Україна
Донецький окружний адміністративний суд
з питання про відвід судді
04 лютого 2025 року Справа №200/370/25
суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Верченко Ольги Олександрівни про відвід судді Голубової Л.Б. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 10.12.2024 року № 057250006159 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язання зарахувати до пільгового стажу роботи, періоди: - за Списком робіт затвердженому постановою КМУ від 31.03.1994 року № 202 розділ 2, період роботи з 12.03.1998 по 12.03.1998, з 17.05.1998 по 31.05.1998, з 13.06.1998 по 30.06.1998, з 24.07.1998 по 31.07.1998, з 24.11.1998 по 30.11.1998, - на провідній посаді гірника очисного забою з 10.10.2007 по 22.11.2007, з 01.10.2024 по 04.12.2024;
- зобов'язання розрахувати весь стаж роботи відпрацьований на провідних професіях з кратністю відповідно до постанови КМУ № 81 від 22.02.1992 року та роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8;
- зобов'язання направити формуляр-зв'язку щодо підтвердження стажу, набутого на території Республіки Польща, у підземних умовах на шахті за період з 10.09.2019 року по 30.04.2022 року до відповідних компетентних органів Республіки Польща;
- зобов'язання повторно переглянути заяву про призначення пенсії від 04.12.2024 року, відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03 лютого 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача - адвоката Верченко Ольги Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Голубової Л.Б.
Заява мотивована наявністю у представника позивача сумнівів у неупередженості судді, до адвоката Верченко Ольги Олександрівни, яке призводить до негативних наслідків для її клієнтів, позивачів у справах, у яких суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., здійснювала розгляд, оскільки суддя Голубова Л.Б. відмовляє у задоволенні позовних вимог позивачів, у яких адвокат Верченко О.О. є представником у суді.
Адвокат Верченко О.О. наголошує, що суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., ставиться упереджено саме до адвоката Верченко О.О., що має негативні наслідки для її клієнтів, які виражаються у додаткових витратах на сплату судового збору за подання апеляційних скарг, а також викликає обґрунтований сумнів у клієнтів щодо професійного рівня адвоката до певного періоду, та відповідно є обставинами, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді.
Розглянувши заяву про відвід судді, суд уважає за необхідне зазначити таке.
За приписами ст. ст. 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Загальна декларація з прав людини (стаття 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (частина 1 статті 14) гарантують право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення, згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Європейський суд з прав людини диференціює чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersack vs Belgium» (заява № 8692/79), «Grieves vs UK» (заява № 57067/00)). Окрім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Le Compte, Van Leuven and De Meyere», заява № 7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (заява № 33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02).
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об'єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
У справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02, рішення від 09 листопада 2006 року) Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що стосовно об'єктивного критерію слід визначитися чи існують переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні питання того чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя був небезсторонній, вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У правових висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених в ухвалах від 10 травня 2018 року у справі №800/592/17 та від 01 жовтня 2018 року у справі №9901/673/18, визнано « ... відвід є завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді».
Кодексом адміністративного судочинства України окремою підставою відводу, визначеною саме як наявність «інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді», але особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести, на підставі доказів, факт упередженості судді у розгляді конкретної справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням вагомих аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Зі змісту наведених норм вбачається, що для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, що викликають сумнів у його/її неупередженості або об'єктивності.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Під час визначення наявності у цій справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява № 4785/02) та рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11)).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Cумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно, змін його складу.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано відвід судді Голубової Л.Б., суд уважає, що зазначені представником позивача - адвокатом Верченко О.О. обставини на обґрунтування заяви про відвід не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо неупередженості та об'єктивності судді Голубової Л.Б. у вирішенні цієї справи.
Суд зазначає, що доводи і обґрунтування заяви про відвід зводяться до вираження незгоди з прийнятими суддею Голубовою Л.Б. рішеннями у справах, де інтереси представляла адвокат Верченко О.О..
Таким чином, у поданій заяві про відвід судді не наведено обставин, які б прямо та/або опосередковано вказували на наявність сумніву у безсторонності та неупередженості судді Голубової Л.Б. або в чому полягає необ'єктивність судді при здійсненні правосуддя у цій справі. Заява не містить обґрунтування підстав відводу, передбачених частиною першою статті 36 КАС України.
Зважаючи на викладене, суд не встановив, передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу судді Голубової Л.Б., що свідчить про необґрунтованість заявленого відводу.
Враховуючи вищенаведене, у відповідності до ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність передачі заяви для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для розгляду заяви про відвід.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 77, 236, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Визнати необґрунтованою заяву представника позивача - адвоката Верченко Ольги Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Голубової Л.Б.
Передати заяву представника позивача - адвоката Верченко Ольги Олександрівни про відвід судді Голубової Л.Б. до відділу документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду для здійснення автоматизованого розподілу для визначення у встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України судді, який вирішуватиме питання про відвід за поданою заявою.
Повний текст ухвали складено та підписано 04 лютого 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Б. Голубова