Справа № 161/17115/24 Провадження №33/802/106/25 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В.
Доповідач: Клок О. М.
05 лютого 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Тарновської О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника потерпілої - адвоката Кобилинського А.О., розглянувши апеляційну скаргу представника потерпілої - адвоката Кобилинського А.О. на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2024 року, якою закрито провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,
Вказаною постановою закрито провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП на підставі ч.2 ст.38 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 06.09.2024 о 16:25 год в м. Луцьк по вул. Боженка 31 Волинської області, керуючи транспортним засобом «Citroen c4 Picasso», д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважна під час руху, при виїзді із другорядної дороги на головну, не надала перевагу в русі автомобілю «Citroen c1», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався головною дорогою, внаслідок чого відбулось зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Такі дії кваліфіковані поліцейським, як порушення п.16.11 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.
У поданій апеляційній скарзі апелянт вважає судове рішення частково незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що потерпіла сторона погоджується з правовою позицією суду щодо закриття провадження у справі, але зауважує наступне. Матеріали адміністративної справи надійшли до суду 16.09.2024, а розгляд призначено лише на 07.11.2024, за результатами якого справу було безпідставно відправлено на доопрацювання у зв?язку із розбіжностями щодо дійсного прізвища потерпілої, яка цю обставину пояснила ще у засіданні. В подальшому матеріали повернуто до суду 27.11.2024, однак справу призначено на 23.12.2024, що й призвело до закриття провадження у зв?язку зі спливом строків. Крім того, в оскаржуваній постанові суд неправильно зазначає ОСОБА_3 як свідка, адже з матеріалів провадження чітко вбачається, що вона є іншим учасником ДТП, тобто потерпілою. Також апелянт звертає увагу, що попри закриття провадження у справі, суд був зобов?заний встановити вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки потерпілій було завдано матеріальну та моральну шкоду.
Посилаючись на викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову судді та постановити нову, якою визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на підставі ст.38 КУпАП закрити провадження у справі, у зв?язку із закінченням на момент розгляду строків накладення адміністративного стягнення.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представника потерпілої - адвоката Кобилинського А.О., який скаргу підтримав з підстав викладених у ній, думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та своєї винуватості, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Аналіз п.п. 7 та 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N? 11 від 17.10.2014 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказує, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки та не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків, а суди не повинні ігнорувати факти недотримання встановлених КУпАП вимог, що призвели до порушення строків накладення адміністративного стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення, разом з усіма доданими документами, надійшов до місцевого суду 16.09.2024, а розгляд матеріалів призначено лише на 07.11.2024. В подальшому, після повернення матеріалів із доопрацювання 27.11.2024, судове засідання було призначено на 23.12.2024. Тобто при призначенні справи до розгляду, в порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, судом першої інстанції було не дотримано вимог ст.277 КУпАП.
За змістом ст.ст.245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови No14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №181630 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.16.11 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.
Відповідно до п.16.11 ПДР України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
За змістом ст.124 КУпАП об?єктивна сторона цього правопорушення, характеризується діями спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП визнала повністю.
Окрім того, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного проступку, стверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом серії ЕПР1 №181630 від 25.11.2024; схемою місця ДТП від 25.11.2024; рапортом, складеним командиром взводу №2 роти №3 батальйону УПП у Волинській області старшим лейтенантом поліції Огорілком В.З. від 25.11.2024; поясненнями ОСОБА_1 від 06.09.2024; поясненнями ОСОБА_3 від 06.09.2024; фото-таблицею місця ДТП від 06.09.2024.
Таким чином, у суду апеляційної інстанції за достатньої кількості доказів у своїй сукупності, не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Водночас, на підтвердження доводів скарги, апеляційний суд зауважує, що при вирішенні питання чи потрібно встановлювати вину та фактичні обставини вчиненого правопорушення при закритті провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП слід застосовувати системний аналіз положень КУпАП, зокрема зміст і мету відповідних норм.
У свою чергу при постановленні рішення, судом першої інстанції не було дотримано вимог ст.280 КУпАП, якою встановлено обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні.
При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП вказаний Кодекс не містить.
Більше того, зі змісту ч.1 ст.38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.
Тобто закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП, можливе лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
Проте, закриваючи справу у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення і не встановлюючи фактичні обставини, зокрема вину особи та інші обставини, передбачені ст.280 КУпАП, суд фактично відмовляється від виконання своєї основної функції - здійснення правосуддя.
Також апеляційний суд наголошує, що не встановлення вини особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, рівно як і не встановлення відсутності вини, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим подальший розгляд цивільно-правового спору, пов'язаного з провадженням у справі про адміністративне правопорушення.
З приводу необхідності встановлення вини особи при закритті справи на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, існує практика Верховного Суду України, коли він ще мав повноваження переглядати справи про адміністративні правопорушення, до прикладу постанови Голови Верховного Суду України від 17 червня 2004 року та від 19 квітня 2005 року.
Головою Верховного Суду України у постанові від 22 серпня 2005 року наголошено, що закриття провадження у справі на підставі ст.38 КУпАП допустиме лише у випадку доведеності вини особи у вчиненні правопорушення за умови забезпечення при розгляді справи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, з дотриманням процесуальної форми її розгляду, визначеної законом.
Тож, апеляційний суд погоджується з доводами представника потерпілої сторони про обов?язок суду при закритті провадження у зв?язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення зазначити в оскаржуваній постанові встановлену вину особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, за її доведеності.
Що стосується зазначення в постанові судді районного суду ОСОБА_3 як свідка, а не потерпілої, то дане твердження апелянта не заслуговує на увагу, оскільки не має суттєвого значення для справи.
Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова судді на підставі п.3 ч.8 ст.294 КУпАП підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Водночас, відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
За ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 вбачається, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, було вчинене 06.09.2024. Оскільки за наслідками апеляційного розгляду оскаржувана постанова судді скасовується з прийняттям нової відповідно до п.3 ч.8 ст.294 КУпАП, а також враховуючи ту обставину, що на час розгляду справи Волинським апеляційним судом - 05.02.2025 закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.2 ст.38 КУпАП, то провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП. У зв'язку з цим та усім наведеним вище, апеляційну скаргу слід задовольнити в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу представника потерпілої - адвоката Кобилинського А.О. на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_1 ,- задовольнити.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та постановити нову.
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Провадження в даній справі закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП, - у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Волинського апеляційного суду О.М. Клок