справа №380/16628/24
04 лютого 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку за місяць за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за періоди: з 16.10.2023 по 24.10.2023; з 05.12.2023 по 03.01.2024; з 06.01.2024 по 18.01.2024; з 21.01.2024 по 05.02.2024; з 01.03.2024 по 21.07.2024;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень в розрахунку за місяць за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за періоди: з 16.10.2023 по 24.10.2023; з 05.12.2023 по 03.01.2024; з 06.01.2024 по 18.01.2024; з 21.01.2024 по 05.02.2024; з 01.03.2024 по 21.07.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 06.03.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.22 № 69 був призваний по мобілізації у Збройні Сили України і проходить військову службу у складі в/ч НОМЕР_1 . Під час виконання бойового завдання у зв'язку 25.09.2023 о 21:30 поблизу н.п. Микільське Оріхівського району Запорізької області отримав поранення: вогнепальна кульова проникаюча рана лівої половини грудної клітки, забій нижньої половини лівої легені, вогнепальний перелом 7-8 ребер зліва; перелом гілок лобкової та сідничної кісток зліва; поранення лівого куполу діафрагми, лівої частки печінки, тонкої кишки, сліпої кишки, сечового міхура; лівобічний гемопневмоторакс, гемоперітонеум, металевий уламок нижньої частки лівої легені; ВКНП н/3 лівого плеча з вогнепальним багатоуламковим переломом плечової кістки. Вказане підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 20.03.2024 № 1672. У період з 26.09.2023 по 21.07.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках для лікування після тяжкого поранення. Вважає, що відповідач не повністю виплатив додаткову винагороду в розрахунку 100 000 гривень на місяць за час такого перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках для лікування після тяжкого поранення. Зазначає, що звертався до відповідача із рапортом 10.04.2024 про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, та за період перебування у відпустці для лікування після поранення. Відповідач у відповідь повідомив, що додаткову грошову винагороду виплачено за періоди: з 26.09.2023 по 30.09.2023; з 01.10.2023 по 16.10.2023; з 24.10.2023 по 31.10.2023; з 01.11.2023 по 21.11.2023; з 24.11.2023 по 28.11.2023; з 06.02.2024 по 19.02.2024.
У зв'язку з неповним розрахунком додаткової винагороди, позивач повторно звернувся з рапортом 10.06.2024 про виплату додаткової винагороди. Проте позивачу вказана додаткова винагорода не виплачувалась. Вважаючи протиправними такі дії відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Згідно з довідкою про розміри грошового забезпечення за 2023/2024 роки вих. № 2187 від 17.08.2024 у травні 2024 року ОСОБА_3 виплачено додаткову винагороду за лікування по пораненню: з 26.09.2023 по 30.09.2023 в сумі 16 666,67 грн; з 01.10.2023 по 16.10.2023 в сумі 51 612, 90 грн; з 24.10.2023 по 31.10.2023 в сумі 25 806,45 грн; з 01.11.2023 по 21.11.2023 в сумі 70 000 грн; з 24.11.2023 по 28.11.2023 в сумі 16 666,67 грн; з 06.02.2024 по 19.02.2024 в сумі 44 275,86 грн. У червні 2024 року виплачено додаткову винагороду за лікування по пораненню: з 19.01.2024 по 20.01.2024 в сумі 6 451,61 грн; з 20.02.2024 по 29.02.2024 в сумі 34 482,76 грн. Відповідно до п. 258 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, лікування військовослужбовців повинно бути закінчено в закладі охорони здоров'я. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). Просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач, не погоджуючись із відповідачем, подав до суду відповідь на відзив, в якій щодо аргументів, наведених у відзиві, заперечив. Вважає, що грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначив, що 02.01.2024 його було скеровано на медичний огляд ВЛК з метою визначення придатності до військової служби (направлення № 5 від 02.01.2024). ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ ЗР 04.01.2024 було прийнято рішення про потребу у наданні відпустки для лікування після травми терміном на 30 календарних днів після перемонтажу апарату зовнішньої фіксації правої нижньої кінцівки з приводу його зламу (довідка ВЛК від 04.01.2024 № 281). В період перебування у відпустці для лікування після травми, знаходився у військовому госпіталі, де було проведено перемонтаж АЗФ. ВЛК ВМКЦ ЗР 19.01.2024 прийнято рішення про потребу у відпустці для лікування після поранення на 30 календарних днів (довідка ВЛК від 19.01.№ 144/1). Позаштатною постійнодіючою ВЛК в/ч НОМЕР_2 21.02.2024 проведено медичний огляд та визначено потребу в продовженні лікування (реабілітації) в умовах в/ч НОМЕР_2 терміном на 30 календарних днів (довідка ВЛК 21.02.2024 № 441).
Вважає, що ним та лікувальними закладами дотримано порядок проходження ВЛК та визначення потреби у продовженні лікування згідно з висновками ВЛК після 4 місяців безперервного перебування на лікуванні, а отже відповідачем порушено норми чинного законодавства та не виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні та відпустках для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач 19.08.2024 (вх. № 63059) подав заяву про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, яку ухвалою суду від 21.08.2024 задоволено.
Відповідач 21.08.2024 (вх. № 63624 та вх. №16906ел) подав відзив на позовну заяву.
Позивач 26.08.2024 (вх. № 64460) подав відповідь на відзив та заяву про уточнення адміністративного позову та 29.08.2024 - клопотання з процесуальних питань (вх. № 69601).
Відповідач 11.10.2024 (вх. №75930 та вх. №19511ел) подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді номера обслуги 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону згідно із витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.01.2023 №5.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1672 від 20.03.2024 старший солдат ОСОБА_2 отримав поранення: вогнепальна кульова проникаюча рана лівої половини грудної клітки, забій нижньої половини лівої легені, вогнепальний перелом 7-8 ребер зліва. Перелом гілок лобкової та сідничної кісток зліва. Поранення лівого куполу діафрагми, лівої частки печінки, тонкої кишки, сліпої кишки, сечового міхура. Лівобічний гемопневмоторакс, гемоперітонеум, металевий уламок нижньої частки лівої легені. ВКНП н/3 лівого плеча з вогнепальним багатоуламковим переломом плечової кістки. За обставин: 25.09.2023 о 21:30 поблизу н.п. Микільське Оріхівського району Запорізької обл. отримав кульове поранення, під час виконання бойового завдання у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо захисту Батьківщини, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
ОСОБА_2 у період із 16.10.2023 по 24.10.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, що підтверджується епікризом перевідним в інший лікувальний заклад з медичної карти стаціонарного хворого № 13243 із діагнозом: Т06.8 - Інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла.
Згідно з довідкою ВЛК від 27.11.2023 № 2792/1 позивачу проведено медичний огляд госпітальною ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми не надана). Згідно з класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості дана травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки після травми (контузії, поранення або каліцтва) на тридцять календарних днів.
ОСОБА_2 у період із 05.12.2023 по 03.01.2024 звільнений у частину щорічної основної відпустки за 2023 рік терміном на 30 діб згідно з відпускним квитком від 05.12.2023 № 542.
Згідно з довідкою ВЛК від 04.01.2024 № 281 позивачу проведено медичний огляд ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми відсутня). Згідно з класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості дана травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після травми на тридцять календарних днів.
ОСОБА_2 у період із 06.01.2024 по 04.02.2024 звільнений у відпустку за станом здоров'я по рішенню ВЛК терміном на 30 діб згідно з відпускним квитком від 06.01.2024 № 14.
ОСОБА_2 у період із 19.01.2024 по 20.01.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, що підтверджується епікризом (виписним) від 20.01.2024 із діагнозом: Т92.1 - наслідки перелому верхньої кінцівки, за винятком зап'ястка та кисті.
Згідно з довідкою ВЛК від 19.01.2024 № 144/1 позивачу проведено медичний огляд ВЛК хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби (довідка про обставини поранення відсутня). Згідно з класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, дане поранення належить до тяжких (наказ МОЗ України № 370 від 04.07.2007). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення на тридцять календарних днів.
ОСОБА_2 у період із 19.02.2024 по 06.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (хірургічне відділення) - в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується перевідним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 668 із діагнозом: Наслідки вогнепального кульового поранення лівої половини грудної клітки з проникненням в черевну порожнину, забою лівої легені, вогнепального перелому VII-VIII ребер зліва, пошкодження лівого куполу діафрагми І сегменту печінки, клубової та сліпої кишок, сечового міхура, гемоперитонеуму, кульового вогнепального поранення лівого плеча з багатовідламковим переломом лівої плечової кістки. Консолідований вогнепальний багатоуламковий перелом (25.09.23) нижньої третини лівої плечової кістки. Післяопераційна вентральна кила гігантських розмірів. Цефалгічний синдром.
Згідно з довідкою ВЛК від 21.02.2024 № 441 позивачу проведено медичний огляд позаштатною постійнодіючою ВЛК в/ч НОМЕР_2 . За ступенем тяжкості (Наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370), травма відноситься до тяжких. Поранення, ТАК, пов'язане із проходженням військової служби (довідка про обставини поранення не надана). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує лікування (реабілітації) в умовах в/ч НОМЕР_2 терміном на 30 календарних днів.
Згідно з довідкою ВЛК від 04.04.2024 № 852 позивачу проведено медичний огляд позаштатною постійно діючою ВЛК в/ч НОМЕР_2 . Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення № 1672 від 20.03.2024, видана командиром в/ч НОМЕР_1 ). За ступенем тяжкості (Наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370), травма відноситься до тяжких. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує лікування (реабілітації) в умовах в/ч НОМЕР_2 терміном на 60 календарних днів.
