Провадження № 2/760/6935/25
Справа № 760/612/25
про відмову у відкритті провадження у справі
03 лютого 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Зуєвич Л.Л., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 13А, каб. 22; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНКОПП представника /для пошуку в системі «Електронний суд»: НОМЕР_3/) до державного підприємства «Документ» /далі - ДП «Документ»/ (код ЄДРПОУ: 32735236; адреса: 04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 8; e-mail: info@dpdok.com.ua) про захист прав споживачів,
Рух справи
06.01.2025 до Солом'янського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, датована 04.01.2025, за підписом представника позивача - адвоката Новосад Р.В. (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить суд зобов'язати ДП «Документ» відправити до відокремленого підрозділу - філії ДП «Документ» у Федеративній Республіці Німеччина, місто Берлін, паперовий документ - паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виготовлений на ім'я ОСОБА_1 , та організувати видачу ОСОБА_1 у відокремленому підрозділі - філії ДП «Документ» у Федеративній Республіці Німеччина, місто Берлін, виготовленого на його ім'я паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 13.01.2025.
Щодо можливості прийняття справи до провадження
Дослідивши матеріли справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (ч. 2 ст. 124 Конституції України).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц, провадження № 14-10цс23).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абз. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких зазвичай хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц, провадження № 14-10цс23).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц, провадження № 14-10цс23).
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц, провадження № 14-10цс23).
Звертаючись з позовом у даній справі позивач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до преамбули ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів з огляду на наступне.
За змістом п.п. 5, 17, 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів»:
- виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;
- споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов'язків такої особи відповідно до закону; суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Відповідно до преамбули Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» цей Закон визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Пунктами 1, 4-1 частини 1 статті 2 цього Закону передбачено, що уповноваженими суб'єктами згідно з цим Законом є: розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; державне підприємство, що належить до сфери управління розпорядника Реєстру.
Відповідно до п. 1 Положення «Про Державну міграційну службу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
У п. 1.1 Статуту ДП «Документ», затвердженого наказом Державної міграційної служби України № 200 від 13.08.2014, визначено, що державне підприємство «Документ» засноване на державній власності і належить до сфери управління Державної міграційної служби України. Підприємство функціонально включене до системи органів міграційної служби України (https://pasport.org.ua/other/zvit/02%20%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82/2014.pdf).
У п.п. 2.3.1 п. 2.3 Статуту підприємства визначено, що предметом його діяльності є: організація роботи з надання представницьких, інформаційно-консультаційних та інших послуг громадянам України у сфері міграції.
Отже, Державне підприємство «Документ» в розумінні Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» є державним підприємством, яке належить до сфери управління Державної міграційної служби, та, відповідно, розпорядником Реєстру і уповноваженим суб'єктом і в розумінні Закону України «Про адміністративні послуги» суб'єктом надання адміністративних послуг.
При цьому, Державна міграційна служба України (до сфери управління якого належить Державне підприємство «Документ») є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.
Таким чином, суд дійшов висновків, що:
- спірні правовідносини не є приватно-правовими з огляду на те,що ДП «Документ не є надавачем послуг в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів», а позивач не має статусу споживача цих послуг;
- відповідний спір є публічно-правовим, а ДП «Документ» в розумінні ст. 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень;
- оскільки спір у даній справі не є спором, який віднесений до категорії справ, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду в адміністративному судочинстві в порядку, визначеному КАС України.
Частиною 1 статті 20 КАС України визначено категорії спорів, які підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним. За змістом ч. 2 цієї статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Отже, відповідний спір підсудний окружному адміністративному суду.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав помилкову юрисдикційну підвідомчість для звернення з позовною заявою.
Висновки суду
Враховуючи зазначене, суб'єктний склад, предмет спору та характер спірних правовідносин, суд встановив, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За змістом ч. 4 ст. 186, п. 7 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 186, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
У відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Документ» про захист прав споживачів, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич