Номер провадження 1-кп/754/515/25
Справа № 754/16796/24
Іменем України
05 лютого 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
за участі прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
У провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12024100030002421 від 20 вересня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
В судовому засіданні, прокурором було заявлене клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Наведене клопотання прокурор мотивує, наявністю ризиків. передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, що були підставою для обрання такого запобіжного заходу на стадії досудового розслідування. Крім того, прокурор послалась на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, раніш були судимі за вчинення умисних корисливих злочину, у зв'язку із чим можуть переховуватись від суду, вчинити інше правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження дії запобіжного заходу, клопотав про зміну на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_6 підтримав правову позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , вказав на недоведеність ризиків наведених прокурором, орієнтував суд на доцільність зімни запобіжного заходу на більш м'який.
Обвинувачений ОСОБА_4 , також клопотав про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, посилаючись на виключні сімейні обставини пов'язані із народженням дитини.
Захисник ОСОБА_7 дотримуючись правової позиції підозрюваного, не погодився із доцільністю продовження дії застосованого запобіжного заходу, за твердженням останнього ризики за п.1, 3,5 ч.1 ст.177КПК України наведені прокурором мають надуманий характер, та суперечать матеріалами справи.
Вислухавши думку учасників провадження, оцінивши надані докази у сукупності, суд зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , раніш неодноразово судимі в тому числі за вчинення аналогічних злочинів, на теперішній час обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, санкцією якої передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.
Стороною обвинувачення доведенні ризики, передбаченні п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знаходячись на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, крім того вони не працевлаштовані, офіційних джерел доходу не мають, що може спонукати останніх до вчинення нових корисливих злочинів.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з урахуванням відомостей про особу обвинувачених, а саме: наявність судимостей за корисливі злочини, покарання за якими відбували разом, відсутність міцних соціальних зв'язків, а також опираючись на тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання винними у скоєнні тяжкого злочину, суд приходить до висновку, що існує реальний ризик, що обвинувачені, можуть здійснити спробу переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Всі обставини у сукупності свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, у зв'язку із чим суд вважає за доцільне продовжити до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, з триманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор» із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Вищевикладене свідчить про те, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених та обмеження їх прав, не суперечать ст. 5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Одночасно, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбаченої цим Кодексом, розмір якої суд вважає таким, що слід залишити без змін.
З огляду на доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підлягає вирішенню клопотання начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» про надання дозволу залучення обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , до праці в межах території слідчого ізолятора на безоплатній основі відповідно до ст. 16 Закону України "Про попереднє ув'язнення".
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні наполягали на задоволенні вказаного клопотання, оскільки залучені до робот із розвантажування посилок ув'язнених ДУ "Київський слідчий ізолятор".
В судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення вказаного клопотання. Перевіривши зміст клопотання, суд дійшов висновку, що клопотання керівництва слідчого ізолятора підлягає поверненню з таких підстав.
Згідно з п. 1.1, 1.2, 1.3 Розділу ІХ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, ув'язнені за їх згодою та з дозволу слідчого або суду, що здійснюють кримінальне провадження, можуть залучатися до праці в межах території СІЗО, що охороняється, у майстернях та робочих камерах із забезпеченням вимог ізоляції та роздільного тримання ув'язнених, правил техніки безпеки під час виконання робіт, норм санітарії та гігієни. З цією метою у майстернях та робочих камерах вивішуються протипожежні правила, правила техніки безпеки та витяги із Закону України «Про охорону праці», а до робіт допускаються лише ув'язнені, які пройшли медичне обстеження.
Ув'язнені, що виявили бажання працювати, подають заяву начальнику СІЗО, який зобов'язаний у триденний строк розглянути її та прийняти відповідне рішення. Залучення ув'язнених до праці та організація виробничої діяльності майстерні здійснюються відповідно до Положення про майстерню установи виконання покарань, слідчого ізолятора, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 березня 2012 року № 442/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 2012 року за № 437/20750 (із змінами).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про попереднє ув'язнення» взяті під варту особи можуть залучатися до роботи лише в межах території місця попереднього ув'язнення за їх згодою і з дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження. Праця таких осіб оплачується за тарифними ставками (окладами), що діють у народному господарстві. Із заробітку ув'язнених за виконавчими документами провадяться відрахування в порядку, встановленому законодавством України. Прибутки, одержані внаслідок використання праці ув'язнених, не підлягають оподаткуванню і використовуються для упорядкування місця попереднього ув'язнення та поліпшення умов тримання під вартою. Взяті під варту особи можуть залучатися без оплати їх праці лише до робіт, пов'язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкуванням місця попереднього ув'язнення. До таких робіт ці особи залучаються почергово у вільний від проведення слідчих дій час і не більш як на дві години протягом дня.
Проаналізувавши наведені вище вимоги нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що в порушення вимог Закону України «Про попереднє ув'язнення» та вищезазначених правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, до клопотання, яке надійшло з ДУ «Київський слідчий ізолятор», до заяви обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про надання згоди на залучення їх до проведення робіт на території слідчого ізолятора, не додано перелік робіт, до виконання яких планується залучати обвинувачених, а також відсутня довідка про медичне обстеження обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Окрім цього, для вирішення питання про надання дозволу на залучення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до роботи в межах території слідчого ізолятора на безоплатній основі, суду не подано відомостей (доказів), що при залучені засуджених до праці будуть забезпечені вимоги ізоляції та роздільного тримання ув'язнених, правила техніки безпеки при виконанні робіт, норми санітарії та гігієни.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що вказане клопотання необхідно повернути начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_8 , що в свою чергу не позбавляє його права на повторне звернення до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 16 Закон України «Про попереднє ув'язнення», ст. 182, 183, 331, 334 369, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Застосований до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, до 05 квітня 2025 року, включно.
Застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, до 05 квітня 2025 року, включно.
Залишити без змін розмір застави визначений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рівні 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 121 120 гривень, кожному, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089.
Клопотання начальника ДУ "Київський слідчий ізолятор" ОСОБА_9 про надання дозволу на залучення обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи в межах території слідчого ізолятора на безоплатній основі, повернути.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, - для відома.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження дії запобіжного заходу до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1