справа № 380/2001/25
05 лютого 2025 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 5, 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві позивач стверджує про неправильне нарахування йому відповідачем за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії.
Утім жодних доказів нарахування та виплати грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії за спірний період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року позивач не надав.
Отже, на виконання вимог ч. 4 ст. 161 КАС України позивач до позовної заяви не додав усі наявні докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно із ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Разом з позовною заявою представник позивача подала заяву про поновлення строку, яка мотивована тим, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу виникли в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року. Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення з цим позовом до суду підлягає поновленню. Просить суд поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суд відзначає, що спірні у цій справі правовідносини виникли у зв'язку з недотриманням відповідачем, на думку позивача, законодавства про оплату праці.
Утім, положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Водночас такі строки встановлені КЗпП України.
При цьому суд наголошує, що КАС України прямо визначає, що строк звернення до адміністративного суду може бути встановлений й іншим законом.
Так, частина друга статті 233 КЗпП України, яка діяла в редакції до 19 липня 2022 року, встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Конституційний Суд України, тлумачачи норми статті 233 КЗпП України, ураховує, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Тож, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
Отже, строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення та його складових частин до 19 липня 2022 року не застосовувалися.
З огляду на наведене у цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (інших його складових) за період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тож у частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (інших його складових) за період з 29 січня 2020 року 19 липня 2022 року строк звернення до суду позивач не пропустив.
Водночас 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), яким внесено зміни до КЗпП України, зокрема частину другу статті 233 цього Кодексу викладено у такій редакції:
«Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
З огляду на вказане суд відхиляє посилання позивача на непоширення строку звернення до суду на вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення (інших його складових), які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
Тож на вимоги, що стосуються перерахунку грошового забезпечення (інших його складових), за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року строк звернення до суду поширюється.
Щодо дати, з якої належить обраховувати такий строк, суд зазначає таке.
Згідно з доданою позивачем до позовної заяви довідкою про проходження служби на підполковника запасу ОСОБА_1 позивач проходив військову службу у районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, які були на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 24 червня 2024 року.
З 24 червня 2024 року позивач почав проходити військову службу на посаді офіцера резерву взводу резерву офіцера складу роти резерву складу військової частини НОМЕР_1 .
Отже, щонайпізніше з дати закінчення проходження військової служби у районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (24 червня 2024 року) позивач повинен був дізнатися про порушення відповідачем свого права на отримання грошового забезпечення у належному розмірі.
Доказів протилежного позивачем до позовної заяви не додано.
З цим адміністративним позовом до суду позивач звернувся, сформувавши його в системі «Електронний суд», 31 січня 2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України, в частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (інших його складових) за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
Суд відзначає, що визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. З іншого боку строк звернення до суду є своєрідним бар'єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин.
Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк звернення до суду суд може лише якщо для цього є поважні причини.
Своєю чергою, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
З огляду на викладене вище суд визнає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду в частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (інших його складових) за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, які наведені у заяві про поновлення строку.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За цих обставин позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення з цим позовом до суду в частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (інших його складових) за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року із зазначенням інших підстав для поновлення строку та наданням доказів на їх обґрунтування.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Отож, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення її недоліків відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя,-
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду в частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (інших його складових) за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, які наведені у заяві про поновлення строку.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Особі, що звернулася із позовною заявою, встановити в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду:
- доказів, на яких ґрунтуються вимоги позивача, а саме доказів нарахування та виплати грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року;
- заяви про поновлення строку звернення з цим позовом до суду в частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (інших його складових) за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року із зазначенням інших підстав для поновлення строку та наданням доказів на їх обґрунтування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Клименко О.М.