ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"05" лютого 2025 р. Справа № 300/657/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Держави України, Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання рішень Ради Європи (Department for the Execution of ECHR judgments Council of Europe) про визнання протиправною бездіяльність щодо невиконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області в справі №342/472/15-ц після розгляду питання невиконання цього рішення Європейським Судом з прав людини; зобов?язання вжити негайних заходів щодо виконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області в справі №342/472/15-ц, яке виконати з індексацією на індекси інфляції та з урахуванням трьох процентів річних за час його невиконання та відшкодувати позивачу з державного бюджету України, тобто за рахунок відповідача Держави України, заподіяну моральну шкоду за розробленими ЄСПЛ критеріями за тривале невиконання вказаного судового рішення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі в частині позовних вимог до Департаменту з питань виконання рішень Ради Європи (Department for the Execution of ECHR judgments Council of Europe) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в частині позовних вимог до Держави України, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
У пункті 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (ч.4 ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Як слідує зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 визначено одним із відповідачів Державу Україну. Проте, позивачем не визначено у позовній заяві відповідний орган державної влади через який Держава Україна повинна брати участь у даній справі.
Зміст прохальної частини позову свідчить, що позовні вимоги про зобов?язання вжиття заходів щодо виконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області в справі №342/472/15-ц, яке виконати з індексацією на індекси інфляції та з урахуванням трьох процентів річних за час його невиконання та відшкодувати позивачу з державного бюджету України, заподіяну моральну шкоду за розробленими ЄСПЛ критеріями за тривале невиконання вказаного судового рішення, заявлені, зокрема до відповідача - Держави України, однак незазначення відповідного органу державної влади через який Держава Україна повинна брати участь у даній справі, унеможливлює суд визначити конкретний суб'єктний склад справи.
Позивач не може перекладати на суд власний обов'язок визначитися з учасниками справи, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміри прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який вступив в дію з 01.01.2025, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2025 становив 3028 грн.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 заявлено вимогу немайнового характеру, зокрема про: визнання протиправною бездіяльність щодо невиконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області в справі №342/472/15-ц після розгляду питання невиконання цього рішення Європейським Судом з прав людини; зобов?язання вжити негайних заходів щодо виконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області в справі №342/472/15-ц, яке виконати з індексацією на індекси інфляції та з урахуванням трьох процентів річних за час його невиконання та відшкодувати позивачу з державного бюджету України, тобто за рахунок відповідача Держави України, заподіяну моральну шкоду за розробленими ЄСПЛ критеріями за тривале невиконання вказаного судового рішення.
Таким чином, дана позовна заява містить одну позовну вимогу немайнового характеру, яка є об'єктом сплати судового збору.
Відтак, розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленою ОСОБА_1 вимогою немайнового характеру складає 1211,20 грн.
Разом з тим, позивачем документу про сплату судового збору до позовної заяви не долучено.
В позовній заяві ОСОБА_1 вважає, що у відповідності до рішення КСУ від 13 травня 2024 року по справі № 3-187/2023(351/23) судовий збір за подання даної позовної заяви не сплачується, оскільки реальний судовий контроль на стадії виконання судового рішення для стягувача у виконавчому провадженні не може мати будь-яких процесуальних ускладнень при практичній реалізації особою стягувачем її права на доступ до суду, а інше буде порушенням конституційних засад судочинства та принципів адміністративного процесуального права, в тому числі запереченням судового рішення, що виконується.
В цьому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси (абзаци третій, четвертий підпункту 6.2 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 2-р(II)/2023).
ЄСПЛ у рішенні від 28 листопада 2006 року у справі «Apostol v. Georgia» (заява №40765/02) наголосив, що «наявність остаточного та такого, що підлягає примусовому виконанню, судового рішення на користь заявника, яке набрало законної сили, навпаки, свідчить про те, що його судовий спір був обґрунтованим. Отже, покладення обов'язку сплатити витрати для того, щоб це рішення було виконано, є обмеженням суто фінансового характеру і тому вимагає особливо ретельної перевірки з погляду інтересів правосуддя» (§ 60); «виконання обов'язку щодо забезпечення дійових прав за пунктом 1 статті 6 Конвенції не означає лише брак утручання, але може вимагати від держави вжиття різних форм позитивних дій. Суд вважає, що, перекладаючи на заявника відповідальність за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження, держава намагалася уникнути свого позитивного обов'язку організувати систему виконання судових рішень, яка була б дійовою як відповідно до приписів права, так і на практиці» (§ 64).
Таким чином, заявники, які є стягувачами у виконавчому провадженні, у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, не повинні сплачувати судовий збір як за подання скарги до суду першої інстанції, так і на наступних стадіях судового процесу (за подання апеляційної і касаційної скарг), оскільки така особа, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, винесену за наслідками розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, намагається насамперед усунути наслідки порушення її прав, спричинені невиконанням судового рішення, прийнятого у провадженні, де стягувач вже сплачував судові витрати відповідно до законодавства, а покладення на таку особу обов'язку зі сплати судового збору не буде відповідати меті правосуддя - захисту прав і свобод.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2024року у справі № 1423/19804/2012.
Як вже зазначено вище, позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області в справі №342/472/15-ц після розгляду питання невиконання цього рішення Європейським Судом з прав людини та зобов?язати відповідачів вжити негайних заходів щодо виконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області в справі №342/472/15-ц, яке виконати з індексацією на індекси інфляції та з урахуванням трьох процентів річних за час його невиконання та відшкодувати позивачу з державного бюджету України, тобто за рахунок відповідача Держави України, заподіяну моральну шкоду за розробленими ЄСПЛ критеріями за тривале невиконання вказаного судового рішення.
Оскільки, позивачем подано позовну заяву до адміністративного суду із вищевказаними вимогами, правові позиції, викладені в рішенні Конституційного суду України №6-р(ІІ)/2024 від 13.05.2024 по справі №3-187/2023(351/23) не звільняють ОСОБА_1 від обов'язку сплати судового збору за подання такої позовної заяви.
У позивача існує визначений Законом України «Про судовий збір» обов'язок сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі за подання ним до адміністративного суду позову немайнового характеру, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Крім вищенаведеного, частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч.4 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частинами 1, 2, 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
У позовній заяві ОСОБА_1 наведено зміст листа Міністерства юстиції України у відповідь на його звернення від 22.07.2024 та 11.08.2024.
Проте, позивачем до позовної заяви не додано ні копії вказаного листа Міністерства юстиції України, ні копій його звернень до Міністерства юстиції України від 22.07.2024 та 11.08.2024. При цьому, позивач в позовній заяві не зазначив причини, з яких такі документи не можуть бути подані.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 55, 94, 160, 161, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом:
- зазначення відповідного органу державної влади через який Держава Україна повинна брати участь у даній справі та відомості, визначені у пункті 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України щодо такого відповідача.
- подання документу про сплату судового збору в розмірі встановленому статтею 4 Закону України «Про судовий збір» в сумі 1211,20 грн. або документу, який підтверджує наявність підстав для звільнення від сплати судового збору;
- подання всіх наявних в позивача доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема копії листа Міністерства юстиції України, копії звернень позивача до Міністерства юстиції України від 22.07.2024 та 11.08.2024, або ж вказати докази, які не можуть бути ним подані та причини, з яких такі докази не можуть бути подані.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.