Позивач у період із 06.06.2024 по 10.06.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 7827 із діагнозом: К43.9 Інша та неуточнена грижа черевної стінки без непрохідності чи гангрени. Післяопераційна серединна гігантська грижа MW4R0 як наслідок важкого вогнепального кульового проникаючого поранення живота з пошкодженням лівого купола діафрагми, печінки, клубової і сліпої кишки, сечового міхура (25.09.2023). Наслідки ВКП лівої половини ГК з проникненням в черевну порожнину (25.09.23), забою лівої легені, вогнепального перелому VII-VIII ребер зліва. Післяопераційна вентральна кила гігантських розмірів.
Згідно з довідкою ВЛК від 10.06.2024 № 1518/1 позивачу проведено медичний огляд ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ центру Західного регіону. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення командира в/ч НОМЕР_1 № 1672 від 20.03.2024). Згідно з класифікатором травм дана травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ № 370 від 04.07.2007). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує довготривалого лікування.
ОСОБА_2 у період із 10.06.2024 по 21.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні № 3 КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», що підтверджується випискою-епікризом із медичної картки стаціонарного хворого № 18565 із діагнозом: К43.9 Інша та неуточнена вентральна грижа без непрохідності чи гангрени.
Згідно з довідкою ВЛК від 21.06.2024 № 120 позивачу проведено медичний огляд ВЛК КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня». Поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Отримане під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини. Довідка про обставини травми № 1672 від 20.03.2024. За характером ушкоджень травма, поранення відноситься до категорії тяжких згідно з наказом МОЗ України від 04.07.2007 № 370. На підставі статті 56 Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на тридцять календарних днів.
ОСОБА_2 у період із 24.06.2024 по 21.07.2024 звільнений у відпустку за станом здоров'я по рішенню ВЛК терміном на 28 діб згідно з відпускним квитком від 24.06.2024 № 453.
Додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн з розрахунку за місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці, нарахована та виплачена у вересні 2024 за період із 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 31.05.2024 у сумі 344 184, 48 грн, з урахуванням раніше сплачених сум.
За 2024 рік відповідачем здійснено відрахування та виплати згідно з виконавчим листом № 64932346, який виданий 10.08.2023, на суму 212 851,93 грн, з яких 125 278, 68 - погашення боргу, 87 573, 25 грн - по поточних аліментах.
Вказані обставини підтверджуються розрахунковою карткою ОСОБА_1 вих. № 2777 від 10.10.2024 та звітом про здійснення відрахування та виплати в/ч НОМЕР_1 по ОСОБА_2 за виконавчим листом № 64932346, виданим 10.08.2012, вих. № 2776 від 10.10.2024.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неповноти виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, позивач звернувся до суду.
При вирішенні спору, суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2232-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За змістом частин першої-четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Президентом України 24.02.2022 прийнято Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX. Відповідно до пункту 1 Указу № 64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України, та який триває по день розгляду даної справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Військовослужбовець, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду 100 000 грн. При цьому, таку винагороду зберігають за час відпустки для лікування, якщо поранення було тяжким, а ступінь тяжкості поранення визначає ВЛК. Під час лікування після поранення (без прив'язки до тяжкого, але обов'язково пов'язаного із захистом Батьківщини) військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду 100 000 грн, а під час відпустки за станом здоров'я (під час реабілітації) додаткову винагороду 100 000 грн отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК.
Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, Порядок № 260 було доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 11 розділу XXXIV Положення № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Пунктом 12 розділу XXXIV Положення № 260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
При цьому, відповідно до абз. 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 6.1. Положення № 402, направлення на медичний огляд проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням. Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
За приписами пунктів 21.1. та 21.2. Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктом 6.12. глави 6 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.
Відповідно до пункту 6.13. глави 6 розділу ІІ Положення № 402 загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
Згідно з пунктом 6.14 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
Під час вибуття військовослужбовця у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) довідка ВЛК видається йому на руки.
