печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1480/25-к
пр. 1-кс-975/25
30 січня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
підозрюваного: ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката: ОСОБА_4 ,
прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції провадження за скаргою підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення Старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області майора поліції ОСОБА_5 про підозру від 17.10.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року, -
Підозрюваний ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на повідомлення Старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області майора поліції ОСОБА_5 про підозру від 17.10.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року.
В обґрунтування скарги зазначає, що Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року, під час якого Старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_5 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 . 17.10.2022 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 - 2 КК України, тобто у зловживанні своїми повноваженнями арбітражного керуючого, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи.
Сторона захисту зазначає, що викладені в повідомленні про підозру висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, повідомлення про підозру є незаконним та необґрунтованим, ґрунтується лише на припущеннях органу досудового розслідування; у повідомленні про підозру відсутні підтвердженні доказами фактичні обставини, які б вказували на наявність складу інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення. Зазначає, що інкриміноване ОСОБА_3 відчуження майна, належного ВАТ "Українській концерн хмелярства "Укрхміль", під час дії ухвали про арешт вказаного майна спростовується тим, що укладання договору купівлі-продажу від 12.10.2018 року відбулося після скасування відповідної заборони на відчуження на підставі ухвали слідчого судді від 25.09.2018 року. Також, проведена повторна судова будівельно-оціночна експертиза додатково підтверджує необґрунтованість оскаржуваного повідомлення про підозру в частині, що стосується заподіяння шкоди.
У зв'язку з викладеним підозрюваний просить: скасувати повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України; визнати ОСОБА_3 таким, що втратив процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України; зобов'язати сторону обвинувачення у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_3 .
В судовому засіданні підозрюваний та захисник підтримали скаргу з викладених у ній підстав, просили задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду скарги повідомлений належним чином; подав заяву про розгляд скарги без його участі, в якій щодо задоволення скарги заперечував.
Слідчий в судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду скарги повідомлений належним чином; надав для проведення розгляду скарги матеріали кримінального провадження № 12021060000000490 від 02.11.2021 року у 19-ти томах.
Вислухавши пояснення сторони захисту в обґрунтування скарги, вивчивши скаргу та дослідивши долучені до неї документи, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12021060000000490 від 02.11.2021 року, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді відноситься здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З наведеного вбачається, що слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль за стадією досудового розслідування кримінального провадження у процесі розгляду скарг, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, не обмежений у можливості здійснювати перевірку виключно відповідності повідомлення про підозру встановленим КПК України формальним вимогам щодо форми і змісту повідомлення про підозру та порядку його вручення особі.
При цьому, межі та обсяг здійснення слідчим суддею судового контролю за стадією досудового розслідування кримінального провадження при розгляді скарг на повідомлення особі про підозру визначаються слідчим суддею в кожному конкретному випадку, оскільки не повинні накладатись на дискреційні повноваження прокурора чи суду, який єдиний уповноважений давати оцінку обґрунтованості висунутого особі обвинувачення на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.
Таким чином слідчий суддя виходячи з загальних засад кримінального провадження, закріплених в ст. 7 КПК України, вважає, що предметом судового контролю слідчим суддею під час розгляду скарг на повідомлення про підозру є: обґрунтованість підозри, оскільки перевірка слідчим суддею саме обґрунтованості підозри є бар'єром для необґрунтованого кримінального переслідування та засобом належної реалізації загальних завдань кримінального провадження - щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура; форма та зміст документу - повідомлення про підозру, а також порядок повідомлення про підозру (наявність повноважень в особи, яка здійснила таке повідомлення, тощо).
Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060000000490 від 02.11.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 - 2 КК України.
Під час здійснення досудового розслідування, Старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області майором поліції ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 , 17.10.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 - 2 КК України, тобто у зловживанні своїми повноваженнями арбітражного керуючого, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи.
Постановою заступника Генерального прокурора від 31.03.2023 року здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року було доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 Кодексу: повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Статтею 276 КПК України чітко та вичерпно визначено випадки повідомлення про підозру, яке обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
В постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 13.08.2020 року в справі № 200/13490/15, зазначається, що повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, яка має назву "Повідомлення про підозру" та складається з статей: "Випадки повідомлення про підозру" (стаття 276); "Зміст письмового повідомлення про підозру" (стаття 277); "Вручення письмового повідомлення про підозру" (стаття 278); "Зміна повідомлення про підозру" (стаття 279).
Отже, саме така побудова цієї глави дає підстави зробити висновок, що законодавець пов'язує процесуальну діяльність із повідомлення про підозру із сукупністю процесуальних дій слідчого та/або прокурора, зміст яких полягає у встановленні юридичних і фактичних підстав для повідомлення про підозру (стаття 276), складанні письмового процесуального документа (повідомлення про підозру) (стаття 277) та його врученні особі (стаття 278).
З огляду на правові норми КПК України, слід розмежовувати: а) підозру як припущення про вчинення особою кримінально караного діяння; б) письмове повідомлення про підозру як процесуальне рішення; в) повідомлення про підозру як комплекс процесуальних дій, який передбачає складання та вручення повідомлення про підозру, роз'яснення процесуальних прав підозрюваного, суті підозри, внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому, законодавець на нормативному рівні щодо процесуального порядку повідомлення про підозру вживає поняття "складання", "вручення" та "здійснення" повідомлення про підозру.
Таким чином, як вбачається з указаних вище положень закону, поняття "повідомлення про підозру" розуміється у чинному КПК України саме як окремий процесуальний документ, а не як дія (процедура, процес), оскільки для цього законодавцем вжито інший термін "вручення повідомлення про підозру".
Перевіряючи на предмет форми та змісту оскаржуваного повідомлення про підозру від 17.10.2022 року у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідчий суддя вважає, що це в повній мірі відповідає вимогам ст. 277 КПК України, оскільки в ньому наявні всі необхідні реквізити, визначені зазначеною нормою закону.
Оцінюючи порядок здійснення повідомлення про підозру від 17.10.2022 року у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то стороною обвинувачення дотримано передбачену ст. 278 КПК України процедуру вручення особі повідомлення про підозру,.
Що стосується перевірки обґрунтованості повідомлення про підозру від 17.10.2022 року у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення.
Стосовно першого аспекту, то слідчий суддя приходить до висновку, що такий стороною обвинувачення формально дотриманий, адже кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_3 передбачене національним законом (ст. 365-2 КК України).
Що ж стосується питання факту, то задля перевірки дотримання стороною обвинувачення цього аспекту первинним є встановлення саме події кримінального правопорушення, а вже тоді обставин, за яких сторонній спостерігач може з впевненістю сказати, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення. При цьому тлумачення поняття "обґрунтованості" буде залежати від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom (Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства) (п. 184 рішення Великої Палати у справі "Мерабішвілі проти Грузії" (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява N 72508/13).
Обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні.
На підтвердження цього висновку вказує й те, що національне законодавство встановлює перелік випадків повідомлення про підозру (ст. 276 КПК України), якими зокрема є: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Зі змісту оскаржуваного повідомлення про підозру в даному конкретному випадку мало місце застосування прокурором п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України (наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення).
Таким чином, з урахуванням обставин справи, в даному випадку слідчий суддя при перевірці обґрунтованості повідомлення про підозру зобов'язаний перевірити саме наявність достатніх доказів для підозри, тобто первинно встановити факт події кримінального правопорушення, а тільки тоді вже такі факти і обставинами, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, тобто не професіонала у сфері права, в існуванні зв'язку між діями ОСОБА_3 та подією кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 91 КПК України, подію злочину слід розуміти як елемент об'єктивної сторони складу злочину, що відбувся у певний час, у певному місці та певним способом.
Слідчий суддя враховує та наголошує, що для встановлення оцінки обґрунтованості підозри, він в жодному випадку не повинен встановлювати причетність особи поза розумним сумнівом, однак національний стандарт оцінки доказів для встановлення обґрунтованості підозри обов'язково включає в себе такі критерії як допустимість, належність та достатність. (ст. 94 КПК України, яка зобов'язує слідчого суддю здійснювати оцінку доказів саме за такими критеріями).
Так, згідно оскаржуваного повідомлення про підозру, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у зловживанні своїми повноваженнями арбітражного керуючого, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтереси юридичної особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 - 2 КК України.
При цьому, кримінальне правопорушення, за твердженням сторони обвинувачення, полягає у тому, що ліквідатор ВАТ "Українській концерн хмелярства "Укрхміль" ОСОБА_3 , в рамках справи про банкрутство № 906/666/17, яка знаходиться у провадженні Господарського суду Житомирської області, здійснив дії, направлені на незаконне відчуження нерухомого майна вказаного суб'єкта господарювання, а саме, майнового комплексу виробничих будівель, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, загальною площею 3517,7 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 950445618101.
Так, в рамках справи № 906/666/17 про банкрутство ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль", відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на підставі ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 02.08.2018 року, 06.08.2018 року відділом державної реєстрації Житомирської ОДА зареєстровано обтяження за № 27371709 на нерухоме майно ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль", а саме: майновий комплекс виробничих будівель, загального площею 3517,7 кв.м.
