03 лютого 2025 року м. Чернігів Справа № 620/15802/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
визнати протиправним рішення атестаційної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) від 13 листопада 2024 року щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за контрактом;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби за контрактом на підставі підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09 листопада 2024 року звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме - необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 через наявність в неї інвалідності 2 групи. Рапорт, зокрема було обґрунтовано тим, що брат позивача також проходить військову службу і бажає й надалі її проходити, тому здійснювати догляд за хворою матір'ю може лише позивач, що проходить службу неподалік від місця проживання матері. 13.11.2024 відповідачем зазначений рапорт було розглянуто на засіданні атестаційної комісії. За результатами засідання прийнято рішення відмовити у задоволенні рапорту. Позивач із зазначеним рішенням не погоджується, оскільки відповідач противно відмовив у задоволенні рапорту за наявності визначених законодавством підстав для звільнення з військової служби, не врахував відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за хворою матір'ю.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач, з урахуванням ухвали суду від 10.01.2025 про поновлення строку для подачі відзиву, подав відзив на позов, в якому просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) відмовити в повному обсязі та зазначає, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби за контрактом на підставі п.п. «г» п.3 ч.5 ст. 26 глави ІV Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Позивач не довів належними та достатніми доказами наявність у нього підстав на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», не надав доказів відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за його матір'ю, особою з інвалідністю ІІ групи. З огляду на вищезазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) є безпідставними.
Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) за контрактом.
Як слідує з матеріалів справи 09 листопада 2024 року позивач звернувся до відповідача з рапортом та необхідними документами про звільнення з військової служби на підставі ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме - необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 через наявність в неї інвалідності 2 групи. Також у вказаному рапорті позивач зазначив, що має брата - ОСОБА_3 , який наразі також є військовослужбовцем.
Згідно з витягу з протоколу №52 засідання атестаційної комісії від 13.11.2024 на розгляді був рапорт позивача від 10.11.2024 №Р-34118-24 про звільнення в запас у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до глави ІV ст.26 ч. 5 п.3 пп «г» через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», мати особа з ІІ групи інвалідності та висновок ЛКК від 05.04.2024, що потребує постійного стороннього догляду. Комісія прийняла рішення відмовити позивачу у задоволенні рапорту, у зв'язку з ненаданням підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які могли б здійснювати догляд за матір'ю.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Частинами першою, другою статті 2 Закону України від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону №2232-ХІІ).
Згідно частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ розрізняють такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
У відповідності до п.п. г п. 3 ч.5 ст. 26 Закону №2232-XII під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах : через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, підставою для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, є зокрема, необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка потребує постійного догляду. При цьому умовами (підставами) для звільнення є те, що необхідність постійного догляду повинна підтверджуватися відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (1 умова), а також повинні бути відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд (2 умова).
Відповідно до вимог ч.7 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Державні прикордонній службі України, затвердженому Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009).
Згідно пункту 2 Положення № 1115/2009, громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі в добровільному порядку або за призовом.
Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби. Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням. Форма і порядок видачі службових та спеціальних посвідчень установлюється наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Розділ XII Положення № 1115/2009 регламентує питання звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 265 Положення № 1115/2009, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: 1) у запас - якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; 2) у відставку - якщо вони досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із виключенням з військового обліку.
Розділ XIV Положення № 1115/2009 регламентує питання проходження військової служби та деякі питання виконання військового обов'язку в особливий період.
Згідно пункту 305 Положення № 1115/2009, в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби в особливий період.
Згідно з підпунктом 1 пункту 307 Положення № 1115/2009, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв'язку із визнанням їх за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 288 Положення № 1115/2009, у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.
Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно пунктом 291 Положення № 1115/2009, військовослужбовці за наявності кількох підстав, передбачених пунктами «а», «б» та «в» частини другої, пунктами «а», «б», «в», «д» та «е» частини третьої, підпунктами «а», «б», «в» та «г» пункту 1, підпунктами «а» та «б» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «ж» «к» та «л» пункту 1, підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «й» та «к» пункту 2, підпунктами «а» та «б» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами «а», «б», «в», «ґ» та «і» пункту 1, підпунктами «а», «б» та «г» пункту 2, підпунктами «а» та «б» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», для звільнення можуть обрати за бажанням одну з них.
Згідно пунктом 292 Положення № 1115/2009, наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.
Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.
Згідно пункту 294 Положення № 1115/2009, не допускається виключення військовослужбовця зі списків особового складу органу Держприкордонслужби через звільнення в період його тимчасової непрацездатності та в період перебування військовослужбовця у відпустці.
Відповідно до п. 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
Як вже було встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення його з військової служби на підставі п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто через такі сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. До вказаного рапорту позивачем надано: копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 324/2 від 04.11.2024; копію паспорту ОСОБА_1 ; копію паспорту ОСОБА_2 ; копію довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про розірвання шлюбу; копію військового посвідчення ОСОБА_3 ; копію довідки про проходження військової служби ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копію висновку ЛКК № 887 від 05.04.2024.
За результатами розгляду рапорту позивача прийнято рішення відмовити у його задоволенні, у зв'язку з ненаданням підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які могли б здійснювати догляд за матір'ю.
При цьому, суд зазначає, що відмовляючи у задоволенні рапорту позивача, відповідачем протиправно не прийнято до уваги надані останнім документи щодо ОСОБА_3 , який є братом позивача та також перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ), що підтверджується довідкою від 31.07.2024 №2949.
Тобто, приймаючи рішення про відмову позивачу у задоволенні рапорту, відповідачем не надано оцінку документам щодо брата позивача, який проходить військову службу та відповідно не може здійснювати догляд за матір'ю.
На переконання суду, за наявності двох військовозобов'язаних осіб, які проходять службу, кожен з них має право на звільнення за відповідною підставою (здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи), однак практично реалізувати таке право може лише одна особа, що вже вирішується в особистому порядку між ними.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) від 13 листопада 2024 року про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за контрактом; зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 09.11.2024 про звільнення з військової служби з урахуванням оцінки наданої судом у рішенні.
Разом з тим, позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби за контрактом на підставі підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» задоволенню не підлягає, оскільки розцінюється судом як передчасна.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) від 13 листопада 2024 року про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за контрактом.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 09.11.2024 про звільнення з військової служби з урахуванням оцінки наданої судом у рішенні.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складено 03.02.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО