Справа №752/23475/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/506/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
29 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024113330000066 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення 30.10.2024 обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , повний перелік згідно резолютивної частини ухвали.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою в частині арешту свого майна, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу (уточнену), в якій просить її скасувати в цій частині та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на її особисті грошові кошти у сумі 60 250 доларів США, що вилучені під час обшуку квартири, в якій вона проживає разом з матір'ю ОСОБА_10 .
Прокурор у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності прокурора, який без поважних причин не прибув у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , власника майна ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що власник майна ОСОБА_7 оскаржує ухвалу слідчого судді лише в частині накладення арешту на грошові кошти, вилучені під час обшуку, у сумі 60 250 доларів США, а відтак колегія суддів переглядає ухвалу лише в цій частині.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42024113330000066 від 15.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
Слідством встановлено, що 30.10.2024, близько 16 год. 40 хв., ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , діючи умисно як пособники, за попередньою змовою групою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, в одержанні неправомірної вигоди для службових осіб центральної медико-соціальної експертної комісії №1 Київського міського центру медико-соціальної експертизи, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Урлівська, 4, усвідомлюючи небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, у відповідності до раніше висловленої вимоги одержала від ОСОБА_13 , який діяв під контролем правоохоронних органів, грошові кошти в сумі 5 000 доларів США (що еквівалентно 206 850 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 30.10.2024), як частину неправомірної вигоди за вирішене питання щодо призначення 07.10.2024 ОСОБА_13 третьої групи інвалідності та для подальшого оформлення йому другої групи інвалідності пожиттєво.
Того ж дня, о 16 год 55 хв, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 затримано працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України, чим протиправну діяльність останніх припинено, а предмет неправомірної вигоди у розмірі 5 000 доларів США вилучено.
30.10.2024, відповідно до вимог ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_10 в квартирі АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено майно, серед якого:
- грошові кошти в сумі 86900 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) доларів США;
- грошові кошти в сумі 4330 (чотири тисячі триста тридцять) євро);
- грошові кошти в сумі 46 (сорок шість тисяч) гривень;
- печатку «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги»
-печатку «Для довідок» Комунальне підприємство Київська міська лікарня швидкої допомоги»;
- печатку «Лікар ОСОБА_14 »;
- печатку «Лікар ОСОБА_15 »;
- печатку «Лікар ОСОБА_16 »;
-печатку «Для довідок» Національний медичний університет ім.Богомольця»
- печатку «Лікар ОСОБА_17 »;
- печатку «Лікар ОСОБА_18 »;
- штамп «Національний медичний університет ім.О.Богомольця»;
-штамп «Національний інститут раку»;
-печатку «Національний медичний університет ім.О.Богомольця»;
- печатку «Для довідок» ДП Національний інститут раку»;
- печатку «Національний інститут раку»;
-печатку «Лікар ОСОБА_19 »;
-печатку «Київська міська клінічна лікарня №1»;
- печатку «Лікар ОСОБА_20 »;
- печатку «Лікар ОСОБА_21 »;
-печатку «Лікар ОСОБА_22 »;
-штамп «Київська міська клінічна лікарня №1»;
- печатку «Лікар ОСОБА_23 »;
- печатку «Лікар ОСОБА_24 »;
- печатку «Лікар ОСОБА_25 »;
- печатку «Лікар ОСОБА_26 »;
-печатку «Лікар ОСОБА_27 »;
-печатку «Амбулаторно-консультативна поліклініка»;
-печатку «Київська міська клінічна лікарня №1»;
- печатку « ОСОБА_24 »;
-печатку «Лікар ОСОБА_26 »;
-штамп «ДП Науково-медичний центр дитячої кардиології та кардиохірургії МОЗУ»;
-печатку «Лікар ОСОБА_28 »;
-печатку «Лікар ОСОБА_29 »
-печатку «Лікар ОСОБА_30 »;
-печатку «Київська міська клінічна лікарня №6»;
-штамп «КНП Київська міська клінічна лікарня №6»;
-штамп «КНП КМКЛШМД м.Київ, вул.Братиславська,3»;
-печатку «ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардиології клінічної та регенеративної медицини імені Академика Стражеско НАМНУ»;
- печатку «Лікар ОСОБА_31 »;
- печатку «НАМН України консультативна поліклініка»;
-штамп «КНП «Київський міський центр радіаційного захисту населення міста Києва від наслідків Чорнобильської катастрофи»;
-печатку «Лікар ОСОБА_32 »;
-печатку «Стаціонар КНП «Київський міський центр радіаційного захисту населення міста Києва від наслідків Чорнобильської катастрофи»;
-дві печатки «Лікар ОСОБА_33 »;
-печатку «Лікар ОСОБА_34 »;
-печатку «Благодійний фонд «Об'єднання душею»;
-печатку «Лікар ОСОБА_35 »;
-печатку «Лікар ОСОБА_36 »;
-печатку «Лікар ОСОБА_37 »;
-печатку «Лікар ОСОБА_38 »;
-печатку «Київська обласна клінічна лікарня»;
-штамп «Державна установа Національний інститут фізіатрії і пульмонології Національний Академії медичних наук України»;
-печатку «Національний інститут фізіатрії і пульмонології Національний Академії медичних наук України»;
-печатку «Лікар ОСОБА_39 »;
-печатку «Лікар ОСОБА_40 »;
-печатку «Державна установа Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Амосова Національної академії медичних наук України»;
- штамп «Державна установа Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Амосова Національної академії медичних наук України»;
-печатку «Лікар ОСОБА_41 »;
-печатку «Для довідок «Київська міська клінічна лікарня №12»;
-штамп «Київська міська клінічна лікарня №12»;
- печатку «Лікар ОСОБА_42 »;
-печатку «Лікар ОСОБА_43 »;
- штамп «КНП «Київська міська клінічна лікарня №18»;
-печатку «Для довідок. «Київська міська клінічна лікарня №18»;
-печатку «Центр мікрохірургії ока Київської міської офтальмологічної лакрні №2»;
- печатку «Лікар ОСОБА_44 »;
-штамп «КП Свято-Михайлівська лікарня»;
-штамп «Олександрівська клінічна лікарня м.Києва»;
-штамп « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- печатку «КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня»;
- печатку «Для довідок КНП Олександрівська клінічна лікарня м.Києва»;
-печатку «Для довідок КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня»;
- печатку «Лікар ОСОБА_45 »;
- штамп «Свято-Михайлівська клінічна лікарня»;
-штамп «Медогляд пройшов працювати може КНП Олександрівська клінічна лікарня»;
-печатку «КНП Олександрівська клінічна лікарня м.Києва»;
-штамп «КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня Консультативно-діагностична поліклініка»;
- штамп «Консультативно-діагностична поліклініка КНП Олександрівська клінічна лікарня»;
-печатку «Лікар ОСОБА_46 »;
- печатку «Лікар ОСОБА_47 »;
- печатку « ОСОБА_48 »;
- тимчасове посвідчення військовозобов'язаного на ім'я ОСОБА_49 № НОМЕР_1 ;
- тимчасове посвідчення військовозобов'язаного на ім'я ОСОБА_50 № НОМЕР_2 ;
- бланки особистих медичних книжок із серійними номерами №278958, №278996, №278994, №278995, №278993, №278992, №278991, №278990, №278989, №278988, №278987, №278986, №278983, №278984, №278983, №278982, №278980, №2788981, №278979, №278978, №278977, №278976, №278975, №278974, №278973, №278972, №278971;
- бланки картки профілактичних щеплень на 9 арк.;
- бланки консультативного висновку спеціаліста на 114 арк.;
- виписки із медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого на 65 арк.
07.11.2024 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , у квартирі АДРЕСА_2 .
Постановою слідчого від 31.10.2024 зазначені грошові кошти, речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, що підтверджується копією постанови.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення 30.10.2024 обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , повний перелік згідно резолютивної частини ухвали.
Слідчий суддя виходив з того, що враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, з метою збереження речей, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, наявні підстави для задоволення клопотання слідчого про арешт майна.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи апелянта про те, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру в тому, що власник майна може сховати, знищити, пошкодити або відчужити майно.
Посилання апелянта на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Доводи апелянта про те, що грошові кошти у сумі 60 250 доларів США є її особистими коштами, не спростовують правильність висновків слідчого судді на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження, про наявність підстав для арешту вилученого майна, яке містить ознаки речових доказів, оскільки незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження
Вказані доводи апелянта підлягають перевірці в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно, виявлене та вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 в квартирі АДРЕСА_2 , а саме на грошові кошти у сумі 60 250 доларів США, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року в оскаржуваній частині - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ____________