ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2025Справа № 910/13706/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши
заяву представника Приватного науково-виробничого підприємства «КТК»
про розподіл судових витрат
у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»
до Приватного науково-виробничого підприємства «КТК»
про стягнення 192 780,00 грн,
Представники сторін: без повідомлення (виклику)
У листопаді 2024 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» до Приватного науково-виробничого підприємства «КТК» про стягнення 192 780,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/13706/24 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця».
23.01.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій останній просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 837,00 грн.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однак, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
Відповідач зазначених вимог ГПК України дотримався та звернувся із заявою про розподіл судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, судом встановлено, що відповідачем було дотримано приписів ч. 1 ст. 124 ГПК України та наведено у першій заяві по суті спору (відзиві на позов) попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи № 910/13706/24.
Як встановлено у ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Зважаючи на викладене вище, суд розглядає дану заяву в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Розглянувши заяву Приватного науково-виробничого підприємства «КТК» про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26 837,00 грн, відповідачем подано в матеріали справи: копію договору про надання правової допомоги від 11.11.2024 № 11/11/24-КВМ, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Київська міська агенція незалежних адвокатів «ЮСТЕМ» та відповідачем; копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 11.11.2024 № 11/11/24-КВМ; копію платіжної інструкції від 20.11.2024 № 793 про сплату відповідачем на користь адвокатського об'єднання 10 000,00 грн за правову допомогу (долучено до відзиву на позовну заяву); копію акта № 1 прийому-передачі правничої (правової) допомоги від 22.01.2025; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об'єднанням «Київська міська агенція незалежних адвокатів «ЮСТЕМ» за договором про надання правової допомоги від 11.11.2024 № 11/11/24-КВМ (долучено до заяви про розподіл судових витрат).
Так, судом встановлено, що представництво інтересів відповідача під час розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва здійснював адвокат Адвокатського об'єднання «Київська міська агенція незалежних адвокатів «ЮСТЕМ» Козченко Вадим Миколайович на підставі ордеру серії АА № 1509508 від 19.11.2024.
За укладеним між відповідачем та Адвокатським об'єднанням «Київська міська агенція незалежних адвокатів «ЮСТЕМ» (надалі - об'єднання) договором про надання правової допомоги від 11.11.2024 № 11/11/24-КВМ (надалі - договір від 11.11.2024) об'єднання зобов'язалось надати відповідачу правничу допомогу, обсяг, предмет та порядок визначення вартості якої конкретизовано у додатковій угоді від 12.11.2024 № 1 до договору від 11.11.2024.
Пунктом 4 вказаної додаткової угоди передбачено, що вартість правничої допомоги визначається за тарифами, зазначеними у додатку № 1 до договору від 11.11.2024, а також додаткової винагороди, яка сплачується відповідачем об'єднанню у разі настання відкладальної обставини - відмови Господарським судом міста Києва у задоволенні позову АТ «Укрзалізниця» до Приватного науково-виробничого підприємства «КТК» у справі № 910/13706/24 і становить 19 278,00 грн (10% від ціни позову). Вказана винагороди сплачується відповідачем не раніше набрання рішенням суду законної сили.
Додатком 1 до договору від 11.11.2024 визначено тарифи на правничу (правову) допомогу.
За результатами надання послуг із правничої допомоги між об'єднанням та відповідачем 22.01.2025 підписано акт № 1 прийому-передачі правничої (правової) допомоги, згідно з яким визначено вартість наданих адвокатом послуг в розмірі 26 837,00 грн. Вказана сума складається із таких витрат: за складання відзиву на позовну заяву 6000,00 грн; за складання заяв про ознайомлення з матеріалами справи в електронному та паперовому вигляді - по 250,00 грн кожна; за складання заяви про розподіл судових витрат - 1000,00 грн; відшкодування поштових витрат за направлення відзиву - 59,00 грн; додаткова винагорода - 19278,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.
В той же час, як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Щодо переліку наданих адвокатом відповідачу послуг із правничої допомоги суд зазначає, що такі дії як складання заяв про ознайомлення з матеріалами справи та заяви про розподіл судових витрат не можуть бути кваліфіковані як правнича допомога у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки є лише супроводженням надання послуг адвокатом.
До того ж, як визначено у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Щодо заявлених відповідачем поштових витрат на відправку на адресу позивача відзиву на позовну заяву з доданими до нього матеріалами, суд зазначає, що такі витрати підпадають під інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв'язку оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 20.09.2022 у справі № 756/11978/16-ц.
Зважаючи на те, що відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами понесення ним витрат на відправлення засобами поштового зв'язку на адресу позивача (філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця») матеріалів відзиву на позовну заяву (опис вкладення у цінний лист, поштова накладна та фіскальний чек), суд доходить висновку про стягнення даних витрат з позивача.
Щодо включення до складу витрат на правничу допомогу додаткової винагороди у розмірі 19 278,00 грн, суд встановив, що дана сума фактично є «гонораром успіху» адвоката.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд зазначає, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» є розумність заявлених витрат, тобто обґрунтування розміру заявленої суми, а стягнення такої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.
Так, суд дійшов висновку, що у цьому випадку включення до наданих адвокатських послуг додаткової винагороди («гонорару успіху»), розмір якої відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 до договору від 11.11.2024 визначений в сумі 19 278,00 грн (10% від ціни позову) відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та є співрозмірним із виконаною роботою та досягнутим результатом.
Крім того, судом враховується, що позивачем не було заявлено жодних клопотань про зменшення заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу або ж заперечень щодо стягнення таких витрат, у тому числі, в частині додаткової винагороди у розмірі 19 278,00 грн.
Відтак, на переконання суду, вказана сума додаткової винагороди підлягає стягненню з позивача та користь відповідача, що узгоджується з процесуальними нормами права та відповідає положенням статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, а також правовим висновкам викладеним, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, з огляду на те, що позивачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд приходить до висновку, що заява представника відповідача про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню, з урахуванням вище викладених висновків суду.
Таким чином з позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, надану відповідачу, у розмірі 25 337,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву представника Приватного науково-виробничого підприємства «КТК» про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (вул. Залізничне шосе, 5-б, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код ВП 43112236) на користь Приватного науково-виробничого підприємства «КТК» (вул. Вербицького, 1, м. Київ, 02091; ідентифікаційний код 24923488) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 337,00 грн.
3. В іншій частині заяви представника відповідача про розподіл судових витрат відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04.02.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко