04 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/5989/24
Суддя І інстанції - Калашник Ю.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2021 №0860706-2405-0830, від 06.12.2021 №0860705-2405-0830, від 22.05.2024 №0311048-2409-0830-UA23060070000082704, від 22.05.2024 №0311049-2409-0830-UA23060070000082704.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є власником об'єктів житлової нерухомості, загальна площа яких становить 102,71 кв.м., а саме: двох квартир площею 50,97 кв.м. та 51,74 кв.м. Контролюючий орган спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначив позивачу податкові зобов'язання за вказаними об'єктами нерухомості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 та 2023 роки, без урахування рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» щодо пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м. Таким чином, податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано податок на нерухоме майно, є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року позов було задоволено.
Не погордившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує що суд першої інстанції не врахував того факту, що податковим законодавством не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме:
на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,97 кв.м. (договір куплі-продажу від 31.07.2012 №3744);
на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,74 кв.м. (договір куплі-продажу від 02.09.2014 №1455).
Так, ГУ ДПС у Запорізький області сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено належну до сплати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даними об'єктами нерухомості, за 2020 рік, а саме:
податкове повідомлення-рішення від 06.12.2021 №0860706-2405-0830 на суму 1001,04 грн. щодо нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа 50,97 кв.м.;
податкове повідомлення-рішення від 06.12.2021 №0860705-2405-0830 на суму 1016,16 грн. щодо нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 51,74 кв.м.
В подальшому, ГУ ДПС у Запорізький області сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено належну до сплати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даними об'єктами нерухомості, за 2023 рік, а саме:
податкове повідомлення-рішення від 22.05.2024 №0311048-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 1420,06 грн. щодо нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа 50,97 кв.м.;
податкове повідомлення-рішення від 22.05.2024 №0311049-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 1441,51 грн. щодо нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 51,74 кв.м.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості, то податок на різні типи об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 120 кв.м, згідно з Положенням про податок на майно, затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими задами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
У відповідності до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
За змістом підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
-квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
-будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
-різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).
Ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), за 1 кв. метр бази оподаткування.
Враховуючи, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об'єктів житлової нерухомості, то податок на квартиру/квартири, знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 120 кв.м, згідно з Положенням про податок на майно, затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у власності позивача перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,97 кв.м. та квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,74 кв.м., (загальна площа квартир становить 102,71 кв.м (50,97 + 51,74), що не перевищує загальну площу 120 кв.м, ставка податку для таких об'єктів житлової нерухомості у 2020 та 2023 роках дорівнює нулю, а тому підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо таких об'єктів нерухомості у 2020 та 2023 роках відсутні.
Колегія суддів також вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги з приводу не врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладених у постанові від 06.10.2020 у справі №814/2366/15, оскільки спірні правовідносини у зазначеній справі виникли з приводу неправильного обчислення орендної плати за землю (відповідно до договору оренди та редакції ПК, що діяла на момент його укладення), мінімальний розмір якої встановлений ПК України, тоді як спір у цій справі виник з іншого податку - податку на нерухоме майно, для якого у ПК України встановлені інші правила оподаткування, порядок встановлення ставок податку та, зокрема, максимальна ставка податку, і з інших підстав - неврахування податковим органом положень чинного нормативного акту компетентного органу місцевого самоврядування.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 04 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва