Справа №705/4524/24
2/705/720/25
05 лютого 2025 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Піньковського Романа Володимировича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей та на утримання дружини до досягненням дитиною трьох років,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей та на утримання дружини до досягненням дитиною трьох років.
В обґрунтування позовних вимоги зазначила, що 15 травня 2022 року сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спільне життя між ними не склалось. З 01.07.2024 року вони не проживають як сім'я та не ведуть спільного господарства. Причинами розпаду сім'ї є несумісність характерів, різні погляди на життя, втрата інтересів відповідача до сім'ї і дітей та подружня невірність відповідача. Вважає, що подальше сумісне життя і збереження сім'ї є неможливим та суперечило інтересам позивача.
Також зазначила, що малолітні діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні. Відповідач працює військовослужбовцем в ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , отримує заробітну плату, на утримання дітей періодично і нерегулярно надсилає незначні кошти, яких недостатньо для утримання дітей. Фінансовий тягар щодо утримання їхніх спільних дітей покладений на неї, а розмір коштів, які вона отримує на малолітню дитину від держави, є недостатній для належного фізичного, духовного, морального розвитку та матеріального забезпечення дитини.
Вона в даний час не працює оскільки займається доглядом за молодшою дитиною, а тому перебуває в скрутному матеріальному становищі потребує матеріальної допомоги від відповідача, який є працездатним і має змогу надавати таку допомогу.
Враховуючи викладене, вона вимушена звернутися до суду з цим позовом та просить суд:
-розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 травня 2022 року у виконавчому комітеті Ладижинської сільської ради Уманського району, Черкаської області, актовий запис №2. Після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_5 »;
-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини заробітку (доходів), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня подання позовної заяви до суду і до повноліття дитини;
-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини заробітку (доходів), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня подання позовної заяви до суду і до повноліття дитини;
-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дружини, яка зайнята доглядом за дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи від дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною трьох років - ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
Також просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати, а саме: судовий збір 1211 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 3500 гривень.
Ухвалою судді від 09.09.2024 після надходження до суду інформації про зареєстроване місце проживання відповідача відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також роз'яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред'явити зустрічний позов до позивача у визначений строк з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також суддею визначено строки для подання позивачем відповіді на відзив та подання відповідачем заперечень.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме проти позовної вимоги про розірвання шлюбу та сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від заробітку не заперечує, а що стосується стягнення аліментів на старшого сина та дружину, вказує наступне.
Відповідач заперечує, що він перестав цікавитися справами сім'ї, загальним та фізичними розвитком дітей, їх матеріальним забезпеченням та забезпеченням позивачки. Відповідач є чинним військовослужбовцем і наразі проходить військову службу поза місцем проживання, тому в даний час не має змоги взяти особисту безпосередню участь у сімейних справах, проте справами сім'ї і дітей цікавитися не переставав. Відповідач не тільки цікавиться матеріальним утриманням дітей і дружини, а на даний час і сини, і дружина знаходяться на повному матеріальному утриманні відповідача.
Відповідач заперечує, що малолітні діти проживають разом з позивачкою і перебувають на її утриманні, а він нібито періодично і нерегулярно надсилає незначні кошти, яких недостатньо для утримання дітей, добровільно матеріальну допомогу не надає і тому подібне. Насправді ж старший син сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьками відповідача, що підтверджується наданою позивачем довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 і відвідує у с.Рижавка дитячий садок, заняття з логопедом і заняття з підготовки до школи. Факт проживання старшого сина з позивачкою відповідач не визнає, а самою позивачкою він не доведений. Діти не можуть перебувати на утриманні позивачки, оскільки, як вона сама зазначає, вона в даний час не працює, відповідно, не має доходу і не може утримувати ні дітей, не себе.
Стверджує, що і позивачка, і діти утримуються добровільно відповідачем, який регулярно переказує позивачці кошти у розмірі, достатньому для утримання всіх трьох вищевказаних членів його сім'ї. Вказане підтверджується платіжними дорученнями про регулярне, двічі на місяць, перерахування позивачці коштів на утримання у розмірі достатньому для утримання дітей і позивачки.
Наголошує, що старший син сторін ОСОБА_7 проживає у АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою. За згодою сторін ОСОБА_7 проживає з дідусем і бабусею та не проживає з позивачкою. Сама позивачка стверджує, що проживає в АДРЕСА_2 , отже вважає, що факт проживання ОСОБА_8 з позивачкою не доведений, а тому вона не має права на звернення до суду із позовними вимогами щодо стягнення аліментів на його утримання, а тому у задоволенні позову в цій частині позивачу має бути відмовлено. Кошти на утримання старшого сина відповідач буде переказувати своїм батькам, з якими проживає дитина.
Відповідач не заперечує проти сплати аліментів на утримання молодшого сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та надання утримання дружині на період її догляду за молодшим сином до досягнення ним трьох років. Проте вважає позивачкою жодним чином не обґрунтований розмір її позовних вимог в цій частині. Відповідач згоден сплачувати аліменти дружині до досягнення молодшим сином 3-х років у розмірі не більше 1/8 частини від заробітку. Вважає цю суму достатньою і справедливою у даному випадку.
Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши надані письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено про те, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 15 травня 2020 року в виконавчому комітеті Ладижинської сільської ради, актовий запис №2. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є батьком - ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є: батьком - ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 ,
Відповідно до витягу з реєстру Ладижинської територіальної громади №2023/001408725 від 15.02.2023 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з реєстру Ладижинської територіальної громади №2023/001408948 від 15.02.2023 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з реєстру Ладижинської територіальної громади №2024/009204054 від 02.08.2024 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом також встановлено, що сторони у справі не проживають однією сім'єю та не підтримують шлюбних відносин. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки остання не бажає зберегти шлюб та на примирення не згодна, на розірванні шлюбу наполягає.
Згідно ч. 3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
Відповідно до положень ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Статтею 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 Постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Суд виходить з того, що вжиття заходів щодо збереження сім'ї за встановлених обставин не може дати позитивного результату, оскільки подальше спільне життя подружжя неможливе та є таким, що суперечило б інтересам сторін. Враховуючи обставини, які склалися між сторонами у вказаному випадку, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є обґрунтованими, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі сторін і після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін у справі, тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивачка просить після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на дітей, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов'язок є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Згідно ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
У разі винесення судом рішення про стягнення аліментів, згідно з частиною 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
За приписами ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Судом встановлено, що сторони проживають окремо та не ведуть спільного господарства. Спільні діти сторін проживають разом з позивачем, що підтверджено відповідними документами про місце проживання особи, а саме, витягами із реєстру територіальної громади, яка фактично несе витрати на утримання дітей. Враховуючи те, що позивач несе витрати як на своє утримання, так і на утримання дітей, суд вважає, що відповідач також повинен нести періодичні витрати на утримання спільних дітей для забезпечення належного розвитку та умов їх проживання.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Позивач просила суд визначити розмір аліментів на утримання дітей по 1/6 частині усіх видів заробітку (доходу) відповідача на кожну дитину щомісячно.
Разом із цим, позивачем не зазначено законодавчо визначених підстав для такого стягнення аліментів, адже приписами ч. ч. 2 та 3 ст. 183 СК України прямо передбачено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
За таких обставин, при визначені розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує те, що відповідач є працездатною особою та ним не було надано доказів, які б свідчили про неможливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, тому, виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дітей та можливостей відповідача, враховуючи вимоги ст. 182 СК України, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визначити до сплати відповідачем на користь позивача аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення найстаршою дитиною повноліття повноліття. Даний розмір аліментів суд вважає достатнім та таким, що відповідатиме інтересам дітей.
В частині позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст. ст. 75, 84 СК України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).
Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно приписів ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, під час розгляду справи ним не надано доказів неможливості надавати таку допомогу дружині, навпаки встановлено, що відповідач є працездатною особою та отримує доходи та не має інших аліментних зобов'язань та утриманців, а тому суд вважає, що відповідач в змозі сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача щодо можливості стягнення з відповідача аліментів лише на меншого сина в розмірі 1/6 частини його заробітку через недоведеність позивачкою проживання обох спільних дітей разом з нею, оскільки дана обставина підтверджена відповідними витягами з реєстру Ладижинської територіальної громади, а будь-яких доказів протилежного відповідачем не надано та не спростовано дану обставину. Будь-яких доказів на обґрунтування такого розміру аліментів, як 1/8 частина заробітку відповідача, останнім також не надано та не доведено його неспроможності сплачувати передбачені нормами СК України аліменти на утримання дружини.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини, керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище одержувача аліментів.
Також суд враховує положення ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», згідно яких прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на період 2024-2025 роки встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.
Отже, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дружини в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника щомісячно, але не менше ніж прожитковий мінімум, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною трьох років. Даний розмір стягуваних аліментів, на думку суду, не є непомірним для відповідача та буде достатнім для належного утримання дружини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з двома позовними вимогами про стягнення аліментів, тому у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір за дві позовні вимоги в розмірі 2422 гривні 40 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь держави, а судовий збір за позовну вимогу щодо розірвання шлюбу у розмірі 1211 гривні 20 копійок, сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що представництво інтересів позивача у вказаній справі адвокат Веклич П.П. здійснювала згідно ордеру серії ВК №1118553 від 05.08.2024.
Згідно договору про надання правової допомоги від 01.08.2024, укладеному між ОСОБА_10 та Чолинець Вікторією Русланівною, адвокат отримує гонорар за надання правової допомоги та представлення інтересів клієнта у суді першої інстанції.
Відповідно до додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 01.08.2024 гонорар адвоката у вказаній справі складається з: усної консультації без вивчення документів - 300 грн; вивчення документів по справі - 200 грн; складання позовної заяви - 1500 грн; участь адвоката в суді першої інстанції - 2000 грн; складання апеляції - 2500 грн; участь адвоката в апеляційному суду - 3000 грн.
На підтвердження проведення розрахунку між адвокатом Веклич П.П. та клієнтом ОСОБА_1 позивачем надана платіжна інструкція АТ КБ «Приватбанк» від 03.08.2024 про сплату 1507 гривень 54 копійки та платіжна інструкція АТ КБ «Приватбанк» від 20.07.2024 про сплату 1010 гривень 05 копійок.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів, вказана справа розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судові засідання за участю представника позивача не проводилися. Справа не є складною, не потребує надання адвокатом великого обсягу послуг та виконання робіт. Тобто, об'єктивно об'єм виконаних робіт адвокатом і затрачений ним час не відповідають заявленим до стягнення витратам на правову допомогу.
Враховуючи співмірність зазначеного представником позивача розміру його послуг зі складністю справи та виконаним обсягом робіт, ціною позову та значенням справи для позивача, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає фактично підтверджена частина понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., оскільки в іншій частині надання правової допомоги не доведено позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 24, 84, 105, 110, 112, 180-183, 184, 191 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 263-265, 274, 279, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 15 травня 2022 року у виконавчому комітеті Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, актовий запис №2.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (рнокпп НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (рнокпп НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.08.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (рнокпп НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (рнокпп НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання дружини, з якою проживає дитина, в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника щомісячно, починаючи з 05.08.2024 і до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_6 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_5 ) на користь держави судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Копію рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Р. В. Піньковський