вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 359/4498/23 Головуючий у суді першої інстанції - Борець Є.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/397/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
05 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду м. Києва Київської області від 03 листопада 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У травні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 16 грудня 2014 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №б/н, згідно якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позивач вказував, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Відповідач неодноразово знімав кредитні грошові кошти та розраховувався ними.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує грошові зобов'язання за кредитним договором, у нього виник борг по поверненню кредиту в розмірі 49 947 гривень 98 копійок та борг по сплаті процентів за користування ним в розмірі 7348 гривень 44 копійки. Загальний розмір боргу за кредитним договором становить 57 296 гривень 42 копійки.
Відповідач ухиляється від повернення вказаного боргу.
На підставі викладеного АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути із ОСОБА_1 вказану заборгованість на свою користь.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду м. Києва Київської області від 03 листопада 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ«ПриватБанк» борг за кредитним договором в розмірі 57296 гривень 42 копійок та витрати на оплату судового збору в розмірі 2684 гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Бориспільського міськрайонного суду м. Києва Київської області від 03 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що вимога при стягнення заборгованості за нарахованими відсотками є безпідставною, оскільки у підписаній відповідачем анкеті-заяві такий обов'язок позичальника не передбачений, розмір відсотків не визначений, а витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки не містить підпису відповідача.
Вказує, що грошові кошти, які відповідач вносив на погашення заборгованості за тілом кредиту, банк безпідставно зараховував на погашення відсотків за наданим кредитом, які, на думку відповідача, узагалі не мали бути нараховані.
До Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача АТ КБ «ПриватБанк». У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору, що було підтверджено позивачем наданням суду належних та допустимих доказів.
Вказує, що, посилання апелянта на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 є безпідставним, оскільки фактичні обставини даної цивільної справи є іншими, а саме: відповідач не заперечує, що отримав кредитні картки та користувався кредитними коштами; відповідач підписав не тільки анкету заяву, а й паспорт споживчого кредиту, в якому визначені усі істотні умови укладеного між сторонами договору; жодна банківська операція по рахунку відповідача не оскаржувалась ним ні до банку, ні у судовому порядку.
Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України (в редакції, чинній на день подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 57 296,42 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Встановлено, що 16 грудня 2014 року АТ КБ «Приватбанк» уклав з відповідачем кредитний договір, за яким позивач зобов'язався відкрити ОСОБА_1 кредитний рахунок та видавати йому кредитні картки, а відповідач зобов'язався щомісячно повертати АТ КБ «Приватбанк» зняті або витрачені грошові кошти, а також сплачувати проценти за користування кредитом. Ці обставини підтверджуються копією анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 16 грудня 2014 року (а.с.15), а також паспортом споживчого кредиту, в якому міститься підпис відповідача (а.с.16-19).
Так, у виконання кредитного договору починаючи з грудня 2014 року позивач неодноразово видавав ОСОБА_1 кредитні картки та змінював розміри кредитного ліміту, що підтверджується відповідними довідками керівника напрямку операційного обслуговування АТ КБ «Приватбанк» (а.с.13, 14).
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 ЦК України)
Як убачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором № б/н від 16 грудня 2014 року та виписки про рух коштів на рахунку за договором, відповідач систематично здійснював зняття коштів з карткового рахунку, оплачував товари та послуги, проводив та отримував грошові перекази, що свідчить про користування встановленим кредитним лімітом, при цьому погашення кредитної заборгованості відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, у зв'язку з чим, як убачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 49 947 гривень 98 копійок та борг по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 7348 гривень 44 копійки.
Відповідач факт існування зазначеної заборгованості та її розмір не спростував, власного розрахунку, а також доказів повного чи часткового погашення заборгованості суду не надав.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обгрунтованим, з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути борг за кредитним договором в загальному розмірі 57 296 гривень 42 копійок.
Враховуючи, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н від 16 грудня 2014 року, умови якого АТ КБ «ПриватБанк» були виконані шляхом надання відповідачу кредитних коштів, а він взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконував, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги щодо незастосуваня судом першої інстанції практики Верховного Суду по даній категорії справ, зокрема, правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки вказана правова позиція висловлена щодо відмінних за своєю природою відносин.
Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 16 грудня 2014 року, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах, Паспорті споживчого кредиту, підписаному позичальником. Тобто, між Банком та Позичальником укладено договір у письмовій формі, що складається із декількох частин, укладення якого в такій формі чинному законодавству не суперечить.
Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору, факт його виконання сторонами та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті кредиту, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, є вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами, обов'язковість сплати яких позичальником передбачена положеннями договору та нормами цивільного законодавства.
Колегія суддів звертає увагу, що у межах даної цивільної справи, відповідач ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, не лише отримав кредитні кошти, а і систематично користувався наданим банком кредитом, періодично вносячи кошти на його погашення, в тому числі, і на погашення відсотків за користування кредитними коштами, тим самим висловлюючи свою згоду із запропонованими банком умовами щодо нарахування та сплати таких відсотків.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду м. Києва Київської області від 03 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: С.М. Верланов
Т.О. Невідома