31 січня 2025 року справа №320/25006/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпеки), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.05.2023 №013139 у розмірі 17 000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що постанова не відповідає вимогам закону, оскільки відповідачем порушено порядок розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, а виявлене порушення є безпідставним. Позивач стверджує, що під час зупинення його транспортного засобу для здійснення перевірки у нього були наявні всі необхідні документи для перевезення. Щодо тахографа та наявності тахокарти позивач стверджує, що ним були записані всі необхідні дані, проте в результаті помилки він надав працівникам Укртрансбезпеки стару шайбу тахографа.
Крім того, позивач зазначив, що мав намір надати свої пояснення з приводу виявленого порушення, проте відповідач всупереч Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) не повідомив його про дату, місце та час розгляду справи про правопорушення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в якому зазначив, що 22.03.2023 під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) було зупинено транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, та встановлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: при перевезенні вантажу транспортним засобом, який обладнаний аналоговим тахографом, у водія була відсутня заповнена тахокарта на момент перевірки. Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому відповідачем правомірно застосовано штраф.
Щодо доводів позивача про неналежне повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, відповідачем зазначено, що 13.04.2023 позивачу направлено рекомендованим листом повідомлення від 10.04.2023 № 23298/29/24-23 про виклик для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 09.05.2023, однак відправлення було повернуто у зв'язку із закінченням терміну зберігання. На думку відповідача, свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях 22.03.2023 проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , з загальним напівпричепом марки KRONE, номерний знак НОМЕР_2 .
Під час перевірки водієм ОСОБА_1 надано посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортну накладну № 116998, поліс страхування №211873526 та протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
За результатами перевірки складено акт №327808 від 22.03.2023, в якому зафіксовано порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: при перевезенні вантажів транспортним засобом, який обладнаний аналоговим тахографом, на момент перевірки у водія відсутня заповнена тахокарта за 22.03.2023.
Водій з вказаним актом був ознайомлений під підпис, без зауважень.
Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області надіслано на адресу позивача повідомлення від 10.04.2023 № 23298/29/24-23 про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт.
На підставі цих обставин, відділом державного нагляду (контролю) у Київській області прийнято постанову від 09.05.2023 №013139, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 гривень.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Згідно зі статтею 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує:
реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування;
участь у здійсненні сертифікації в установленому порядку;
внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до цього Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (п.2 Порядку № 1567).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (п.4 Порядку № 1567).
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (п.14 Порядку № 1567).
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено виключний перелік питань, що з'ясовується під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, визначених статтею 48 вказаного Закону, віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.
Так, 07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі - Закон №2819-ІV), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.
На виконання вимог Закону №2819-ІV Міністерством транспорту та зв'язку розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).
За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
За приписами п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п.1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з п.3.5 Інструкції № 385 перевізники, окрім іншого, забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).
Також, згідно п.3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції.
Таким чином, саме до категорії інших документів відноситься, у даному випадку, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або бланк підтвердження діяльності водія.
Водночас, згідно з п. 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
З аналізу наведених приписів законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. Водночас, виходячи з аналізу вищенаведених положень, саме водій несе відповідальність за заповнення тахокарти.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, від 14.12.2023 у справі №340/5660/22.
При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, «51. В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
52. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.».
Як вбачається з матеріалів справи, рейдова перевірка відбулася щодо транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , з загальним напівпричепом марки KRONE, номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу, про що свідчать копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Як встановлено рейдовою перевіркою, що не спростовано позивачем жодними належними і допустимими доказами, у нього була відсутня заповнена тахокарта на момент перевірки.
Обґрунтування підстав позову базуються на тому, що згідно положень Інструкції № 385 та Положення №340 існує два альтернативних варіанта обліку робочого часу, а саме:
для транспортних засобів, обладнаних тахографами, водій має при собі або протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом,
та транспортних засобів, не обладнаних тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку.
З приводу цього, суд зазначає, що під час рейдової перевірки посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки встановлено, що транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаний аналоговим тахографом, а відтак відповідно до абз.4 п.3.3 Інструкції № 385 водій такого транспортного засобу повинен використовувати саме тахокарти.
Крім того, обладнання вказаного транспортного засобу тахографом визнає представник позивача, зазначаючи у позові, що під час перевірки ОСОБА_1 надав працівникам Укртрансбезпеки стару шайбу тахографа.
Доказів в підтвердження того, що транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, позивач суду не надав. Як і не надав належних доказів ведення індивідуальної контрольної книжки водія.
Між тим, судом встановлено, що індивідуальну контрольну картку водія не було пред'явлено перевіряючим особам під час перевірки, не було надано під час винесення постанови.
Також, позивачем не надано доказів щодо повідомлення перевіряючих про можливі несправності чи/або пошкодження аналогового тахографа, що позбавило його можливості заповнити таку тахокарту в момент проведення перевірки.
В підтвердження доводів представника позивача на те, що у ОСОБА_1 були записані всі необхідні дані не надано відповідних доказів ні під час проведення рейдової перевірки, ні до суду під розгляду справи.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що під час проведення перевірки позивачем, здійснюючи внутрішні вантажні перевезення, порушено вимоги ст.48 Закону № 2344-ІІІ.
Щодо доводів позивача про неналежне повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, суд зазначає таке.
Пунктом 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Судом встановлено, що на виконання наведених норм відповідачем 13.04.2023 направлено на адресу позивача (вул. Нова, 1, м. Бориспіль, Київська область, 08301) повідомлення від 10.04.2023 № 23298/29/24-23 про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт 09.05.2023 з 10:00 до 15:00 год в приміщенні відділу за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 57 (2 поверх, каб.13).
Вказане повідомлення було надіслано позивачу 13.04.2023, що вбачається зі списку згрупованих поштових рекомендаційних листів та копії фіскального чеку за трек-номером 0308301801178.
Проте, вказане відправлення повернуто відповідачу 15.05.2023 за зворотною адресою у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується інформацією з трекінгу на сайті АТ «Укрпошта».
Відповідно до п.101, п.102 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071), у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати.
Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Таким чином, виходячи з положень Порядку №1567, обов'язок відповідача повідомити суб'єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням повідомлення про розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи, оскільки відносини між оператором поштового зв'язку та адресатом знаходяться поза контролем останнього та не залежать від нього.
Отже, направлення відповідачем на адресу позивача повідомлення про розгляд справи про правопорушення рекомендованим листом є належним, допустимим та достатнім доказом дотримання відповідачем Порядку №1567.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач безпосередньо ознайомлений з актом перевірки №327808 від 22.03.2023 та виявленими порушеннями, про що свідчить відповідний запис в акті.
При цьому, позивачем підписано акт без жодних зауважень.
Натомість, у разі непогодження із виявленими порушеннями позивач, зі свого боку, повинен проявляти зацікавленість у розгляді такої справи про правопорушення. Також, позивач не позбавлений права самостійно надавати відповідні докази в спростування пред'явленого йому правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у даному випадку спірним питанням є відсутність у позивача на момент перевірки заповненої тахокарти, що ним не спростовано жодними доказами ані під час перевірки, ані в ході розгляду судової справи.
Непред'явлення вказаного документа під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, а тому відповідачем правомірно винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Таким чином, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши у сукупності наявні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до положень статті 139 КАС України сплачений судовий збір суд залишає за позивачем.
Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.