Рівненський апеляційний суд
Іменем України
03 лютого 2025 року м. Рівне
Справа № 569/8791/23
Провадження № 11-кп/4815/266/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №120231810100012758 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2024 року стосовно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Шубків Рівненського району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України ( далі - КК),
Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК та засуджений на один рік позбавлення волі.
Строк відбування покарання прийнято рахувати з 21 жовтня 2024 року.
Згідно вироку суду, ОСОБА_5 в період часу з 27.05.2022 по 24.04.2023, маючи умисел на заподіяння психологічних страждань своєму батьку ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, систематично вчиняв відносно останнього психологічне домашнє насильство, що призвело до його психологічних страждань та підтверджується притягненням 27.05.2022, 20.01.2023, 03.03.2023, 10.03.2023, 24.03.2023 Рівненським міським судом Рівненської області до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі - КУпАП)
Так, ОСОБА_5 , усвідомлюючи та продовжуючи свої умисні протиправні дії, діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, приблизно о 21 год. 00 хв., 24.04.2023, перебуваючи за місцем спільного проживання з потерпілим, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне насильство відносно свого батька ОСОБА_7 , яке виразилось у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні останнього, що викликало у потерпілого побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя останнього, а також, маючи умисел на заподіяння фізичних страждань та розладів фізичного здоров'я ОСОБА_7 , вчинив стосовно нього фізичне насильство, яке виразилось у притисненні до стіни та переміщенні потерпілого вздовж неї.
Вказаними діями ОСОБА_5 , спричинив потерпілому ОСОБА_7 , тілесні ушкодження у вигляді трьох поверхневих саден в проекції виступу правого ліктя по задній поверхні, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликало у потерпілого фізичні страждання та завдало останньому фізичної шкоди.
Таким чином, ОСОБА_5 , будучи неодноразово притягнутим до відповідальності, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти тотожні та об'єднанні спільним умислом дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства.
Обвинувачений ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі просить суд змінити вказаний вирок та призначити йому більш м'яке покарання передбачене санкцією ст. 126-1 КК, а саме 4-6 місяців арешту, оскільки судом не враховано що він щиро розкаявся, відшкодовує шкоду та допомагає батькам, які є пенсійного віку та потребують постійного догляду. Крім того просить взяти до уваги його поведінку, оскільки він виправився, проходив лікування в Християнському реабілітаційному центрі та потребує постійного лікування в онкодиспансері у зв'язку з захворюванням меланома (рак), а тому призначену міру покарання вважає такою що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його головній меті,- виправлення та попередження вчинення нового злочину.
У поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурор зазначив, що судом при призначенні покарання враховано особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який ніде не працює, характеризується негативно, перебуває на спостереженні в лікаря нарколога, після скерування до суду обвинувального акту продовжував вчиняти домашнє насильство до потерпілого, і тому просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 , про безпідставність апеляційних вимог, думку потерпілого ОСОБА_7 та його представника-адвоката ОСОБА_8 про залишення рішення суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Стосовно обраного виду та міри покарання обвинуваченому, то колегія суддів вважає, що це покарання відповідає вимогам закону про кримінальну відповідальність.
Так згідно вимог ст.ст. 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає як особі винного, так і встановленим обставинам кримінального провадження.
Так, судом при призначені покарання було враховано тяжкість вчиненого злочину, обставину яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, відсутність обставин які пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18.05.2022 за ст. 126-1, ч.1 ст. 125 КК з призначенням покаранням у виді 6 місяців арешту, судимість непогашена, та через короткий проміжок часу вчинив новий умисний аналогічний злочин. Крім того ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується негативно, перебуває під спостереженням у лікаря нарколога з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, не має легальних доходів, що свідчить про його стійку антисоціальну поведінку та небезпечність для суспільства.
Також судом при призначені покарання було враховано думку потерпілого ОСОБА_7 - батька обвинуваченого, який підтвердив що син протягом тривалого часу зловживає алкоголем, систематично вчиняє насильство відносно нього та його дружини, матері обвинуваченого, ображає їх нецензурною лексикою, виносить без дозволу їх речі, псує майно, що призвело до психологічних страждань та погіршення стану його здоров'я. Підтримав думку прокурора в судових дебатах про призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі.
Сукупність вказаних обставин стала підставою для висновку місцевого суду про можливість перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції від суспільства та обрання йому найтяжчого виду покарання, яке найбільш наближеного до максимального розміру, передбачене санкцією ст. 126-1 КК.
Під час апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_7 підтвердив свої показання, дані ним місцевому суду, і просив залишити без зміни цей вирок.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що вирок місцевого суду є законний, обґрунтований та вмотивований, ухвалений дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а також закону про кримінальну відповідальність, тому підстав для його зміни та пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 - у той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3