Справа №705/2232/19
1-кп/705/148/25
06 лютого 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань, кримінальне провадження по обвинуваченню: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 13.09.2012 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ст. 185 ч. 1 КК України до штрафу в сумі 850 гривень; 2) 14.03.2014 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4-х років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням на 2 роки; 3) 24.11.2014 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано частину не відбутого покарання терміном шість місяців за вироком від 14.03.2014 року та остаточно визначено відбування покарання терміном чотири роки шість місяців. Звільнений 14.08.2017 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково з невідбутим терміном один рік п'ять місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, в с т а н о в и в:
В провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 19.03.2019 року в нічну пору доби, в невстановлений слідством час, прогулюючись по вулиці Комарова в м. Умань, а саме біля будинку №23, біля сміттєвих баків, помітив металевий каналізаційний люк, який був накритий дерев'яним щитом, після чого, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, повторно, викрав металевий каналізаційний люк, який в подальшому перемістив до лісопосадки між будинками №13 та 13а по вулиці Комарова, де молотком розбив вище вказаний каналізаційний люк на частини, та помістив до мішка, чим завдав КП «Уманьводоканал», відповідно до довідки про балансову вартість, матеріального збитку на загальну суму 423 грн..
В результаті умисних, злочинних протиправних дій ОСОБА_4 - КП «Уманьводоканал» спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 423 грн..
Таким чином, за вказаних обставин ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у таємному викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України на підставі п.4-1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за вчинене ним діяння.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, прокурор посилається на Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким викладено ст. 51 КУпАП в новій редакції, ч.1 та 2 якої визначає момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 та 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, станом на момент скоєння кримінального правопорушення.
У зв'язку з викладеним, прокурор просив закрити кримінальне провадження, оскільки матеріальні збитки, вчиненим діянням, не перевищують 2 неоподатковуваних мінімумів, а тому підпадають декриміналізації.
Обвинувачений підтримав позицію прокурора. Інших клопотань не мав.
Потерпілий до суду не з'явився, цивільний позов не поданий.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з декриміналізацією, підлягає до задоволення у зв'язку з набуттям чинності Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Так, відповідно до обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке вчинене ним 19 березня 2019 року.
Сума 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на 01.01.2019 року становить 1921 грн.
Тобто, діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_4 відповідно до Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ, перестало бути кримінально караним і підлягає декриміналізації із звільненням ОСОБА_4 від кримінального покарання.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом, як правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діянь визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Аналогічні вимоги обов'язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння, містяться у статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) яка є частиною національного законодавства України та в практиці Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд).
Так, у рішенні у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) Європейський суд поклав в основу правової позиції щодо тлумачення частини першої статті 7 Конвенції те, що в європейському та міжнародному масштабі склався консенсус стосовно обов'язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння.
На підтвердження вказаного висновку Європейський суд посилався на частину 1 статті 49 Хартії основних прав Європейського Союзу 2000 року (далі - Хартія), яка містить імперативну вимогу щодо зворотної дії в часі закону, який передбачає більш м'яке покарання, а також - на тлумачення цього положення Судом Європейського Союзу в рішенні у справі Silvio Berluskoni and Others (2005), де зазначено, що в цій справі до заявників не був застосований не просто закон, який пом'якшує покарання, а закон, що насправді скасовував караність діяння. Таким чином, Європейський суд визначив, що попри свій буквальний зміст частина перша статті 49 Хартії передбачає й обов'язковість зворотного застосування закону, який скасовує злочинність діяння. Висновок Європейського суду у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) про те, що частина перша статті 7 Конвенції включає також і позитивну гарантію ретроактивного застосування до особи закону, що скасовує злочинність діяння, зобов'язує застосовувати практику Європейського суду, якою забезпечується дотримання принципу верховенства права і законності, згідно зі статтями 8, 9 КПК України.
Закриття кримінальної справи у суді першої інстанції з підстави, визначеної у пункті 4-1 частини 1 статті 284 КПК, у зв'язку із декриміналізацією діяння, суд не повинен доводити розгляд справи до кінця з постановленням виправдувального вироку у разі незгоди з клопотанням прокурора про закриття кримінального провадження, а виносить постанову про закриття такого кримінального провадження з підстав набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Відповідно до п.4-1, ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе закрити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з декриміналізацією.
Долю речових доказів потрібно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись п. 4-1 ч. 1 ст. 284, ст.ст. 371, 372 КПК України, суд -
Кримінальне провадження №12019250250000368 від 21.03.2019 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з декриміналізацією відповідно до Закону України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Речові докази - розбитий на частини каналізаційний люк, передано на зберігання потерпілому, залишити за належністю КП «Уманьводоканал».
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_5