Як встановлено судом з довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1672 від 20.03.2024, позивач 25.09.2023 о 21:30 поблизу н.п. Микільське Оріхівського району Запорізької обл. отримав кульове поранення під час виконання бойового завдання у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо захисту Батьківщини, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Матеріалами справи підтверджено, що:
- згідно з довідкою ВЛК від 27.11.2023 № 2792/1 - травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми не надана), за ступенем тяжкості дана травма відноситься до тяжких;
- згідно з довідкою ВЛК від 04.01.2024 № 281 - травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми відсутня), за ступенем тяжкості дана травма відноситься до тяжких;
- згідно з довідкою ВЛК від 19.01.2024 № 144/1 - поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби (довідка про обставини поранення відсутня), за ступенем тяжкості, дане поранення належить до тяжких;
- згідно з довідкою ВЛК від 21.02.2024 № 441 - поранення, ТАК, пов'язане із проходженням військової служби (довідка про обставини поранення не надана), за ступенем тяжкості травма відноситься до тяжких;
- згідно з довідкою ВЛК від 04.04.2024 № 852 - поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, за ступенем тяжкості травма відноситься до тяжких;
- згідно з довідкою ВЛК від 10.06.2024 № 1518/1 - поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, травма відноситься до тяжких;
- згідно з довідкою ВЛК від 21.06.2024 № 120 - поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби, отримане під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини, за характером ушкоджень травма відноситься до категорії тяжких.
На підставі висновків ВЛК, позивач перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення у такі періоди: із 05.12.2023 по 03.01.2024; із 06.01.2024 по 04.02.2024; із 24.06.2024 по 21.07.2024.
Також позивач перебував у закладах охорони здоров'я (установах) на стаціонарному лікуванні у такі періоди: із 16.10.2023 по 24.10.2023; із 19.01.2024 по 20.01.2024; із 19.02.2024 по 06.06.2024; із 06.06.2024 по 10.06.2024; із 10.06.2024 по 21.06.2024.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про наявність у позивача права на передбачену Постановою № 168 додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень за вказані періоди.
В матеріалах справи наявний рапорт ОСОБА_1 від 10.06.2024 про перерахунок та виплату додаткової винагороди за періоди перебування у відпустці для лікування після поранення та за періоди перебування на стаціонарному лікуванні.
Як слідує з розрахункової картки ОСОБА_1 вих. № 2777 від 10.10.2024, в/ч НОМЕР_1 згідно у вересні 2024 року, тобто після звернення позивача до суду з цим позовом, здійснила нарахування позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн з розрахунку за місяць, за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення за періоди: з 01.10.2023 по 31.10.2023; з 01.03.2024 по 31.03.2024; з 01.04.2024 по 30.04.2024; з 01.05.2024 по 31.05.2024.
Водночас матеріали справи не містять доказів про виплату нарахованої додаткової винагороди за періоди: з 01.10.2023 по 31.10.2023; з 01.03.2024 по 31.03.2024; з 01.04.2024 по 30.04.2024; з 01.05.2024 по 31.05.2024 згідно із зазначеною розрахунковою карткою.
На думку суду, належним доказом підтвердження виплати додаткової винагороди могли би слугувати копії виписок по картковому рахунку ОСОБА_1 за вказані періоди.
Проте відповідно до частини п'ятої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
З огляду на те, що розрахункова картка ОСОБА_1 вих. № 2777 від 10.10.2024 була надана до суду вже під час розгляду справи, суд висновує, що відповідачем вжито усіх заходів щодо нарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої Постановою № 168, за період з 01.10.2023 по 31.10.2023; з 01.03.2024 по 31.03.2024; з 01.04.2024 по 30.04.2024; з 01.05.2024 по 31.05.2024, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Водночас судом не здобуто доказів вчинення відповідачем дій щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень з розрахунку за місяць за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за періоди: з 05.12.2023 по 03.01.2024; з 06.01.2024 по 18.01.2024; з 21.01.2024 по 05.02.2024; з 01.06.2024 по 21.07.2024, що дає підстави стверджувати про бездіяльність, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, яким регулюються питання виплати додаткової винагороди.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказаний обов'язок щодо доказування правомірності своєї поведінки виконано лише частково.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень з розрахунку за місяць за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за періоди: з 05.12.2023 по 03.01.2024; з 06.01.2024 по 18.01.2024; з 21.01.2024 по 05.02.2024; з 01.06.2024 по 21.07.2024, свідчить про бездіяльність, яка не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України та законодавству, яке регулює спірні правовідносини, тому першу позовну вимогу слід задовольнити частково шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.
Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги і також підлягає до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача нарахувати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень з розрахунку за місяць за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за періоди: з 05.12.2023 по 03.01.2024; з 06.01.2024 по 18.01.2024; з 21.01.2024 по 05.02.2024; з 01.06.2024 по 21.07.2024, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо судових витрат відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , ID-паспорт № НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , ID-паспорт № НОМЕР_4 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов'язаного із захистом Батьківщини за періоди: з 05.12.2023 по 03.01.2024; з 06.01.2024 по 18.01.2024; з 21.01.2024 по 05.02.2024; з 01.06.2024 по 21.07.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , ID-паспорт № НОМЕР_4 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов'язаного із захистом Батьківщини за періоди: з 05.12.2023 по 03.01.2024; з 06.01.2024 по 18.01.2024; з 21.01.2024 по 05.02.2024; з 01.06.2024 по 21.07.2024, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома