04 лютого 2025 року м. Рівне №460/131/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.10.2023 №172050004307 про відмову у призначенні пенсії на виконання рішення суду від 17.08.2023 у справі №460/18451/23, із зменшенням пенсійного відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити 29.05.2023 пенсію за віком із зменшенням пенсійного відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки останній має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідні страховий стаж та період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Не зважаючи на рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач відмовив у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують факт постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Ухвалою суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними, оскільки орган Пенсійного фонду, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, діяв у повній відповідності з вимогами чинного законодавства. Зокрема, умови надання пенсій за віком особам, які проживали або працювали у зоні посиленого радіологічного контролю, визначено ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач не має права на пільгове пенсійне забезпечення, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт постійного проживання або постійної роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с.Більська Воля, Володимирецький район, Рівненська область, та з 01.07.2021 проживає в с.Діброва, Вараський район, Рівненська область, яке належить до зони гарантованого добровільного відселення.
Ці обставини підтверджуються паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим 30.10.1998 Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області, витягом з реєстру Вараської територіальної громади від 30.01.2023 №2023/000740087.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 19.03.2001 Рівненською облдержадміністрацією, ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
29.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зазначену заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - прийнято рішення від 05.06.2023 №172050004307 про відмову у призначенні пенсії.
Цим рішенням ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю права на такий вид пенсії.
У рішенні від 05.06.2023 №172050004307 визначено, що вік заявника становить 54 роки, страховий стаж - 35 років 2 місяці 26 днів. Стаж проживання станом на 01.01.1993 на території радіоактивного забруднення - 1 рік 11 місяців 21 день.
До періоду проживання не зараховано період з 29.03.1990 по 01.01.1993 згідно з рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 24.04.2023 у справі №556/749/23, оскільки в зазначений період позивач працював у м.Кузнецовськ (зона посиленого радіологічного контролю).
Зазначене рішення від 05.06.2023 №172050004307 позивач оскаржив в судовому порядку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі №460/18451/23 позов ОСОБА_1 було задоволено повністю. Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2023 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду.
На виконання рішення суду від 17.08.2023 у справі №460/18451/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відому у призначенні пенсії від 20.10.2023 №172050004307.
Цим рішенням ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з непідтвердженням факту періоду постійного проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки.
У рішенні від 20.10.2023 №172050004307 визначено, що вік заявника становить 54 роки, страховий стаж - 35 років 2 місяці 26 днів. Стаж проживання станом на 01.01.1993 на території радіоактивного забруднення - 1 рік 11 місяців 21 день.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії від 20.10.2023 №172050004307 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-IV.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Згідно зі ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За приписами ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Суд зазначає, що спір між позивачем і відповідачем у цій справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та, відповідно, її права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 24.04.2023 в цивільній справі №556/749/23 встановлено той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель с.Діброва, дійсно постійно проживав у с.Більська Воля Володимирецького (Вараського) району Рівненської області в період з 29.03.1990 по 01.01.1993.
Зазначене рішення набрало законної сили 25.05.2023.
Таким чином, рішенням суду у справі №556/749/23 підтверджено факт проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 2 роки 9 місяців 4 дні.
Крім того, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року у справі №460/18451/23 позов ОСОБА_1 задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.06.2023 №172050004307 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2023 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду.
Зазначене рішення набрало законної сили 11.10.2023.
Суд звертає увагу, що рішенням суду у справі №460/18451/23 підтверджено право ОСОБА_1 на призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-XII у 54 роки.
У рішенні суду у справі №460/18451/23 суд констатував, що період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становить 4 роки 8 місяців 25 днів, а саме: 1 рік 11 місяців 21 день згідно з довідкою №2226 від 30.09.2022 (що не заперечується відповідачем) та 2 роки 9 місяців 4 дні з 29.03.1990 по 01.01.1993 як встановлено рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/749/23 від 24.04.2023.
Проте, на виконання рішення суду від 17.08.2023 у справі №460/18451/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 20.10.2023 №172050004307.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
За приписами ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон - №1402-VIII), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Зокрема, ст.382 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення.
Всупереч вимогам ст.129-1 Конституції України, ст.13 Закону №1402-VIII, ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач рішення суду у справі №460/18451/23 не виконав - повторно розглянув заяву позивача від 29.05.202, не врахувавши відповідних висновків суду, та прийняв протиправне рішення від 20.10.2023 №172050004307 про відмову у призначенні пенсії.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з ч.ч.1,2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Класс та інші проти Німеччини" (Klass and Others v. Germany) від 6 вересня 1978 року (заява №5029/71), із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада.
Суд зауважує, що рішення суду повинно бути не тільки законним та обґрунтованим, а ще й ефективним щодо захисту порушених прав, свобод та інтересів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ефективним сособом захисту порушеного права позивача буде не лише визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення відповідача, а й зобов'язання останнього призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком із 29.05.2023 із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не спростовано відповідачем. Натомість, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Отже, позов підлягає до задоволення повністю.
Враховуючи положення ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений за подання цього позову судовий збір слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.10.2023 №172050004307 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із 29 травня 2023 року зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Олександра Борисенка, буд.7, м.Рівне, Рівненська область, 33028; ідентифікаційний код юридичної особи 21084076).
Рішення складено 04 лютого 2025 року.
Суддя О.М. Дудар