В той же час, ліквідатор ВАТ "Українській концерн хмелярства "Укрхміль" ОСОБА_3 , проігнорувавши вимоги ст. 25 Закону України "Про банкрутство" щодо вжиття відповідних заходів по збереженню майна банкрута, реалізації майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, знаючи про зареєстроване обтяження, свідомо замовив проведення аукціону з продажу зазначеного майнового комплексу виробничих будівель. Організатором аукціону було ТОВ "Толк консалтинг", учасниками - ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест" та ТОВ "Управляюча компанія "Фарм Інвест", переможцем обрано - ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест". Вартість майна банкрута, що підлягала реалізації у складі цілісного майнового комплексу, ліквідатором визначено за сукупністю визначених вимог кредиторів у сумі 4 607 493 грн. Разом з тим, ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест", як переможець, перерахувала на рахунок ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" 1 039 565 гривень. 11.09.2018 року між ліквідатором та переможцем аукціону підписано протокол № 11-2 проведення аукціону.
12.10.2018 року між продавцем ВАТ "Українській концерн хмелярства "Укрхміль", в особі ліквідатора ОСОБА_3 , та покупцем ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест" був укладений договір купівлі-продажу майна, який засвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (зареєстрований в реєстрі за № 11099).
В подальшому, 18.10.2018 року було проведено державну реєстрацію права власності на означене майно за ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест", про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 141757611 від 18.10.2018 року.
Ліквідатор ОСОБА_3 був обізнаний про існуючий арешт нерухомого майна, порушив процедуру проведення аукціону (арешт майна є перешкодою для реалізації такого майна), завдав значних збитків кредиторам, пов'язаним із визнанням аукціону не дійсним та витребуванням майна з чужого незаконного володіння.
Арешт, накладений в межах кримінальної справи на вищевказане майно ВАТ "Український концерті хмелярства "Укрхміль", є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами КПК України, і його скасування відбувається в порядку, визначеному статтею 174 КПК України, - без можливості його скасування судами інших юрисдикцій, що випливає також із положень статей 37, 41 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Таким чином, 12.10.2018 року ліквідатор ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" ОСОБА_3 , зловживаючи своїми повноваженнями арбітражного керуючого, здійснив реалізацію нерухомого майна вказаного товариства - банкрута, а саме, майнового комплексу виробничих будівель, яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, вартістю 6 872 589, 17 грн., на користь ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест", що спричинило ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" тяжкі наслідки.
Відтак, слідчий суддя надаючи оцінку обґрунтованості оскаржуваної підзори повинен відповісти на питання чи мала місце подія кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365-2 КК України, не вдаючись до кваліфікації частин зазначеного злочину, у зв'язку з описаними вище діями ОСОБА_3 та чи наявні наразі такі докази, які б цю подію підтверджували.
Так, фактично як прояв зловживання повноваженнями ліквідатора сторона обвинувачення вказує на відчуження ОСОБА_3 майна, належного ВАТ "Українській концерн хмелярства "Укрхміль», під час дії ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 02.08.2018 року по справі № 296/7458/18 про арешт вказаного майна.
Між тим, як вбачається зі змісту повідомлення про підозру, відчуження такого майна відбулося тільки 12.10.2018 року, натомість як ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.09.2018 року скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Королівського районного суду м. Житомира від 02.08.2018 року по справі № 296/7458/18 на майно ВАТ "Українській концерн хмелярства "Укрхміль", а саме вищезазначений майновий комплекс виробничих будівель за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, загальною площею 3517,7 кв. м, реєстраційний номер об'єкта 950445618101. Відтак, станом на 12.10.2018 року заборони щодо відчуження такого майна перестали існувати, що само по собі спростовує твердження сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_3 дій по відчуженню майна у спосіб, заборонений законом.
Поряд з цим, зі змісту оскаржуваного повідомлення про підозру вбачається, що організація проведення аукціону з продажу майна ВАТ "Українській концерн хмелярства "Укрхміль" здійснювалась задовго до накладення арешту на вказане майно, що також спростовує твердження сторони обвинувачення щодо того, що ОСОБА_3 розпочав підготовку до відчуження майна, належного ВАТ "Українській концерн хмелярства "Укрхміль", в період дії ухвали про накладення арешту.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про спростування тих подій, які викладені в оскаржуваному повідомлення про підозру.
Зловживання повноваженнями передбачає наявність взаємозв'язку між повноваженнями винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Однак, будь-яких незаконних дій, з урахуванням скасування арешту на відчужене майно, ОСОБА_3 вчинено не було, що в свою чергу вказує на відсутність події діяння, передбаченого ст. 365-3 КК України.
