Номер провадження 22-ц/821/194/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/1417/16-ц Категорія: на ухвалу Скляренко В. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
30 січня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Винник І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2024 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою.
В обґрунтування поданої скарги зазначила, що в провадженні Другого відділу ДВС з 29.04.2016 перебуває виконавче провадження № 50999591 з примусового виконання виконавчого листа №711/1417/16-ц, виданого 28.04.2016 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 1 700 000,00 грн.
20.11.2018 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, в результаті чого було арештовано рахунок ОСОБА_1 IBAN № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк», який має спеціальне призначення, оскільки призначений для виплат, що стосуються заробітної плати.
Крім того, 22.02.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, в результаті чого було повторно арештовано рахунок ОСОБА_1 IBAN № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк».
Внаслідок таких обставин ОСОБА_1 позбавлена можливості отримувати належну їй заробітну плату, яка являється основним джерелом її існування, і у зв'язку з цим не має можливості оплачувати комунальні послуги, купувати ліки та продукти харчування.
14.08.2024 боржник через свого представника звернулась до Другого відділу ДВС з проханням зняти арешт з розрахункового рахунку IBAN № НОМЕР_1 , але її було повідомлено, що відповідний арешт може бути знятий лише за рішенням суду.
Скаржник вважав, що дії державного виконавця по накладенню арешту на рахунок боржника, який призначений для зарахування заробітної плати, та відмова державного виконавця у знятті такого арешту не відповідають положенням ст. ст. 56, 57, 59 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого сторона боржника звернулась до суду з даною скаргою.
На підставі викладеного представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Коробкова Г.О., з урахуванням уточнень своїх вимог, просила суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з коштів, які знаходяться на розрахунковому рахунку IBAN № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Креді Агріколь Банк», який має спеціальне призначення (для виплати заробітної плати) викладену у листі-відмові №16665, 16667/26.21-43/117453 від 16.08.2024;
2) зобов'язати Другий відділ ДВС у м. Черкаси ЦМУ Мін'юста (м. Київ) скасувати арешт, накладений постановою про арешт коштів боржника від 20.11.2018 та від 22.02.2023 у виконавчому провадженні № 50999591 в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку IBAN № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк» та має спеціальне призначення (для виплати заробітної плати).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2024 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з рахунку IBAN № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк» на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт, накладений постановами державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайдай Т.О. про арешт коштів боржника від 20.11.2018р. та від 22.02.2023р. у виконавчому провадженні №50999591, а саме арешт грошових коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк» на ім'я ОСОБА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що серед переліку банківських рахунків, відкритих на ім'я боржника, на які державним виконавцем було накладено арешт, наявний рахунок IBAN № НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк», що використовується боржником для отримання заробітної плати/пенсії/соціальних виплат. При цьому, відповідно до виписки з такого рахунку, судом встановлено, що в період з березня 2023 року на такий рахунок не було інших зарахувань, окрім цільових надходжень за типом операції «зарахування заробітної плати/пенсії/соціальних виплат; зарахування коштів згідно зарплатної відомості». Отже фактично боржник з березня 2023 року була позбавлена можливості використовувати відповідні кошти, а, в подальшому, всі відповідні кошти були списані на погашення грошових зобов'язань боржника у ВП №50999591.
Боржник повідомив ці обставини державного виконавця, але останній, всупереч вимог п. 1 ч. 2 ст. 59 Закону №1404, не вжив заходів для зняття такого арешту, чим допустив протиправну бездіяльність. Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_1 будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела існування та порушує її право на отримання винагороди за працю. Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №756/8815/20, яка на теперішній час є найбільш актуальною у спірних правовідносинах, а відтак в обов'язковому порядку підлягає застосуванню при вирішенні подібних спорів.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) оскаржив її в апеляційному порядку, вказуючи, що ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права, крім того судом неповно встановлено обставини справи, які мають важливе значення для правильного вирішення справи, а тому просив суд її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рахунки на які надходять кошти у вигляді виплат заробітної плати не відносяться до рахунків із спеціальним режимом, які перелічені у частині 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначає, що прийняття банківськими установами постанов державного виконавця про арешт коштів боржника № 50999591 свідчить про те, що звернення стягнення на кошти, що містяться на рахунку скаржника (боржника), дозволено. Крім того, в постановах про арешт коштів боржника № 50999591 зазначено накласти арешт на грошові кошти в межах суми боргу, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.
