04 лютого 2025 року Справа 160/2748/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Едуард Олегович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
30 січня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з 1 кварталу 2010 року по 4 квартал 2016 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з 2 кварталу 2007 року по З квартал 2016 року.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 КАС України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.
Відповідно до частини 2 статті 160 КАС України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частини 1 та 2 статті 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Позовну заяву подано від імені ОСОБА_1 , проте документів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності вказаної особи до матеріалів позовної заяви не долучено (копія паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача), у зв'язку із чим, у суду відсутня можливість ідентифікувати особу підписанта поданого адміністративного позову та з'ясувати факт наявності в нього адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. № 5492-VІ (далі-Закон № 5492) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Отже підсумовуючи вищенаведене, позивачеві слід подати до суду засвідчену належним чином копію документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (документ, що посвідчує особу позивача).
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
В супереч пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету щодо жодного учасника справи.
Також, відповідно до частини 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем визначено учасників справи, а саме: відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, однак до позовної заяви не додано копію позовної заяви з копіями доданих до цієї позовної заяви документів для відповідача.
В силу вимог частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Приписами частини 4 статті 94 КАС України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Приписами частини 5 статті 94 КАС України встановлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд звертає увагу позивача, що копії документів, доданих до позовної заяви не засвідчені належним чином, що унеможливлює їх використання у якості доказів в розумінні Глави 5 Розділу 1 КАС України.
Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати до суду виправлену позовну заяву, в якій зазначити відомості про наявність або відсутність у позивача та відповідача електронного кабінету, а в разі, якщо позивачу такі відомості відносно відповідача не відомі, зазначити про це, копію виправленої позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів для суду та відповідача, засвідчених належним чином.
Разом з тим, згідно частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 гривень (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору складає: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, розмір судового збору, який повинен сплачуватися позивачем при зверненні до адміністративного суду із даним позовом становить 1211,20 грн.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачем в порушення частини 3 статті 161 КАС України, оригіналу доказу сплати судового збору за подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви, яка містить вимоги немайнового характеру, до матеріалів позовної заяви не надано.
Таким чином, позивачу слід сплатити та надати до суду доказ сплатити судового збору із заявлених ним немайнових вимог у розмірі 1211,20 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача за ЄДРПОУ 37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Також, відповідно до пункту 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України, у позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Судом встановлено, що в тексті позовної заяви позивач посилається на протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з 1 кварталу 2010 року по 4 квартал 2016 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Також позивач зазначає, що 07 квітня 2024 року направив заяву про проведення перерахунку пенси до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з проханням здійснити перерахунок пенсії з 1 кварталу 2010 року по теперішній час з урахуванням відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.
При цьому, до позовної заяви в якості доказів, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме доказів звернення до відповідача із заявою та оскаржуваної відмови позивач не додає, клопотання про їх витребування не заявляє.
Отже, відсутність зазначених документів унеможливлює дослідження та встановлення відповідних обставин справи.
Згідно вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Судом встановлено, що позивач 30.01.2025 звернувся до суду з позовом та заявив позовні вимоги, а саме:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з 1 кварталу 2010 року по 4 квартал 2016 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з 2 кварталу 2007 року по З квартал 2016 року.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
«…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.».
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивачу 07 грудня 2023 року пенсійним фондом було надано розрахунок її пенсії, отже про порушення своїх прав позивач знав починаючи з 07 грудня 2023 року, тоді як з цією позовною заявою звернувся до суду лише 30 січня 2025 року, тобто поза межами строків, установлених статтею 122 КАС України.
За приписами частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 171, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- засвідчену належним чином копію документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (документ, що посвідчує особу позивача);
- виправлену позовну заяву, в якій зазначити відомості про наявність або відсутність у позивача та відповідача електронного кабінету, а в разі, якщо позивачу такі відомості відносно відповідача не відомі, зазначити про це, копію виправленої позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів для суду та відповідача, засвідчених належним чином;
- оригіналу доказу сплатити судового збору із заявлених ним немайнових вимог у розмірі 1211,20 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача за ЄДРПОУ 37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101 або документи, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону;
- належним чином завірених копій, а саме доказів звернення до відповідача із заявою та оскаржуваної відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а у разі їх відсутності - клопотання про їх витребування;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 11 травня 2023 року, в якій обґрунтувати причини його пропуску та надати підтверджуючі документи, за наявності.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Е.О. Юрков