01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.
05 лютого 2025 року Справа № 620/10741/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до командира військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до командира військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_2 , яке полягає у відхиленні рапорту про звільнення з військової служби;
- зобов'язати звільнити з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що Відповідач порушив вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та права Позивача, як військовослужбовця, оскільки він є піклувальником матері, що підтверджено відповідним висновком органу опіки, в той час як сестра сама є хворою, перенесла оперативне втручання та за висновком ЛКК не може здійснювати догляд за іншою особою.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновок ЛКК щодо ОСОБА_2 не містить інформації щодо її потреби в отриманні постійного догляду, а отже не є допустимим доказом, що встановлює факт відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
З урахуванням викладеного вище суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання за Позивачем права на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації у зв'язку зі здійсненням постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги - задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог своєї скарги Апелянт зазначає, що згідно висновку органу опіки, він є піклувальником матері, яка потребує постійного догляду.
Також ОСОБА_1 стверджує, що згідно з висновком ЛКК, його рідна сестра - ОСОБА_2 , перенесла оперативне втручання та не може здійснювати догляд за іншою особою. Крім того, Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 не є особою, яка відноситься до членів сім'ї його матері, оскільки проживає окремо, спільне господарство не веде, взаємні права та обов'язки відсутні.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
5. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду - залишити без змін, наполягаючи на законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції.
У відзиві Відповідчач зокрема стверджує, що аргументи Позивача стосовно того, що він є єдиним членом сім'ї, а рідна сестра не має відповідного ступеню споріднення - є необґрунтовані та недоведені. Крім того, відсутні докази того, що ОСОБА_3 потребує саме постійного догляду, як того вимагає Закон.
6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
7. Обставини справи, встановлені судом.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та 20.07.2024 звернувся до командира частини з рапортом про звільнення за сімейними обставинами, до якого додав копії документів, що підтверджують такі обставини /т.1 а.с. 15-17/.
Командир військової частини НОМЕР_1 розглянувши рапорт Позивача, листом від 24.07.2024 №2991 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для погодження рапорту, оскільки особа, яка потребує постійного догляду - мати позивача, яка є особою з інвалідністю І групи, має доньку ОСОБА_2 , тобто особа першого ступеню споріднення й за наданими документами не потребує сама в постійному сторонньому догляді /т.1 а.с. 18-19/.
Так, судом встановлено, що мати військовослужбовця ОСОБА_1 ,- ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю І групи та потребує в постійному сторонньому догляді, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ №067304 /т.1 а.с. 7/.
Рішенням Виконавчого комітету Усть-Путильської сільської ради від 02.07.2024 №54/8 затверджено висновок органу опіки та піклування про призначення піклувальника (помічника) фізичній дієздатній особі ОСОБА_4 - її сина, ОСОБА_1 /т.1 а.с. 12, 14/.
Відповідно до висновку ЛКК №540 від 25.07.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за станом здоров'я хворій протипоказана важка праця, підняття вантажу, а тому не може здійснювати догляд за іншою особою /т.1 а.с. 21/.
Відповідно до акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) №349 від 20.06.2024 ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за ОСОБА_4 , яка є його мати; інших членів сім'ї першого ступеню споріднення немає родичів, які проживають. Дочка ОСОБА_2 проживає окремо, не може здійснювати догляд за матір'ю, оскільки сама хворіє, на даний час після операції, не може підіймати важке, а також має неприязні стосунки з матір'ю /т.1 а.с. 22-23/.
Згідно свідоцтва про смерть, батько Позивача, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 /т.1 а.с. 25/.
8. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (далі Указ №64/2022), затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 (далі Указ №69/2022) оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII).
Частинами 1, 2, 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Водночас підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.
Так, згідно з п. «г» ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
9. Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє колегії суддів стверджувати, що законодавцем чітко визначені підстави звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану.
10. При цьому, звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи можливе лише у випадку, якщо у такої особи відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
11. Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 є матір'ю Апелянта, яка також є особою з інвалідністю І групи безстроково та потребує постійного стороннього догляду. Разом з тим, у ОСОБА_4 також має доньку - ОСОБА_3 , яка є членом її сім'ї першого ступеню споріднення.
12. Згідно з висновком ЛКК від 25.07.2024 №540 ОСОБА_2 не може здійснювати догляд за іншою особою, оскільки їй протипоказана важка фізична праця. Разом з тим, висновок про те, що вона сама потребує постійного догляду - відсутній.
13. Твердження Апелянта про те, що ОСОБА_2 не є членом сім'ї ОСОБА_4 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки сімейні відносини між батьком/матір'ю та сином/дочкою після досягнення дитиною повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв'язок як батьків та дитини. Це, відповідно, означає й існування між ними взаємних особистих немайнових та майнових прав і обов'язків, які є чинними впродовж усього життя, а окремі з них - навіть після смерті одного з них.
14. Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
15. Таке нормативне регулювання сімейних відносин між батьками та повнолітніми сином / дочкою є втіленням моральних засад суспільства, за яких батько та мати, які належно виконували свої обов'язки щодо власної дитини протягом тривалого часу (від народження і до досягнення дитиною повноліття, а в певних випадках - навіть після досягнення повноліття), мають право на утримання від повнолітніх сина / дочки, а також на спадкування за законом.
16. Отже, та обставина, що ОСОБА_2 не проживає однією сім'єю з ОСОБА_4 правильність висновків суду першої інстанції не спростовує.
17. Підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстації про відсутність підстав для звільнення Позивача з військової служби за призовом під час мобілізації у зв'язку із здійсненням постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи.
18. Аналізуючи всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
19. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
20. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 05 лютого 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев