомобіля марки «RENAULT SCENIC», д.н.з. НОМЕР_2 .
У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Поновити потерпілому ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Маневицького районного суду від 26 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Маневицького районного суду від 26 грудня 2024 року, якою закрито провадження у справі стосовно ОСОБА_1 , на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Волинського апеляційного суду О.М. Клок