04 лютого 2025 року Справа № 280/16/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.11.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу;
2) зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача (за Списком № 1) період роботи з 01.01.1991 по 17.04.1991 на посаді учня ливарника металу та сплавів цеху №1 АТ «Мотор Січ»; призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (із зменшенням пенсійного віку), згідно з поданою заявою від 18.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, до заяви були долучені документи на підтвердження необхідного страхового стажу та відповідні документи на підтвердження права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Проте, відповідач прийняв рішення від 22.11.2024 № 083850024026 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу. Зауважено, що зарахуванню до пільгового стажу позивача підлягає період перебування на посаді учня ливарника металу та сплавів, що підтверджується записами трудової книжки. Разом з тим, такий період до пільгового стажу позивача не був зарахований, у зв'язку з чим відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із зменшенням пенсійного віку.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
14.01.2025 надійшов відзив на позову заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у яких представник зазначає, що відповідач діяв правомірно відповідно до діючого законодавства, оскільки права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно з Законом № 1058-ІV у позивача не має у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Щодо вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу період роботи з 01.01.1991 по 17.04.1991 на посаді учня ливарника металу та сплавів цеху № 1 АТ «Мотор Січ», то посада учня, у тому числі «учня ливарника металу та сплавів», Списком № 1 не передбачено, у зв'язку з чим підстав для зарахування часу роботи позивача на вказаній посаді немає. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 06.01.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 та інші докази, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 18.11.2024 позивач звернувся до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 1. Заява та додані до неї документи прийняті 18.11.2024 пенсійним органом, що підтверджується розпискою-повідомленням за № 7792.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.11.2024 № 083850024026, прийнятому за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю пільгового стажу. Зазначено, що вік заявника становить 51 рік 11 місяців. Відповідно до наданих документів страховий стаж складає 38 років 10 місяців 22 дні. Пільговий стаж за Списком № 1 - 7 років 11 місяців 27 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви : за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Згідно з довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.02.2024 № 24, виданої АТ «МОТОР СІЧ», ОСОБА_1 працював повний робочий день в АТ «Мотор Січ» і за період з 18.04.1991 по 06.05.1991, з 18.06.1993 по 29.09.1999 виконував роботи з оброблення металу (ливарне виробництво) за професією, посадою ливарний металів і сплавів, цех № 1, що передбачена Списком № 1, розділ ХІ, підрозділ 1а, № 1110100а-13392.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 05.07.1990 наявні наступні записи щодо роботи позивача у Запорізькому виробничому об'єднанні «Моторобудівник» ім. 50-річчя Великої Вітчизняної соціалістичної революції:
11.09.1990 - прийнятий у цех № 1 слюсарем-інструментальником 4 розряду (розпорядження № 2583 від 11.09.90);
01.01.1991 - переведений учнем ливарника металу та сплавів, цех № 1 (розпорядження № 76 від 03.01.91);
18.04.1991 - переведений ливарником металу та сплавів 3 розряду (розпорядження № 2271 від 18.04.91);
06.05.1991 - звільнений у зв'язку з призовом на військову службу (розпорядження № 1071 від 06.05.91).
Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 зараховані лише періоди роботи з 18.04.1991 по 06.05.1991, з 18.06.1993 по 31.12.1996, з 25.01.1997 по 31.12.1997, з 15.03.1998 по 29.09.1999, та періоди проходження військової служби з 15.05.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 15.04.1993. Всього стажу, що дає право на зниження пенсійного віку - 7 років 11 місяців 27 днів (повних 7 років).
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за Списком № 1, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV регламентовано, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Як встановлено судом, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 1) була відсутність необхідного пільгового стажу. Так, відповідно до пункту частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV необхідний пільговий стаж становить 10 років, тоді як зарахований відповідно до наданих документів пільговий стаж ОСОБА_1 згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.11.2024 № 083850024026 складає 7 років 11 місяців 27 днів.
При цьому відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) до пільгового стажу ОСОБА_1 не зарахований період роботи учнем ливарника металу та сплавів з 01.01.1991 по 17.04.1991, врахування якого, на думку позивача, має значення для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 зі зменшенням пенсійного віку.
Щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.01.1991 по 17.04.1991 слід зазначити наступне.
За позицією відповідача вказаний період роботи позивача не може бути зарахований до пільгового стажу, оскільки посада учня, у тому числі «учня ливарника металу та сплавів», Списком № 1 не передбачена.
Як встановлено судом, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 05.07.1990 містяться записи про те, що ОСОБА_1 у період з 01.01.1991 по 17.04.1991 працював на посаді учня ливарника металу та сплавів у цеху № 1 Запорізького виробничого об'єднання «Моторобудівник» ім. 50-річчя Великої Вітчизняної соціалістичної революції. Надалі з 18.04.1991 був переведений на посаду ливарника металу та сплавів 3 розряду, період роботи на якій зарахований відповідачем до спеціального стажу за Списком № 1.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за зами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, вина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Частиною другою пункту 4 зазначеного Порядку № 442 встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих на керівників підприємств, а тому її не проведення не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці 21.08.1992 року (пункт 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики 18.11.2005 року № 383).
За змістом пунктів 1 та 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, що набрав чинності 21.08.1992 року, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних них факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку № 442 передбачено, що атестація робочих місць за умовами проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного року.
Згідно із підпунктами 4.1 - 4.3 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами з 21.08.1992 року відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджено за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Отже, за періоди до 21.08.1992 проведення атестації робочих місць не вимагалось, але за періоди після 21.08.1992 підтвердження проведення атестації робочих місць для призначення пільгової пенсії за Списком № 1 згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV та пунктом 3 Порядку № 383 є обов'язковим.
Суд зазначає, що у період з 22.08.1956 року по 25.01.1991 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173. У період з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991.
У матеріалах пенсійної справи (документів, які розглядалися відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення) наявний Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Спискам № 1 та № 2 (додаток до наказу АТ «Мотор Січ» № 206 від 22.05.1995), затверджений профспілковим комітетом підприємства (протокол № 6 від 26.04.1995), до робітників за Списком № 1 належить посада ливарника металу та сплавів. Також на розгляді у пенсійного органу був Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Спискам № 1 та № 2 (додаток до наказу ВАТ «Мотор Січ» № 341 від 15.07.1999), затверджений профспілковим комітетом підприємства (протокол № 48 від 02.07.1999), до робітників за Списком № 1 належить посада ливарника металу та сплавів.
Згідно зі Списком № 1 виробництв, робіт, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та у гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах у пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, до вказаного списку робіт належать посада ливарника (розділ XV «Металообробка», підрозділ 1а «ливарне виробництво, робочі»).
Також посада «ливарники металів та сплавів» входить до Списку № 1 виробництв, робіт, професій та показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах (розділ XІ «Металообробка», підрозділ 1а «ливарне виробництво, робочі», № 1110100а-13392), затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991.
Згідно з роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок застосування затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 Списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» від 02.04.1976 №5/8, учні індивідуально-бригадного навчання користувалися правом на відповідну пенсію лише в тих випадках, якщо Списками передбачено виробництва (роботи) та цехи без перелічення конкретних професій.
Похідне слово «Учень» вперше було зафіксоване в Додатку В до Класифікатора професій ДК 003-95, затвердженого наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 року №257, згідно із Змінами та доповненнями №4, затвердженими наказом Держстандарту України від 15 квітня 2002 року № 230. Передбачено це слово і відповідним додатком до чинного Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327.
Похідне слово «Учень» застосовується до професійних назв робіт робітників середньої кваліфікації на час проходження первинної професійної підготовки особами, яких прийнято на роботу.
Похідні слова до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії.
Якщо назва професії працівника утворюється за допомогою похідного слова, у тому числі «Помічник», «Учень», «Стажист», із дотриманням зазначених вище умов, право його на пенсію за віком на пільгових умовах та інші пільги і компенсації визначаються на тих самих умовах, що і працівникові базової професії.
Таким чином, оскільки професія ливарника металу та сплавів створює правові підстави на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №1, тому період роботи на посаді учня ливарника металу та сплавів підлягає зарахуванню до періоду праці, що зараховується до пільгового стажу роботи.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що матеріалами справи та аналізом законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини підтверджується, що у спірний період з 01.01.1991 по 17.04.1991 позивач працював на посадах, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відсутність належним чином оформленої уточнювальної довідки не може порушувати право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки пільговий стаж підтверджено трудовою книжкою. Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 05.12.2019 у справі № 359/8683/16-а.
Крім того, суд зазначає, що 15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру», який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
За визначенням, наведеним у статті 2 цього Закону, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.
Частинами першою-третьою статті 8 цього Закону передбачають, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої статті 72 цього Закону адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин. Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.
Пункт 4 частини другої статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» визнає протиправним адміністративний акт, який не відповідає принципам адміністративної процедури.
Оскаржуване у даній справі рішення, яке є негативним адміністративним актом, не відповідає принципам адміністративної процедури, оскільки не містить належної мотивації його висновку, зокрема встановлення обставин, що мають значення для призначення позивачу пенсії за віком (зарахування періодів роботи до стажу), посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин прийняття чи відхилення наданих позивачем документів.
Ненаведення мотивів прийнятого рішення суб'єктивізує акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити його відповідність критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України.
Невиконання пенсійним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
Дослідивши надані позивачем на розгляд пенсійного органу заяву з долученими до неї документами, суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для зарахування періоду роботи позивача з 01.01.1991 по 17.04.1991 на посаді учня ливарника металу та сплавів до пільгового стажу позивача за Списком № 1, у зв'язку з чим відповідач неправильно обрахував пільговий стаж позивача, через що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.11.2024 № 083850024026 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Незважаючи на те, що у рішенні від 22.11.2024 № 083850024026 зазначено про зарахування до страхового стажу усіх наявних періодів, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не зазначило про незарахування періоду роботи з 01.01.1991 по 17.04.1991до пільгового стажу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова позивачу у призначені пенсії за віком є передчасною, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.11.2024 № 083850024026 не обґрунтоване, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання його протиправним та як наслідок скасування.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача (за Списком № 1) період роботи з 01.01.1991 по 17.04.1991 на посаді учня ливарника металу та сплавів цеху №1 АТ «Мотор Січ» та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (із зменшенням пенсійного віку), згідно з поданою заявою від 18.11.2024, суд зазначає наступне.
За змістом частини четвертої статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
Суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок страхового стажу особи та визначати його достатність для призначення пенсії.
У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.
Тобто, у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу спірний період роботи, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Квитанцією від 27.12.2024 № ПН3253443 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 908,40 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.11.2024 № 083850024026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.1991 по 17.04.1991 на посаді учня ливарника металу та сплавів цеху №1 АТ «Мотор Січ», та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,40 грн (дев'ятсот вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.02.2025.
Суддя К.В.Мінаєва