Додатково слідчий суддя надає оцінку тому, що згідно оскаржуваного повідомлення про підозру метою дій ОСОБА_3 було отримання неправомірної вигоди.
Так, відповідно до примітки 1 ст. 364-1 КК України у статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 цього Кодексу, під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.
Зміст оскаржуваного повідомлення зовсім не розкриває, яку саме неправомірну вигоду, хто і від кого мав отримати в результаті дій ОСОБА_3 . Вказані обставини взагалі не описані в оскаржуваному процесуальному документі.
В постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 року у справі N 5-328кс16, зокрема, зазначено таке: "Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення. Тому повідомлення про підозру слід розцінювати як офіційне доведення до відома особи припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення.
Частина 3 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Відтак, слідчий суддя робить висновок про невідповідність змісту оскаржуваного повідомлення про підозру ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину.
В постанові від 25.11.2020 року в справі № 627/927/19 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення процесуальних норм, передбачених статтями 3, 22, 36, 276-278 КПК України, дає підстави для висновку, що здійснення повідомлення про підозру врегульовано імперативними нормами, які вичерпно, точно і однозначно визначають як форму встановленої для цього правової процедури (порядку), так і її зміст.
Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань.
Дотримання встановленої правової процедури здійснення повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед прокурором у певний момент досудового розслідування кримінального провадження.
Визначення змісту поняття "підозра" обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, згідно з практикою ЄСПЛ "підозра" є частиною більш широкого поняття "обвинувачення", яке відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Кримінальний процесуальний кодекс України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт "обґрунтованої підозри", переконання (доведення) "поза розумним сумнівом" та стандарти "достатніх підстав (доказів)" тощо.
Повідомлення про підозру, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, передбачає дотримання стандарту "достатніх підстав (доказів)".
Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту "достатніх підстав (доказів)" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
Стандарт "достатніх підстав (доказів) для підозри" є нижчим ніж стандарт "обґрунтованої підозри". Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Стандарт "достатніх підстав (доказів)" не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.
Слідчий суддя в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Фактичною підставою для повідомлення про підозру є безсумнівна система належних до справи, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи.
Для повідомлення особі про підозру, виходячи з принципу презумпції невинуватості, необхідна наявність такої системи доказів, яка виключала б будь-які сумніви щодо того, що: 1) кримінальне правопорушення справді відбулося; 2) кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; 3) діяння підозрюваної особи містить склад конкретного кримінального правопорушення; 4) відсутні обставини, які виключають її відповідальність.
Водночас, слідчий суддя дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, матеріали сторони обвинувачення, в тому числі, повідомлення про підозру, з урахуванням вищенаведеного, приходить до висновку, що за змістом письмового повідомлення про підозру ОСОБА_3 не вбачається наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, а наведені в повідомленні обставини не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими матеріалами.
Так, згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За таких обставин, з урахуванням загальних засад кримінального провадження, таких як верховенство права, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, оскільки повідомлення про підозру складено за відсутності достатніх доказів для підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає наявними підстави для задоволення скарги та скасування повідомлення Старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області майора поліції ОСОБА_5 про підозру від 17.10.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 278 КПК України, дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно пункту 1 Розділу 5 Глави II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - Положення), затвердженого Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 року № 298, облік осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, здійснюється Реєстратором шляхом внесення відомостей до Реєстру після: складання повідомлення про підозру (стаття 277, частина перша статті 298-4 КПК України); вручення (дата та час) повідомлення про підозру (стаття 278, частина друга статті 298-4 КПК України).
Відповідно до ч. 3 Розділу 1 Глави І Положення, реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення: реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.
Згідно абз. 4 ч. 1 Глави 1 Розділу 3 Положення, унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про: дату складання повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри - невідкладно.
Частиною 3 Розділу 8 Глави II Положення визначено, що редагування (зміна) відомостей у разі виявлення неточностей, технічних помилок або неповноти даних здійснюється Реєстратором у межах, визначених у розділі ІІІ цього Положення.
Враховуючи, вищевикладене відомості про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, підлягають виключенню з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року.
Щодо інших вимог скарги, то такі не підлягають до задоволення, виходячи з повноважень слідчого судді, визначених ст. 307 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-135, 277-278, 303, 305-307, 309, 371-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Скаргу підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення Старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області майора поліції ОСОБА_5 про підозру від 17.10.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року - задовольнити частково.
Скасувати повідомлення Старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області майора поліції ОСОБА_5 про підозру від 17.10.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року.
Зобов'язати компетентну посадову особу у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскарження безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1