Також виконавчий збір за виконавчим провадженням №50999591 з примусового виконання виконавчого листа №711/1417/16-ц від 28.04.2016 року Придніпровського районного суду м. Черкаси про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та який був виділений в окреме виконавче провадження №76577035, боржником так і не сплачений.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Коробкова Г.О. вказує, що рахунок IBAN № НОМЕР_1 відкритий в Акціонерному товаристві «Креді Агріколь Банк» призначений для виплати заробітної плати.
Вважає, апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) необґрунтованою. Заборгованість о виконавчому провадженню № 50999591 погашена в повному обсязі, виконавче провадження завершене на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та рахунок № НОМЕР_1 відкритий в Акціонерному товаристві «Креді Агріколь Банк» призначений для виплати заробітної плати, а посадові особи відділу свідомо порушують норми закону та не скасовують арешт з банківського рахунку ОСОБА_1 .
Накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для зарахування заробітної плати, унеможливлює отримання належної частини заробітної плати та інших виплат згідно діючого законодавства України. що призводить до порушення конституційних прав громадянина.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржувана ухвала суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, на виконанні у Другому відділу ДВС у м. Черкаси відносно ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження №50999591, яке розпочато 29.04.2016, з примусового виконання виконавчого листа № 711/1417/16-ц від 28.04.2016 року Придніпровського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 1 700 000,00 грн.
Постановами державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Черкаси від 20.11.2018 та від 22.02.2023 у ВП №50999591 накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунку IBAN № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Креді Агріколь Банк».
У межах ВП № 50999591 було стягнуто та перераховано на користь стягувача ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 102 041,42 грн., виконавчого збору стягнуто 14926,04 грн. та погашено витрати виконавчого провадження в сумі 180,00 грн., а отже рішення боржником в повному обсязі не виконано.
Боржник ОСОБА_1 з 03.03.2023 працює на посаді директора ТОВ «Кременчуцький хлібокомбінат» у зв'язку з чим отримує заробітну плату, що підтверджується відповідними довідками з місця роботи (а.с. 17-19). Окрім того боржник перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію в розмірі 12 213,52 грн., що підтверджується відомостями з Пенсійного фонду України (а.с. 16).
Згідно виписки з банківського рахунку IBAN № НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк» за період з 01.07.2022 по 30.07.2024 на такий рахунок щомісячно надходять цільові грошові зарахування за типом операції «зарахування заробітної плати/пенсії/соціальних виплат; зарахування коштів згідно зарплатної відомості» (а.с. 21-30).
В той же час з березня 2023 року рух коштів на такому банківському рахунку заблокований (зарахування здійснювалось, а витрати - ні), внаслідок чого всі суми, які були зараховані за типом операції «зарахування заробітної плати/пенсії/соціальних виплат; зарахування коштів згідно зарплатної відомості» за період з березня 2023 року по червень 2024 року на загальну суму 105 164,50 грн., були списані з рахунка 24.07.2024 на виконання стягнень за ВП № 50999591, що підтверджується відомостями з виписки по рахунку.
14.08.2024 представник боржника звернувся до Другого відділу ДВС в м. Черкаси з письмовим зверненням, в якому просив зняти арешт з банківського рахунку ОСОБА_1 , IBAN № НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк», обґрунтовуючи свою вимогу тим, що відповідний рахунок має спеціальне призначення і призначений для виплат, що стосуються заробітної плати (а.с. 31).
Листом від 16.08.2024 боржника було повідомлено про відсутність у державного виконавця підстав для зняття арешту з такого банківського рахунку (а.с. 32-34).
За таких обставин скаржник стверджує, що державним виконавцем допущену протиправну бездіяльність, внаслідок чого сторона боржника звернулась до суду з даною скаргою.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За положеннями частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Відповідно до частин першої-третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Таким чином, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» може та повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладати арешт, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі у разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 Провадження № 14-218цс21 вказано, що «встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».
ОСОБА_1 надала державному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є її заробітною платою, однак державний виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII арешту з грошових коштів не зняв.
При цьому державний виконавець у апеляційній скарзі не посилається на те, що на підставі матеріалів виконавчого провадження та звітів, повідомлень банку про здійснені банківські операції за зазначеним боржником рахунком було перевірено та встановлено, що зазначені суми не є заробітною платою. Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_1 будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела та порушує її право на отримання винагороди за працю.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав бездіяльність державного виконавця незаконною та задовольнив скаргу позивача.
За змістом статті 451 ЦПК у разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 лютого 2025 року.
Судді: